27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 466/6960/23 пров. № А/857/16213/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,
за участі секретаря судового засідання - Гриньків І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 16 серпня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду (суддя - Глинська Д.Б., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови,-
ОСОБА_1 у липні 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив поновити строк для оскарження постанови та визнати протиправною, скасувати постанову № 13/5 від 25 травня 2023 року по справі притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідачем не надано доказів надсилання постанови №13/5 від 25.05.2023 ОСОБА_1 , адже фіскальний чек Укрпошти про відправлення невідомого листа не може бути таким підтвердженням. Вказує, що постанову Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.05.2023 №13/5 отримана ОСОБА_1 у поштовій скриньці у звичайному поштовому відправленні, не рекомендованим, без опису вкладення.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні такого клопотання, а повідомлені причини неявки визнано судом не поважними, оскільки участь представника відповідача в судовому засіданні обов'язковими не визнавалась, а відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 05.07.2023 у канцелярію суду першої інстанції поступила позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якій позивач просив суд постановити рішення, яким: поновити строк для оскарження постанови та визнати протиправною, скасувати постанову № 13/5 від 25 травня 2023 року по справі про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.
Як вбачається із конверта, в якому до суду надсилалася позовна заява з додатками, з позовною заявою позивач звернувся до суду 29.06.2023 (згідно з сервісом відстежень поштових відправлень сайту Укрпошта (трекінг-номер 7900829272446).
Із тексту позовної заяви вбачається, що клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду обґрунтоване тим, що він отримав оскаржувану постанову лише 26.06.2023 та на підтвердження цього надає копію конверта. При цьому, представником позивача Гниткою Т.В. у клопотанні від 01 серпня 2023 року зазначено, що постанова від 25 травня 2023 року була відправлена позивачу простим поштовим відправленням.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що
Суд звертає увагу на те, що на конверті, який долучений до матеріалів справи немає відтиску печатки Укрпошти із наданого відповідачем фіскального чеку вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову 06.06.2023 (сервіс відстежень поштових відправлень сайту Укрпошта (трекінг-номер 7900200542068), відтак позивач порушив строк звернення до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року (адміністративне провадження № К/9901/10502/20) процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це підтверджений належними та допустимими доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів (Постанова ВС від 19 грудня 2022 року у справі №420/13281/20).
Згідно з вимогами частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову не тільки заяву про поновлення цього строку але й докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова ВС від 03.10.2019 року по справі №577/3931/16-а).
Частиною 4 статті 123 КАС України передбачено, що у випадку, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду було обґрунтоване тим, що він отримав оскаржувану постанову лише 26.06.2023 та на підтвердження цього надав копію конверта.
Колегія суддів зазначає, що на вказаному конверті, який долучений до матеріалів справи немає відтиску печатки Укрпошти. Також, у зв'язку з відсутністю трекінг-номера, відсутня можливість встановити дату отримання у сервісі відстежень поштових відправлень сайту Укрпошта.
Як вже вказувалось вище, поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами отримання оскаржуваної постанови саме 26.06.2023.
Разом з тим, конструкція частини 2 статті 286 КАС України передбачає подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів саме з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відтак, оскільки позивачем не доведено отримання оскаржуваної постанови саме 26.06.2023 слід вважати строк оскарження пропущеним.
Разом з тим, представником відповідача у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду зазначалось, що оскаржувана постанова надіслана позивачу супровідним листом від 29.05.2023 та на підтвердження даного клопотання надано копію фіскального чеку від 31.05.2023. Із даного фіскального чеку вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримав оскаржувану постанову 06 червня 2023 року (сервіс відстежень поштових відправлень сайту Укрпошта (трекінг-номер 7900200542068).
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 16 серпня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №466/6960/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 07 березня 2024 року