Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
26.02.2024м. ХарківСправа № 922/4270/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Пономар Є. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології", смт Мала Данилівка (адреса: 62341, Харківська область, Дергачівський район, смт Мала Данилівка, вул. Курортна, буд.10)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром", м.Харків (адреса: 61001, м.Харків, вул.Смольна, буд.30)
про стягнення 376492,53 грн
за участю представників:
позивача - Яковенко О.Г. (адвокат, ордер серія АХ№1149279 від 29.09.2023 року);
відповідача - Ковальчук Ю.М. (адвокат, ордер серія ВА №1072878 від 12.02.2024 року).
04.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" про стягнення заборгованості за договором поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 року у розмірі 376492,53 грн, з яких: 252750,00 грн основного боргу, 20254,91 грн 3% річних, 103487,62 грн інфляційних втрат.
В позові позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 року відкрито провадження у справі №922/4270/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
30.10.2023 року відповідач надав до суду заяву (вх.№29461) із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження із викликом сторін. Клопотання зокрема обґрунтовано поданням додаткових доказів та витребуванням доказів у позивача, оскільки відповідач зазначає, що між сторонами укладено акт взаємозаліку №1 на суму боргу 252750,00 грн за договором №02012019/0 239 від 02.01.2019 року, який є предметом розгляду даної справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2023 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Постановлено здійснити перехід до розгляду справи №922/4270/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та почати підготовче провадження, яке призначити на 21.11.2023 року.
09.11.2023 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№30654), в якому заперечував проти позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилався, що 23.09.2020 року відповідно до договору № 2309-20 було здійснено переведення боргу від первісного боржника - ТОВ «Зооветпром Україна» до нового боржника - ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» в розмірі 252750,00 грн. Кредитором у даних взаємовідносинах виступав ТОВ «Ветпром». 02.10.2020 року між ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» та ТОВ «Ветпром» було укладено акт взаємозаліку №1, де передбачалося, що ТОВ «Ветпром» на підставі договору поставки №20 від 02.01.2019 року, має борг перед ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» по видатковим накладним №15358 від 18.09.2020 на суму 189000,00 грн, та №16030 від 01.10.2020 року на суму 63750,00 грн, у загальному розмірі 252750, 00 грн, та ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» має заборгованість перед ТОВ «Ветпром» на підставі договору про переведення боргу №2309-20, у загальному розмірі - 252750,00 грн.
На підставі вищевикладеного сторони дійшли згоди про взаємозалік однорідних вимог за зобов'язаннями на загальну суму 252750,00 грн.
Крім того, у відзиві відповідач стверджує, що під час укладення акту взаємозаліку №1 було допущено помилку, оскільки переведення боргу відбувалося саме за договором поставки № 02012019/0 239 вiд 02.01.2019 року.
Відповідач також зазначає, що договір №20 від 02.01.2019 року між сторонами не укладався. На підставі викладеного заперечує проти позову у повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 21.11.2023 року було відкладено підготовче засідання на 12.12.2023 року.
21.11.2023 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№31919), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В обґрунтування представник позивача зазначає, що із тексту Акту взаємозаліку вбачається припинення зобов'язання Відповідача по Договору поставки №20 від 02.01.2019 по видатковим накладним №15358 від 18.09.2020 на суму 189000,00 грн, та №16030 від 01.10.2020 на суму 63750,00 грн, а не по Договору поставки №02012019/0 239 вiд 02.01.2019, стягнення боргу по якому є предметом розгляду даної справи.
Тобто, Акт взаємозаліку не стосується предмета доказування, тому за приписами ст. 76 ГПК України не є належним доказом у даній справі.
Посилання Відповідача у відзиві на допущення помилки в написанні номеру договору та номеру накладної з обґрунтуванням того, що взаємозалік відбувся саме за договором поставки №02012019/0 239 вiд 02.01.2019 є безпідставним, оскільки таке твердження є необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами, а також є своєрідною стратегією захисту від задоволення позову.
Також представник позивача зазначає, що між сторонами було укладено договір №20 від 02.01.2019 року, копію якого додає до відповіді на відзив, а договір №20 від 08.02.2019 року сторонами не укладався, та є штучно створеним відповідачем.
Крім того, позивач не визнає Акт взаємозаліку, оскільки він не підписувався зі сторони ТОВ «ТБ «УВТ» ОСОБА_1 , який займав посаду директора Товариства на дату, зазначену в Акті взаємозаліку, копію якого відповідачем долучено до відзиву на позов.
11.12.2023 року представник позивача надав до суду заяву свідка (вх.№34095), в якій просив поновити строк на подання даного клопотання та поновити строк на подання клопотання про долучення доказів, долучити до матеріалів справи копію заяви свідка від 07.12.2023 року.
Заява свідка містить пояснення ОСОБА_1 , який з 10.12.2018 по 28.01.2021 займав посаду директора ТОВ "ТБ "Українські ветеринарні технології" та виконував функцію керівника вказаної юридичної особи, діяв від імені та в інтересах ТОВ "ТБ "Українські ветеринарні технології". ОСОБА_1 зазначає, що жодних довіреностей з приводу надання повноважень третім особам на укладання правочинів з приводу майнових чи немайнових прав ТОВ "ТБ "Українські ветеринарні технології" ним не видавались.
З приводу обставин справи №922/4270/23, відзиву Відповідача на позовну заяву, а також запитань ТОВ «Ветпром», відповіді на які він просить суд зобов'язати надати ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» у формі заяви свідка, ОСОБА_1 зазначає наступне:
"Мною оглянуто копію договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020 року, надану Відповідачем у справі №922/4270/23, на останній сторінці якого в графі «Новий боржник» зазначено ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», вказано моє прізвище та ініціали.
ОСОБА_1 стверджує, що підпис, розміщений поруч із його прізвищем на наданій ТОВ «Ветпром» копії договору про переведення боргу № 2309-20 від 23.09.2020 року, йому не належить, оскільки він не підписував договору про переведення боргу № 2309-20 від 23.09.2020 року, в наданій ТОВ «Ветпром» редакції. Щодо Акту звірки взаєморозрахунків, що є невід'ємною частиною вказаного договору, про який вказано в п. 2 Договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020 року, зазначає, що з вказаним документом він не знайомий, вказана в ньому інформація йому не відома. Жодні правочини з приводу засвідчення волі ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» виконати грошові зобов'язання перед ТОВ «Ветпром» замість ТОВ «Зооветпром Україна» він, як директор ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», не вчиняв.
Також зазначає, що підпис, розміщений поруч із його прізвищем на наданій ТОВ «Ветпром» копії акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року йому не належить, оскільки він не підписував акту взаємозаліку № 1 від 02.10.2020 року ні в наданій ТОВ «Ветпром» редакції, ні в будь-якій іншій.
ОСОБА_1 стверджує, що договір поставки №20 від 02.01.2019 між ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «Ветпром» укладався та його засвідчена копія надана в додатках до відповіді на відзив на позовну заяву від 21.11.2023. Господарські операції між сторонами по Договору поставки №20 від 02.01.2019 сторонами визнаються, розбіжності відсутні.
Також в заяві свідка ОСОБА_1 зазначає, що ним оглянуто надані ТОВ «Ветпром» в додатках до відзиву на позовну заяву копії видаткової накладної №15356 від 18.09.2020 на суму 189000,00 грн та видаткової накладної №16030 від 01.10.2020 року на суму 63750,60 грн. З цього приводу зазначає, що визнає здійснення господарських операцій по вказаним видатковим накладним по договору №02012019/0 239 від 02.01.2019, оскільки дані документи підписувались особою, уповноваженою з боку ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на їх підписання, а саме: Плужниковою Наталією Василівною, обліковцем з реєстрації бухгалтерських даних.
Щодо укладених видаткових накладних №15358 від 18.09.2020 на суму 189000,00 грн та №16030 від 01.10.2020 року на суму 63750,00 грн йому не відомо.
Стосовно зазначення відповідно до яких видаткових накладних ТОВ «Ветпром» отримало товар та не здійснило оплату в розмірі 252750,00 грн, внаслідок чого виникла заборгованість, яка наразі стягується у межах справи №922/4270/23, ОСОБА_1 зазначає, що умовами договору, а саме п.7.3. Договору поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 передбачено, що в разі відпуску наступної партії Товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата для визначення розмірів відповідальності зараховується в погашення самого раннього боргу. Враховуючи, що між сторонами допускався відпуск товару Відповідачу без здійснення ним оплати попередньої партії товару та враховуючи, що Відповідач при здійсненні оплати не зазначав реквізити накладних, поставки по яким він оплачував, стягнення боргу з Відповідача за приписами п.7.3. Договору поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 може відбуватися за останні партії товару, так як оплатами Відповідача закривались більш ранні поставки товару.
ОСОБА_1 у своїй заяві зазначає, що 28.01.2021 припинив повноваження директора ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та не володіє інформацією, чому ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» майже 3 роки не зверталося до ТОВ «Ветпром» із вимогою щодо погашення суми заборгованості в розмірі 252750,00 грн за договором №02012019/0 239 від 02.01.2019 року або не зверталося до суду з метою стягнення наведеної суми боргу. Додатково повідомляє, що договір поставки №20 від 08.02.2019 в редакції, наданій ТОВ «Ветпром» в додатках до відзиву на позовну заяву у справі №922/4270/23 їм не підписувався, підпис особи, яка його підписала з боку ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», як покупця, йому не належить. Повноважень на вчинення правочинів від імені ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» жодній іншій особі він не надавав в період, яким датований договір поставки №20 від 08.02.2019 в редакції, наданій ТОВ «Ветпром».".
12.12.2023 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№34178), в яких просив суд поновити строк на подання заперечень на відповідь на відзив та долучити до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив. Крім того, відповідач просив суд зобов'язати позивача надати до суду належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують здійснення Позивачем, відповідно до умов договору поставки №20 від 02.01.2019 року, поставки товару на адресу Відповідача, здійснення Відповідачем оплати за отриманий товар, акт звірки взаєморозрахунків тощо.
Протокольною ухвалою суду від 12.12.2023 року було задоволено клопотання позивача та відповідача про поновлення строку на подання заперечень на відповідь на відзив та заяви свідка, прийнято до розгляду заперечення відповідача на відповідь на відзив та подану позивачем заяву свідка, щодо витребування доказів постановлено вирішити питання в наступному підготовчому засіданні, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.12.2023 року.
25.12.2023 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№35469), в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, долучити до матеріалів справи заяви свідків.
В заяві свідка ОСОБА_2 зазначено, що між ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» було укладено договір поставки №50 від 09.01.2018 року, за яким сторонами здійснювалася закупівля та поставка товару. Але, через порушення взятих на себе зобов'язань у ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» виникла заборгованість перед ТОВ «ВЕТПРОМ».
Також свідок ОСОБА_2 підтверджує, що 23.09.2020 між ТОВ «ТОРГЇВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» було укладено договір № 2309-20 про переведення боргу, відповідно до умов якого ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» перевело свою заборгованість в розмірі 252750,00 грн до ТОВ «ТОРГЇВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», внаслідок чого ТОВ «ТОРГЇВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» стало новим боржником за договором поставки №50 від 09.01.2018, кредитором у якому був ТОВ «ВЕТПРОМ».
У заяві свідка також зазначено, що перемовини з питання укладення договору №2309-20 про переведення боргу від 23.09.2020 здійснювалися від ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» - ОСОБА_3 , від ТОВ «ТОРГЇВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» - комерційний директор ОСОБА_4 та від ТОВ «ВЕТПРОМ» - ОСОБА_2 . Свідок зазначає, що з початку він спілкувався з іншим представником ТОВ «ТОРГЇВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» - ОСОБА_5 , який сказав йому, що усі фінансові питання закриття боргу вирішує фінансовий директор ОСОБА_4 , після чого всі переговори про закриття цього боргу з ОСОБА_6 і велись.
ОСОБА_2 у своїй заяві стверджує, що підписаний директором ТОВ «ТОРГЇВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» ОСОБА_1 екземпляр договору № 2309-20 про переведення боргу від 23.09.2020 ним було отримано особисто від ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо акту взаємозаліку свідок ОСОБА_2 пояснював, що перемовини з питання підписання акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 здійснювалися з комерційним директором ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» ОСОБА_6 . Підписаний директором ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИИ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» ОСОБА_1 екземпляр акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 ним було отримано особисто від ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Також свідок зазначив, що йому відомо, що акт взаємозаліку №1 від 02.10.2020 містить технічну помилку, а саме: взаємозалік відбувався саме за договором поставки № 02012019/0 239 від 02.01.2019 року, а не за договором поставки №20 від 02.01.2019 року.
У своїй заяві свідка ОСОБА_3 , підтверджує, що між ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» було укладено договір поставки №50 від 09.01.2018 року, за яким сторонами здійснювалася закупівля та поставка товару. Але, через порушення взятих на себе зобов'язань у ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» виникла заборгованість перед ТОВ «ВЕТПРОМ».
Свідок ОСОБА_3 стверджує, що у зв'язку зі складним фінансовим станом ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» він звернувся до ОСОБА_5 , який представляв інтереси ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» за допомогою у вирішенні фінансових питань. Згідно з домовленістю, ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» повинно було забрати на себе договірні зобов'язання ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» та активи компанії.
Як наслідок домовленостей між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» 23.09.2020 було укладено договір № 2309-20 про переведення боргу відповідно до умов якого ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА» перевело свою заборгованість в розмірі 252750,00 грн до ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ», внаслідок чого ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» стало новим боржником за договором поставки №50 від 09.01.2018, кредитором у якому був ТОВ «ВЕТПРОМ».
ОСОБА_3 у заяві свідка зазначав, що перемовини з питання переведення боргу за договором № 2309-20 від 23.09.2020 здійснювалися між: ОСОБА_3 (директор ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА»), ОСОБА_5 (представник ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ОСОБА_2 (директор ТОВ «ВЕТПРОМ»).
23.09.2020 під час підписання договору № 2309-20 про переведення боргу присутнім був директор ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» ОСОБА_1 , який особисто та власноручно підписав цей договір.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 року клопотання позивача задоволено частково, клопотання відповідача задоволено повністю. Поновлено строк на подання доказів та клопотання про витребування доказів. Прийнято до розгляду заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» надати до суду належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують здійснення позивачем, відповідно до умов договору поставки №20 від 02.01.2019 року, поставки товару на адресу Відповідача, здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, акт звірки взаєморозрахунків, тощо. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветпром» надати до суду докази виникнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» відповідно до умов договору поставки №50 від 09.01.2018 року (акт звірки взаєморозрахунків тощо), на підставі якого було складено акт взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року. Відкладено підготовче засідання на 09.01.2024 року.
26.12.2023 року позивач надав до суду клопотання (вх.№35681) про визнання доказів недостовірними та неналежними, в якому просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання клопотання та поновити позивачу строк на подання клопотання про визнання доказів недостовірними та неналежними. Визнати Акт взаємозаліку №1 від 02.10.2020, Договір про переведення боргу №2309-20 від 23.09.20, Договір поставки №20 від 08.02.2019 року, які долучені ТОВ «ВЕТПРОМ» в додатках до відзиву на позовну заяву у справі №922/4270/23 недостовірними та неналежними доказами.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що колишній директор ТОВ «ТБ «УВТ» не підписував Акт взаємозаліку №1 від 02.10.2020 та Договір про переведення боргу №2309-20 від 23.09.20, що вбачається із його Заяви свідка від 07.12.2023. Крім того, позивач вважає недостовірним доказом копію Договору поставки №20 від 08.02.2019 року, оскільки вказаний документ також не підписував діючий на той час директор ТОВ «ТБ «УВТ» Коломієць К.В., про що також зазначено ним у Заяві свідка від 07.12.2023.
Також позивач вважає, що вказані документи є неналежними доказами, оскільки Акт взаємозаліку не стосується Договору поставки №02012019/0 239 вiд 02.01.2019, а стосується Договору поставки №20 від 02.01.2019, що вбачається із тексту Акту взаємозаліку, тобто Акт взаємозаліку №1 від 02.10.2020 та Договір про переведення боргу №2309-20 від 23.09.20 не стосуються предмету доказування, тому вони повинні бути визнані неналежними доказами у даній справі. Крім того, неналежним доказом у справі є і наданий Відповідачем договір поставки №20 від 08.02.2019 року, оскільки він регулює зовсім інший правочин між сторонами і жодного відношення до Договору поставки №02012019/0 239 вiд 02.01.2019, по якому стягуються кошти у даній справі, він не має, окрім безпідставного посилання на схожість номерів договорів, на яку посилається Відповідач, обґрунтовуючи свою помилку в написанні номеру договору у Акті взаємозаліку.
03.01.2024 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№143) про долучення доказів до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 09.01.2024 року відкладено підготовче засідання на 16.01.2024 року.
09.01.2024 року позивач надав до суду клопотання (вх.№634) про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
09.01.2024 року позивач надав до суду клопотання (вх.№№640, 646) про витребування доказів, в якому просить суд витребувати від ТОВ «ВЕТПРОМ» належним чином завірені копії (та оригінали для огляду в суді) документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності по господарським операціям за договором № 50 від 09.01.2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивач у клопотанні (вх.№№640, 646) просить витребувати у відповідача документи бухгалтерського та податкового обліку та звітність по господарським операціям за договором №50 від 09.01.2018 року, укладеним між ТОВ «ВЕТПРОМ» та ТОВ «ЗООВЕТПРОМ УКРАЇНА».
Суд звертає увагу, що підставою для звернення до суду з позовом є заборгованість за договором поставки № 02012019/0 239 від 02.01.2019 року, укладеним між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» та ТОВ "ВЕТПРОМ".
Отже відносини, які виникли за договором №50 від 09.01.2018 року не стосуються предмету та підстав позову у справі №922/4270/23, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки вони не стосуються предмету та підстав позову у даній справі.
Протокольною ухвалою суду від 16.01.2024 року на підставі ст.81 ГПК України було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.01.2024 року.
17.01.2024 року позивач надав до суду клопотання (вх.№1519) про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, в якому просить суд призначити у справі № 922/4270/2З судову почеркознавчу експертизу акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки № 02012019/0 239 від 02.01.2019, існування якої, в свою чергу заперечується відповідачем, з мотивів того, що між сторонами начебто було здійснено взаємозалік однорідних вимог за зобов'язаннями, на підтвердження чого ним разом із відзивом було надано копію акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року, начебто підписаного керівником позивача. Проте, згідно з Заявою свідка - ОСОБА_1 від 07.12.2023 року автентичність підпису заперечується. На підставі чого вважає, що існує обґрунтована необхідність призначення у справі почеркознавчої експертизи для з'ясування того чи дійсно підпис, що міститься в акті взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року від імені ОСОБА_1 виконано саме цією особою, або ж іншою.
Також, 17.01.2024 року позивач надав до суду клопотання (вх.№1522) про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2024 року.
Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.
Крім того, суд бере до уваги, що проведення експертизи потребує значного часу. А обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до статей 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
В даному випадку суд не вбачає підстав для призначення експертизи у справі, оскільки питання, які ставить позивач на вирішення експертів - не є такими, з'ясування яких є необхідним для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.
При цьому суд не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі.
Таким чином, викладене дає підстави суду дійти висновку, що клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року задоволенню не підлягає, оскільки у суду відсутні підстави для призначення судової експертизи, та, окрім іншого, призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.
Крім того, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Суд, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні почеркознавчої експертизи акту взаємозаліку № 1 від 02.10.2020 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про проведення у справі №922/4270/23 почеркознавчої експертизи акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року.
Протокольною ухвалою суду від 30.01.2024 року на підставі ст.228 ГПК України було відмовлено в задоволенні клопотання позивача (вх.№1519) про призначення експертизи, також було оголошено перерву у судовому засіданні до 20.02.2024 року.
20.02.2024 року позивач надав до суду клопотання (вх.№4655), в якому просить суд повернутися зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та призначити у справі №922/4270/2З судову почеркознавчу експертизу акту взаємозаліку № 1 від 02.10.2020 року.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що призначення експертизи можливо лише на стадії підготовчого провадження, у зв'язку з чим просить суд повернутися до стадії підготовчого провадження та призначити почеркознавчу експертизу акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020 року.
Протокольною ухвалою суду від 20.02.2024 року було прийнято до розгляду клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та призначення почеркознавчої експертизи. Постановлено вирішити дане клопотання у наступному судовому засіданні. Задоволено усне клопотання відповідача про відкладення судового засідання з метою надання заперечень щодо клопотання позивача. В судовому засіданні оголошено перерву до 26.02.2024 року.
26.02.2024 року відповідач надав до суду заперечення проти клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та призначення почеркознавчої експертизи (вх.№5116).
За приписами чч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пп.2, 3, 6 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
В той же час згідно з пп.1, 2, 4, 6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до чч.2,3 ст.177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
ГПК України встановлено відповідні процесуальні строки на вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору, подання заяв та клопотань, подання доказів.
При розгляді справи в порядку загального позовного провадження докази, заяви та клопотання подаються сторонами та вирішуються судом на стадії підготовчого провадження, у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до статей 113, 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
16.01.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.01.2024 року.
Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.
Суд звертає увагу учасників справи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
В даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.
Зазначені позивачем у клопотанні обставини також не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження, з огляду на наступне.
Позивач просить повернутися до стадії підготовчого провадження для розгляду клопотання про призначення експертизи.
Суд звертає увагу, що клопотання позивача про призначення експертизи вже розглядалось судом в судовому засіданні 30.01.2024 року, про що було постановлено протокольну ухвалу.
Враховуючи викладене, суд не вважає наведені позивачем обставини для повернення на стадію підготовчого провадження - вагомими, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання позивача до повернення до стадії підготовчого провадження.
Протокольною ухвалою суду від 26.02.2024 року на підставі ст.177 ГПК України було відмовлено в задоволенні клопотання позивача (вх.№4655) про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та призначення почеркознавчої експертизи.
Представник позивача у судовому засідання 26.02.2024 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.02.2024 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
02.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" (далі - Позивач, ТОВ «ТБ «УВТ», Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветпром" (далі - Відповідач, ТОВ «ВЕТПРОМ», Покупець) укладено договір поставки №02012019/0239 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати ветеринарні препарати, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію (в подальшому “Товар”) на умовах викладених в цьому Договорі.
Відповідно до п.1.2. Договору найменування Товару, одиниці виміру кількості Товару та його кількість, ціна з урахуванням відповідного варіанту оподаткування податком на додану вартість (якщо Постачальник є платником податку на додану вартість) кожної партії Товару визначаються згідно видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.4.1. Договору Ціна товару вказується в рахунку-фактурі та в видаткових накладних на Товар. Ціна формується в національній валюті України.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України на умовах відтермінування платежу протягом 30 (Тридцять) календарних днів, з дати отримання товару представником.
За приписами пункту 5.2. Договору моментом отримання Товару Покупцем у випадку його не зазначення вважається дата виписки видаткової накладної, а у виключних випадках - дата отримання Покупцем повного пакету документів.
Відповідно до п. 5.3 Договору датою виконання Покупцем своїх зобов'язань стосовно оплати вартості товарів, поставка яких є предметом даного Договору, буде вважатися дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника.
Згідно з п. 7.3. Договору в разі відпуску наступної партії Товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата для визначення розмірів відповідальності зараховується в погашення самого раннього боргу.
На підтвердження виконання умов договору позивач надав видаткові накладні:
- №20163 від 15.12.2020 на суму 12336,46 грн (частково оплачена, борг - 8820,41 грн. Дата отримання товару 15.12.2020, строк оплати 14.01.2021;
- №20405 від 18.12.2020 на суму 22122,62 грн. Дата отримання товару 18.12.2020, строк оплати 17.01.2021;
- №20437 від 21.12.2020 на суму 15230,00 грн. Дата отримання товару 21.12.2020, строк оплати 20.01.2021;
- №20444 від 22.12.2020 на суму 2940,00 грн. Дата отримання товару 22.12.2020, строк оплати 21.01.2021;
- №20496 від 22.12.2020 на суму 5393,20 грн. Дата отримання товару 22.12.2020, строк оплати 21.01.2021;
- №20504 від 22.12.2020 на суму 13884,60 грн. Дата отримання товару 22.12.2020, строк оплати 21.01.2021;
- №20680 від 23.12.2020 на суму 1100,40 грн. Дата отримання товару 23.12.2020, строк оплати 22.01.2021;
- №20685 від 23.12.2020 на суму 3787,44 грн. Дата отримання товару 23.12.2020, строк оплати 22.01.2021;
- №20688 від 23.12.2020 на суму 3306,24 грн. Дата отримання товару 23.12.2020, строк оплати 22.01.2021;
- №20765 від 24.12.2020 на суму 606,48 грн. Дата отримання товару 24.12.2020, строк оплати 23.01.2021;
- №20766 від 24.12.2020 на суму 4513,92 грн. Дата отримання товару 24.12.2020, строк оплати 23.01.2021;
- №20884 від 28.12.2020 на суму 9386,76 грн. Дата отримання товару 28.12.2020, строк оплати 27.01.2021;
- №20896 від 28.12.2020 на суму 5472,00 грн. Дата отримання товару 28.12.2020, строк оплати 27.01.2021;
- №20959 від 29.12.2020 на суму 36869,04 грн. Дата отримання товару 29.12.2020, строк оплати 28.01.2021;
- №20960 від 29.12.2020 на суму 1149,30 грн. Дата отримання товару 29.12.2020, строк оплати 28.01.2021;
- №21022 від 29.12.2020 на суму 29055,48 грн. Дата отримання товару 29.12.2020, строк оплати 28.01.2021;
- №54 від 04.01.2021 на суму 2590,00 грн. Дата отримання товару 04.01.2021, строк оплати 03.02.2021;
- №56 від 04.01.2021 на суму 2322,72 грн. Дата отримання товару 04.01.2021, строк оплати 03.02.2021;
- №178 від 06.01.2021 на суму 12048,12 грн. Дата отримання товару 06.01.2021, строк оплати 05.02.2021;
- №235 від 11.01.2021 на суму 17233,50 грн. Дата отримання товару 11.01.2021, строк оплати 10.02.2021;
- №295 від 12.01.2021 на суму 15625,26 грн. Дата отримання товару 12.01.2021, строк оплати 11.02.2021;
- №360 від 13.01.2021 на суму 13960,80 грн. Дата отримання товару 13.01.2021, строк оплати 12.02.2021;
- №498 від 15.01.2021 на суму 2940,00 грн. Дата отримання товару 15.01.2021, строк оплати 14.02.2021;
- №503 від 15.01.2021 на суму 1740,00 грн. Дата отримання товару 15.01.2021, строк оплати 14.02.2021;
- №505 від 15.01.2021 на суму 538,15 грн. Дата отримання товару 15.01.2021, строк оплати 14.02.2021;
- №507 від 15.01.2021 на суму 8960,40 грн. Дата отримання товару 15.01.2021, строк оплати 14.02.2021;
- №520 від 15.01.2021 на суму 2296,20 грн. Дата отримання товару 15.01.2021, строк оплати 14.02.2021;
- №550 від 18.01.2021 на суму 8856,96 грн. Дата отримання товару 18.01.2021, строк сплати 17.02.2021.
Відповідно до наданих видаткових накладних позивач поставив товар відповідачу, за який останній не розрахувався, на загальну суму 252750,00 грн.
Вищезазначені накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без жодних зауважень.
У позовні заяві позивачем зазначено, що у зв'язку із тим, що між сторонами неодноразово відбувався відпуск наступної партії Товару до розрахунку за попередню партію (партії), платежі зараховувались в порядку, визначеному п. 7.3. Договору.
Позивач стверджує, що згідно з Відомостю по взаєморозрахунках з контрагентами (рахунок 361) залишок боргу Відповідача перед Позивачем становить 252750,00 грн.
Отже позивачем виконано свій обов'язок щодо поставки Товару, натомість, як стверджує позивач відповідач свого обов'язку щодо сплати вартості Товару не виконав, не сплатив на користь Постачальника 252750,00 грн вартості товару, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Крім суму основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 20254,91 грн та інфляційні втрати в розмірі 103487,62 грн.
Відповідач не заперечує факту поставки товару, однак вважає борг відсутнім, оскільки 02.10.2020 року між ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» та ТОВ «Ветпром» було укладено акт взаємозаліку №1, де передбачалося, що ТОВ «Ветпром» на підставі договору поставки №20 від 02.01.2019 року, має борг перед ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» по видатковим накладним №15358 від 18.09.2020 на суму 189000,00 грн, та №16030 від 01.10.2020 року на суму 63750,00грн, у загальному розмірі 252750, 00 грн, та ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» має заборгованість перед ТОВ «Ветпром» на підставі договору про переведення боргу №2309-20, у загальному розмірі - 252750,00 грн.
Також, відповідач зазначає, що під час укладання акту взаємозаліку №1 було допущено технічну помилку, а саме цей акт стосується не договору поставки №20 від 02.01.2019 року, а договору поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 року, оскільки договір поставки №20 від 02.01.2019 року не укладався між сторонами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач поставив відповідачу товар відповідно до наступних видаткових накладних: №20163 від 15.12.2020 на суму 12336,46 грн, по якій борг - 8820,41 грн; №20405 від 18.12.2020 на суму 22122,62 грн; №20437 від 21.12.2020 на суму 15230,00 грн; №20444 від 22.12.2020 на суму 2940,00 грн; №20496 від 22.12.2020 на суму 5393,20 грн; №20504 від 22.12.2020 на суму 13884,60 грн; №20680 від 23.12.2020 на суму 1100,40 грн; №20685 від 23.12.2020 на суму 3787,44 грн; №20688 від 23.12.2020 на суму 3306,24грн; №20765 від 24.12.2020 на суму 606,48 грн; №20766 від 24.12.2020 на суму 4513,92 грн; №20884 від 28.12.2020 на суму 9386,76 грн; №20896 від 28.12.2020 на суму 5472,00 грн; №20959 від 29.12.2020 на суму 36869,04 грн; №20960 від 29.12.2020 на суму 1149,30 грн; №21022 від 29.12.2020 на суму 29055,48 грн; №54 від 04.01.2021 на суму 2590,00 грн; №56 від 04.01.2021 на суму 2322,72 грн; №178 від 06.01.2021 на суму 12048,12 грн; №235 від 11.01.2021 на суму 17233,50 грн; №295 від 12.01.2021 на суму 15625,26 грн; №360 від 13.01.2021 на суму 13960,80 грн; №498 від 15.01.2021 на суму 2940,00 грн; №503 від 15.01.2021 на суму 1740,00 грн; №505 від 15.01.2021 на суму 538,15 грн; №507 від 15.01.2021 на суму 8960,40 грн; №520 від 15.01.2021 на суму 2296,20 грн; №550 від 18.01.2021 на суму 8856,96 грн.
Отже позивачем поставлено товар, за який, за твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату, на загальну суму 252750,00 грн.
Вищезазначені накладні підписані та скріплені печатками позивача та відповідача без жодних зауважень, крім того, відповідач не заперечує факт поставки товару на зазначену суму.
Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що борг відсутній, оскільки 02.10.2020 року між ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» та ТОВ «Ветпром» було укладено акт взаємозаліку №1, де передбачалося, що ТОВ «Ветпром» на підставі договору поставки №20 від 02.01.2019 року, має борг перед ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» по видатковим накладним №15358 від 18.09.2020 на суму 189000,00 грн, та №16030 від 01.10.2020 року на суму 63750,00грн, у загальному розмірі 252750,00 грн, та ТОВ «ТБ «Українські ветеринарні технології» має заборгованість перед ТОВ «Ветпром» на підставі договору про переведення боргу №2309-20, у загальному розмірі - 252750,00 грн.
Відповідач зазначає, що під час укладання акту взаємозаліку №1 було допущено технічну помилку, а саме цей акт стосується не договору поставки №20 від 02.01.2019 року, а договору поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 року, оскільки договір поставки №20 від 02.01.2019 року не укладався між сторонами.
Позивач заперечує факт укладання акту взаємозаліку №1, крім того, просить суд визнати акт взаємозаліку №1 від 02.10.2020, Договір про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020, Договір поставки №20 від 08.02.2019 року недостовірними та неналежними доказами.
Судом досліджено акт взаємозаліку №1, та встановлено, що дійсно даний акт стосується договору поставки №20 від 02.01.2019 року, а не спірного договору поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 року, за яким позивач просить стягнути з відповідача заборгованість.
Представниками сторін надані до суду два різних примірника договору поставки №20, один примірник договору наданий позивачем, а саме договір поставки №20 від 02.01.2019, а інший примірник наданий відповідачем, а саме договір поставки №20 від 08.02.2019.
Наданий до суду відповідачем примірник договору поставки №20 від 08.02.2019 містить печатки позивача та відповідача, та підписи, проте не містять прізвища та ім'я особи, яка підписала цей договір з боку позивача.
Також, судом досліджено примірник договору №20 від 02.01.2019, наданий позивачем до відповіді на відзив. Вказаний примірник підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, із зазначенням прізвища та ім'я осіб які підписали вказаний договір.
Представниками сторін під час розгляду справи неодноразово наголошувалось на тому, що між підприємствами існують довготривалі відносини, та укладалось багато договорів, отже посилання відповідача на те, що договір поставки №20 та договір поставки №02012019/0 239, укладені від однієї дати 02.01.2019, тому це є підставою для визнання помилки в акті взаємозаліку №1, спростовується довготривалими відносинами між підприємствами та укладанням численних договорів.
Враховуючи той факт, що договір поставки №20 від 02.01.2019 та договір поставки №20 від 08.02.2019 нікчемними чи недійсними судом не визнавались, жодна із сторін не зверталась до суду з позовом про визнання таких договорів недійсними, суд не вбачає підстав вважати такі договори недійсними.
Крім того, суд звертає увагу, що акт взаємозаліку №1, на яких посилається відповідач, підписаний 02.10.2020 року, та з того часу жодна із сторін не зверталась одна до одної про виправлення помилки, на яку посилається відповідач, а саме, що цей акт стосується не договору поставки №20 від 02.01.2019 року, а договору поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 року.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що акт взаємозаліку №1 стосується зовсім іншого договору, а саме договору поставки №20 від 02.01.2019 року, а не спірного договору №02012019/0 239 від 02.01.2019 року.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданих сторонами доказів в їх сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено факту відсутності заборгованості за договором поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019 року.
Отже, як вже зазначалось, на виконання умов договору позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.
Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.
Відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних, проте оплату за отриманий товар повністю не здійснив.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість відповідно до вищевказаних видаткових накладних у загальній сумі 252750,00 грн.
Отже враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів оплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 252750,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо 3% річних та інфляційних.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 20254,91 грн 3% річних та 103487,62 грн інфляційних.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування штрафу, 3% річних, інфляційних на прострочену заборгованість.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з'ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.
Судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних є невірними, з огляду на наступне.
Позивачем невірно визначено початок нарахування 3% річних та інфляційних за накладними від: 18.12.2020 №20405; 24.12.2020 №№20765, 20766; 15.01.2021 №№498, 503, 505, 507, 520, оскільки строк оплати товару за даними видатковими накладними припадає на вихідні дні.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже вірним періодом початку нарахування 3% річних та інфляційних за видатковою накладною від 18.12.2020 №20405 є період з 19.01.2021 року, за видатковими накладними від 24.12.2020 №№20765, 20766 є період з 26.01.2021 року, за видатковими накладними від 15.01.2021 №№498, 503, 505, 507, 520 є період з 16.02.2021 року (перший день прострочення).
За іншими видатковими накладними початок нарахування 3% річних та інфляційних здійснено вірно.
Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних відповідно до норм законодавства, з урахуванням вірного періоду прострочення, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 19532,48 грн 3% річних та 103372,68 грн інфляційних.
В частині стягнення 722,43 грн 3% річних та 114,94 грн інфляційних слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком.
Щодо клопотання позивача про визнання акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020, Договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020, Договору поставки №20 від 08.02.2019 року недостовірними та неналежними доказами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
Статтею 76 ГПК України "Належність доказів" передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідачем надані належним чином засвідчені копії всіх документів, доданих до відзиву та заперечень.
Судом при вирішенні спору надано оцінку всім доказам, які були надані сторонами під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, надані відповідачем копії акту взаємозаліку №1 від 02.10.2020, Договору про переведення боргу №2309-20 від 23.09.2020, Договору поставки №20 від 08.02.2019 року є належними та допустимими доказами в розумінні вимог ГПК України в обґрунтування відповідачем своїх заперечень на позовну заяву та мають значення для повного та всебічного розгляду справи.
Отже підстави для визнання вказаних доказів недостовірними та неналежними при розгляді даної справи в розумінні вимог ГПК України відсутні.
При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права щодо звернення до правоохоронних органів чи до суду за захистом своїх порушених прав щодо неукладення чи недійсності вищевказаних правочинів.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Отже суд, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку, що докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, однак, у зв'язку з невірними розрахунками 3% річних та інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.
В частині стягнення 722,43 грн 3% річних та 114,94 грн інфляційних суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір в розмірі 4507,87 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 91, 99, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветпром" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" 375655,16 грн, з яких: 252750,00 грн - основний борг по договору поставки №02012019/0 239 від 02.01.2019; 19532,48 грн - 3% річних; 103372,68 грн - інфляційні, крім того 4507,87 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" березня 2024 р.
Суддя К.В. Аріт