Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05.03.2024м. ХарківСправа № 622/1153/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Золочівської селищної ради
до1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , 2. ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Фермерське господарство "Альфа"
про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, повернення ділянок
за участю представників:
прокурор - Кондратюк Н.А.
позивача - не з'явився;
відповідача-1 - ОСОБА_2
відповідача-2 - ОСОБА_3
третя особа - ОСОБА_3
В провадженні Диканського районного суду Полтавської області перебувала об'єднана справи за позовами Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, правонаступником якої є Богодухівська окружна прокуратура Харківської області, в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів, повернення земельних ділянок, в якій прокурор просив суд:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентсва у Харківській області від 27.10.2014 №2855-СГ в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 23,3054 га, 6,0019 га; 50,0000 га; 27,0 га;
2) визнати незаконним та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Харківській області від 24.12.2014 №3627-СГ, від 26.12.2014 №3628-СГ, від 05.02.2015 №217-СГ, від 05.06.2015 №1678-СГ, від 24.12.2014 №3630-СГ, від 05.02.2015 №218-СГ, від 05.02.2015 №219-СГ, від 22.12.2015 №4713-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду;
3) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентсва у Харківській області від 13.10.2014 №2672-СГ про надання ОСОБА_1 в оренди земельних ділянок з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га; з кадастровим номером 6322685000601:001:0403, загальною площею 15,7423 га; з кадастровим номером 6322685000601:001:0407, загальною площею 18,6918 га, розташованих за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області;
4) визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентсва у Харківській області від 05.08.2014 №1776-СГ про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га;
5) визнати недійсними договори оренди земельних ділянок:
- від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, загальною площею 15,0321 га;
- від 26.12.2014 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, загальною площею 5,3876 га;
- від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, загальною площею 17,3318 га;
- від 14.07.2015 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0033, загальною площею 10,0602 га;
- від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, загальною площею 23,3054 га;
- від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, загальною площею 6,0019 га;
- від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, загальною площею 50,0000 га;
- від 28.12.2015 з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, загальною площею 27,0000 га;
- від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, загальної площею 15,7423 га;
- від 12.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га;
- від 26.11.2014 з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, загальною площею 18,6918 га;
- від 12.08.2014 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га;
6) скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок:
- від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, загальною площею 15,0321 га;
- від 26.12.2014 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, загальною площею 5,3876 га;
- від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, загальною площею 17,3318 га;
- від 14.07.2015 з кадастровим номером 6322683500:02:004:0033, загальною площею 10,0602 га;
- від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, загальною площею 23,3054 га;
- від 05.05.2015 з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, загальною площею 6,0019 га;
- від 14.05.2015 з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, загальною площею 50,0000 га;
- від 28.12.2015 з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, загальною площею 27,0000 га;
7) зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднаної територіальної громади) земельні ділянки з кадастровими номерами:
- 6322655100:05:002:0910, загальною площею 15,0321 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322655100:05:002:0909, загальною площею 5,3876 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322684500:01:003:0386, загальною площею 17,3318 га, розташовану за межами населених пунктів Одноробівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322683500:02:004:0333, загальною площею 10,0602 га, розташовану за межами населених пунктів Лютівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322680500:01:000:0313, загальною площею 23,3054 га, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322684400:01:001:0532, загальною площею 6,0019 га, розташовану за межами с. Івашки Одноробівскьої Першої сільської ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322655100:05:002:0914, загальною площею 50,0000 га, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322680500:02:000:0386, загальною площею 27,0000 га, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області;
- 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі;
- 6322685000601:001:0403, загальною площею 15,7423 га, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі;
- 6322685000601:001:0407, загальною площею 18,6918 га, розташовану за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі;
- 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30.03.2023 у справі №622/1153/19 в задоволенні позову Богодухівської окружної прокуратури Харківської області відмовлено в повному обсязі.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23.10.2023 у справі №622/1153/19 рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30.03.2023 скасовано. Провадження у справі №622/1153/19 закрито.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.10.2023 у справі №622/1153/19 задоволено клопотання Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Справу №622/1153/19 направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №622/1153/19.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2023 у справі №622/1153/19 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.01.2024 залучено до участі у справі №622/1153/19 ФГ «АЛЬФА» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 закрито підготовче провадження у справі №622/1153/19 та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні по суті 20.02.2024 у справі №622/1153/19 була оголошена перерва на 05.03.2024 о 09:30 год.
Присутній у судовому засіданні 05.03.2024 прокурор позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача-1 проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав пропуску прокурором строку позовної давності.
Представник відповідача-2 та третьої особи зазначає про необґрунтованість позовних вимог прокурора та про пропуск останнім строку позовної давності, у зв'язку з чим просить суд відмовити в позові в повному обсязі.
Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 05.03.2024 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету Золочівської селищної ради.
Заслухавши вступне слово присутніх представників учасників справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
На підставі Державних актів на право постійного користування землею серії №№ХР-13-00-00890 та від 17.12.2002 III-ХР №085228 ОСОБА_1 надані в постійне користування земельні ділянки площею 43,28 га та 7,25 га. Також на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.04.2007 серії ЯГ №075495 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6322680500:02:000:0311 площею 5,1958 га.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 27.10.2014 №2855-СГ (далі - Наказ №2855-СГ) надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 30,0000 га, 25,0328 га, 23,3054 га, 6,0019 га, 28,5170 га, 17,3318 га, 12,9093 га, 5,3876 га, 15,0321 га, 50,0000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 05.06.2015 №1687-СГ (далі - Наказ №1687-СГ) надано надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 27,0 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства.
Заявами від 17.07.2014, від 11.12.2014, від 28.01.2015, від 26.05.2015 ОСОБА_1 просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 124, 5654 га, 15,0321 га, 5,3876 га, 17,3318 га, 23,3054 га, 6,0019 га, 50,0000 га, 27 га.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про надання земельних ділянок в оренду» від 05.08.2014 №1776-СГ (далі - Наказ №1776-СГ) надано ОСОБА_1 в оренду земельну державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га, розташовану за межами населених пунктів Лютівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про надання земельних ділянок в оренду» від 13.10.2014 №2672-СГ (далі - Наказ №2672-СГ) надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Писарівської сільської ради на території Золочівського району Харківскьої області із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 62,9744 га, в тому числі:
- земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 площею 28,5403 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, площею 15,7423 га;
- земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, площею 18,6918 га, строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 24.12.2014 №3627-СГ (далі - Наказ №3627-СГ) затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківскьої області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 24.12.2014 №3628-СГ (далі - Наказ №3628-СГ) затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківскьої області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 24.12.2014 №3630-СГ (далі - Наказ №3630-СГ) затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківскьої області, з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 05.02.2015 №217-СГ (далі - Наказ №217-СГ) затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківскьої області, з кадастровим номером 63222684500:01:003:0386, площею 17,3318 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 05.02.2015 №218-СГ (далі - Наказ №218-СГ) затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківскьої області, з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 05.02.2015 №219-СГ (далі - Наказ №219-СГ) затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківскьої області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 05.06.2015 №1678-СГ (далі - Наказ №1678-СГ) надано в ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» від 22.12.2015 №4713-СГ (далі - Наказ №4713-СГ) затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів Олександрівської сільської ради на території Золочівського району Харківскьої області, з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства строком на 49 років.
Відповідно до Наказу №3627-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 05.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910, площею 15,0321 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0910 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9845843 від 25.05.2015.
Відповідно до Наказу №3628-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 26.12.2014, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909, площею 5,3876 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0909 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9218945 від 25.03.2015.
Відповідно до Наказу №3630-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 05.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313, площею 23,3054 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:01:000:0313 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9846306 від 26.05.2015.
Відповідно до Наказу №217-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 14.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386, площею 17,3318 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9845453 від 26.05.2015.
Відповідно до Наказу №218-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 14.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532, площею 6,0019 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322684400:01:001:0532 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9845627 від 26.05.2015.
Відповідно до Наказу №219-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 14.05.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914, площею 50,0000 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0914 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9846243 від 26.05.2015.
Відповідно до Наказу №1678-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 14.07.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0333, площею 10,0602 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322684500:01:003:0386 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №10593249 від 23.07.2015.
Відповідно до Наказу №4713-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 28.12.2015, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322680500:02:000:0386, площею 27,0000 га, для ведення фермерського господарства. Договір укладений на 49 років.
Відповідно до Наказу №2672-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 12.11.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403, загальною площею 15,7423 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0403 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9075713 від 13.03.2015.
Відповідно до Наказу №2672-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 12.11.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409, загальною площею 28,5403 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0409 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9074451 від 13.03.2015.
Відповідно до Наказу №2672-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 26.11.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407, загальною площею 18,6918 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322685000:01:001:0407 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №8120426 від 16.12.2014.
Відповідно до Наказу №1776-СГ між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір оренди землі від 12.08.2014, за умовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330, загальною площею 124,5654 га. Договір укладений на 49 років. Право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:02:004:0330 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №7049873 від 17.09.2014.
Листом від 21.08.2019 №25983/9/20-40-50-05-10 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило, що ОСОБА_1 значиться керівником або засновником у наступних підприємствах - ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-1881», Селянська спілка Управління Фермерських Господарств, ГО Сільгосптоваровиробників, ФГ «АЛЬФА».
Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 в порушення вимог законодавства, вже використавши своє право на отримання земель для створення фермерського господарства, повторно звернувся до відповідача-1 та отримав на позаконкурентній основі спірні земельні ділянки. На момент прийняття відповідачем-1 спірних наказів та укладення договорів оренди землі ФГ «АЛЬФА», засновником якого є ОСОБА_1 , набуло статусу юридичної особи (04.08.1998) та мало у користуванні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а отже отримання у подальшому ще земельних ділянок сільськогосподарського призначення суперечить вимогам закону, оскільки повинно було відбуватися за процедурою проведення земельних торгів.
Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що позовні вимоги про скасування оспорюваних наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області є неналежним способом захисту, оскільки такі накази вичерпали свою дію повністю після реалізації, а тому не підлягають оскарженню. Також зазначає, що прокурором пропущений строк позовної давності щодо решти позовних вимог, оскільки він (прокурор) не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідача-1 необхідну для подання позову і захисту інтересів держави інформацію.
Заперечуючи проти позову відповідач-2 зазначає, що прокурор звернувся з даними позовами до суду лише у листопаді-грудні 2019 року, тобто майже через 5 років з моменту прийняття спірних наказів, укладення спірних договорів оренди та проведення державної реєстрації права оренди на вказані земельні ділянки. Прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб'єкта владних повноважень, у даному випадку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, необхідну для подання позову інформацію. Також прокурор починаючи з моменту реєстрації права оренди по спірним договорам не був позбавлений законодавчо визначеної та технічної можливості самостійно здійснити перевірку про зареєстровані речові права на вказані спірні земельні ділянки ще у 2015 році (за дати реєстрації права оренди), шляхом безпосереднього доступу до Інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка є відкритою та загальнодоступною. При цьому, у спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України Про прокуратуру. Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Суд погоджується з твердженням прокурора про наявність обставин, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах.
Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради прокурор посилається на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 27.09.2018 №7018-СГ передано Золочівській селищній об'єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради в комунальну власність 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 8.167,6480 га.
Рішенням XII сесії Зололівської селищної ради VIII скликання від 30.10.2018 №1941 прийнято 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 8.167,6480 га в комунальну власність Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади.
Оскільки спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 зареєстровано за Золочівською селищною радою остання є належним позивачем у даній справі.
Проте позивач самостійно не вчинив необхідних дій щодо захисту законних інтересів в суді попри те, що прокурором було повідомлено про виявлені порушення з боку Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено:
- наявність підстав для представництва прокурором законних інтересів держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області (бездіяльність позивача);
- дотримання прокурором умов попереднього, до звернення до суду, повідомлення органу місцевого самоврядування про намір звернутися із відповідним позовом;
- відповідність поданого прокурором позову визначеній законом меті - захист законних інтересів держави внаслідок порушення відповідачами земельного законодавства.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.
Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.
З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.
Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство - є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").
Таким чином, Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").
Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального щодо до статті 123 ЗК України.
За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.
Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19.
Також з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 97/30/17, від 29.01.2020 у справі №927/83/19 та від 25.03.2020 у справі №357/2418/15-ц.
У випадку отримання земельної ділянки та створення фермерського господарства, як це передбачено законодавством, наступні земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності можуть бути отримані у користування виключно у порядку, передбаченому статтею 134 Земельного кодексу України, що підтверджується усталеною практикою суду касаційної інстанції, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц, постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі №397/30/17 та від 30.06.2021 у справі №917/1134/19.
Суд зазначає, що відповідач-1 не провів належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника Бєлінського В.І., наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов'язкової процедури - земельних торгів. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем-1 у відзиві на позов не зазначено.
У даному випадку відповідачами не спростовано доводів прокурора про отримання у користування спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності за спрощеною процедурою з порушенням чинного законодавства. А тому враховуючи положення Закону України «Про фермерське господарство», ЗК України та правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, слід дійти висновку, що земельні спірні земельні ділянки надані відповідачу-2 в оренду поза процедурою земельних торгів згідно з Наказами №№1776-СГ, 2672-СГ, 3627-СГ, 3628-СГ, 3630-СГ, 217-СГ, 218-СГ, 219-СГ, 1678-СГ, 4713-СГ з порушенням норм чинного законодавства.
За таких обставин, суд зазначає, що вищевказані Накази прийняті з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» та є незаконним.
Крім того, незаконними є й Накази №№2855-СГ, №1687-СГ, якими надавався дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, оскільки, як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 не мав права на отримання таких земельних ділянок поза процедурою земельних торгів, а отже не міг звертатися за дозволом на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду спірних земельних ділянок.
В той же час, розглядаючи позовну вимогу про визнання незаконним і скасування Наказів №№№№1776-СГ, 2672-СГ, 3627-СГ, 3628-СГ, 3630-СГ, 217-СГ, 218-СГ, 219-СГ, 1678-СГ, 4713-СГ та №№2855-СГ, №1687-СГ, суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, яка розглядаючи спір у подібних правовідносинах вказала наступне: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у яких вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред'явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказів Головного Управління Держземагентства у Харківській області та відповідачем визначив Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.
Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18)".
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пунктах 7.1- 7.9 постанови від 15.12.2021 у справі №918/303/21, суд зазначає, що в задоволенні позову в частині визнання незаконними та скасування Наказів №№1776-СГ, 2672-СГ, 3627-СГ, 3628-СГ, 3630-СГ, 217-СГ, 218-СГ, 219-СГ, 1678-СГ, 4713-СГ та №№2855-СГ, №1687-СГ слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.02.2023 у справі №922/1832/19, ухваленої в подібних правовідносинах.
Щодо вимог прокурора про визнання недійсними Договорів оренди, скасування державної реєстрації таких договір та повернення земельних ділянок, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону (частини друга статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статями 210-211 ЗК України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
Враховуючи наведене, оскільки спірні земельні ділянки з кадастровим номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 передані Бєлінському В.І. з порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", вказане є підставою для визнання спірних Договорів оренди недійсними.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 частини першої статті 216 ЦК України).
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Отже, з урахуванням недійсності договорів оренди землі позовні вимоги про зобов'язання повернути земельні ділянки з кадастровим номерами 6322655100:05:002:0910, 6322655100:05:002:0909, 6322684500:01:003:0386, 6322683500:02:004:0033, 6322680500:01:000:0313, 6322684400:01:001:0532, 6322655100:05:002:0914, 6322680500:02:000:0386, 6322685000:01:001:0403, 6322685000:01:001:0409, 6322685000:01:001:0407, 6322683500:02:004:0330 є похідною від вимоги про визнання недійсним Договорів оренди землі.
Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, суд зазначає наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Частиною третьою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Тобто, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. При цьому, наслідком такого скасування є припинення відповідних прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) рішення про скасування державної реєстрації прав.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інші).
Разом із тим у даній справі прокурор звернувся з позовними вимогами про скасування державної реєстрації договорів оренди землі. Проте, суд зазначає, що право орендодавця в даному випадку підлягає судовому захисту за його позовом шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди землі (див. постанову Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №663/3745/19).
За таких обставин, позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації договорів оренди землі задоволенню не підлягають з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.
Разом із тим, у матеріалах справи наявна заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності. Також у відзиві на позов відповідач-1 просить суд застосувати позовну давність до вимог прокурора. Водночас, прокуратура просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.
Суд, дослідивши відповідні заяви та клопотання, зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.
Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (такий висновок сформульовано в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19).
Прокурор у позовних заявах зазначає, що про порушення вимог земельного законодавства при наданні спірних земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства Бєлінському В.І. органам прокуратури стало в травні 2018 після отримання від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області оспорюваних наказів та договорів оренди землі, тому початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати від цієї дати як з моменту, з якого органи прокуратури дізнались про порушення земельного законодавства.
Також, в своїх поясненнях прокурор зазнає, що позивач Золочівська селищна рада дізналася про вказані порушення лише у вересні 2019 після надходження від прокуратури повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Суд зазначає, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.
Відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №914/1708/17, від 22.05.2018 у справі №922/1084/17 та від 19.11.2019 у справі №910/16827/17.
При цьому, прокурор приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
У постанові від 27.08.2020 у справі №922/1948/19 Верховний Суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що держава в особі відповідного органу дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваного наказу, відхиливши доводи прокурора щодо його обізнаності про спірні обставини лише з моменту отримання інформації від ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Як було зазначено вище, оскаржувані накази були прийняті в серпні, жовтні та грудні 2014 року, договори оренди землі були укладені в серпні, листопаді та грудні 2014 року, а також в травні, липні та грудні 2015, натомість прокурор вперше звернувся до місцевого суду з відповідними позовними заяви лише наприкінці 2019 року та в 2021 році, тобто вже з пропуском строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.
Суд зазначає, що прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб'єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію. Натомість, будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять.
Дані факти, разом з іншими обставинами, вказують на суб'єктивне та неправильне визначення прокурором дати, з якої почав перебіг строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог.
Викладене дає підстави суду дійти висновку, що в органів прокуратури, були усі правові підстави та можливості з'ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом ще в 2014-2015 роках, коли і були видані спірні Накази 1776-СГ, 2672-СГ, 3627-СГ, 3628-СГ, 3630-СГ, 217-СГ, 218-СГ, 219-СГ, 1678-СГ, 4713-СГ та №№2855-СГ, №1687-СГ та укладені договори оренди землі, що прокурором з невідомих причин зроблено не було. До того ж, Держава в особі відповідного органу, дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваних наказів. В контексті вищевказаного, суд вважає безпідставними посилання прокурора на те, що про спірні обставини прокурор дізнався лише в травні 2018 року, після надходження інформації від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та документів на власний запит.
За таких обставин, посилання прокурора на те, що він довідався про наявність порушень земельного законодавства при передачі земельної ділянки в оренду відповідачу-2 лише після отримання листів від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не визнаються судом як поважна причина пропуску ним позовної давності.
Стосовно посилання прокурора в поясненнях щодо строків позовної давності на практику Верховного Суду суд, зазначає наступне.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Таким чином, посилання прокурора на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц та від 17.10.2018 у справі №362/44/17, не зважаючи на застосування положень статті 261 ЦК України, є неприйнятними з огляду на те, що обставини даної справи та справ №359/2012/15-ц, №362/44/17 є різними, а такі постанови прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведено факт наявності порушень Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 порядку отримання та передачі у користування земельних ділянок державної форми власності, а також встановлення факту обґрунтованості доводів заяв відповідачів щодо пропуску прокурором встановленого законом строку позовної давності, відсутності поважності причин їх пропуску, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки, слід відмовити у зв'язку з пропуском останнім строків позовної давності.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору залишаються за прокурором.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за прокурором.
Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "08" березня 2024 р.
Суддя Н.С. Добреля