07 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 813/2543/14 пров. № А/857/2064/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Затолочного В.С., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року, головуючий суддя - Мартинюк В.Я., ухвалене о 10:38 год. у м. Львові, повний текст якого складено 27.12.2023 року, у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» акціонерного товариства «Українська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові МГУ ДФС, правонаступником якої є Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач - АТ «Українська залізниця» в особі філії «Стрийський вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця» звернулося в суд із позовом до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Львові МГУ ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0000054210/3427, №0000044210/3426.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що передача об'єктів рухомого складу на підставі наказів Укрзалізниці здійснена у межах єдиного виробничо-технологічного комплексу, а не між підприємствами різних сфер підпорядкування, для забезпечення ефективного використання рухомого складу у єдиному технологічному процесі, зниження собівартості і підвищення рентабельності перевезень та подальшої реструктуризації галузі. Методологічними рекомендаціями передбачалось, що підприємства, які отримують безоплатно об'єкти рухомого складу, їх вартість у податковому обліку не включають до складу доходів та збільшують балансову вартість відповідної групи основних засобів і нараховують амортизацію. При цьому, сума нарахованої амортизації не визнається доходом. Тобто, залізниці при передачі рухомого складу його залишкову вартість не включили до складу інших витрат, а зменшили суму статутного капіталу. Підприємством вартість отриманого рухомого складу відображено у складі іншого додаткового капіталу, який після прийняття рішення про збільшення статутного капіталу підприємства буде зараховано до складу його статутного капіталу. Оскільки єдиним учасником державного підприємства є держава, то передача майна відповідно до розпорядчих документів Укрзалізниці є внеском учасника в статутний капітал підприємства. Стверджує, що при такій передачі залізниці не нараховують витрати, а підприємства не нараховують доходи, оскільки суть такої господарської операції - перерозподіл майна між підприємствами залізничного транспорту у зв'язку з єдиним технологічним процесом та реструктуризацією галузі, що дозволяє зберегти статутний капітал галузі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 04.03.2014 року № 0000054210/3427 та №0000044210/3426.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року по справі №813/2543/14 скасовано; у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.04.2016 року касаційну скаргу Державного підприємства „Стрийський вагоноремонтний завод" задоволено частково; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року скасовано; адміністративну справу №813/2543/14 (876/3536/15) направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі № 813/2543/14 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0000054210/3427, в цій частині прийняти нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0000054210/3427; постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0000054210/3426 з податку на прибуток у частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 2 886 943,50 грн. - скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року залишено без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000054210/3426 від 04.03.2014 року з податку на прибуток у частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1 443 471 грн. 75 коп.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не зазначив жодної правової підстави щодо скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток в частині неправомірності застосування до нього штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% за повторність визначення (протягом 1095 днів) нарахованого податкового зобов'язання з цього податку. Лише в касаційній скарзі позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази притягнення його на протязі 1095 днів до відповідальності за податком на прибуток підприємств. Правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% на підставі п.123.1 ст.123 ПК України чітко встановлена та відображена в акті перевірки у даній судовій справі, а тому відсутні підстави вважати, що у нього не було узгоджених податкових зобов'язань. Винесені попередні податкові повідомлення-рішення, які були предметом судового оскарження у справі №813/2100/13-а, де сторона позивача була її учасником, та на дату винесення податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0000044210/3426 були чинні та не скасовані.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, За результатами проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року відповідачем складено акт №62/28-06-42-10/20770332 від 13.02.2014 року.
Як видно зі змісту вказаного акта, перевіряючими встановлено порушення позивачем п.137.17 ст.137 Податкового кодексу України, чим занижено податок на прибуток на загальну суму 5773887 грн., в тому числі: 3 кв. 2012 року на суму 2994418 грн., 4 кв. 2012 року на суму 2779469 грн.; п.7, п.9 та п.28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року №87, п.5 та п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та абзаців 7 тексту до рахунку бухгалтерського обліку 42 «Додатковий капітал» та 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, п.1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями на загальну суму 4124205,00 грн., в тому числі по періодах: ІІІ кв. 2012 року - 2138870,00 грн., ІV кв. 2012 року - 1985335,00 грн.
На підставі згаданого акта перевірки у відповідності до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54, 58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000054210/3427 від 04.03.2014 року, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: частина прибутку (доходу), господарських операцій (державних, казенних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету (21010100), у розмірі 6186307 грн. 50 коп. (граничний строк оплати - 10 днів, за основним платежем - 4124205 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2062102 грн. 50 коп.).
Окрім того, у відповідності до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54, 58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000044210/3426 від 04.03.2014 року, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток (11020100) у розмірі 8660830 грн. 50 коп. (граничний строк оплати - 10 днів, за основним платежем - 5773887 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2886943 грн. 50 коп.).
Предметом розгляду у спірних правовідносинах є правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0000054210/3426 з податку на прибуток у частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 2886943 грн. 50 коп.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку відповідачем було помилково нараховано позивачу штраф за податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2014 року №0000054210/3426 по податку на прибуток у розмірі 50%, оскільки об'єктивно не було повторності визначення нарахованого податкового зобов'язання з цього податку, з урахуванням скасування Львівським апеляційним адміністративним судом податкового повідомлення-рішення №0000482210 від 26.11.2012 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, у відповідності до пп. 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
У відповідності до вимог п. 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем було застосовано до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 04.03.2014 року №0000054210/3426 за повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.
Судом також встановлено, що відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, у тому числі за №0000482210 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6627638 грн. 00 коп.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2014 року у справі №876/149/14 визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000482210 від 26.11.2012 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з прибутку підприємств в розмірі 5416256 грн. 00 коп.; №0000512210 від 26.11.2012 року у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4496238 грн. 75 коп.; №0000502210 від 26.11.2012 року у частині збільшення суми податкового зобов'язання за платежем частина прибутку в розмірі 462300 грн. 00 коп.; №0000562210 від 27.12.2012 року в частині збільшення суми податкового зобов'язання - штрафні санкції в розмірі 104926 грн. 00 коп. за платежем частина прибутку.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000482210 від 26.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 6627638 грн. 00 коп. є скасоване.
Як наслідок, колегія суддів вважає вірними висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем було помилково нараховано позивачу штраф за податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2014 року №0000054210/3426 по податку на прибуток у розмірі 50%, оскільки об'єктивно не було повторності визначення нарахованого податкового зобов'язання з цього податку, з урахуванням скасування Львівським апеляційним адміністративним судом податкового повідомлення-рішення №0000482210 від 26.11.2012 року, через що позовні вимог в цій частині є підставними та обґрунтованими.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №813/2543/14 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. С. Затолочний
В. Я. Качмар
Повний текст постанови складено 07.03.2024 року.