іменем України
про продовження строку дії запобіжного заходу
06 березня 2024 року м.Снігурівка
справа №485/521/24
провадження № 1-кп/485/83/24
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
під час розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №22022150000002066 щодо
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Херсоні, українця, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який є фізичною особою - підприємцем, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,
установив:
Суть питання, що вирішується
29 лютого 2024 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого строком на 60 днів, без визначення розміру застави, посилаючись на те, що на теперішній час не зменшились ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 . Вважає, що продовжують існувати такі ризики як: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Обставинами, що доводять наявність вказаних ризиків на його думку є те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, за яке законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Разом з тим, необхідно врахувати, що ОСОБА_4 вже вчинив дії щодо переховування від слідства та суду. Зокрема, в період з 17.02.2023 по 03.11.2023 останній перебував у розшуку та був затриманий співробітниками правоохоронного органу при спробі залишити місто Херсон в напрямку Бериславського району Херсонської області. Крім того, при наявній можливості припинити співпрацювати з окупаційною владою, добровільно ОСОБА_4 цього не зробив та разом представниками РФ здійснив переміщення на тимчасово окуповану територію України. Вік та стан здоров'я ОСОБА_4 не перешкоджають продовженню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників провадження
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні, наголосив, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечував щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На його думку відсутні ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, тому не має підстав застосовувати запобіжний захід його підзахисному.
Захисник ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заперечував щодо продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що жодні ризики наведені стороною обвинувачення нічим не підтверджені.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.
Встановлені обставини
З реєстру матеріалів досудового розслідування та матеріалів долучених до клопотання прокурора вбачається, що слідчий суддя Центрального районного суду м.Миколаєва своєю ухвалою від 19 вересня 2023 року обрав щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Слідчий суддя Центрального районного суду м.Миколаєва своєю ухвалою від 05 листопада 2023 року обрав щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.01.2024. Слідчий суддя Центрального районного суду м.Миколаєва своєю ухвалою від 22 лютого 2024 року продовжив щодо ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.03.2024 включно.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За змістом ч. 3, 5 ст. 199 КПК, якими суд керується в силу наведених положень ч. 3 ст. 315 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує:
- можливість обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання може вживати заходів до уникнення останнього, оскілки звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів загальні правила призначення покарання згідно Кримінального кодексу України виключається. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того, з долученого реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 оголошувався у розшук, що свідчить також про те, що останній може переховуватися від суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, допит яких на даному етапі кримінального провадження не розпочато. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що кримінальне провадження перебуває на початковому етапі та суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
- обвинувачений може продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення або вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, оскільки, як вставив слідчий суддя в ухвалі про обрання запобіжного заходу від 19 вересня 2023 року, дослідивши долучені до клопотання, матеріали кримінального провадження, які суд в підготовчому судовому засіданні позбавлений можливості дослідити та надати оцінку, з урахуванням положень КПК, через свої стійкі зв'язки з представниками рф, перебуваючи на волі, в умовах збройної агресії проти України та ведення бойових дій, може продовжувати умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, окупаційній адміністрації державі-агресора, шляхом надання інформації про Збройні Сили України.
Наявність міцних соціальних зв'язків та дані, що характеризують обвинуваченого, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Обставини, на які посилаються захисники не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання на стадії досудового розслідування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на даному етапі провадження не зменшились.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
За правилом п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.
Керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 176-178,183,193,194,199,315,369,372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, тобто до 04 травня 2024 року включно без визначення розміру застави.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ять днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, направити для виконання до ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор".
Повний текст ухвали оголошений 08 березня 2024 року о 11.00 годині.
Суддя ОСОБА_1