07 березня 2024 року Справа № 500/2661/22 пров. № А/857/13997/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Солонинки Степана Михайловича, голови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Вийванка Олега Михайловича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, Державна судова адміністрація, Офіс Генерального прокурора, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року (суддя Подлісна І.М., м.Тернопіль, повний текст складено 19 вересня 2022 року), -
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до керівника апарату Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Солонинки С.М., (далі - керівник апарату суду; Суд відповідно) голови Суду Вийванка О.М. (далі - голова Суду) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Суду щодо не реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 у розгляді клопотання слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - СУ, ГУНП відповідно) про обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
визнати протиправними дії керівника апарату Суду щодо передачі судді Суду Вийванко О.М. клопотання захисника підозрюваного адвоката Балик І.М. від 30.06.2022 у справі №607/6671/15-к про участь підозрюваного ОСОБА_1 у розгляді клопотання СУ про обрання позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
визнати протиправними дії судді Вийванко О.М. щодо розгляду клопотання захисника підозрюваного адвоката Балик І.М. від 30.06.2022 у справі №607/6671/15-к про участь підозрюваного ОСОБА_1 у розгляді клопотання СУ про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що 30.06.2022 адвокатом Балик І.М. захисником підозрюваного ОСОБА_1 , в інтересах останнього, у порядку частини першої статті 193 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) до Суду направлено клопотання про участь підозрюваного у розгляді клопотання старшого слідчого СУ про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане клопотання зареєстровано канцелярією суду 05.07.2022 та замість того, щоб здійснити установлену законодавством процедуру розподілу судової справи № 607/6671/15-к керівник апарату Суду в порушення вимог статті 35 КПК, розділу 2 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 (далі - Положення), передав клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 судді Вийванко О.М., який займає адміністративну посаду голови цього Суду. В свою чергу, суддя Вийванко О.М. не будучи обраним автоматичним розподілом для розгляду справи № 607/6671/15-к, протиправно вирішив (відмовив у задоволенні) клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 у справі № 607/6671/15-к про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а своє рішення виклав не у форму ухвали, а у вигляді листа (№ Б-205 від 07.07.2022).
Відповідачі та Офіс Генерального прокурора (далі - Офіс) у відзивах на апеляційну скаргу заперечують вимоги такої, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У зв'язку звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , (головуючий суддя у цій справі), згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023, справа №500/2661/22 передана на розгляд головуючого судді Качмара В.Я.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розгляд справи №607/6671/15-к (провадження № 1 -кс/607/231/2016) було завершено постановленням ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицай К.М. від 25 травня 2016 року, клопотання про застосування до ОСОБА_3 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, до суду не надходило, перебування судді Суду Грицай К. М. у відпустці по догляду за дитиною, а також, що вказане клопотання не є предметом судового розгляду, воно не підлягало обов'язковій реєстрації в ЄСІТС. Крім того, усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що у квітні 2015 року до Суду надійшло клопотання СУ, погодженого старшим прокурором групи прокурорів - старшим прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Оскоріпом В. про обрання стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою від 30 березня 2016 року (справа №607/6671/15-к, провадження №1- кс/607/231 /2016) слідчим суддею Суду Грицай К.М. надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 з метою приводу та доставлення до слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Суду Грицай К.М. від 25 травня 2016 року у справі № 607/6671/15-к (провадження № 1-кс/607/231/2016) задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ Зубка А.Є., погоджене старшим прокурором відділу прокуратури Тернопільській області Оскоріпом В.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 . Обрано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (далі - Ухвала).
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що після затримання ОСОБА_1 і не пізніше, як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження старшому слідчому в ОВС СУ Зубку А.Є., забезпечити доставку підозрюваного до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою, або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
22.05.2016 на виконання клопотання правоохоронних органів України про затримання та екстрадицію ОСОБА_1 правоохоронними органами Німеччини затримано останнього та арештовано з метою подальшої екстрадиції.
Проте, вже 27.07.2016 рішенням Верховного земельного суду м. Штутгарт (Німеччина) ОСОБА_1 було звільнено з-під варти у зв'язку з неможливістю його перебування там за станом здоров'я та надано можливість лікуватися. Згідно висновків лікарів, наданих Верховному земельному суду м.Штутгарт, без постійної медичної допомоги ОСОБА_1 , існує ризик його раптової смерті. Компетентний суд Німеччини звільнив ОСОБА_1 з-під екстрадиційного арешту в зв'язку з важким станом здоров'я.
Рішенням Федерального управління міграції та біженців від 11.08.2017 (справа №6893019-166) ОСОБА_1 призначена заборона видворення. У вказаному рішенні міститься висновок, що з урахуванням умов тримання в українських виправних закладах, а також стану здоров'я ОСОБА_1 , депортація до України несе дуже великий ризик порушення Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Крім того, Колегія з кримінальних справ Вищого земельного суду міста Штутгарт (Німеччина) розглянувши справу про екстрадицію ОСОБА_1 своїм рішенням від 07.09.2017 анульовано наказ про арешт ОСОБА_1 з метою подальшої екстрадиції, оскільки було підтверджено, що ОСОБА_1 не переховується від правоохоронних органів України, а дійсно проходить лікування у Федеративній Республіці Німеччина.
За таких обставин ОСОБА_1 в Німеччині видані документи на постійне перебування в цій країні.
Про вказані рішення Колегії з кримінальних справ Вищого земельного суду міста Штутгарт, компетентними органами Німеччини, відразу ж було повідомлено орган досудового слідства та прокурора в Україні.
Крім того, Секретаріатом Комісії з контролю матеріалів Інтерполу під час 107-ї сесії Комісії по контролю матеріалів Інтерполу, яка проходила з 28.01 по 01.02.2019, розглянуто запит адвоката в інтересах ОСОБА_1 , згідно з процедурою, викладеною у листі Комісії від 19.06.2018.
Після ретельного дослідження наявних відомостей Комісія дійшла висновку, що запитувані дані (щодо ОСОБА_1 ) викликають питання щодо відповідності застосовним правилам.
У результаті цього було прийнято рішення про те, що зберігання цих даних (щодо ОСОБА_1 ) в Інформаційній системі Інтерполу не відповідає правилам Інтерполу, а отже данні треба видалити. Також із цього листа слідує, що це рішення Комісії по контролю файлів було передано у Генеральний секретаріат Інтерполу, який видалив запитувані (українськими правоохоронними органами) дані (щодо ОСОБА_1 ) з матеріалів Інтерполу 11.02.2019.
Генеральний секретаріат Інтерполу повідомив Національні центральні бюро (НЦБ) Інтерполу про те, що: - у рамках виконання рішення, прийнятого Комісією із контролю матеріалів Інтерполу Генеральний секретаріат видалив інформацію, яка стосується ОСОБА_1 :- будь яке міжнародне поліцейське співробітництво з використанням каналів Інтерполу в цьому випадку не буде відповідати Статуту і Регламенту Інтерполу.
До листа Секретаріату Комісії по контролю матеріалів Інтерполу від 19.02.2019 № CCF/108/R497.18 додано заяву Інтерполу вих. № LA/51117-932 від 15.02.2019 про те, що «Генеральний секретаріат Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол цим засвідчує, що станом на вказану дату ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є оголошеним у розшук Інтерполу і не є включеним до циркулярів Інтерполу про розшук, арешт і видачу».
15.12.2020, відповідно до повідомлення Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина екстрадицію громадянина України ОСОБА_1 з Німеччини до України відхилено.
В березні 2022 року адвокатом Балик І.М. в інтересах підозрюваного позивача, у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 до Суду подано клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 24810 грн.
Розгляд цього клопотання у Суді проведено за участю підозрюваного ОСОБА_1 , проте ухвалою слідчого судді Суду Дуди О.О. від 29 березня 2022 року, в задоволенні клопотання адвоката Балика І.М. відмовлено (далі - Ухвала-1).
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував тим, що «по даний час (29.03.2022) щодо підозрюваного ОСОБА_1 ще не вирішувалось питання про застосування обраного наведеною Ухвалою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, у порядку, передбаченому частиною шостою 193 КПК.
Станом на час розгляду цього клопотання про зміну запобіжного заходу, до підозрюваного не застосовано запобіжний захід, тому і підстави для зміни запобіжного заходу згідно частини першої статті 201 КПК, відсутні».
Із зазначеним твердженням погодилась і колегія суддів Тернопільського апеляційного суду, переглядаючи рішення слідчого судді Дуди О.О. в апеляційній інстанції в своїй ухвалі від 12 травня 2022 року зазначив, що «на даний час щодо підозрюваного ОСОБА_1 не застосовано жодного запобіжного заходу, оскільки він не утримується під вартою, домашнім арештом, заставою, особистою порукою чи особистим зобов'язанням, а тому відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який в порядку визначеному статті 201 КПК».
Таким чином, враховуючи висновки Тернопільського апеляційного суду 25.05.2016 Ухвалою запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_1 не обирався.
Відповідно до частини першої статті 193 КПК розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу здійснюється за участю підозрюваного та його захисника.
На час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі відповідних документів проживає у Федеративній республіці Німеччина проте бажає прийняти участь у розгляді клопотання про обрання йому запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015.
30.06.2022 адвокатом Балик І.М. захисником підозрюваного ОСОБА_1 , в інтересах останнього, у порядку частини першої статті 193 КПК до Суду направлено клопотання про участь підозрюваного у розгляді клопотання старшого слідчого СУ Зубка А.Є. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 (справа № 607/6671/15-к).
Вказане клопотання зареєстровано канцелярією суду 05.07.2022 та розглянуте в порядку Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).
07.07.2022 листом №Б-205 у відповідь на таке клопотання головою Суду повідомлено, що розгляд клопотання старшого слідчого СУ Зубка А.С. про обрання запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 1201521000000082 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК відбувся, відповідно до Ухвали. Одночасно повідомлено, що у випадку надходження інших клопотань на адресу суду учасників судового засідання буде повідомлено, згідно вимог КПК.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) визначено, що суд забезпечує право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 7 вказаного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки, безстороннім судом, утвореним законом.
Як уже згадано вище, 25.05.2016 Ухвалою, задоволено клопотання старшого слідчого СУ Зубка А.Є. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 . Обрано щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після затримання ОСОБА_1 , і не пізніше, як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження старшому слідчому СУ Зубку А.Є. забезпечити доставку підозрюваного до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Згідно із частиною шостою статті 193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 35 КПК матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів.
До ЄСІТС в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, ім'я та по батькові, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені «Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему» затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21.
Оскільки розгляд справи №607/6671/15-к (провадження № 1 -кс/607/231/2016) було завершено постановленням Ухвали, клопотання про застосування до ОСОБА_3 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, до суду не надходило, перебування судді Суду Грицай К. М. у відпустці по догляду за дитиною, а також, зважаючи на те, що клопотання від 30.06.2022 не є предметом судового розгляду, воно було зареєстроване судом та розглянуте в порядку Закону №393/96-ВР, про що, заявнику було надано відповідь 07.07.2022 за номером Б-205, яка наявна у матеріалах справи.
При цьому, Законом №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Розгляд звернень громадян і надання їм відповіді здійснюється тим органом до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
В свою чергу, відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статі 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року №6- рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Відповідно до наданого у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» роз'яснення, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом. Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»).
Таким чином, з аналізу наведених вище положень слідує, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Тоді як, дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя
(самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосудця і посяганням на процесуальну незалежність суду.
В постанові від 27 листопада 2019 року у справі №334/2285/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №1340/4052/18 при вирішення подібних правовідносин зазначено, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судці не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про оскарження дій судді стосуються вчинення судом передбачених процесуальним законом дій, тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич