07 березня 2024 року Справа № 915/67/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали заяви позивачів про забезпечення позову у справі
за позовом:
1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
до відповідачів:
1) Приватного підприємства «ПРОМІНЬ»
2) ОСОБА_3
3) ОСОБА_4
4) ОСОБА_5
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1) ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Вознесенської міської ради
2) Приватний нотаріус Фролова Руслана Валеріївна
3) Приватний нотаріус Кірнас Ірина Володимирівна
про: витребування часток статутного капіталу, переведення прав покупця частки в статутному капіталі, визначення розміру часток в статутному капіталі, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
24.01.2024 до суду від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Трушківської Лесі Вікторівни надійшла позовна заява б/н від 17.01.2024 (вх. № 988/24) (з додатками) про витребування часток статутного капіталу, переведення прав покупця частки в статутному капіталі, визначення розміру часток в статутному капіталі, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якій позивачі, з урахуванням позовної заяви в новій редакції б/н від 08.02.2024 (вх. № 1735/24), просять суд:
- Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частку в розмірі 12% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.
(ця вимога позивача ОСОБА_1 заявлена до відповідача ОСОБА_4 );
- Витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 частку в розмірі 28% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.
(ця вимога позивача ОСОБА_1 заявлена до відповідача ОСОБА_5 );
- Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частку в розмірі 4,5% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.
(ця вимога позивача ОСОБА_2 заявлена до відповідача ОСОБА_4 );
- Витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 частку в розмірі 10,5% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.
(ця вимога позивача ОСОБА_2 заявлена до відповідача ОСОБА_5 );
- Перевести на ОСОБА_1 права покупця частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, за договорами купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеними із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 , в розмірі 36% статутного капіталу.
(ця вимога позивача ОСОБА_1 заявлена до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 );
- Перевести на ОСОБА_2 права покупця частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, за договорами купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеними із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 , в розмірі 9% статутного капіталу.
(ця вимога позивача ОСОБА_2 заявлена до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 );
- Визначити розмір часток в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, наступним чином: частка ОСОБА_1 складає 76% статутного капіталу, що становить 760 000,00 грн, частка ОСОБА_2 складає 24 % статутного капіталу, що становить 240 000,00 грн, всього статутний капітал підприємства (100 %) складає 1 000 000,00 грн.
(ця вимога позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлена до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПП «ПРОМІНЬ»);
- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 09.10.2021р., №1005211070026000202, ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;
(ця вимога позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлена до відповідача ПП «ПРОМІНЬ»);
- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 24.12.2021р., №1005211070027000202, ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;
(ця вимога позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлена до відповідача ПП «ПРОМІНЬ»);
- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 18.10.2022р., №1005211070028000202, ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Фролова Р.В;
(ця вимога позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлена до відповідача ПП «ПРОМІНЬ»);
- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 11.11.2022р., №1005211070029000202, ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Кірнас І.В.
(ця вимога позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлена до відповідача ПП «ПРОМІНЬ»).
Ухвалою суду від 19.02.2024, після усунення позивачами недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/67/23, яка буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19 березня 2024 року об 11:40; залучено до участі у справі ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Вознесенської міської ради, Приватного нотаріуса Фролову Руслану Валеріївну, Приватного нотаріуса Кірнас Ірину Володимирівну в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
05.03.2024 до суду від представника позивачів надійшла заява б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_4 30% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі.
- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_5 70% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі.
- Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133 у розмірі 30% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 , до набрання законної сили рішення у справі;
- Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133 у розмірі 70% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_5 , до набрання законної сили рішення у справі;
- Заборонити Приватному підприємству «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно;
- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.
За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).
У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову після пред'явлення позову.
Позивачі в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначають, зокрема, таке:
Позивачі у справі 03.03.2021р. набули право власності на свої частки у статутному капіталі відповідача ПП «ПРОМІНЬ», цього ж дня вони набули корпоративних прав в силу закону (частина друга статті 96-1 ЦК України).
Попри це, після 03.03.2021р. відповідач ОСОБА_3 повторно продав свої частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» іншим відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим порушив як право власності позивачів на частки, так і їхні корпоративні права.
Згідно до витягу з ЄДР від 09.01.2024р. позивачам стало відомо, що після 03.03.2021р. щодо відомостей про ПП «ПРОМІНЬ» вносились такі зміни:
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 09.10.2021р., №1005211070026000202, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 24.12.2021р., №1005211070027000202, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 18.10.2022р., №1005211070028000202, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Фролова Р.В.;
- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 11.11.2022р., №1005211070029000202, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Кірнас І.В.
Також, згідно до витягу з ЄДР від 09.01.2024р. позивачам стало відомо, що учасникми ПП «ПРОМІНЬ» в ЄДР наразі значаться відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5
…
Оскільки після 03.03.2021р. відповідач ОСОБА_3 повторно продав свої частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» іншим відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим порушив як право власності позивачів на частки, так і їхні корпоративні права, це дає підстави обґрунтовано припускати можливість безперешкодного відчуження відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїх корпоративних прав, зокрема, часток у статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ», третім особам на підставі договорів та актів до завершення розгляду цієї справи, внаслідок чого (у разі задоволення позовних вимог) виконання судового рішення неможливим, а позивачі змушені будуть звертатись до суду із аналогічним позовом до вже нових відповідачів.
Також, оскільки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наразі значаться в ЄДР як власники 100% частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ», це дає їм змогу безперешкодно впливати на відчуження наявного у ПП «ПРОМІНЬ» майна третім особам до завершення розгляду цієї справи, внаслідок чого (у разі задоволення позовних вимог) виконання судового рішення неможливим, а позивачі змушені будуть опосередковано через ПП «ПРОМІНЬ» звертатись до суду із новими позовами до вже нових відповідачів.
Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» третім особам, передача права власності на майно ПП «ПРОМІНЬ» третім особам, які не беруть участі в даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
…
Оскільки предметом спору є стягнення часток, розподілення статутного капіталу ПП «ПРОМІНЬ», який складає 1 000 000,00 грн, позивачами вбачається, що накладення арешту на майно, що належить відповідачу ПП «ПРОМІНЬ» на праві власності, заборони вчинення реєстраційних дій щодо такого майна, накладення арешту на корпоративні права відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співмірним із заявленими позовними вимогами.
…
У разі набуття частки, яка є предметом спору у даній справі, у статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» іншими особами, позивачі будуть змушені звертатись за захистом своїх прав з позовами до таких осіб, а з урахуванням приписів статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» подальше оспорення таких протиправних дій може стати неефективним, що буде означати неможливість поновлення порушеного права позивача за результатами розгляду та вирішення даної справи.
Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про її часткове задоволення, виходячи з такого:
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами встановленими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, суд зазначає, що адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
З урахуванням наведеного, суд враховує, що предметом позову в даній справі виступають вимоги позивачів про витребування часток у статутному капіталі, переведення прав покупця частки в статутному капіталі, визначення розміру часток в статутному капіталі, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Суд зауважує, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатись у ціні заявленого позову.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.
У даній справі позивачами заявлено ряд позовних вимог, що мають як майновий, так і немайновий характер.
При цьому, судом взято до уваги, що якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якою не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Умовою ж застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що предмет спору, наявний станом на момент пред'явлення позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (незадовільний фінансовий стан, відкриті виконавчі провадження щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування майна; вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності або перешкоджанню поверненню майна законному власнику) причин.
Суд також зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного вище, дослідивши надані заявником до заяви про забезпечення позову докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
По-перше, щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» у розмірі 30% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 , а також на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» у розмірі 70% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_5 до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Суд вбачає, що в обґрунтування заяви б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову у відповідній частині вимог позивачі посилаються на те, що оскільки після 03.03.2021р. відповідач ОСОБА_3 повторно продав свої частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» іншим відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим порушив як право власності позивачів на частки, так і їхні корпоративні права, це дає підстави обґрунтовано припускати можливість безперешкодного відчуження відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїх корпоративних прав, зокрема, часток у статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ», третім особам на підставі договорів та актів до завершення розгляду цієї справи, внаслідок чого (у разі задоволення позовних вимог) виконання судового рішення неможливим, а позивачі змушені будуть звертатись до суду із аналогічним позовом до вже нових відповідачів.
Суд погоджується з наведеною мотивацією та наголошує на тому, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно (частку у статутному капіталі), яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що, в свою чергу, в майбутньому дійсно утруднить виконання судового рішення по даній справі, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Можливість накладення арешту на майно (частку у статутному капіталі) в порядку забезпечення позову у спорі про витребування цього майна є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
При цьому забезпечення позову у вигляді арешту спірних часток у статутному капіталі не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештовані частки фактично перебувають у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.
Судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23, відповідно до якої вирішуючи питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталу у справі про переведення прав і обов'язків покупця, Верховний Суд зазначив, що враховуючи обставини цієї справи та предмет позову, належним способом захисту у випадку порушення переважного права купівлі майна є переведення прав і обов'язків покупця на привілейовану особу. Водночас таке переведення можна здійснити лише в тому разі, якщо майно залишилось у володінні первісного покупця.
Розпорядження такою часткою до вирішення відповідного спору судом очевидно не відповідає ефективному захисту або поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Враховуючи предмет цього спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на частку в статутному капіталі товариства, на розмір якої претендує позивач, а також заборона вчинення дій щодо частки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним. Адже накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства, має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження вказаним розміром частки в статутному капіталі товариства.
Також Верховний Суд в цій постанові звернув увагу, що метою заходу забезпечення позову є підтримання «status quo», поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кюблер проти Німеччини» (заява № 32715/06). У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача будуть порушені, а баланс інтересів порушений (п.п.47-61 вказаної постанови).
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження того, що заявлений позивачами захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні частки у статутному капіталі Приватного підприємства «Промінь» перешкоджає господарській діяльності вказаної юридичної особи, беручи до уваги те, що у випадку, якщо до закінчення розгляду справи спірні частки будуть відчужені, позивачі у разі задоволення позову не зможуть домогтися виконання рішення суду та, відповідно, захистити/поновити свої права в межах даного судового провадження без нових звернень до суду (зокрема, без звернення з позовом про витребування спірного майна у нових набувачів тощо), суд вважає, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» у розмірі 30% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 , а також на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» у розмірі 70% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_5 до набрання законної сили рішенням у даній справі є адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситься із заявленими позивачами вимогами та гарантує досягнення реального і ефективного захисту порушених прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Крім того, суд зауважує, що вищенаведений захід забезпечення позову носить тимчасовий характер та має наслідком збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
По-друге, щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_4 30% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» та відносно належної ОСОБА_5 70% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» до набрання законної сили рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При цьому, суд наголошує, що заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно спірного майна.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі № 924/433/19.
Приписами ч.ч. 9-10 ст. 137 ГПК України передбачено, що суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
За такого, слід зауважити, що вимоги позивачів щодо заборони проводити реєстраційні дії щодо належних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 часток у статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» кореспондуються у даному випадку з вимогами позивачів про витребування відповідних часток, переведення прав покупця на них, а також визначення розміру часток учасників у статутному капіталі підприємства та визначенні розміру статутного капіталу підприємства.
Отже, подальші зміни складу учасників, розміру їх часток, розміру статутного капіталу підприємства та відчуження часток, права на які оспорюють позивачі, можуть призвести до унеможливлення відновлення їх прав у разі, якщо під час розгляду даної справи судом буде встановлено факт їх порушення.
Вжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист прав та інтересів позивачів щодо спірних часток в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», у разі їх порушення.
При цьому, судом враховано викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2023 у справі №918/531/22 висновки, відповідно до яких забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно товариства, а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний захід забезпечення позову відповідає статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Крім того, вжиття вказаного заходу забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.
Суд повторно наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
По-третє, щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ».
Як уже вище було наведено, суд враховує, що такий захід забезпечення позову як заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову.
При цьому, суд вказує, що відповідна заборона може стосуватися лише індивідуально визначеного майно, і притому лише такого, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.
Водночас, звертаючись із заявою про забезпечення позову в цій частині, заявник просив заборонити Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, не вказуючи чіткий перелік майна та його ідентифікуючих показників. Аналогічно, без зазначення відповідного переліку майна викладена і вимога заявника про заборону державним реєстраторами проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (без визначення переліку реєстраційних дій).
Отже, хоча вказані у заяві про забезпечення позову вимоги щодо майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» і можуть мати опосередкований зв'язок із предметом спору, однак суд звертає увагу позивачів на таке.
Розмір частки фізичної особи в статутному капіталі юридичної особи визначає наявність певних корпоративних прав у цієї особи. Юридична ж особа володіє активами - майном (рухомим чи нерухомим), яке надає можливість відповідному суб'єкту здійснювати господарську діяльність.
При цьому, поняття «будь-яке майно» має досить широке трактування (зокрема, грошові кошти, товари також є майном).
Отже, заборона судом відчуження будь-якого майна підприємства фактично може зупинити господарську діяльність юридичної особи, що є неприпустимим.
Водночас, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).
Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі №916/3844/19, від 30.06.2021 у справі №922/145/21, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі №907/835/17.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.
Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18.
Як встановлено судом, позивачі просять забезпечити позов, зокрема, шляхом заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ». Вказане, на переконання суду, може призвести до неможливості повноцінного функціонування даного господарюючого суб'єкта, що є очевидно неспівмірним з предметом позову.
У п. 6.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» зазначено, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства.
Крім того, суд зауважує, що доводи заявника про відчуження наявного у ПП «ПРОМІНЬ» майна третім особам до завершення розгляду цієї справи є лише припущеннями, які не ґрунтуються на відповідних доказах, які свідчать про ті, чи інші обставини, а, отже, не можуть бути прийняті судом до уваги.
Позивачами не надано суду переліку майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», доказів наявності у власності юридичної особи будь-якого рухомого та/чи нерухомого майна, щодо якого позивач просить вжити заходів до забезпечення позову.
Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 367300850 від 26.02.2024 надана заявником як додаток до заяви не підтверджує доводи позивачів в обґрунтування заявленої вимоги, і взагалі не відображена в тексті заяви.
Суд не наділений правом самостійно вирішувати за заявника, які обставини підтверджуються наданими доказами, за відсутності відповідних обґрунтувань.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для вжиття у даній справі заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ».
Водночас, суд погоджується з доводами позивачів про те, що застосування заходів зустрічного забезпечення, виходячи із наведених заявниками обставин у даній справі, станом на даний час не є доцільним.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, виходячи з характеру обставин справи, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з урахуванням приписів пунктів 7-10 ст. 145 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Крім того, суд зауважує, що: питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи; реквізити боржників судом зазначено з врахуванням обсягу інформації, наданої позивачами.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову у справі № 915/67/24 задовольнити частково.
2. Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_4 30% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул.Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133).
3. Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_5 70% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул.Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133).
4. Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул. Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133) у розмірі 30% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 .
5. Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул. Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133) у розмірі 70% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_5 .
6. В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову в іншій частині відмовити.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 07.03.2024.
7. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох років.
8. За даною ухвалою:
Стягувачі:
- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Боржники:
- Приватне підприємство «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул. Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133);
- ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 );
- ОСОБА_5 АДРЕСА_4 ).
Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суддя О.Г. Смородінова