Справа № 761/713/24
Провадження № 1-кп/761/2615/2024
05 березня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , законного представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023100120000153 від 07.10.2023 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва, перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 07.10.2023 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100120000153, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , зазначив, що ризики передбачені ст. 177 КПК України залишились незмінні та продовжують існувати.
Законний представник потерпілого ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 підтримали заявлене прокурором клопотання.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора з огляду на те, що заявлені в клопотанні ризики є необґрунтованими та з часом зменшуються, просив врахувати дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , якій має міцні соціальні зв'язки, місце проживання, просив змінити обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби за місцем його реєстрації, де проживають його мати та бабуся, а у разі задоволення клопотання прокурора, просив зобов'язати ДУ «Київській слідчий ізолятор» прости медичне обстеження ОСОБА_6 , з огляду на погіршення стану здоров'я останнього.
Обвинувачений ОСОБА_6 , підтримав позицію захисника, зазначив, що чотири рази звертався до медичної частини ДУ «Київський слідчий ізолятор» про погіршення стану здоров'я, оскільки в нього інфекція та він потребує оперативного втручання, однак належну медичну допомогу йому надано не було.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у своєму розпорядженні матеріали, приходить до наступних висновків.
ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Перелік доказів, зібраних під час досудового розслідування, що наведений у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідчить про їх вагомість, більш детальну оцінку цим доказам, суд зможе надати на відповідній стадії судового розгляду, під час вивчення їх змісту та подальшого аналізу.
Міра покарання, призначення якої передбачається обвинуваченому у разі доведення його винуватості та усвідомлення обвинуваченими цієї обставини, переконливо дає підстави вважати, що продовжують існувати такі ризики неправомірної процесуальної поведінки як: переховування від суду, тобто ризик втечі обвинуваченого, а так само здійснення незаконного впливу на свідків, потерпілого, оскільки суд ще не перейшов до їх безпосереднього допиту.
Також судом, при вирішенні питання можливості зміни запобіжного заходу на більш м'який чи доцільності продовження строку його дії, відповідно до ст. 178 КПК України враховуються наступні дані щодо особи обвинуваченого вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Отже, з'ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор та чи переважають характеризуючи дані щодо особи обвинуваченого ці ризики, суд враховує, те, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.
Так, висунення ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушень, фактичні обставини кримінального провадження, міру покарання, яка загрожує йому у разі визнання його винуватими, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Наведені обставини вказують і на високу ймовірність вчинення обвинуваченим незаконного впливу на свідків, потерпілого у цьому провадженні, з метою зміни ними своїх показань, наданих під час досудового розслідування, оскільки у відповідності до ст. 23; ч.4 ст. 95 КПК України, суд сприймає всі докази безпосередньо та може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду.
Доводи сторони захисту щодо підстави для зміни запобіжного заходу на такі як домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , або інші, не знайшли свого підтвердження, тому, наразі позиція суду є такою, що обсяг обвинувачення та характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також заявлені прокурором ризики, достатніх доводів, якім б могли переконати стороннього та неупередженого спостерігача в тому, що ризики які існували раніше, та наявність яких перевіряв суд під час обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого зменшились настільки, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде невиправданим та недоцільним.
Отже, суд, розглянувши питання про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не можна буде запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи. При цьому, тримання особи під вартою може відбуватися лише на підставі відповідного рішення компетентного суду.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У частині 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про можливість визначити обвинуваченому заставу, у 20 (двадцяти) розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку;
-утриматись від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.
Встановити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Щодо клопотання захисника ОСОБА_7 про зобов'язання ДУ «Київський слідчий ізолятор» надати обвинуваченому ОСОБА_6 належну медичну допомогу з огляду на погіршення стану здоров'я останнього, слід зазначити наступне.
Стаття 206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як передбачено статтею 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Статтею 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділом 10 Наказу Міністерства юстиції України, 14.06.2019 № 1769/5, «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» передбачено наступне.
Розділом 10 зазначеного Порядком передбачено наступне.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в СІЗО організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Для цього на території СІЗО функціонує медична частина.
Медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим, яка включає консультацію медичного працівника, діагностику і лікування захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Основними завданнями медичної частини є: надання екстреної медичної допомоги, первинної медичної допомоги та організація надання вторинної медичної допомоги; організація і проведення медичних оглядів, обстежень, здійснення диспансерного нагляду; організація належного санітарно-гігієнічного та протиепідемічного нагляду;організація та проведення заходів із впровадження превентивної медицини; гігієнічне навчання і пропаганда здорового способу життя.
Медична частина має у своєму складі амбулаторію, стаціонар, інфекційні ізолятори для хворих на туберкульоз та хворих з кишковими інфекціями, окрему палату-ізолятор для тримання осіб з психічними розладами, туберкульозний кабінет, приміщення для зберігання лікарських засобів. Усі приміщення медичної частини обладнуються технічними засобами нагляду і контролю.
Амбулаторія медичної частини призначена для надання амбулаторної медичної допомоги ув'язненим і засудженим.
За потреби ув'язненим і засудженим надається екстрена медична допомога у закладах охорони здоров'я.
Крім цього, відповідно до п.138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72- 74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов'язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров'я та «практичних вимог ув'язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з'ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 4 жовтня 2005 року «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22 грудня 2008 року, і «Алексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п.104, від 27 січня 2011 року).
Крім того, слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив, що у нього інфекція у зв'язки з чим погіршився стан здоров'я.
В той же час завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 , який утримується під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» скаржиться на погіршення стану здоров'я, враховуючи заявлене захисником клопотання, суд дійшов висновку, що з метою з'ясування реальної ситуації щодо стану здоров'я обвинуваченого, необхідно зобов'язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області невідкладно забезпечити проведення медичного обстеження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання об'єктивних висновків про стан його здоров'я та надати необхідне лікування, у разі неможливості надання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідної медичної допомоги в умовах ДУ «Київській слідчий ізолятор» забезпечити його транспортування до відповідного медичного закладу.
А також, з метою отримання об'єктивних висновків щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважає за доцільне зобов'язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» надати суду інформацію щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк до 04 квітня 2024 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 03 травня 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_8 заставу у 20 розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: для внесення застави (код ЄДРПОУ - 26268059, отримувач - ТУДСАУ в місті Києві, МФО - 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …., внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_8 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на та ОСОБА_8 у випадку внесення застави обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку;
-утриматись від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обв'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Клопотання захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Зобов'язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області невідкладно забезпечити проведення медичного обстеження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання об'єктивних висновків про стан його здоров'я та надати необхідне лікування, у разі неможливості надання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідної медичної допомоги в умовах ДУ «Київській слідчий ізолятор» забезпечити його транспортування до відповідного медичного закладу.
Зобов'язати керівника ДУ «Київський слідчий ізолятор» надати суду інформацію щодо щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк до 04 квітня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1