вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"04" березня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/1009/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/1009/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ
до відповідача фізичної особи - підприємця Новікової Тетяни Михайлівни, м. Ужгород
про стягнення суми 115 004,48 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 115 004,48 грн., з яких, 40 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 72 994,48 грн. заборгованості за процентами, 2 010,00 грн. заборгованості за комісією посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору про надання кредиту № 442486-КС-002 від 22.02.2022 та положення ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1009/23 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа № 907/1009/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 07.11.2023 р. була надіслана відповідачу 09.11.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 12.12.2023 р.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Відповідач фізична особа - підприємець Новікова Тетяна Михайлівна заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що наведені позивачем в позовній заяві обставини укладення між ним та фоп Новіковою Т.М. Договору №442486-КС-002 про надання кредиту від 22.02.2022 р. не відповідають дійсності, а надані до позовної заяви докази у підтвердження наведених у позовній заяві обставин, є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами.
В обґрунтування своєї позиції, вказує на те, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що він є суб'єктом електронної комерції - учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» та мав право укладати електронний Договір про надання кредиту.
Зауважує, що позивач не довів, що Новікова Т.М. саме як підприємець була учасником відносин у сфері електронної комерції на дату договору про надання кредиту, який позивач додав до позову, не довів, що Новікова Т.М. як підприємець ідентифікувалася/авторизувалася на веб-сайті https://bizpozvka.com та інформаційно-телекомунікаційній системі, як підприємець створила Особистий кабінет і як підприємець подала Заявку на отримання кредиту.
При цьому, також повідомляє про те, що при отриманні послуг на офіційних сайтах в мережі Інтернет, Новікова Т.М. при необхідності електронної ідентифікації, ідентифікацію/авторизацію, зокрема проходить за допомогою системи BankID через інтернет-банкінг/мобільний застосунок «Приват24».
Також, відповідач стверджує, що позивачем не подано належних, допустимих і достовірних доказів у підтвердження укладення між ним та фізичною особою-підприємцем Новіковою Т.М. електронного договору про надання кредиту шляхом надіслання останній пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття нею пропозиції (акцепту), підписання цього договору у встановленому Законом України «Про електронну комерцію» порядку.
Відповідач вважає, що візуальна форма послідовності дій Клієнта - недостовірна, а надання кредиту на умовах визначеною офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-4759 електронного повідомлення СМС-повідомлення не узгоджується з інформацією, зазначеною у зазначеній формі. Водночас у візуальній формі дій Клієнта відсутня інформація про надсилання фізичною особою-підприємцем Новіковою Т.М. відповіді на прийняття пропозиції щодо укладення договору про надання кредиту. Ця форма лише вказує на підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора, не враховуючи необхідність надсилання електронного повідомлення згідно з вимогами законодавства.
Відповідач зауважує, що позивач не представив достовірних доказів щодо підписання фізичною особою-підприємцем Новіковою Т.М. електронного договору про надання кредиту №442486-КС-002 від 22.02.2022 року. У договорі зазначено підписувача та тип підпису, але ця інформація відсутня у пропозиції та акцепті до укладення договору. Також, до позовної заяви не було додано належних доказів нанесення електронного підпису або одноразового ідентифікатора, які підтверджували б участь відповідача у підписанні договору.
Крім того, відповідач стверджує, що позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів укладення електронного договору, не представив платіжне доручення чи квитанції про перерахування коштів, які мали б підтвердити переказ коштів відповідачеві. Додані довідки від Фінансової компанії «Еланс» не містять необхідних даних та не збігаються з інформацією, вказаною в призначенні платежу. Таким чином, позивач не зміг достовірно підтвердити факт перерахування коштів відповідачеві згідно з умовами договору.
Підсумовуючи, Новікова Т.М. не заперечує щодо повернення коштів, перерахованих їй 22.02.2022р. двома платежами по 20000,00 грн., їх власнику. Кошти, які Новіковій Т.М. були 22.02.2022р. перераховані на картковий рахунок двома платежами по 20000,00 грн., перераховані їй на рахунок, який відкритий нею як фізичною особою, а не як підприємцем. У разі доведення позивачем у цій господарській справі належними, допустимими і достовірними доказами того, що власником коштів у сумі 40000,00 грн., які 22.02.2022 р. перераховані Новіковій Т.М. як фізичній особі, є позивач, то ця справа, в якій відповідачем зазначено фізичну особу-підприємця Новікову Т.М., на думку відповідача, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки у справах про стягнення коштів, стороною в яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не належать до юрисдикції господарських судів і провадження у цій справі № 907/1009/23 підлягає закриттю, згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.11.2023 р. задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829, Місце знаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4) виписку про рух коштів по банківській картці Новікової Тетяни Михайлівни (РНОКПП - НОМЕР_1 ) НОМЕР_5 за період з 22.02.2022року по 06.07.2023 року включно.
Листом від 15.11.2023 р., №КНО-07.8.6/5394БТ до суду надійшли витребувані відомості від АТ «ПУМБ».
Ухвалами суду від 14.12.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача (надійшло 05.12.2023 р. вх. №02.3.1-02/8729/23) про поновлення процесуального строку - відмовлено. За ініціативи суду поновлено процесуальний строк для подання відзиву. Відзив прийнятий до розгляду та долучений його до матеріалів справи.
У задоволенні клопотання представника відповідача (надійшло 05.12.2023 р. вх. №02.3.1-02/8726/23) про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - відмовлено.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Фізичною особою - підприємцем Новікова Тетяна Михайлівна, через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Виходячи з матеріалів справи, відомості про заявника формуються в анкеті клієнта.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит Фізичним особам - підприємцям Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (Далі - Правила) після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Виходячи з матеріалів справи, позивачем розроблена візуальна форма послідовності дій Клієнта.
Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
Відповідно до п. 1.3. Правил для договорів, що укладаються в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ці правила є невід'ємною частиною договору.
22.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (Далі - Позивач, ТОВ «Бізнес Позика») направлено Фізичній особі - підприємцю Новіковій Тетяні Михайлівні (далі - Відповідач) пропозицію (оферту) укласти Договір № 442486-КС-002 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
22.02.2022 року ФОП Новікова Тетяна Михайлівна, прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 442486-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Позивач зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» направлено ФОП Новіковій Тетяні Михайлівні, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4759, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
В результаті, 22.02.2022 року між сторонами був укладений Договір № 442486-КС-002 про надання кредиту (Далі - Кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктом 1 Кредитного договору встановлено, що кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн (Сорок тисяч гривень 00 коп.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Строк кредиту: 24 тижнів. Процентна ставка: в день 1,07978750, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі- Комісія): 6 000,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 40 000,00 грн. Термін дії Договору до 09.08.2022 р.
Відповідно до пункту 2. Кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору, сторони визначили графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_3 належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Згідно з інформацією з довідок про видачу коштів від 14.07.2023 року, ТОВ «Бізнес Позика» виконало зобов'язання за Кредитним договором, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн двома платежами по 20 000,00 грн.
Листом № КНО-07.8.б/5394БТ від 15.11.2023 АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829, Місце знаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4) підтверджує випуск банківської платіжної картки № НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні на ім'я Новікова Тетяна Михайлівна (РНОКПП НОМЕР_1 )
Додатком один до листа, а саме випискою про рух коштів по банківській картці відповідача № НОМЕР_3 за період з 22.02.2022 року по 06.07.2023 року включно підтверджується вищенаведена операція з перерахунку коштів.
В свою чергу, позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором повною мірою не виконав, здійснив часткову оплату на загальну суму 3 990,00 грн.
Позивач зауважує, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. (Аналогічної позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц).
Згідно з розрахунком позивача, який наведений у позовній заяві, станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача за Договором № 442486-КС-002 про надання кредиту від 22.02.2022 року становить 115 004,48 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 40 000,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 72 994,48 грн; - Суми прострочених платежів за комісією - 2 010,00 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» з відповідним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, яка кореспондується зі ст. 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2022 між ТОВ "Бізнес Позика" та ФОП Новіковою Т.М. укладено Договір про надання кредиту №442486-КС-002 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах .
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 цієї статті Закону).
Згідно з ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
За положенням п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Таким чином, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи Договір про надання №442486-КС-002 кредиту від 22.02.2022 року містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому у даній справі належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення Кредитного договору між ФОП Новіковою Т.М. та ТОВ «Бізнес позика».
Отже, підписуючи Договір електронним цифровим підписом, саме як фізична особа-підприємець, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє їх зміст.
Укладення ТОВ «Бізнес позика» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Бізнес позика» ідентичного за змістом кредитного договору, які підписані власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Цей договір прирівнюються до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідно до вимог договору він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Оскільки договір укладений між ФОП Новіковою Т.М. та ТОВ «Бізнес позика», саме вони, як ТОВ та ФОП є учасниками даних правовідносин та беруть на себе зобов'язання згідно умов договору.
Суд звертає увагу на те, що ст. 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 1383/2010).
З урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17).
Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним Договору №442486-КС-002 від 22.02.2022, останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що позивач на підставі Кредитного договору видав відповідачу кредит у загальному розмірі 40 000,00 грн.
Зі змісту Графіка обов'язкових платежів (визначеного сторонами в п. 3 Договору) вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати позичальником фіксованих сум щомісячно з кінцевою датою повернення - 09.08.2022, однак, відповідачем було сплачено лише 3 990,00 грн., що зараховано позивачем у якості сплати по комісії.
Доказів погашення решти заборгованості матеріали справи не міститься.
Відтак, відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту, згідно з Графіком платежів, погодженим сторонами у Договорі, не виконав.
За таких обставин, прострочена заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем за кредитом становить 40 000,00 грн, що не заперечено відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 1., 3. Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 22.02.2022, терміном кредитування до 09.08.2022, а відтак, правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом та комісію по 09.08.2022.
Відповідач власного контрозрахунку відповідного боргу до суду не надав, будь-яких заперечень щодо визначеної суми не заявив та зазначений позивачем розрахунок не спростував.
З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 72 994,48 грн. та комісію 2 010,00 грн., нараховано Кредитодавцем за період з 22.02.2022 по 09.08.2022 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.10.2023), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у п. 1 Договору ставок, а відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Щодо тверджень відповідача, про наявність підстав для закриття провадження у справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Вирішення питання юрисдикції спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими (висновки Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №916/385/19).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно з ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Вказаний кредитний договір укладений ТОВ "Бізнес Позика" із фізичною особою-підприємцем Новікова Т.М. (в тексті договору - позичальник) для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Поряд з тим, судом встановлено, що Новікова Т.М. зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.
З огляду на те, що спірна заборгованість, що є предметом стягнення у цій справі, виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань позичальника за договором про надання кредиту №442486-КС-002 від 22.02.2022, укладеним ТОВ "Бізнес Позика" з відповідачем - як з фізичною особою-підприємцем, відтак, спірні правовідносини є господарськими та підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача, про закриття провадження у справі.
Інші доводи відповідача, які фактично зводяться, до тверджень про те, що позивачем не доведено укладення договору, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеними висновками суду та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ до відповідача фізичної особи - підприємця Новікової Тетяни Михайлівни, м. Ужгород про стягнення суми 115 004,48 грн. підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Новікової Тетяни Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239), суму 115 004,48 грн (сто п'ятнадцять тисяч чотири гривні 48 коп.) з яких, 40 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 72 994,48 грн заборгованості за процентами, 2 010,00 грн заборгованості за комісією, а також суму 2 147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.03.2024
Суддя О.Ф. Ремецькі