Справа № 438/350/24
Провадження № 2-а/438/11/2024
іменем України
01 березня 2024 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору інспектора СРПП ВНП №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області старшого сержанта поліції Яроша Михайла Орестовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
20 лютого 2024 року адвокат Крамар Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18 лютого 2024 року поліцейський ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, старший сержант поліції Ярош Михайло Орестович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1468117.
Згідно постанови, ОСОБА_1 , керуючи 18 лютого 2024 року о 13 год 56 хв. по вулиці Кропивницька, поблизу будинку і №34, в смт. Східниці Дрогобицького району Львівської області транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 , цитує: «...не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1 .а. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом». Поліцейський ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, старший сержант поліції Ярош М.О. кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП і застосував до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн.
Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року провадження в справі було відкрито та призначено судове засідання на 01 березня 2024 року.
У судове засідання сторони не прибули.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Крамар Ю.М. до суду не з'явилися, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області не направив у судове засідання свого представника, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, причин неявки суду не повідомила.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим, суд вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2024 року поліцейським відділення №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Ярошем М.О. винесено постанову серії ЕНА №1468117 від 18 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 3400 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 » за адресою: смт. Східниця, вул. Кропивницька,34 водій керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії , чим порушив п.2.1 а. ПДР , за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний на підставі досліджених доказів з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Для підтвердження порушення вказаного у оскаржуваній постанові відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фото чи відеозапис події на якому чітко вбачався би факт правопорушення чи пояснення очевидців даного правопорушення. Проте, будь яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, крім оскаржуваної постанови в матеріалах справи не вбачається, а відповідачем не надано таких доказів.
Судом встановлено, що 18 лютого 2024 року поліцейським відділення №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції Ярошем М.О. винесена постанова ЕНА №1468117 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 гривень.
Так, ч.2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом,
Зокрема, відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а)посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Натомість, поліцейський ВП №1 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області^ старший сержант поліції Ярош Михайло Орестович на час винесення оскаржуваної постанови не встановив та не здобув будь-яких доказів, що ОСОБА_1 не має права керування транспортним засобом.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 , до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення позивачем Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені обставини не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Отже, суд дійшов висновку, що постанова винесена без достатніх підстав, що вказують на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, та без встановлення дійсних обставин справи.
Крім того, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.
За наведеного, а також ураховуючи заявлені вимоги та приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, не доведена, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейським прийняте з порушенням норм процесуального права, і за відсутності достатніх доказів про вчинення позивачем правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В зв'язку з тим, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, оскільки він інвалідом 2-ї групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 05 квітня 2023 року), беручи до уваги, що його позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 126, ст.7, ст.247, ст.293 КУпАП, ст.ст.72,77, 118-119, 122,243-244, 246, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 1468117 від 18 лютого 2024 року винесену по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматизованому режимі, про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривні 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108833;
третя особа: інспектор відділення поліції №1 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Ярош Михайло Орестович, адреса: Львівська область, Дрогобицький район, м.Борислав,вул.В.Великого,30.
Повний текст складено 06 березня 2024 року.
Головуючий суддя Андрій СЛИШ