Справа № 711/4445/23 Суддя (судді) першої інстанції: Демчик Р.В.
06 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанови про адміністративне правопорушення
06.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Державної служби України з безпеки на транспорті в особі старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації поршень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення, якою просив скасувати постанову від 20.06.2023 серії АА № 00010061 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, винесену страшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. та закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.132-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при складанні постанови допустив грубі порушення та не дослідив усі обставини справи, а тому дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права є необгрунтованою та незаконною та підлягає скасуванню.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2023 р. позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що достовірність зафіксованих габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у випадку не проходження зважувальним приладом чергової повірки, викликає обґрунтовані сумніви.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення на Позивача за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, прийнята правомірно, оскільки повірка технічних засобів WIM 9,9 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 діяла на час події, яка мала місце 17.05.2023.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2023 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Депаратменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. винесено постанову серії АА №00010061 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 як відповідальна особа 17 травня 2023 року о 10 годині 50 хвилини, за адресою Н-01, км 198+300, Черкаська обл., допустив рух транспортного засобу MAN TGA 18.440, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,4% (0.972 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 18 тон.
З цих підстав відповідачем прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-IV встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 2, 4 названих Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
За приписами ч.2 ст.132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами системи автоматичної фіксації зважування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, поміж іншого, використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Отже, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема, в автоматичному режимі.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється за допомогою комплексних технічних засобів марки WIМ.
Відповідно до технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163 (далі також - Технічний регламент № 163), цей Технічний регламент встановлює вимоги до засобів вимірювальної техніки та розроблений на основі Директиви 2014/32/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 лютого 2014 року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно надання на ринку вимірювальних приладів.
Відповідно до пункту 7 Технічного регламенту № 163 засіб вимірювальної техніки повинен відповідати суттєвим вимогам, установленим у додатку 1, та вимогам, установленим у відповідних додатках 3-12, що стосуються даної категорії засобу вимірювальної техніки.
Згідно пункту 1 Додатку 1 до технічного регламенту № 163 засіб вимірювальної техніки повинен забезпечувати високий рівень метрологічної достовірності. Для того, щоб будь-яка сторона була впевнена в результаті вимірювань, засіб вимірювальної техніки повинен бути сконструйований і виготовлений з використанням високоякісної вимірювальної технології та захищеності вимірювань.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України від 05.06.2014 № 1314-VII «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі також Закон № 1314-VII) у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Відповідно до пунктів 1, 2 Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94 (далі - Технічний регламент № 94), цей Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями.
Дія цього Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.
Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь зазначені у пункті 52 названого Додатку.
Відповідно до пункту 53 Технічного регламенту № 94 у декларації про відповідність зазначається про те, що виконання суттєвих вимог, визначених у додатку 2, та вимог, зазначених у відповідних національних стандартах та технічних специфікаціях для певних засобів вимірювальної техніки, було доведено.
Згідно до пункту 57 Технічного регламенту № 94 відповідність засобів вимірювальної техніки цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на них знаку відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту.
Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 1314-VII, законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 1 Закону № 1314-VII повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до Міжповірочих інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затверджених Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 (далі також Наказ № 1747), міжповірочний інтервал для приладів автоматичних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь становить 1 рік.
Правопорушення, про яке вказано у постанові від 20.06.2023, зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 9,9 сертифікати відповідності UA.TR.001 35 209-21 та №UA.TR.001 35 210-21, які дійсні до 16.06.2022, враховуючи дату видачі 17.06.2021.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Щодо питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (далі також Постанова № 412) позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Відтак, положення абзацу другого частини другої статті 17 Закону № 1314-VII не застосовуються до засобів вимірювальної техніки, визначених Постановою № 412, на строк, передбачений відповідною Постановою.
На підставі вищезазначеного повірка вимірювального і зважувального обладнання для здійснення габаритно- вагового контролю є дійсною та чинною на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України. Відповідна інформація також зазначена в бланку оскаржуваної постанови.
Покликання апелянта на те, що на час винесення оскаржуваної постанови (20.06.2023) дія Постанови № 412 втратила свою чинність на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 440 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» є недоречними, оскільки відповідно до пункту 5 ця постанова набирає чинності через 30 календарних днів з дня її опублікування (набрання чинності відбулось 04.06.2023), проте порушення пункту 22.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 132-1 КУпАП, відбулось 17 травня 2023 року, тобто до моменту втрати чинності Постановою № 412.
Отже, на дату проведення зважування транспортного засобу засіб вимірювальної техніки відповідав загальним технічним вимогам державних стандартів.
З урахуванням наведеного, факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР доведено належними, допустимими та достовірними доказами з використанням належного технічного приладу.
Отже, доводи позивача щодо здійснення габаритно-вагового контролю неналежним приладом спростовується матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів враховує, що на виконання вимог статті 17 Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та як наслідок після втрати чинності постанови КМУ №412 проведено періодичну повірку WIM 9,9 про що свідчать свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/1291 та №35-02/1292. Зазначені свідоцтва підтверджують відповідність вимірювальної техніки вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.
Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог, відповідачем доведено правомірність винесеної відносно позивача постанови та притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням вимог встановлених КУпАП, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає аргументи апелянта обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи та рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 243, 244, 250, 272, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2023 р. - задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - скасувати.
Залишити постанову від 20.06.2023 серії АА № 00010061 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, винесену страшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. - без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.В. Губська
О.В. Епель