номер провадження справи 33/249/23
27.02.2024 Справа № 908/3704/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.
при секретарі судового засідання Драковцевій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні матеріали справи № 908/3704/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРЛАЙН” (01014, м. Київ, вул.Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38, ідентифікаційний код 43816816)
до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення суми
за участю представників:
від позивача - Шулякова М.В., ордер серії АР №1149763 від 15.12.2023;
від відповідача - Димова О.І., довіреність б/н від 23.08.2022 (в режимі відеоконференції);
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “КОРЛАЙН” з позовом до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 1236501,34 грн., з яких 448959,00 грн. - основний борг, 74895,00 грн. - неустойка (штраф) у розмірі 3% річних, 712647,34 грн. - інфляційне збільшення. Також позивач просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки товару №53-121-01-21-10589 від 19.08.2021.
Позов заявлено на підставі ст. 525, 526, 530, 610, 625, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема запропоновано надати детальний обґрунтований розрахунок суми основного боргу з посиланням на докази поставок та оплат та зазначенням залишку заборгованості по кожній спірній видатковій накладній.
Представнику позивача доставлено копію ухвали суду до електронного кабінету 25.12.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
29.12.2023 до суду надійшла від позивача уточнена позовна заява з уточненим розрахунком стягуваних сум, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 1235940,17 грн., з яких сума основного боргу - 448959,00 грн., загальна сума 3% річних за всі періоди - 74853,00 грн., загальна сума інфляційного збільшення боргу - 712128,17 грн.
Позивач уточнив, що під час розрахунку заборгованості за первинним позовом позивачем допущена помилка, а саме: помилково враховано у вартості товару, який було поставлено позивачем за умовами договору, суму пені в розмірі 3105,55 грн., яка була сплачена позивачем на підставі бухгалтерської довідки від 29.12.2021 платіжним дорученням №273 від 29.12.2021. Крім того, в розрахунку заборгованості та в первинному позові не враховано коригування видаткової накладної №35 від 03.11.2021, яке проведене у зв'язку зі зміною ваги товару, та помилково була врахована видаткова накладна №35 від 03.11.2021 в редакції до коригування.
Враховуючи те, що позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, суд ухвалив прийняти уточнену позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. У зв'язку з цим предметом розгляду суду є вимоги про стягнення з відповідача 1235940,17 грн., з яких сума основного боргу - 448959,00 грн., 3% річних - 74853,00 грн., сума інфляційного збільшення боргу - 712128,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 33/249/23, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2024 о 10 год. 00 хв.
25.01.2024 від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні 29.01.2024 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 26.01.2024 задоволено заяву відповідача. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання 29.01.2024 о 10 год. 00 хв. у справі №908/3704/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 29.01.2024 були присутніми представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференції), здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Суд оголосив про надходження від відповідача клопотання про заміну його правонаступником.
Представник відповідача підтримав дане клопотання, просив замінити його правонаступником.
Представник позивача не заперечив проти задоволення клопотання відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача про заміну його правонаступником, суд ухвалив задовольнити вказане клопотання.
Ухвалою від 29.01.2024 замінено Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на його правонаступника - Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул.Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул.Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964). Закрито підготовче провадження у справі №908/3704/23. Призначено справу №908/3704/23 до розгляду по суті на 27.02.2024 о 10 год. 00 хв. Ухвалено здійснювати проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника відповідача та програмного забезпечення за посиланням vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 27.02.2024 були присутніми представники позивача та відповідача (в режимі відеоконференції), здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами відеоконференцзв'язку.
Представник позивача просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити позивачу в нарахуванні 3% річних, інфляційних втрат та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 27.02.2024 судом прийнято рішення, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
19.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю “КОРЛАЙН” (постачальник, позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №53-121-01-21-10589 (далі - договір), за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, визначений у п. 1.1 договору, на суму 3724116,75 грн. з ПДВ.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість товару становить 3103430,63 грн., крім того ПДВ 20% 620686,12 грн., разом - 3724116,75 грн.
За умовами п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка товару відбувається відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010) на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад 33. Вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м.Енергодар.
У п. 4.2 договору закріплено, що поставка відбувається у строки згідно п. 1.3 договору.
Згідно з п. 1.3 договору строк поставки товару: вересень-листопад 2021 р.
Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє один рік.
На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними:
- №27 від 07.09.2021 на суму 2430,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 405,00 грн.;
- №35 від 03.11.2021 на суму 825137,75 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 165027,55 грн. (з урахуванням коригування згідно з листом позивача вих. №189а/11 від 03.11.2021);
- №38 від 29.11.2021 на суму 2287872,16 грн., у тому числі ПДВ 381312,03 грн.;
- №39 від 08.12.2021 на суму 435429,00 грн., у тому числі ПДВ 72571,50 грн.,
загалом на суму 3715896,46 грн.
Відповідачем було оплачено поставлений товар частково, а саме: станом на 31.10.2022 здійснено оплат на суму 3270043,01 грн.
Залишок суми неоплаченого товару складає 448959,00 грн.
Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу - 448959,00 грн., втрат від інфляції - 712128,17 грн., 3% річних - 74853,00 грн.
Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором поставки товару №53-121-01-21-10589 від 19.08.2021.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п. 3.3 договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
В даному випадку строк оплати вартості товару погоджено сторонами в п. 3.2 договору протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, а вказівка у п. 3.3 договору про те, що оплата замовником частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), є лише умовою здійснення такої оплати, а не строком оплати.
При цьому суд враховує норму ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Повну вартість товару поставлено позивачем 08.12.2021.
Виходячи з цього, товар мав бути оплачений відповідачем 07.02.2022 (з урахуванням вихідних днів).
На суму поставленого товару з ПДВ позивач виписав податкові накладні, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями.
Так, на суму поставки 2430,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 405,00 грн., виписано податкову накладну №1 від 07.09.2021, яку зареєстровано 28.09.2021.
На суму поставки 825137,75 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 165027,55 грн., виписано податкову накладну №1 від 03.11.2021, яку зареєстровано 30.11.2021.
На суму поставки 2287872,16 грн., у тому числі ПДВ 381312,03 грн., виписано податкову накладну №4 від 29.11.2021, яку зареєстровано 14.12.2021.
На суму поставки 435429,00 грн., у тому числі ПДВ 72571,50 грн., виписано податкову накладну №2 від 08.12.2021, яку зареєстровано 29.12.2021.
Отже, в межах визначеного пунктом 3.2 договору строку оплати позивач зареєстрував податкові накладні на суми поставленого товару з ПДВ.
Відповідно до п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2020, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
З огляду викладене, відповідач мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті державної податкової інспекції.
Оскільки на дату настання строку оплати товару податкові накладні вже були виписана та зареєстровані позивачем, у відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.
У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для застосування відповідачем п. 7.6 договору щодо зменшення в односторонньому порядку ціни договору на суму ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач надав докази виконання договору щодо поставки товару в повному обсязі відповідачу.
Відповідач не заперечує факт поставки товару. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що факт отримання товару відображений відповідачем в бухгалтерському обліку. Сума заборгованості в розмірі 448959,00 грн. підтверджена актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 13.09.2023.
Доказів оплати товару на суму 448959,00 грн. відповідач не надав.
За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 448959,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення оплати товару позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних за загальний період з 08.02.2022 по 18.12.2023 в сумі 74853,00 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по грудень 2023 року в сумі 712128,17 грн.
Суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що зазначені нарахування мають компенсаційний характер, покликаний відшкодувати втрати кредитора від знецінення грошових коштів за час прострочення виконання основного зобов'язань. Їх нарахування є правом кредитора відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Суд враховує, що заборгованість виникла 07.02.2022, а позивач звернувся до суду за захистом тільки 18.12.2023. Відповідач не вживав заходів для зменшення суми основного боргу, що призвело до збільшення періоду прострочення та відповідно - розміру компенсаційних нарахувань позивача.
Доводи відповідача про те, що порушення зобов'язання сталось з боку відповідача внаслідок дії форс-мажорних обставин судом відхилені з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконання основного зобов'язання.
Пред'явлена до стягнення сума заборгованості за договором є основним зобов'язанням відповідача перед позивачем за поставлений товар, а не відповідальністю відповідача. Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс мажорних обставин не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість.
В досудовому порядку відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.3 договору, а послався на форс-мажорні обставини лише у відзиві на позов.
Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин адресований «всім, кого він стосується». Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов'язання.
Крім того, обставини, на які посилається відповідач як на форс-мажорні, зокрема війська агресія РФ проти України, військовий стан та окупація ВП «ЗАЕС», не існували на час настання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого товару (07.02.2022).
Враховуючи викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
В позовній заяві позивач просить зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду.
Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд ухвалив зобов'язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: сума 3% річних = сума основного боргу х кількість днів прострочення/365 або 366 днів у році.
При поданні позову позивач сплатив судовий збір у сумі 18539,10 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №597 від 11.12.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 18539,10 грн.
Також у позовній заяві викладено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги №640/2-12-23 від 01.12.2023 (далі - договір), укладений позивачем із адвокатом Шуляковою М.В., на підставі якого виписано ордер серії АР №1149763 від 15.12.2023.
Додатком №1 до цього договору є завдання на надання правничої допомоги, а саме:
- вивчити документи (договір №53-121-01-21-10589 від 19.08.2021);
- проаналізувати судову практику в господарських спорах з питань стягнення заборгованості;
- надати консультацію з питань господарських взаємовідносин по договору, зокрема стосовно питань стягнення заборгованості за поставлений товар за договором;
- скласти (за необхідності) позовну заяву про стягнення коштів з відповідача;
- представляти інтереси позивача в господарському суді до завершення розгляду справи судом;
- вивчати всі документи, готувати відповіді, складати клопотання, заяви, заперечення під час розгляду справи на них у цій справі.
Визначено, що вартість роботи за виконання зазначеного завдання складає 15000,00 грн., які клієнт зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця у строк до 31.12.2023.
Актом приймання-здачі послуг від 15.12.2023 підтверджено надання адвокатом позивачу правничих послуг, обумовлених у завданні, на суму 15000,00 грн.
Платіжною інструкцією №598 від 11.12.2023 позивач оплатив на рахунок адвоката 15000,00 грн.
Повноваження Шулякової М.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії №640 від 14.09.2007.
Враховуючи викладене, витрати позивача на правову допомогу в сумі 15000,00 грн. є підтвердженими.
Відповідач надав заперечення проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлені витрати є завищеними, необґрунтованими та непропорційними предмету позову.
Враховуючи виконаний адвокатом обсяг роботи, який включає як складання позовної заяви, так і участь адвоката в трьох судових засіданнях у даній справі, з огляду на ціну позову (1235940,17 грн.), суд не вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. завищеним та визнав заявлені витрати обґрунтованими.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами вирішення спору суд задовольнив позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд ухвалив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу в повному обсязі - в заявленій сумі 15000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КОРЛАЙН” (01014, м. Київ, вул.Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38, ідентифікаційний код 43816816) суму основного боргу - 448959,00 грн. (чотириста сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.), суму 3% річних - 74853,00 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три грн. 00 коп.), суму інфляційного збільшення боргу - 712128,17 грн. (сімсот дванадцять тисяч сто двадцять вісім грн. 17 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 18539,10 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять грн. 10 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.).
Зобов'язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу з дати винесення рішення до моменту остаточного виконання рішення суду за наступною формулою: сума 3% річних = сума основного боргу х кількість днів прострочення/365 або 366 днів у році.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 08.03.2024.
Суддя М.В. Мірошниченко