06 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24261/23 пров. № А/857/179/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року про повернення позовної заяви (судді Борискіна С.А., постановлену у письмовому провадженні у м. Рівне) у справі №460/24261/23 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 17.10.2023 звернувся в суд з позовом до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову відповідача від 28.03.2023 за №12/1/1064 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_2 його батьку - ОСОБА_1 , зобов'язати відповідача вчинити всі необхідні дії та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу внаслідок загибелі його сина - ОСОБА_2 , в розмірі 14391000,00 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року повернуто позовну заяву.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду. Вказує, що суд першої інстанції в ухвалі від 23.11.23 невірно застосував норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - строки звернення до суду, в т.ч. вимогу вказаної процесуальної норми про те, що строк звернення до адміністративного суду за захист прав, свободу та інтересів особи встановлюється і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Крім того, повертаючи позовну заяву позивачу, намагається вирішувати спір по сутті, зокрема, на аркуші « 3» ухвали суд аналізує можливість отримання одноразової грошової допомоги позивачем в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.22 за № 168 і чомусь перебіг строку звернення до суду намагається прив'язати до моменту оприлюднення цієї постанови за № 168 і помилково вважає, що «громадяни повинні були дізнатися про її ухвалення», а в наступному абзаці ухвали прямо прив'язує шестимісячний термін до моменту оприлюднення постанови № 168. Саме ж звернення до відповідача і його відповідь відмова від 28.03.23 суд помилково вважає не моментом, з якого варто рахувати 6-ти місячний термін згідно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а лише початком реалізації свого права на виплату і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 10.03.2023 звернувся до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу внаслідок загибелі його сина - ОСОБА_2 , в розмірі 14391000,00 грн.
Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надав відповідь від 28.03.2023 №12/1/1064 ОСОБА_1 в якій повідомив, що у вересні 2014 року отримано грошову допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у зв'язку із загибеллю сина ОСОБА_2 . Так як на момент його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) діяла вищевказана постанова.
З Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Рівненським окружним адміністративним судом встановлено, що 14.08.2023 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Рівненський обласний військовий комісаріат) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 14391000,00 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.08.2023 у справі №460/19352/23 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання до суду доказів сплати суми судового збору у розмірі 13420,00 грн. (оригінал платіжного документа), або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору із зазначенням підстав звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 вказану позовну заяву повернено позивачеві, з огляду на не усунення її недоліків.
ОСОБА_1 17.10.2023 подав позовну заяву до суду із вимогами в яких просить визнати протиправною та скасувати відмову Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.03.2023 за №12/1/1064 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_2 його батьку - ОСОБА_1 , зобов'язати Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вчинити всі необхідні дії та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу внаслідок загибелі його сина - ОСОБА_2 , в розмірі 14391000,00 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску або ж доказів на підтвердження того, що строк звернення до суду не пропущено; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На виконання вимог ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2023, від ОСОБА_1 надійшла заява від 20.11.2023, в якій просив поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою врахувавши його психологічний стан, оскільки втратив єдиного сина та воєнний стан в Україні.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустивши строк звернення до суду, не наводить жодних причин пропуску строку звернення до суду, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно з частинами 1-4 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За правилами частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звертаючись з позовними вимогами вважає порушеним своє право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті військовослужбовця ЗСУ в період дії воєнного стану, в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.
10.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу внаслідок загибелі його сина - ОСОБА_2 , в розмірі 14391000,00 грн.
Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надав відповідь від 28.03.2023 №12/1/1064 в якій повідомив, що у вересні 2014 року отримано грошову допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у зв'язку із загибеллю сина ОСОБА_2 . Так як на момент його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) діяла вищевказана постанова.
14.08.2023 до Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Рівненський обласний військовий комісаріат) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 14391000,00 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 вказану позовну заяву повернено позивачеві, з огляду на не усунення її недоліків.
З даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 17.10.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого КАС України.
На виконання вимог ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2023, від ОСОБА_1 надійшла заява від 20.11.2023, в якій просив поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою та врахувати психологічний стан, оскільки втратив єдиного сина та воєнний стан в Україні.
Колегія суддів враховує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином., а поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд зазначає, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що лист відповідача від 28.03.2023 за №12/1/1064 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_2 його батьку - ОСОБА_1 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав діями відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, також строк звернення до суду є пропущеним, адже постанова Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» прийнята 28.02.2022 та набрала чинності з цього моменту, а реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, з урахуванням з'ясованого вище та положень статті 122 КАС України, колегія суддів вважає, що позовна заява подана до суду у даному спорі - 17.10.2023, тобто із пропуском встановленого строку звернення до суду, а тому ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 про повернення позовної заяви ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в пункті 27 рішення від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20.08.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. пункт 57 рішення Європейського суду з прав людини від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року про повернення позовної заяви у справі №460/24261/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 06.03.2024