Справа № 420/33668/23
06 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року.
- Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткову винагороду за березень та квітень 2022 року.
Ухвалою суду від 11.12.2023 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків і подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
10.01.2024 року позивачу поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження по справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що в період березень-квітень 2022 року проходив службу в Управлінні патрульної поліції м. Києва ДПП, але йому не було виплачене грошове забезпечення за цей період.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначили, що заявлені позовні вимоги як і питання поновлення строку звернення до суду вже було предметом судового розгляду у справі 420/14471/22, рушення по якій переглянуте П'ятим ААС і в задоволенні позовних вимог відмолено. Просять врахувати попередні рішення судів які вступили у законну силу та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
05.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправної бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не видачі наказу про призначення на посаду, не оформленні трудових (службових) обов'язків з ОСОБА_1 , не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової Винагороди за березень та квітень 2022 року, зобов'язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення та передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткову винагороду за березень та квітень 2022 року.
Рішенням Одеського ОАС у справі №420/14471/22 позовні вимоги були задоволені частково та суд вирішив:
«Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції що полягає у не видачі наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського та не оформленні трудових (службових) обов'язків з ОСОБА_1
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення поліцейського.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського з 05.03.2022р. на період з березня по квітень 2022 року
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення поліцейського за березень та квітень 2022 року.»
Постановою П'ятого ААС від 06.04.2023 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволене частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
У цій постанові апеляційний суд зазначив, що відсутність доказів проходження процедури на заміщення посади поліцейського та наказу керівника відповідного підрозділу поліції щодо призначення позивача на службу в поліції, свідчить про непроходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції України, а тому і безпідставність позовних вимог.
Крім того, апеляційною інстанцією було зазначено, що позивачем не надано до суду жодних поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду з даним позовом.
Вищезазначені обставини, щодо попереднього звернення до суду із позовною заявою та про наявність судових рішень які вступили в законну силу, позивач та його адвокат Поліщук П.П. при поданні цього позову не зазначили.
Дослідивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Подаючи до суду заяву про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що спірні правовідносини у даній справі виникли в березні та квітні 2022 року, тобто до 19.07.2022 коли Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» набрав чинності. За таких умов, зміни, внесені до приписів статті 233 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», які набрали чинності з 19.07.2022, до спірних правовідносин не підлягають до застосування. Водночас, до таких правовідносин підлягають до застосування положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, що діяла до 19.07.2022 та якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Аналогічних висновків щодо застосування положень частини другої статті 233 КЗпП України дійшов Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 380/14605/22 та постановах від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21. Таким чином, строк на звернення до суду з даним позовом Позивач не пропустив, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком. Разом з тим варто зазначити, що з 19.05.2022 по теперішні час Позивач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , копія якого додається.
Саме з вищенаведених підстав, суд поновив строк звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що Постанова П'ятого ААС у справі №420/14471/22 була винесена 06.04.2023 року, а позиції ВС КАС були викладені після цієї дати.
Крім того, суд зазначає, що відмінність цієї справи з попередньою полягає в тому, що у цій справі відсутні вимоги щодо бездіяльності Департаменту патрульної поліції по не видачі наказу про призначення на посаду, не оформленні трудових (службових) обов'язків.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України від 02.07.2015р. №580-VII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон України №580-VIII).
Відповідно до ст.17 Закону України №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно ч.1 ст.47 Закону України №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст.47 цього Закону.
Згідно ч.2 ст.56 Закону України №580-VIII службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
Також, частинами 3, 4 ст.59 Закону України №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Таким чином, саме наказ керівника органу, підрозділу, закладу та установи поліції є документом, що підтверджує призначення особи на посаду поліцейського та проходження служби у Національної поліції України.
При цьому, згідно ст.50 Закону України №580-VIII громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, перед вступом на службу в поліції кандидати зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що єдиним доказом проходження особи служби в поліції є наказ керівника органу, підрозділу, закладу та установи поліції, що підтверджує призначення особи на посаду поліцейського та проходження служби у Національної поліції України, на підставі якого в подальшому здійснюється нарахування та виплата грошового забезпечення поліцейського.
Як вбачається з матеріалів справи, листом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 06.07.2022 №322аз/41/11/6/02-2022 повідомлено, що наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського Департаменту патрульної поліції не видавався.
Позивач вважає, що з 05.03.2022р. був призначений на посаду поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, однак належних та допустимих доказів цього суду не надав.
В цій частині, щодо бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не видачі наказу про призначення на посаду, не оформленні трудових (службових) обов'язків існує рішення суду яке вступило в законну силу та яким такі позовні вимоги залишено без розгляду.
При цьому, П'ятим ААС щодо проходження Позивачем служби в поліції встановлено: «Відтак, відсутність доказів проходження процедури на заміщення посади поліцейського та наказу керівника відповідного підрозділу поліції щодо призначення позивача на службу в поліції, свідчить про непроходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції України, а тому і безпідставність позовних вимог».
Оскільки, виплата грошового забезпечення поліцейському є можливою лише після належного оформлення наказу про призначення особи на посаду поліцейського та проходження ним служби у Національній поліції України видання якого не було, то за таких обставин відсутні будь які підстави для нарахування та виплати заробітної плати.
Відповідно частини четвертої до статті 78 обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки позивач не надав суду доказів призначення його на посаду та проходження служби в Департаменті Патрульної поліції то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.241-246 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про не нарахування та не виплату грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
.