22 лютого 2024 року м. Київ
Справа №755/10140/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/3055/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Бевзи А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Діденка Є.В. 09 листопада 2023 року в м. Києві, повний текст рішення складений 21 листопада 2023 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Діденка Є.В. 05 грудня 2023 року, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 грудня 2012 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім?ї, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 3240. У шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , де батьком дитини зазначений ОСОБА_1 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у справі № 756/9936/18 та фактично припинено спільне проживання. Син ОСОБА_3 проживає разом з позивачем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Тому, у травні 2023 року позивач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу. 22 травня 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . He погодившись із вказаним судовим наказом відповідач звернувся із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Заяву обґрунтовував тим, що на його утриманні перебуває троє осіб, в тому числі син ОСОБА_3 , але жодних доказів на підтвердження даної обставини не приєднав. Крім того зазначає, що значну частину часу син ОСОБА_3 проживає з ним, але дану обставину теж нічим не підтвердив. Та обставинна, що син ОСОБА_3 більшу частину свого часу проводить разом з позивачем, підтверджується характеристикою Спеціалізованої школи I ступеня № 327 м. Києва з поглибленим вивченням іноземних мов від 28 квітня 2023 року, в якій значиться, що ОСОБА_3 до школи приводить мама. Дитина завжди охайно одягнена, щаслива. Відчувається, що з мамою в нього довірливі та теплі відносини. 27 червня 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва винесено ухвалу, якою скасовано судовий наказ від 22 травня 2023 року та зазначено, що між позивачем та відповідачем виник спір, а тому, спір між сторонами щодо отримання аліментів та їх розміру підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження.
У серпні 2023 року до Оболонського районного суду міста Києва за підсудністю із Дніпровського районного суду міста Києва надійшла вищевказана позовна заява.
29 серпня 2023 року судом у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходів (заробітку) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач має право на отримання від відповідача аліментів на утримання дитини, а відповідач зобов'язаний надавати кошти на утримання дитини, і доказів на спростування цього суду не надано.
Водночас, керуючись принципом розумності (рівномірного розподілу доходу відповідача на утриманців), зважаючи на наявність у відповідача на утриманні ще однієї малолітньої дитини, перебування дружини відповідача у відпустці по догляду за дитиною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, та присудити до стягнення 1/5 частку заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні 09 листопада 2023 року представником позивача було зроблено заяву про подання документів на підтвердження витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після проголошення рішення.
16 листопада 2023 року до суду першої інстанції поштою надійшла заява про вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу з копіями документів.
01 грудня 2023 року від представника відповідача надійшла заява про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, яка обґрунтована тим, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути віднесеними до неминучих, оскільки права останньої порушені не були, а тому просив витрати на правничу допомогу не піддавати розподілу, а покласти їх на позивача.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в загальній сумі 7500, 00 грн.
Не погодився із вказаним судовими рішеннями відповідач ОСОБА_1 , його представником подано апеляційні скарги.
Апеляційна скарга на основне рішення мотивована тим, що обставинами справи та письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_3 проживає як з батьком, так і з матір'ю, при цьому батько не ухиляється від утримання сина, в тому числі, і в період знаходження його за місцем проживання позивача. За таких обставин, відповідач вважає, що у позивача була відсутня підстава для звернення до суду з відповідним позовом.
Також вказує на те, що суду першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/5 частини всіх доходів відповідача не звернув увагу на недоведеність позивачем обставин в частині відсутності доказів саме про стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. Так, суд визнав наявність на утриманні відповідача матері, однак не врахував цей факт, що потягло порушення принципу розумності відносно розміру аліментів.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази проживання сина лише з позивачем, знаходження дитини на утриманні позивача та ухилення відповідача від обов'язку утримувати свою дитину. А відтак, відповідач вважає, що позовна заява про стягнення аліментів є необгрунтованою та передчасною, в задоволенні якої слід відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення мотивована тим, що позивач не довела порушень її права, а тому витрати на правничу допомогу не є такими, які можливо визнати необхідними та неминучими, однак судом першої інстанції не надавалась оцінка вказаним доводам. Також вказує на те, що судом першої інстанції була залишена поза увагою та обставина, що в матеріалах справи відсутній договір про надання саме правничої допомоги, як того вимагає профільний закон та ст. 15 ЦПК України. Оскільки матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги позивачу, то зобов'язання які склались між Сациком Р.В. та позивачем не можуть бути розцінені як витрати у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
У відзиві представник позивача вказує на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до предмета доказування у цій справі не відноситься доведення факту, з ким із батьків та в якому режимі проживала дитина раніше, достатньо встановлення факту проживання дитини з тим з батьків, хто звернувся для стягнення аліментів на момент подання позову і розгляду справи. Вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення.
Також представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 понесли втрати на професійну правову допомогу у зв'язку з апеляційним переглядом справи в розмірі 10000,00 грн та ще очікує понести витрати на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в судовому засіданні апеляційної інстанції орієнтовно в розмірі 8000,00 грн за представництво інтересів в двох судових засіданнях по 4000,00 грн кожне.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Рева О.О. підтримала апеляційні скарги з підстав наведених у них та просила їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Сацик Р.В. заперечували щодо задоволення апеляційних скарг просили рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлені, та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
12 грудня 2012 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім?ї, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 3240, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2012 року /а.с. 10/.
Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12 червня 2014 року /а.с.11/.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с. 12,13/.
З довідки ТОВ «КОМФОРТ-ТАУН» від 13 квітня 2023 року №95 та акту про проживання осіб від 06 квітня 2023 року слідує, що ОСОБА_2 та дитина ОСОБА_3 проживають разом з матір'ю позивачки ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 20,21/.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА від 15 травня 2019 року - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 30 листопада 2010 року по теперішній час /а.с. 64/.
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА від 16 травня 2019 року - ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , гуртожиток з 16 травня 2019 року /а.с. 65/.
Відповідно до довідки ОСББ «БРЕСТ-ЛИТОВСЬКЕ» № 47 від 24 травня 2023 року, за адресою у АДРЕСА_3 , згідно акту про проживання фізичної особи у квартирі, там фактично проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 66/.
Відповідно до характеристик від 28 квітня 2023 року та 04 вересня 2023 року ОСОБА_3 навчається у Спеціалізованої школи I ступеня № 327 м. Києва з поглибленим вивченням іноземних мов, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Має навчальні досягнення високого та достатнього рівнів. До виконання доручень ставиться сумліно. Скромний, веселий, товариський, стриманий, врівноважений, розсудливий, дисциплінований, самостійний. До школи ОСОБА_3 приводить мама, батько, бабуся. Дитина завжди охайно одягнена, щаслива. Відчувається що з мамою та татом у нього довірливі та теплі відносини /а.с. 67/.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 27 липня 2022 року у відповідача народилась донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 68/.
Дружина відповідача, ОСОБА_10 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 30 грудня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено витягом з наказу № 1013 від 12 грудня 2022 року /а.с. 69/.
У відповідача є мати - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є пенсіонеркою за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням /а.с.70/.
Згідно з копією виписки по рахунку відповідача, вбачається, що з січня 2022 року по квітень 2023 року відповідач щомісяця перераховував позивачу кошти на утримання дитини /а.с. 72-74/.
Також згідно з копією виписки по рахунку відповідача, з червня 2023 року по вересень 2023 року відповідачем були здійснені перекази на картку його матері ОСОБА_11 /а.с. 75/.
З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року, скасовано судовий наказ, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 22 травня 2023 року у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частина від всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Та роз'яснено, що заявлені вимоги можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову /а.с. 14-19/.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання від відповідача аліментів на утримання дитини, а відповідач зобов'язаний надавати кошти на утримання дитини, і доказів на спростування цього суду не надано. Водночас, керуючись принципом розумності (рівномірного розподілу доходу відповідача на утриманців), зважаючи на наявність у відповідача на утриманні ще однієї малолітньої дитини, перебування дружини відповідача у відпустці по догляду за дитиною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, та присудити до стягнення 1/5 частку заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно зі ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12 червня 2014 року.
Дитина з квітня 2023 року постійно проживає з матір'ю, що зокрема, підтверджується актом про проживання від 06 квітня 2023 року.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 проживає як з батьком так і з матір'ю, а тому вважає, що у позивача була відсутня підстава для звернення до суду з відповідним позовом, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що дитина постійно проживає разом з матір'ю, проживання дитини з батьком носить періодичний та тимчасовий характер.
Надана відповідачем виписка з рахунку свідчить про те, що відповідач приймає участь в утриманні дитини, зокрема він з січня 2022 року по квітень 2023 року щомісяця перераховував позивачу кошти на утримання дитини. Проте, з матеріалів справи не вбачається, що сторони досягли домовленості щодо розміру грошових сум такої участі, тобто відповідачем на власний розсуд визначена сума грошових коштів на утримання дитини. А отже позивач має право на одержання аліментів в судовому порядку.
Врахувавши наведені вище положення законодавства, та встановивши, що дитина проживає разом із позивачем, та між сторонами не досягнуто згоди щодо участі в утриманні дитини, суд першої інстанції враховуючи інтереси та потреби дитини, а також враховуючи наявність у відповідача на утриманні ще однієї малолітньої дитини, перебування дружини відповідача у відпустці по догляду за дитиною, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, та присудити до стягнення 1/5 частку заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції стягуючи з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/5 частини всіх доходів відповідача не звернув увагу на недоведеність позивачем обставин в частині відсутності доказів саме про стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки неможливість сплачувати аліменти у розмірі в якому просить позивач має доводити відповідач.
Відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог щодо того, яким чином стягнення аліментів у розмірі 1/4 від всіх доходів відповідача вплине на його матеріальне становище, та не надано жодних доказів суду щодо розміру отримуваної ним заробітної плати чи іншого доходу (заробітку).
Доводи відповідача про те, що суд визнав наявність на утриманні відповідача матері, однак не врахував цей факт, що потягло порушення принципу розумності відносно розміру аліментів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що мати відповідача, є пенсіонером за віком та має самостійне джерело доходу у вигляді пенсії, в свою чергу доказів того, що мати проживає разом з відповідачем та саме він несе витрати на її утримання, а також доказів відсутності у матері власного доходу, матеріали справи не містять.
Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав вірну оцінку доводам і запереченням сторін та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі на основне рішення, колегія суддів не знаходить.
Вирішуючи доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі на додаткове рішення, колегія суддів виходить з такого.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в загальній сумі 7500, 00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, суду було надано: договір про надання правової допомоги № 993 від 05 липня 2023 року з Адвокатським бюро «Романа Сацика» в особі керуючого адвоката Сацика Романа Васильовича; копія Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 05 липня 2023 року; акт про надану правову допомогу №2 від 13 листопада 2023 року; квитанція № 3170434 від 13 листопада 2023 року на суму 13000, 00 грн; детальний опис робіт, згідно з яким: консультація клієнта - 500 грн (1 год.), вивчення матеріалів - 1000,00 грн (1 год.), підготовка позовної заяви - 2500,00 грн. (2,5 год.), підготовка відповіді на відзив - 4000, 00 грн (4 год.), підготовка клопотання про допит свідків - 1000,00 грн (1 год.), представництво інтересів в судовому засіданні 09 листопада 2023 року - 2000,00 грн (1 год.), підготовка заяви про стягнення витрат на правову допомогу - 2000,00 грн (2 год.), загальна сума - 13000, 00 грн.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції виходив з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи заяву про зменшення судових витрат, суд вважав можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 7 500,00 грн, що складається з: підготовка позову - 2500,00 грн, представництво інтересів у судовому засіданні 2000,00 грн, консультація та вивчення матеріалів - 500,00 грн, підготовка відповіді на відзив - 2500,00 грн. Вказаний розмір витрат суд вважав обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, складності справи та виконаної адвокатом роботи.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його законим та обгрунтованим.
У поданій на додаткове рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивач не довела порушень її права, а тому витрати на правничу допомогу не є такими, які можливо визнати необхідними та неминучими.
Колегія суддів вказані доводи до уваги не приймає, оскільки стягнення витрат на професійну правничу допомогу за наслідками розгляду справи, є правом сторони. В даному випадку позовні вимоги позивача були задоволені частково, під час розгляду справ в суді першої інстанції нею були понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними доказами, а тому користуючись своїм правом на стягнення з відповідача понесених нею витрат на правничу допомогу вона звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням цивільно-процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній договір про надання саме правничої допомоги, як того вимагає профільний закон та ст. 15 ЦПК України, а тому зобов'язання які склались між Сациком Р.В. та позивачем не можуть бути розцінені як витрати у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, також відхиляються колегією суддів, оскільки вказані посилання є надмірним формалізмом та на правильність ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення не впливають.
Таким чином, підстави для скасування вказаного рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, які складаються з підготовки та направлення відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції від 09 липня 2023 року в розмірі 8000,00 грн (4 години); підготовка клопотання про допит свідка - 1000,00 грн; підготовка клопотання про заслухання думки дитини - 1000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на стаді апеляційного перегляду справи надано:
Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №993 від 05 липня 2024 року від 29 грудня 2023 року, відповідно до якої п. 7.1 Договору викласти в такій редакції: консультація клієнта -500,00 грн (1 год)№ вивчення матеріалів справи, з'ясування обставин справи, підготовка правової позиції та тактики захисту клієнта - 1000,00 грн (1 год); підготовка та складання документів - 2000, 00 грн (1 год); представництво інтересів клієнта (в судах апеляційної та касаційної інстанції) - 4000,00 грн (1 год);
Акт про надання правову допомогу №3 від 22 січня 2024 року відповідно до якого виконавець виконав а замовник прийняв наступні послуги: підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу - 8000,00 грн (4 год); підготовка клопотання про допит свідка - 1000,00 грн; підготовка клопотання про заслухання думки дитини - 1000,00 грн;
Квитанція на оплату послуг в розмірі 10000,00 грн;
Детальний опис робіт від 22 січня 2024 року, відповідно до якого адвокат виконав наступну роботу: підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу - 8000,00 грн (4 год); підготовка клопотання про допит свідка - 1000,00 грн; підготовка клопотання про заслухання думки дитини - 1000,00 грн;
Копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги в Київському апеляційному суді та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 1 ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що надані представником позивача докази (документи), не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в розмірі 10000,00 грн оскільки вони є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
За таких обставин, враховуючи складність справи, і обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Позивач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 08 березня 2024 року.