07 березня 2024 рокуСправа № 260/5600/22 пров. № А/857/22998/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року (суддя Рейті С.І., м.Ужгород), -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФ) якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФ щодо обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами щодо розрахунку її на підставі довідки Служби зовнішньої розвідки України від 17.08.2020 №10 (далі - СЗРУ, Довідка відповідно) у 90 % від грошового забезпечення у сумі 228554 грн (20568,60 грн.);
визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивачу після її індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118 (далі - Постанова №118);
зобов'язати ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії у повному обсязі, з урахуванням усіх складових на підставі Довідки у розмірі 90 % від грошового забезпечення та на підставі Постанови №118 у сумі 23994,95 грн згідно розрахунків ГУПФ без її обмеження максимальним розміром;
зобов'язати відповідача у визначений судом строк, з 01.03.2022 виплатити заборгованість, яка накопичилась у результаті його свідомого протиправного рішення по обмеженню максимального розміру пенсії виходячи з суми 23994,95 грн та фактично нарахованих ним сум.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, яке набрало законної сили 22.03.2023, позов задоволено (далі - Рішення суду). Визнано протиправними дії ГУПФ щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано ГУПФ здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі Довідки, без обмеження її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
11.08.2023 позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просив: визнати протиправними дії ГУПФ, які полягають у повному невиконанні Рішення суду, зобов'язати його здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії на підставі Довідки без обмеження зміною співвідношення з 90 % до 70 %, чи максимальним розміром - прожитковими мінімумами, стягнути різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Встановити відповідачу десятиденний строк з дня набрання окремою ухвалою законної сили для надання відповіді про результати вжитих заходів (далі - Заява).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року Заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив заявник, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати та вимоги Заяви задовольнити.
В апеляційній скарзі вказує, що відповідач протиправно та в порушення резолютивної частини Рішення суду в черговий раз обмежив його розмір пенсії забравши індексацію пенсії за 2022, 2023 роки, однак суд першої інстанції не дав вказаним доводам належної оцінки. Також зауважує, що попри задоволення позову повністю, суд першої інстанції по своєму сформулював зміст позовних вимог, які викладені у резолютивній частині Рішення суду.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 КАС, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні Заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів того, що ним вичерпаний загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», та доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав результату, відсутні підстави для встановлення судового контролю.
Такі висновки суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Частиною другою, тринадцятою статті 14 КАС визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Задоволення такого роду Заяви судом не ставиться у залежність від того, чи відкрите виконавче провадження щодо виконання Рішення суду і які дії вчинені державним виконавцем щодо спонукання відповідача виконати таке Рішення суду.
Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
За приписами частини шостої статті 383 КАС за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС суд виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що Рішення суду, у спосіб в який викладено його резолютивну частину відповідачем виконано.
Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.04.2019 становить 20982,85 грн, де сума грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 22854 грн, так як це зазначено в Довідці від цієї суми розраховано 90% грошового забезпечення (22854 грн х 90 %) = 20568,60 грн - це основний розмір пенсії до якого додано підвищення як учаснику бойових дій у сумі 374,25 грн та 40 грн, вказане підтверджується протоколом перерахунку пенсії пенсійна справа №0708000464.
Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019 по 31.03.2023 склала 170199,83 грн, облікована органами Пенсійного фонду України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що сума у розмірі 20982,85 грн - це сума пенсії, яка мала виплачуватись позивачу на виконання Рішення суду у період з 01.04.2019 по 22.03.2023 (дату набрання законної сили Рішенням суду).
Щодо посилання заявника про те, що розмір його пенсії має становити 25511,45 грн, що не заперечується апеляційним судом, однак становить 20982,85 грн, то апеляційний суд зазначає, що вказане обмеження пов'язано не із не виконанням Рішення суду, а з тим, що з нового періоду нарахування пенсії ГУПФ до основного розміру пенсії позивача (20568,60 грн) не включено індексацію пенсії згідно Постанови №118 та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168 (далі - Постанова №168) та не включено надбавок за статус учасника бойових дій, хоча як видно із протоколу про перерахунок пенсії пенсійна справа №0708000464 з 01.04.2023 такі види доплат позивачу нараховуються, однак сума пенсії виплачується у розмірі 20982,85 грн, як на виконання Рішення суду.
Тобто 4942,60 грн, які позивач вважає, що вони недоплачені йому у зв'язку із невиконанням Рішення суду в частині застосування обмеження максимальним розміром, стосуються уже нового перерахунку після виконання Рішення суду і є предметом нового спору, а не питанням не виконання Рішення суду за Заявою ОСОБА_1 (а.с.89).
З огляду на викладене, вказана ухвала підлягає зміні в частині викладу мотивів відмови у задоволенні Заяви.
Частина четверта статті 317 КАС передбачає, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні Заяви слід відмовити, однак з мотивів, що наведені у цій постанові, а не оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315-317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали суду в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
В. С. Затолочний