[1]
12 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 К України, на термін 60 днів до 25 березня 2024 року включно, -
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року продовжено ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 К України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на термін 60 днів до 25 березня 2024 року включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, тим, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ухвалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 181 КПК України, у виді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що у ході розгляду провадження прокурор, підтримавши клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, по справі не надав суду жодних доказів чи доводів щодо наявності та обґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилався у клопотанні і, відповідно, необхідності у обранні саме такого запобіжного заходу - у виді тримання під вартою. При цьому, прокурор також не навів конкретних ризиків, які можуть існувати, і за наявності яких по відношенню ОСОБА_6 може бути обрана міра запобіжного заходу виключно у виді тримання під вартою, а подане ним клопотання ґрунтується лише на припущеннях. Підзахисний ОСОБА_6 утримується під вартою у ДУ "Київський СІЗО" фактично із 30 листопада 2023 року.
В оскаржуваній ухвалі суд, на думку захисника, не навів достатніх мотивів і конкретно не обґрунтував, чому саме клопотання прокурора підлягає до задоволення і з яких міркувань суд прийшов до висновку щодо його задоволення, а лише зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу тримання під вартою не змінились і що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, під загрозою покарання яке йому може бути призначено у разі доведеності його вини, він може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, окрім цього неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього соціальних зв'язків, може знищити, сховати або спотворити будь - яку з речей, що має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки на даний момент в ході досудового розслідування не встановлено місцезнаходження викрадених під час вчинення відносно потерпілої ОСОБА_8 грошових коштів та сумки чорного кольору, належних останній, може незаконно вплинути на потерпілу, свідків, які давали викривальні покази щодо нього, оскільки йому відомі їхні місця проживання, роботи, перебуваючи на свободі, матиме можливість незаконно впливати на них, таким чином перешкоджати повному та об'єктивному проведенню досудового розслідування.
Окрім того, при задоволенні клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_6 під вартою суд також не взяв до уваги те, що він є людиною молодого віку, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, має матір, ОСОБА_9 , яка перенесла складні хірургічні операції, у зв'язку із онкологічним захворюванням та є інвалідом третьої групи, має незадовільний стан здоров'я, а також, що обвинувачений має малолітню сестру, ОСОБА_10 , 2012 року народження, які на даний час потребують від нього фізичної та матеріальної допомоги.
Сам ОСОБА_6 також має незадовільний стан здоров'я. що було підтверджено наданими суду медичними документами, які суд при розгляді клопотання прокурора долучив до матеріалів справи, але безпідставно не взяв до уваги і не дав їм належної правової оцінки при вирішенні питання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу.
У ході досудового розслідування кримінальної справи і при розгляді клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу, останній не визнавав свою вину, категорично стверджуючи, що він не вчиняв злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, стосовно потерпілої ОСОБА_11 , і жодним чином не причетний до нього.
В судовому засіданні ОСОБА_6 суду пояснив, що не міг вчинити по відношенню потерпілої цей злочин, оскільки проживає неподалік від її будинку в одному селі Морозівка Броварського району Київської області, підтримує дружні стосунки із її сином, неодноразово бував у них вдома і, що вона його добре знає і не могла б не впізнати, коли світила нападникові в очі, якого описала у протоколі допиту її як потерпілої від 09 листопада 2023 року, в якому потерпіла зазначає, що окрім банківських карток та грошових коштів у її гаманці знаходилася транспортна картка із № НОМЕР_1 синього кольору і, що вона 09 листопада 2023 року приблизно о 14 год. 00 хв. зайшла до додатку №Київ цифровий" та виявила, що невідома особа користувалася її транспортною карткою 03 листопада 2023 року о 17 год. 53 хв., а саме здійснювала оплату за проїзд у автобусі № НОМЕР_2 зі станції Червоний хутір - масив Лісовий, а також цього ж дня о 18 год. 24 хв. невідома особа здійснювала оплату за проїзд на трамваї № НОМЕР_3 зі станції метро "Бориспільська" - АДРЕСА_1 , окрім вищезазначеного, невідома особа року о 18.год. 13 хв. здійснювала оплату за проїзд на трамваї № НОМЕР_3 зі станції метро "Бориспільська"- проспект А. Навої. Вищенаведені показання потерпілої ОСОБА_11 свідчать про те, що цією невідомою особою не міг бути ОСОБА_6 , оскільки, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 03 листопада 2023 року слідчим за місцем проживання ОСОБА_6 в с. Морозівка протягом дня проводився обшук за участю останнього і, відповідно, він ніяким чином цього дня не міг бути у м. Києві. А тому, у даному випадку слід зробити висновок про непричетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Окрім того, органом досудового розслідування було встановлено особу, яка 03 листопада 2023 року, а також 05 листопада 2023 року користувалася транспортною карткою потерпілої, розраховуючись за проїзд у громадському транспорті. Цією особою виявився ОСОБА_12 , який мешкає в АДРЕСА_2 , за місцем проживання якого слідчим 15 листопада 2023 року було проведено обшук та виявлено належні потерпілій ОСОБА_11 транспортну картку "Київ цифровий" № НОМЕР_1 , банківську картку Приватбанк № НОМЕР_4 та картку Альфабанк № НОМЕР_5 , які постановою слідчого ОСОБА_13 від 15 листопада 2023 року визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023111130003846 від 03 листопада 2023 року. Однак при цьому органами досудового розслідування не було належним чином та з повнотою, ретельно перевірено версію щодо безпосередньої причетності ОСОБА_12 до вчинення розбійного нападу 02 листопада 2023 року на потерпілу ОСОБА_11 .
Захисник вважає, що у ході розгляду справи суд безпідставно задовольнив клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки, на переконання захисту, органами досудового розслідування не здобуто достатніх і переконливих доказів щодо причетності підзахисного ОСОБА_6 до розбійного нападу, вчиненого стосовно потерпілої ОСОБА_11 , а тому по відношенню ОСОБА_6 може бути обраний більш м'який запобіжний захід.
У випадку зміни та обрання ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, він не зможе будь-яким негативним чином впливати на судове слідство по справі, на потерпілих чи свідків, а також не зможе знищити речові докази по справі, оскільки вони перебувають на зберіганні у спеціально визначених для цього місцях у правоохоронних органах. Однак вищенаведені захистом доводи при розгляді клопотання прокурора судом не були взяті до уваги.
Відтак, на думку захисника, ухвала Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою повинна бути скасована.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14 січня 2021 року, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок викладений в ухвалі Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики щодо можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, місцезнаходження викрадених у потерпілої ОСОБА_11 грошових коштів та сумки чорного кольору, не встановлено, обвинуваченому відомі місця роботи та проживання потерпілої та свідків, а тому заявлені прокурором ризики, не зменшились та продовжують існувати і застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
Що стосується доводів захисника про те, що ризики, які вказав у своєму клопотанні прокурор, ґрунтуються на припущеннях, є безпідставними, оскільки обґрунтовуючи своє клопотання прокурор обґрунтував свою позицію щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик переховування від суду прокурор обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 8 до 15 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим, під загрозою покарання, яке йому може бути призначено у разі доведеності його вини, він зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Окрім цього обвинувачений не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки на даний момент в ході досудового розслідування не встановлено місцезнаходження викрадених під час вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_11 її майна грошових коштів та сумки чорного кольору.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтував тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , хоч в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий, однак, раніше вчиняв злочини майнового характеру та корисливі насильницькі злочини, а саме 27.10.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України вироком Баришівського районного суду Київської області до покарання у виді позбавлення волі 3 (три) роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений з іспитовим строком терміном на 1 (один) рік 6 (шість) місяців; 07.12.2020 за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком терміном на 2 (два) роки та відносно останнього 13.07.2021 скеровано обвинувальний акт до Баришівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, що є всі підстави вважати, що останній на шлях виправлення не став та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, доводи захисника про те, що клопотання прокурора ґрунтується на припущеннях є неспроможними.
Доводи захисника про те, що суд не взяв до уваги молодий вік обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, має матір - інваліда третьої групи та малолітню сестру, то вказані обставини не нівелюють ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, ризику переховування обвинуваченого від суду.
Посилання захисника на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 не підтверджуються наявними у розпорядженні апеляційного суду доказами.
Що стосується доводів захисника про те, що стороною обвинувачення не здобуто достатніх і переконливих доказів щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_6 до розбійного нападу, то колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, яка оголошена обвинуваченому, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального провадження, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Питання обґрунтованості підозри було предметом розгляду при обранні запобіжного заходу, а при продовженні строку дії запобіжного заходу суд перевірив обставини щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, не убачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 26 січня 2024 року про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 К України, на термін 60 днів до 25 березня 2024 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 355/133/24
Провадження №11-кп/824/2788/2024
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_14
Доповідач ОСОБА_1