Справа № 278/5398/23
Головуючий у 1-й інстанції: Татуйко Є.О.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
06 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії ЕАТ №8002383 від 24.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн, провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове, яким позов задовольнити повністю. Доводами апеляційної скарги, окрім іншого, зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, про що неодноразово вказував Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а. У разі відсутності в постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення та технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 24.10.2023 року інспектором роти №3 батальйону №4 УПП в м.Києві Департаменту патрульної поліції Маринічем Олександром Вікторовичем винесено постанову серії ЕАТ №8002383 від 24.10.2023 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 24.10.2023 о 08 год. 17 хв. керуючи т/з здійснив зупинку(рух) на смузі для маршрутних ТЗ, за що передбачена відповідальність ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.
Не погоджуючись із прийнятою постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена правомірно, а відтак відсутні підстави для її скасування, отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, за приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до частини третьої статті 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.
Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно матеріалів справи оскаржувану постанову прийнято у зв'язку з тим, що позивач керуючи транспортним засобом здійснив зупинку(рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушив п. 17.1 ПДР України.
При цьому відповідачем надано до суду першої інстанції диск із відеозаписом із нагрудної камери поліцейського.
Однак, колегія суддів враховує, що Законом №580-VIII надано право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення, але наголошує, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
Таким чином, на думку суду, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб.
Колегія суддів зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
За змістом п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а тому наявні підстави для скасування постанови серії ЕАТ №8002383 від 24.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КупАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь позивача судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1342 грн. (536,80 + 805,20).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №8002383 від 24.10.2023, згідно якої ОСОБА_1 визнано виннним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. Провадження по справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1342 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.