Справа № 560/13110/23
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
06 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в липні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.03.2023 по 31.05.2023 із розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Також, позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.03.2023 по 31.05.2023 із розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно наказів командира військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно наказів командира військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023 року, з урахуванням проведених виплат за цей період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до бойового наказу командира 88 об НОМЕР_4 обр ТрО від 09.03.2023 №3дск безпосередньо брав участь у заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 ) на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйону.
Згідно бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.03.2023 №760/19/58т ЗПУ 2 та бойового розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 06.03.2023 №313/1849/600т, бойового розпорядження ТГр " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 07.03.2023 №122, бойового розпорядження 66 омбр від 07.03.2023 №1971/кп/5дск, відповідно до бойового наказу командира 88 об НОМЕР_4 обр ТрО від 09.03.2023 №3дск (на виконання бойового розпорядження 66 ОМБР від 07.03.2023 №1971/кп/5дск) з 09.03.2023 батальйон (військова частина НОМЕР_2 ) приступив до виконання бойових завдань в першому ешелоні оборони в районі населених пунктів Макіївка, Невське Луганської області, Сватівський район Красноріченська селищна територіальна громада, н.п. Нове, Лиманської міської територіальної громади Донецької області, що входить в район ведення бойових дій, визначений Наказом головнокомандувача ЗСУ №89 від 01.04.2023 - за березень, №111 від 01.05.2023 - за квітень, №147 від 01.06.2023 за травень та приймає безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану по відсічі і стримуванню збройної агресії рф.
Відповідно до рапортів начальника логістики - заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_2 за березень 2023 №2226 від 11.04.2023, за квітень 2023 №2851 від 01.05.2023, за травень 2023 №3485 від 01.06.2023 військовослужбовець (позивач) ОСОБА_1 був внесений в накази командира військової частини НОМЕР_2 щодо виплати йому додаткової винагороди, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового початкового складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дій воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 09.03.2023 по 31.05.2023, виходячи з розміру 100000 грн на місяць, пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період:
- березень 2023 року - з 09.03.2023 по 31.03.2023, Наказ №259 від 28.04.2023, сума виплати складає 51935,48 грн;
- квітень 2023 року з 01.04.2023 по 30.04.2023, Наказ №306 від 11.05.2023, сума виплати -70000,00 грн;
- травень 2023 року з 01.05.2023 по 31.05.2023, Наказ №487 від 27.07.2023, сума виплати - 70000,00 грн.
На звернення позивача щодо проведення виплати, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового початкового складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дій воєнного стану", військова частина НОМЕР_3 повідомила, що грошове забезпечення в період березня - травня 2023 виплачено у повному обсязі. Сума заборгованості додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн за березень 2023 року складає 51935,48 грн та за квітень року 2023 70000 грн.
Враховуючи, що фінансове господарство за батальйон ведеться у бригаді в/ч НОМЕР_1 і є спільним, виплату грошової винагороди проводить військова частина НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_2 листом № 3397 від 31.05.2023 року зверталася до військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати додаткової винагороди, але відповіді станом на 27.07.2023 не отримала.
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо виплати належних сум додаткової грошової винагороди протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
Згідно з пунктом 8 Наказу №44, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Відповідно до копії "Витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 інв. №479 від 20.12.2022 за 01.03.2023 по 31.05.2023" молодший сержант ОСОБА_2 у складі 88 окремого батальйону територіальної оборони на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань брав участь у заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України.
Командиром військової частини НОМЕР_3 видані накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023 року, відповідно №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та № 487 від 27.07.2023 в додатках до яких є позивач.
Отже, військова частина НОМЕР_3 вчинила усі необхідні дії в межах законодавства України, щоб позивач ОСОБА_2 отримав додаткову грошову нагороду, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 за безпосередню участь у бойових діях або заходах виходячи з розміру 100000 грн на місяць, пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 .
Щодо правомірності дій військової частини НОМЕР_1 , суд першої інстанції зазначив, що за період з 09.03.2023 по 31.05.2023 позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що накази командира військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023 року є чинними, не скасовані, суд першої інстанції дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати військовослужбовцю військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою КМ України №168 від 28.02.2022 за наказами командира військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та № 487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023 року.
Зважаючи на встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.1 ст.1-1 та ст.1-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та іншими строк дії режиму воєнного стану продовжувався і до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно з п.4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Відповідно до п.5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Отже, з огляду на вказані норми можливо дійти висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення.
В свою чергу, позивач зазначає, що відповідно до бойового наказу командира 88 об НОМЕР_4 обр ТрО від 09.03.2023 №3дск безпосередньо брав участь у заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 ) на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйону.
Також, позивач вказує як підтвердження бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.03.2023 №760/19/58т ЗПУ 2, бойове розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 06.03.2023 №313/1849/600т, бойове розпорядження ТГр "Мена" від 07.03.2023 №122, бойове розпорядження 66 омбр від 07.03.2023 №1971/кп/5дск, рапорти тво начальника штаба військової частини НОМЕР_2 за березень 2023 року №2034 від 11.04.2023, за квітень 2023 року №2850 від 01.05.2023, за травень 2023 року №3486 від 01.06.2023 та відповідні накази №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023.
В свою чергу, накази №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 видані відповідно до вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 та додатки до наказів відповідають формі додатку №1 Окремого доручення. Крім цього, у підставах про видання цих довідок зазначені документи, визначені абзацами 3, 4 та 5 пункту 3 цього Доручення.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи (а.с.63-65), відповідно до наказу №143 від 21.05.2023, робоча група провела перевірку документальних підстав та законності виплати додаткової винагороди згідно наказів командира військової частини НОМЕР_2 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023.
За результатами перевірки встановлено, що відповідно до бойового розпорядження 66 омбр від 07.03.2023 №1971/кп/5дск, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 №3ДСК від 09.03.2023 перша та друга стрілецька рота військової частини НОМЕР_2 отримали завдання зайняти район оборони, який знаходиться на лінії безпосереднього зіткнення з противником. Згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 №18 дск від 14.03.2023, третя стрілецька рота перейшла в підпорядкування іншого батальйону із завданням зайняти рубіж оборони на лінії бойового зіткнення. Решта сил та засобів військової частини НОМЕР_2 , поставлено завдання зосередитись в визначених точках, які не відносять до лінії бойового зіткнення з противником та здійснював забезпечення інших підрозділів. Тобто, дана обставина виключає можливість перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 (крім першої, другої, третьої стрілецької роти) в районні оборони та фізичної можливості приймати безпосередню участь у бойових діях на лінії бойового зіткнення.
З урахуванням вказаного робоча група рекомендувала відмовити у виконанні наказів №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та залишити їх без задоволення.
Отже, посилання апелянта на те, що усі бойові розпорядження (в межах позивача ОСОБА_1 , згадані в довідках про безпосередню участь позивача у бойових діях є такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки підрозділ позивача згідно з вказаними розпорядженнями та бойовими наказами зосереджувався в визначених точках, які не відносять до лінії бойового зіткнення з противником та здійснював забезпечення інших підрозділів, колегія суддів бере до уваги з підстав, що в подальшому накази №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату особовому складу військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди були скасовані Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №517 від 10.08.2023.
Тобто, фактично накази на підставі яких мали бути здійсненні виплати скасовані особою, яка їх видала і підстави для такої виплати військовою частиною НОМЕР_1 відпали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах, з урахуванням вказаного вище.
Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з'ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині задоволення адміністративного позову, з підстав не дослідження усіх обставин справи та відповідних доказів.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п.29).
У відповідності з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.