05 березня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/5210/23
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю помічника судді (за дорученням судді) Гливко А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про усунення перешкод у користуванні майном
Представники сторін:
від позивача - Войцеховська Н.Я., адвокат;
від відповідача - Колчанов Р.В., адвокат.
1. Стислий виклад позицій учасників справи
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки позивача площею 0,0062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (на перегоні Лужани - Мамаївці з км 252 + 828м до км 252 + 853,5 м), що є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом демонтажу прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м до приміщення гаражу, розміщеного стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 16.06.2021 в результаті комісійного обстеження виробничим структурним підрозділом «Чернівецька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ділянка залізниці, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що майно сторонньої фізичної особи, а саме гр. ОСОБА_2 розміщене на земельній ділянці АТ «Укрзалізниця» на перегоні Лужани - Мамаївці з км 252 + 828м до км 252 + 853,5 м на відстані 9 м від осі головної залізничної колії про що складено відповідний акт.
Залізниця звернулася до правоохоронних органів щодо самовільного захоплення земельної ділянки АТ «Укрзалізниця» в межах населеного пункту Лужанської селищної ради Чернівецького району Чернівецької області.
По факту самовільно зайнятої ділянки залізниці, було проведено досудове розслідування та складено Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021262110000183 відносно гр. ОСОБА_1 , в якому встановлено, що в період часу з жовтня по листопад 2012 з метою здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної із роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0471 площею 0,03 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, гр. ОСОБА_1 самовільно зайняв сусідню земельну ділянку площею 0,0062 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту.
Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в період часу з жовтня по листопад 2012 року здійснив будівництво прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м. до приміщення гаражу шляхом розміщення стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею.
Ухвалою Кіцманського районного суду від 31.01.2023р., кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було закрито, в зв'язку з закінченням строків давності.
Станом на момент звернення позивача до суду земельна ділянка відповідачем не звільнена та в добровільному порядку позивачу не повернута.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні повністю. При цьому, представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 здійснив будівництво прибудови з дозволу власниці земельної ділянки ОСОБА_2 і саме на її земельній ділянці.
Також зазначено, що ОСОБА_2 у відповідності до Законодавства України не набула право власності на самочинно збудоване майно, але частина цього майна та конструктивних елементів розташовані на земельній ділянці, яка їй належить на праві власності. Крім того, відповідно до інвентаризаційної справи на будівлю торгово- побутового комплексу по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , встановлено, що вигрібна яма №-І знаходиться на суміжній земельній ділянці і питання про її демонтаж чи знесення в заявленому позові не стоїть.
Потім представник відповідача зазначає, що будівля побудована на двох земельних ділянках, власниками яких є АТ «Українська залізниця» та ОСОБА_2 , і в ході розгляду даної справи судом не було з'ясовано питання стосовно того чи демонтаж частини будівлі площею 62 квадратних метри, не призведе до знесення будівлі в цілому. Також відповідач не ставив питання про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вжити заходів до перебудови об'єкта нерухомого майна.
Крім того, представник відповідача стверджує, що в матеріалах справи відсутній ордер адвоката Наталії Войцеховської. На підтвердження своїх повноважень, адвокат Наталія Войцеховська надала суду довіреність в порядку передоручення від 17.07.2023, в якій зазначено: «Довіреність дійсна до 05.01.2024 року включно», тобто всі докази які були надані адвокатом Наталією Войцеховською після 05.01.2024, в тому числі і відповідь на відзив від 24.01.2024 є незаконними, а також її участь в розгляді даної справи на думку сторони відповідача є незаконною.
Представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№332), в якій остання заперечує щодо доводів викладених відповідачем у даному відзиві, оскільки вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
2. Рух справи
01.12.2023 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№5210.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.12.2023.
26.12.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2024.
15.01.2024 через відділ документального та інформаційного забезпечення від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№172), в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 30.01.2024.
25.01.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представниці позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№332).
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 30.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.02.2024.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.02.2024 відкладено розгляд справи по суті на 05.03.2024.
На призначений день розгляду справи представниця позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов та поданих письмових дебатах.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78286942 від 17.01.2017 за Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» зареєстровано на праві постійного користування земельну ділянку з кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 загальною площею 23,4926 га та цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.
16.06.2021 комісією у складі працівників позивача за участю власника земельної ділянки ОСОБА_2 складено Акт обстеження земельної ділянки, яким постановлено, що межа смуги відведення на перегоні Лужани-Мамаївці з км 252 + 828м до км 252 + 853,5 м з правої сторони за ходом кілометрів, становить від 15 м до 8 м від осі головної колії. Над спорудами громадянки ОСОБА_2 проходить високовольтна повітряна лінія повздовжнього електропостачання залізниці напругою 10 кВ. Наявне майно сторонньої фізичної особи в межах смуги відведення, а саме розташований на бетонній основі навіс та гараж.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021262110000183 від 28 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з жовтня по листопад 2012 з метою здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної із роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0471 площею 0,03 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняв сусідню земельну ділянку площею 0,0062 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту. Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в період часу з жовтня по листопад 2012 здійснив будівництво прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м. до приміщення гаражу шляхом розміщення стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-22/4526БТ від 02.08.2022 об'єкт дослідження відноситься до категорії «будівля».
Згідно інформації Виробничого структурного підрозділу «Івано-Франківська дистанція електропостачання» на земельній ділянці із кадастровим номером 7122555400:02:001:0370 розміщена повітряна лінія напругою 10 кВ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж», вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.
Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному будівництві будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Ухвалою Кіцманського районного суду від 31.01.2023 по справі №718/74/23 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито, цивільний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована зокрема тим, що з дня вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.4 ст. 197-1 КК України - період часу з жовтня по листопад 2012 року, за який передбачене покарання у виді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців - минуло п'ять років, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Суд врахував дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з 2006 року є пенсіонером, повністю визнав свою винуватість у скоєному та щиро розкаявся, відшкодував державі завдану шкоду у розмірі 546, 68 гривень, після вчинення кримінального правопорушення нового злочину не вчинив, від досудового слідства не ухилявся, продовжує працювати приватним підприємцем, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно.
Станом як на момент подання даного позову, так і момент винесення рішення відповідачем в добровільному порядку самовільно зайнята земельна ділянка незвільнена, відповідні докази в матеріалах справи відсутні та представником відповідача не подані.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство
Частиною 1 ст. 15 та частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.2, п. б) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема в такий спосіб як вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Як зазначено вже судом, право позивача на земельну ділянку за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78286942 від 17.01.2017.
Факт самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування, шляхом її самовільної забудови підтверджується Актом обстеження земельної ділянки від 16.06.2021 та Обвинувальним актом у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021262110000183 від 28 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
Крім того, суд звертає увагу, що при винесенні Кіцманським районним судом ухвали від 31.01.2023 по справі №718/74/23, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, Кіцманський районний суд врахував що особа винного повністю визнав свою винуватість у скоєному та щиро розкаявся, відшкодував державі завдану шкоду у розмірі 546,68 грн.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 здійснив будівництво прибудови з дозволу власниці земельної ділянки ОСОБА_2 і саме на її земельній ділянці чи доводи про те, що самочинно збудоване майно знаходиться на двох земельних ділянках, одна з яких належить громадянці ОСОБА_2 , оскільки матеріали справи не містять та представником відповідача не подано жодного доказу на підтвердження вказаних фактів.
Крім того, як вже зазначалось, досудовим розслідуванням встановлено що ОСОБА_1 в період часу з жовтня по листопад 2012, з метою здійснення підприємницької діяльності на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0471 (яка належить ОСОБА_2 ) самовільно зайняв сусідню земельну ділянку площею 0,0062 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного Товариства «Українська залізниця» шляхом будівництва прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м. до приміщення гаражу шляхом розміщення стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею.
Тобто, суд констатує, що самовільна прибудова побудована відповідачем виключно на землі позивача, в той час як гараж належить ОСОБА_2 і знаходиться на суміжній земельній ділянці.
Щодо твердження представника відповідача про те, що відповідно до інвентаризаційної справи на будівлю торгово-побутового комплексу по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , вигрібна яма №-І знаходиться на суміжній земельній ділянці і питання про її демонтаж чи знесення в заявленому позові не стоїть, суд зазначає, що предмет позову визначається позивачем самостійно і суд не вправі його змінювати за власним бажанням. В той же час, в разі необхідності, позивач не позбавлений права звернутись з окремим відповідним позовом до суду.
Також, суд критично ставиться до зазначених у письмових дебатах висловів представника відповідача, що ОСОБА_2 є особою, інтереси якої будуть порушені, в разі задоволення цієї позовної заяви та представником неодноразово зверталася увага суду на те, що для повного та всебічного розгляду даної справи необхідно було долучити стороною ОСОБА_2 та вислухати її позицію щодо вимог позивача.
Суд зазначає, що представником відповідача не подано до суду жодного клопотання про залучення даної особи до справи із зазначенням відповідного обґрунтування та визначення правового статусу даної особи у цій справі.
Крім того, враховуючи встановлений судом факт, що самовільна прибудова побудована відповідачем виключно на землі позивача, в той час як гараж належить ОСОБА_2 і знаходиться на суміжній земельній ділянці, суд констатує, що рішення в даній справі жодним чином не впливає на права та обов'язки ОСОБА_2 .
Щодо посилання представника відповідача на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012, а саме те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи, з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли не можлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови а також те, що АТ «Українська залізниця» не вжила всіх необхідних заходів для вирішення цього питання з власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 та не ставила питання про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вжити заходів до перебудови об'єкта нерухомого майна, суд зазначає, що право власності, як і в даному випадку право постійного користування є непорушним.
Відповідач, усвідомлюючи усю неправоту вчинених ним дій, починаючи від 31.01.2023 (моменту винесення Кіцманським районним судом ухвали по справі №718/74/23) мав достатньо часу щоб у добровільному порядку відновити порушене ним право на користування земельною ділянкою в позасудовому порядку шляхом знесення, чи перебудови, чи будь-яким іншим способом який би його влаштовував, однак, жодних дій для відновлення порушеного права позивача не вчинив.
Крім того, на дані правовідносини не поширюються норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» який й визначає можливі заходи такі як: видання особі, яка здійснила самочинне будівництво, припису про усунення порушень, чи визначення можливості перебудови об'єкта та встановлення чи відмовляється ця особа від такої перебудови.
Щодо тверджень представника відповідача, що всі докази які були надані адвокатом Наталією Войцеховською після 05.01.2024, в тому числі і відповідь на відзив від 24.01.2024 є незаконними, а також її участь в розгляді даної справи на думку сторони відповідача є незаконною у зв'язку із тим, що адвокат Наталія Войцеховська надала суду довіреність в порядку передоручення від 17.07.2023, в якій зазначено: «Довіреність дійсна до 05.01.2024 року включно», суд зазначає, що дане твердження є помилковим оскільки представником позивача Наталією Войцеховською, яка є адвокатом згідно копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001518, через систему «Електронний суд» 11.01.2024 за вх.№136 було долучено до клопотанням копія довіреність в порядку передоручення від 04.01.2024, в якій зазначено: «Довіреність дійсна до 01.07.2024 включно».
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 2684,00 грн підлягає стягненню з відповідача на позивача.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки позивача площею 0,0062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , (на перегоні Лужани - Мамаївці з км 252 + 828м до км 252 + 853,5 м), що є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом демонтажу прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м до приміщення гаражу, розміщеного стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 2684,00 грн судового збору
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 08.03.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.