08 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/1029/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.), Мунстерстраат 14, 7575 ЕD Олдензал, Нідерланди (далі- Компанія)
на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024
за позовом Компанії
до: 1) Львівського комунального підприємства "Зелене місто"
2) Контрол Процесс С.А. (Control Process S.A.), Ul. Obroncow Modlina 16, 30-733 Krakow, Poland
про визнання недійсним договору,
Компанія 19.02.2024 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 914/1029/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Суд звертає увагу, що 29.06.2023 прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (далі - Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Так, згідно з приписами статті 6 ГПК України: суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац перший та другий частини шостої в редакції Закону від 19.10.2023 №3424-IX ).
Як свідчать матеріали скарги та вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, Компанія зареєстрована відповідно до законодавства Королівства Нідерландів, однак касаційна скарга від імені Компанії подана та підписана її представником - адвокатом Денисенком Олександром Михайловичем, який діє на підставі ордеру від 19.02.2024 №1409702, що доданий до скарги.
Тобто, адвокат Денисенко Олександр Михайлович згідно з наведеними приписами ГПК України зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
Однак, у касаційній скарзі відсутні як відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у представника скаржника - адвоката Денисенка Олександра Михайловича; так і відомості про реєстрацію адвокатом електронного кабінету в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), яка (реєстрація) є для нього обов'язковою в силу частини шостої статті 6 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права (якої саме) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 542 Цивільного кодексу України та статтю 6 Закону України "Про публічні закупівлі" за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Разом з тим касаційна скарга також містить посилання на постанови Верховного Суду та обґрунтування неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 215 Цивільного кодексу України та порушення статей 86, 236 ГПК України, однак вказана незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями наведена без взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
При цьому окремі посилання скаржника на постанови Верховного Суду, наведені в касаційній скарзі, самі по собі не формують чітких підстав касаційного оскарження у розумінні зазначеної норми та не можуть автоматично ототожнюватись Судом з власної ініціативи як обґрунтування підстави касаційного оскарження без прямої вказівки скаржника на чітко визначений пункт вказаної норми.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що адвокату Денисенку О.М. (як представнику скаржника) необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- зареєструвати електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
- належним чином обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права з у взаємозв'язку із посиланням на визначену відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України підставу для касаційного оскарження, з урахуванням вимог цієї ухвали.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.) на рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 914/1029/22 залишити без руху.
2. Надати Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.) строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Вейст Трітмент Текнолоджіз Незерлендз Б.В. (Waste Treatment Technologies Netherlands B.V.), що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова