06 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/939/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області /надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення №164350004270 від 17 січня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії та переході з пенсії за віком на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи в органах податкової служби з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії - перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з врахуванням довідок про заробітну плату встановленої форми №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року, №15/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року та №16/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області, з 12 січня 2024 року /а.с. 1-5/.
Позов обґрунтований тим, що позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. 12 січня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09 липня 2003 року, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” та за результатами розгляду такої заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164350004270 від 17 січня 2024 року відмовлено позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” №889-VIII від 10 грудня 2015 року у зв'язку з відсутністю права, оскільки станом на 01 травня 2016 року заявниця не обіймала посади державного службовця, що визначені статтею 37 Закону України “Про державну службу” та має стаж державної служби 11 років 1 місяць 24 дні. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що має право на переведення її на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, адже з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року працювала на посадах в податковому органі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/939/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927), витребувано докази.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області строк для подання відзиву по справі до 04 березня 2024 року.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 109-111/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 12 січня 2024 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення її з пенсії за віком, призначену відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2005 року №889. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17 січня 2024 року у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» відмовлено. Згідно чинного законодавства до стажу державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що надає право на призначення пенсії за нормами Закону № 889, зараховуються періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій, яким були присвоєні ранги державних службовців. За даними трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року до стажу державної служби не було враховано період роботи з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року, оскільки саме з 01 вересня 2002 року позивачу було присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу в Головному управлінні ДПС у Полтавській області». У відповідності до даних трудової книжки позивача та даних персоніфікованого обліку у період з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 позивач не займала посади державної служби, що є необхідної умовою для призначення пенсії за віком у відповідності до Закону №889, а тому стаж державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 у ОСОБА_1 складає лише 11 років 1 місяць 24 дні. Оскільки позивач станом на 01 травня 2016 року не обіймала посади державного службовця, що визначені статтею 37 Закону України «Про державну службу», та має стаж державної служби 11 років 1 місяць 24 дні, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України “Про державну службу” у зв'язку з відсутністю права.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та їй з 14 серпня 2023 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 114-123/.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 12 січня 2024 року /а.с. 141-144/, в якій просила здійснити вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії - на пенсію державного службовця.
Згідно розписки-повідомлення /а.с. 142-зворот/ ОСОБА_1 до вказаної заяви додала, зокрема, копії: диплому (свідоцтва, атестату) про навчання (кількість 1, №МВ900620), довідки про зміну назви організації (кількість 1, №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року), довідки про прийняття на роботу (навчання) (кількість 1, №61/16-31-11-26), документів, які засвідчують особливий статус особи (кількість 1, №15/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року), іншого документу (кількість 1), свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові (кількість 1, НОМЕР_2 ), свідоцтва про шлюб (кількість 1, НОМЕР_3 ), трудової книжки або документів про стаж (кількість 1, НОМЕР_1 ) /а.с. 144-165/.
Рішенням про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164350004270 від 17 січня 2024 року /а.с. 166/ відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України “Про державну службу” у зв'язку з відсутністю права.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що Відділом перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву № 55 від 12 січня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пенсійна справа № 164350004270, РНОКПП НОМЕР_4 ), щодо перерахунку пенсії: «перехід на інший вид пенсії» (з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу». Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889) передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723). Зокрема: - державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889 станом на 01 травня 2016 року обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України; - особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону№3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року. До стажу державної служби ОСОБА_1 можливо зарахувати період роботи з 18 листопада 1986 року по 14 серпня 1989 року в Карлівському райфінвідділу та період роботи з 04 квітня 1994 року по 31 серпня 2002 року в Головному управлінні ДПС у Полтавській області. До стажу державного службовця не враховано період роботи з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, оскільки посадовим особам контролюючих органів згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723, робота на цих посадах не враховується для обчислення стажу державної служби. Оскільки станом на 01 травня 2016 року заявниця не обіймала посади державного службовця, що визначені статтею 37 Закону України «Про державну службу», та має стаж державної служби 11 років 1 місяць 24 дні, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України “Про державну службу” у зв'язку з відсутністю права.
Не погодившись з рішенням про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164350004270 від 17 січня 2024 року, позивач звернулася до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року /надалі - Закон № 889-VIII/, статтею 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас Закон №889-VIII у пункті 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" містить норму, якою встановлено, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ /надалі - Закон № 3723-ХІІ/ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Тобто за наявності у осіб певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (не менш як 10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби, або не менш як 20 років незалежно від того, чи займає особа посади на державній службі станом на 01 травня 2016 року), такі особи зберігають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року №3723-ХІІ, але якщо посади, які особи займали (займають), віднесені до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 25 Закону №3723-XII встановлено категорії посад державних службовців.
Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише статтею 25 Закону України «Про державну службу», але й актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03 травня 1994 року, чинною до набрання чинності Законом №889-VIII - 01 травня 2016 року), затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби /надалі - Порядок №283/.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII /надалі - Закон №509-XII/, а з 12 серпня 2012 року Податковий кодекс України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша та четверта статті 15 Закону №509-XII).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ, щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Крім того, частиною вісімнадцятою статті 37 Закону України №3723-XII встановлено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Нормами абзаців 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, в якій колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" є недостатність у неї стажу державної служби внаслідок незарахування служби позивача в Головному управлінні ДПС у Полтавській області за період з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року до державної служби.
Згідно з інформацією , яка міститься у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 від 01 серпня 1984 року та вкладиші до такої трудової книжки /а.с. 88-97, 144-163/, а також в довідці ГУ ДПС у Полтавській області №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року /а.с. 164-165/, ОСОБА_1 в періоди з 18 листопада 1986 року по 14 серпня 1989 року, з 04 квітня 1994 року по 10 січня 2024 року працювала в органах державної податкової служби, зокрема:
- з 12 серпня 1997 року прийнята на посаду державного податкового інспектора відділу справляння податків фізичних осіб Карлівсько-Машівського міжрайонної державної податкової адміністрації;
- Карлівсько-Машівська міжрайонна державна податкова адміністрація перейменована в Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію згідно Закону України від 05 лютого 1998 року №83/98-ВВ;
- 01 вересня 1998 року присвоєно персональне звання «інспектор податкової служби ІІ рангу»;
- з 01 березня 2001 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;
- 01 вересня 2002 року присвоєно спеціальне звання «інспектор податкової служби І рангу»;
- з 01 вересня 2003 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора- інспектора групи справляння податків з фізичних осіб Машівського відділення Карлівської МДПІ;
- з 10 січня 2004 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора групи стягнення податків з фізичних осіб Машівського відділення Карлівської МДПІ;
- 01 жовтня 2005 року присвоєно спеціальне звання «радник податкової служби ІІІ рангу»;
- з 29 лютого 2012 року звільнена у зв'язку із переведенням на роботу в Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби;
- Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція реорганізована шляхом перетворення в Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби зі збереженням чисельності та штату працівників;
- з 01 березня 2012 року призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора Машівського відділення Карлівської МДПІ Полтавської області ДПІ;
- з 26 червня 2013 року звільнена з посади в порядку переведення в Карлівську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів в Полтавській області;
- Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби реорганізовано шляхом приєднання до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області зі скороченням чисельності і штату працівників;
- з 27 червня 2013 року призначена в порядку переведення на посаду головного державного ревізора- інспектора Машівського відділення Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області;
- 27 червня 2013 року присвоєний 12 ранг державного службовця;
- 27 грудня 2013 року присвоєно спеціальне звання «радник податкової та митної справи ІІІ рангу»;
- з 08 червня 2015 року звільнена в порядку переведення в Карлівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Полтавській області.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що період роботи позивача з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року на посадах в податкових органах, в тому числі на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні звання, зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, період роботи позивача з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах державної податкової служби неправомірно не враховано відповідачем до стажу роботи на посадах державної служби, а рішення №164350004270 від 17 січня 2024 року про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, яке прийнято відповідачем з мотиву недостатності стажу роботи на державній службі внаслідок незарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що у спірних відносинах відповідач наразі не реалізував свої повноваження щодо зарахування періоду роботи позивача в податкових органах з 01 вересня 2002 року по 01 травня 2016 року до стажу державної служби, оскільки у спосіб, встановлений законодавством України, ще не зарахував вказаний період до стажу державної служби позивача, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії - перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ задоволенню не підлягають.
Крім того, відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про переведення її на пенсію за Законом України «Про державну службу», відповідач питання відповідності позивача іншим вимогам закону, а саме: щодо віку та страхового стажу, не перевіряв, а тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача за призначенням / перерахунком пенсії від 12 січня 2024 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 431/991/17.
Позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії - перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з врахуванням довідок про заробітну плату встановленої форми №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року, №15/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року та №16/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області, з 12 січня 2024 року є передчасними з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 вказаного Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведених норм слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. А відтак, суд не вправі вирішувати позовні вимоги, які заявлені на майбутнє, та не спрямовані на захист і відновлення вже порушених прав позивача.
Враховуючи наведені положення процесуального закону, рішення суду може бути спрямоване лише на захист і відновлення вже порушеного права позивача та суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можуть мати місце у майбутньому, тобто після зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в податкових органах та під час переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, зокрема питання щодо обчислення заробітної плати позивача та визначення розміру пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” .
На момент вирішення судом цієї справи спору між сторонами щодо неврахування відповідачем довідок №4/16-31-11-27 від 11 січня 2024 року, №15/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року та №16/16-31-10-02-08 від 11 січня 2024 року, виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області, ще не виникло, оскільки оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з підстави незарахування позивачу до стажу державної служби періодів її роботи на посадах в органах податкової служби, а не з підстави неврахування відповідачем вказаних довідок.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Згідно із частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується квитанцією АТ "Полтава-банк" від 25 січня 2024 року /а.с. 6/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, частиною другою цієї статті передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру (основну та похідні), то розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову, становив - 1211,20 грн (3028,00 грн х 0,4).
Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 605,60 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Підстави для повернення позивачу надміру сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (2422,40 грн - 1211,20 грн) наразі відсутні, оскільки така сума підлягає поверненню лише за клопотанням позивача.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, ідентифікаційний код 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №164350004270 від 17 січня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням / перерахунком пенсії від 12 січня 2024 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк