справа № 361/9444/21
провадження № 2/361/297/24
26.02.2024
Іменем України
26 лютого 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.
за участю секретаря Мищенко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16.07.2004 року між сторонами зареєстрований шлюб. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися у 2017 році. Наразі вирішується питання про звернення до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Під час перебування в шлюбі на земельній ділянці сторонами збудовано житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 214,2 кв.м., житлова площа 91.6 кв.м. Власником зазначеного житлового будинку є ОСОБА_2 . Оскільки спірний житловий будинок збудовано під час перебування в зареєстрованому шлюбі, тому вважається спільною сумісною власністю подружжя. Поділ будинку має відбуватися шляхом визначення за позивачем права власності на 2/3 частки житлового будинку в поряду поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, або іншому розмірі на розсуд суду, але не менше ніж частки на житловий будинок. Позивач зазначає, що 22.03.2011 року він продав особисту квартиру, а грошові кошти вклав у будівельні роботи житлового будинку, що є предметом даного позову. Крім того, починаючи з 2011 року ним самостійно сплачується вартість комунальних послуг з обслуговування житлового будинку. У період із 2011 року по 2014 рік у будинку здійснювалися ремонтно-будівельні та фасадні роботи, які фінансувались за його рахунок. Відповідач під час перебування у зареєстрованому шлюбі не працювала, не мала жодного самостійного доходу, а також жодних грошових коштів на будівництво чи обслуговування житлового будинку не вклала.
Ураховуючи вищевикладене, позивач просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збудований під час шлюбу житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за позивачем право власності на 2/3 частки житлового будинку, але не менше ніж частки житлового будинку. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 понесені витрати зі сплати судового збору.
Відзив на позовну заяву
08 серпня 2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, де вона заперечує проти задоволення позовних вимог у частині визнання за позивачем права власності на 2/3 частки спірного житлового будинку. Посилання ОСОБА_1 на те, що сімейні відносини припинились у 2017 році не відповідають дійсності, оскільки вони припинені лише в квітні 2021 року. За весь час побудови будинку повивач ніде офіційно працевлаштований не був, а відповідач постійно вела домашнє господарство, прибирала, готувала, виховувала і займалась навчанням та розвитком доньки. Позивач не надав незалежних доказів на підтвердження позовних вимог про визнання за ним права власності на 2/3 частки будинку, тим паче, що він тривалий час не утримує будинок, не доглядає за ним і навпаки постійно провокує якісь негативні ситуації. Крім того, позивач не піклується про спільну доньку та не проявляє батьківської турботи коли дитини хворіє. Ураховуючи викладене, відповідач просить визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки вказаного житлового будинку.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок із господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 214,2 кв.м., житловою площею 91,6 кв.м., та заборонено до набрання законної сили рішенням у справі будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо зазначеного житлового будинку.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2022 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Петришин Н.М. Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2023 року прийнято справу до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак представник позивача - адвокат Бабенко Ю.В. до початку судового засідання долучила до матеріал справи клопотання, в якому просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та провести судове засідання за відсутності позивача та його представника.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Ліщук О.В. у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання за позивачем права власності на 2/3 частки будинку та не заперечували проти визнання судом за позивачем права на частку спірного майна..
Обставини справи, що встановлені судом
16 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міського управління юстиції Київської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження, актовий запис № 273. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».
Із договору дарування квартири від 20 березня 2010 року вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали безкоштовно у власність (подарували), а ОСОБА_1 прийняв безкоштовно у власність (прийняв у дар) квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 22.03.2011 року ОСОБА_1 передав у власність (продав), а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прийняли у власність (купили), кожен в рівних частинах, по частині кожен, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки від 29.11.2012 року ОСОБА_10 безоплатно передала у власність (подарувала), а ОСОБА_2 прийняла у власність (дар) земельну ділянку площею 0,2400 га., кадастровий номер якої - 3221284401:01:044:0118.
Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.12.2015 року видно, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221284401:01:044:0118.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 подала Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, де повідомила про початок будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресоюАДРЕСА_1
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 06.10.2021, видно що 26.04.2021 року за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 214.2 кв.м.
До матеріалів справи долучено копії рахунків на оплату електроенергії за адресою: АДРЕСА_3 , де споживачем зазначена ОСОБА_10 .
Відповідно до копій рахунків-фактури, де постачальником зазначено ТОВ «Гранд-Буд Сервіс», а одержувачем ОСОБА_11 , вбачається, що загальна сума будівельних матеріалів становить 127 441 грн., 80 коп.
З копій квитанцій АТ «Універсалбанк» встановлено, що ОСОБА_1 16.09.2021 року за електроенергію сплачував 1500 грн., 12.02.2021 року - 1000 грн., 25.05.2021 - 1000 грн., 30.06.2021 року - 1500 грн.
Відповідно до копії договору № 200886984 про користування електричною енергією від 01.04.2011 року видно, що ОСОБА_10 та ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» уклали договір про користування електричною енергією будинку.
З копії акту обстеження житлово-побутових умов від 20.10.2021 року встановлено, що в квартирі АДРЕСА_4 зі слів сусідів фактичні зареєстровані та проживають : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03.11.2021 року ОСОБА_2 зверталася до начальника Броварського РУП ГУНП в Київській області із заявою про викрадення речей.
Крім того, 23.07.2022 року ОСОБА_2 зверталася до начальника Броварського РУП ГУНП в Київській області із заявою про пошкодження електрощитка та кабелів електропередач.
Мотиви, з яких виходить суд, ти застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Як передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно із статтею 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Відповідно до частини1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
З огляду на викладені обставини вбачається, що спірний будинок з надвірними господарськими спорудами набутий подружжям під час перебування сторін у шлюбі, тому відповідно до вищевказаних положень сімейного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) вказано, що «коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Суд звертає увагу, що віднесення майна до спільної сумісної власності подружжя (не спростування відповідної презумпції спільності майна) є підставою для вирішення питання про його поділ. Тому констатація цієї обставини як позовної вимоги не є належним способом захисту права, у зв'язку з чим у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільним майном подружжя сторін необхідно відмовити.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 05 січня 2024 року в справі № 755/12204/18.
Позивач посилаючись на частини 2, 3 статті 70 СК України, просив суд відступити від рівності часток подружжя. До обставин, що мають істотне значення, на його думку, належить його вагомий внесок у будівництво спірного житлового будинку, який складається з грошових коштів, які належали йому особисто, тому вважає, що його частка має бути збільшена до 2/3 часток житлового будинку.
Так, з договору купівлі-продажу квартири від 22 березня 2011 року вбачається, що позивач продав квартиру, яка належала йому на праві особистої приватної власності, за 91908,00 (дев'яносто одну тисячу дев'ятсот вісім) гривень з відстрочкою платежу у сумі 64 000, 00 (шістдесят чотири тисячі) гривень.
Однак, з будівельного паспорту від 15.06.2016 року та повідомлення про початок виконання будівельних робіт КС 062162482077 від 02.09.2016 року, встановлено, що виконання будівельних робіт розпочато у 2016 році. Відтак, до суду не надано належних доказів того, що позивач, кошти отримані від продажу квартири у 2011 році, витратив на будівництво спірного будинку.
Надані позивачем копії рахунків-фактури ЖЖЛГ-003256 від 16 січня 2014 року на суму 10 047,00 грн., №ЖТ- 0021578 від 18 березня 2014 року на суму 18 614,00 грн., №ЖТ-0040370 від 04 квітня 2011 року на суму 33 734,80 грн., ЖЖТ-00125478 від 14 березня 2014 року на суму 3 086,00 грн., №ЖТ-0035217 від 05 вересня 2013 року на суму 12 800,00 грн., №ЖТ-0032567 від 05 травня 2011 року на суму 11 000,00 грн.. ЖЖТ-0040370 від 02 жовтня 2013 року' на суму 10 640,00 грн., №ЖТ-008451 від 01 липня 2011 року на суму 20 640,00 грн., ЖЖТ-00325668 від 18 травня 2011 року на суму 6 880,00 грн., всього на суму 127 441,80 грн., не є належними та допустимими доказами того, що ці матеріали були доставлені у село Красилівка Броварського району Київської області і використані на будівництво спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З таких доказів також неможливо встановити джерело походження коштів, якими оплачені вищенаведені рахунки, у випадку їх оплати.
Доводи позивача про оплату ним послуг за електропостачання спірного будинку, також не підтверджують вимог про необхідність відступу від рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.
Отже, при розгляді даної справи позивачем не надано належних та допустимих доказів обставин, що мають істотне значення, які дають право суду відступити від рівності часток подружжя. За таких обставин, відсутні правові підстави для відступу від рівності часток подружжя.
Відтак, суд приходить до висновку про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право на частку в праві спільної часткової власності на будинок.
Щодо судових витрат
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 810 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.2317808491.1 від 26 жовтня 2021 року.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають з частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судовий збір у розмірі 3 405 гривень.
На підставі ст. ст. 24, 104, 105, 110, 111, 112, 114, 115 СК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право на частку в праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на судовий збір у розмірі 3 405 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .
Суддя Н.М. Петришин