Справа № 420/7114/19
06 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм. Стандартів і правил від 03.09.2019 р., винесений Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради про усунення вимог законодавства по відношенню до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що житловий будинок, який став об'єктом позапланової перевірки, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є приватною власністю позивача. Донедавна він був співвласником зазначеного будинку, а саме 1/10 частини, яку отримав за Договором дарування від 08.04.2005 р., посвідченим державним нотаріусом Шостої одеської міської нотаріальної контори Петрушенко Т.А., зареєстрованим в реєстрі за № 2-1299. У 2017 році, розпоряджаючись своєю власністю на власний розсуд, позивачем було здійснено процедуру виділу в окрему одиницю нерухомого майна, з дотриманням усіх законодавчих вимог. 17.02.2017 р. державним реєстратором Кравцем О.В. зареєстровано за позивачем право приватної власності на житловий будинок, який став об'єктом позапланової перевірки уповноваженими особами УДАБК ОМР, свідченням чого є Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 80582893.
Позивач стверджує, що жодних будівельних робіт або реконструкції об'єкту, як це стверджує представник відповідача Лисий С.О., він не виконував, а підставою для перевірки УДАБК ОМР житлового будинку позивача став лист гр. ОСОБА_2 , який є сусідом позивача та одним із співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, на переконання позивача, набуте ним право власності на житловий будинок є цілком правомірним, а винесений щодо нього Припис від 03.10.2019 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності є незаконним, прийнятим передчасно та таким, що підлягає скасуванню.
Також, у 2017 році позивач отримав у власність частину земельної ділянки навкруг свого будинку за кадастровим № 5110137500:50:014:0021, свідченням чого є Витяг з Державного земельного кадастру від 29.06.2017р. НВ-5104684132017, площею 0,0242 га, за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 186791428 від 30.10.2019 р.
Позивач вважає, що саме цей факт мав вирішальне значення для його сусіда, який вирішив написати необґрунтовану скаргу до УДАБК ОМР, а Відповідач, в свою чергу, здійснив позапланову перевірку житлового будинку позивача із порушенням порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
також, позивач зазначає, що Припис УДАБК ОМР від 03.10.2019 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, містить вимогу щодо введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. При цьому, відповідачем жодним із належних, допустимих та достовірних доказів не підтверджено, що «будівництво» за адресою: м. Одеса, Сонячна, 2-а, здійснено безпосередньо позивачем та чи здійснено воно взагалі.
Крім того, позивач стверджує, що наслідком несвоєчасного повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення стало прийняття без його участі незаконної та взагалі неаргументованої постанови № 712/19 та постанови № 713/19, прийняттю яких передував й безпідставний припис, які позивач вважає такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що проектну та дозвільну документацію на проведення будівельних робіт з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 не пред'явлено.
Згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, позивачем виконано будівельні роботи з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 та абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 5 Порядку № 466 від 13 квітня 2011 року.
Представник відповідача вказує, що на момент виїзду на місце зафіксовано, що самочинно реконструйований об'єкт експлуатується за призначенням. Згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо видачі документів, які б засвідчували прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 (2а). Отже, позивачем здійснюється експлуатація самочинно реконструйованої та виділеної в окрему одиницю частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 не введену в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.
Виходячи з вищевикладеного, на переконання представника відповідача, є всі правові підстави вважати даний об'єкт самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України. Позивачем виконано будівельні роботи без належного дозволу та затвердженого проекту, а саме реконструкцію 1/10 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , шляхом розширення приміщення веранди «а2» з 12,8 кв.м до 16,9 кв.м за рахунок прибудинкової території та виділом реконструйованої частини в окрему одиницю загальною площею 28,6 кв.м. без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено ч. 1 ст. 34 та абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 п. 5 Порядку № 466 від 13 квітня 2011 року.
Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що постанова про вчинення адміністративного порушення прийнята неуповноваженою особою заступником начальника інспекційного відділу Відповідача Єфремова В.Ю.
Також зазначено, що акт про вчинення правопорушення та припис були складені за відсутності позивача, про що свідчить друкований спосіб виготовлення документів (усі поля інспектором заповнені на комп'ютері, а не власноруч.) Тобто, вказані документи, як підстави прийняття рішення про вчинення адміністративного порушення складені не у присутності позивача. Тому матеріали справи, а саме фототаблиці із зображенням позивача, який начебто, відмовився від отримання чи підписання документів, не можуть бути самостійним доказом обставин відмови, на які посилається відповідач. Крім того відповідні фототаблиці не містять дати складання та підписані, як і документи перевірки - інспектором одноособово. Факт відмови відповідним актом за участю третіх осіб не складався, суду не надано. А отже направлення матеріалів перевірки поштовою кореспонденцією вчинене з порушенням п. 3 зазначеного Порядку накладення штрафів. Порушення відповідачем Порядку проведення перевірок та доведення до відома Позивача їх наслідків, в результаті чого, останній був позбавлений можливості бути своєчасно обізнаним з приводу складання акту перевірки, припису та протоколів про виявлені порушення є протиправною поведінкою та самостійною підставою для визнання матеріалів перевірки, постанови та припису незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, представник позивача вказує, що правова позиція КЦС ВС, яка є важливою в контексті цього питання, звучить так: будівельні роботи, які не передбачають втручання у конструктивні елементи будівлі (перепланування), не потребують отримання дозвільних документів на проведення таких робіт (постанова від 28.04.2020 р., справа № 727/11479/17). Як наслідок, після завершення таких робіт введення об'єкта в експлуатацію не потрібне. Так, за технічним паспортом 2005 року веранда а2 площею 12,8 кв.м не відноситься до капітальних споруд. Який вид робіт зроблено фактично, з яких матеріалів, чи дійсно розширення веранди а2 здійснено за рахунок перебудови/реконструкції конструктивних елементів матеріали перевірки не містять. Віднесення робіт, якими розширено приміщення веранди до 16,9 кв м , до робіт з реконструкції саме по собі є безпідставним, параметри житлового приміщення залишено без змін. Не встановлено також дати проведення робіт та ії склад, що суттєво впливає на порядок та спосіб введення об'єкту в експлуатацію в залежності від дії нормативних актів, які мали чинність у відповідний період. За таких обставин стверджувати про порушення порядку проведення робіт, більш того - вимагання за Приписом - отримати дозвільні документи на ввід об'єкту в експлуатацію, а саме- декларацію на початок робіт та декларацію на ввід в експлуатацію, або привести об'єкт до параметрів договору дарування, є необґрунтованим.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020, адміністративний позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено частково. Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі №420/7114/19. Справу №420/7114/19 направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою справу №420/7114/19 призначено до розгляду головуючому судді Марину П.П.
Ухвалою суду від 16.10.2023 року прийняти до провадження справу №420/7114/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.12.2023 року занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні, призначеному на 06.02.2023 року, прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що на підставі наказу УДАБК Одеської міської ради від 01.08.2019 № 01-13/333ДАБК та направлення для проведення позапланового заходу від 23.08.2019 № 001591, посадовими особами відповідача здійснено позапланову перевірку позивача щодо дотримання ним вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: «Реконструкція 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , результати якої оформлені актом від 03.09.2019 № 001591. Перевірка призначена на підставі звернення ОСОБА_2 .
За результатом перевірки встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є приватною власністю позивача.
Так, позивач отримав 1/10 частину будинку за договором дарування від 08.04.2005, посвідченим державним нотаріусом Шостої одеської міської нотаріальної контори Петрушенко Т.А. зареєстрованим в реєстрі за № 2-1299. За цим договором позивач прийняв у дар 1/10 частину житлового будинку: з літ. «А» житлове: «а2» - веранда, 1-6 житлова, житловою площею 11,7 кв.м. У 2017 році позивач здійснив процедуру виділу в окрему одиницю нерухомого майна.
10.02.2017 ФОП ОСОБА_3 , за підписом експерта Толстікової Н.Г., виготовлено технічний паспорт інвентаризації нерухомого майна станом на 10.02.2017 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
15.02.2017 позивач на підставі зазначеного технічного паспорту зареєстрував право власності на складову частину об'єкта нерухомого майна житловий будинок «А», загальною площею 28,6 кв.м., що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Також, 29.06.2017 позивач отримав у власність частину земельної ділянки навкруг свого будинку за кадастровим номером 5110137500:50:014:0021, що підтверджується відомостями, зазначеними у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №186791428 від 30.10.2019.
Разом з тим, перевіркою встановлено, що за договором дарування від 08.04.2005 позивачу відійшло приміщення веранди «а2» площею 12,8 кв.м та приміщення житлової кімнати « 1-6» (приміщення « 3-2» відповідно до технічного паспорту від 05.01.2005) площею 11,4 кв.м.
Перевіркою виявлено, що позивачем виконано будівельні роботи з реконструкції 1/10 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом розширення приміщення веранди «а2» з 12,8 кв. м до 16,9 кв. м за рахунок прибудинкової території та виділом реконструйованої частини в окрему одиницю загальною площею 28,6 кв. м. Реконструйованому об'єкту присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 . В подальшому, на підставі технічного паспорту від 10.02.2017 та висновку № 02-01 від 10.02.2017, за позивачем 15.02.2017 зареєстровано право власності на реконструйований об'єкт.
Водночас, як вбачається з акту перевірки, у ході проведеного позапланового заходу контролю позивачем не пред'явлено перевіряючим проектну та дозвільну документацію на проведення будівельних робіт з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно із даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивачем виконано будівельні роботи з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено вимоги частини першої статті 34 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), абз. 2 пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Уряду від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466).
Також перевіркою встановлено, що самочинно реконструйований об'єкт експлуатується за призначенням. Водночас, згідно із даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо видачі документів, які б засвідчували прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, посадові особи відповідача дійшли висновку, що позивачем здійснюється експлуатація самочинно реконструйованої та виділеної в окрему одиницю частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 не введену в експлуатацію відповідно до вимог чинного містобудівного законодавства, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону № 3038-VI та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 (далі - Порядок № 461).
На підставі акта перевірки та виявлених порушень, посадовими особами відповідача складені протоколи про адміністративне правопорушення від 03.09.2019.
Також посадовими особами відповідача винесений припис від 03.09.2019 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалося від ОСОБА_1 у строк до 03.11.2019 набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт та ввести реконструйований об'єкт в експлуатацію або привести самочинно реконструйований об'єкт у відповідність до договору дарування № 2-1299 від 08.04.2005.
Також за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою та частиною дев'ятою статті 96 КУпАП, у зв'язку із чим накладено адміністративні стягнення.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем приписом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Статтею 9 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі Закон № 687-XIV) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.
Своєю чергою, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011 встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ч.ч.1,2,4,5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
З п.3.2, п.4.8 ДБН А.2.2.-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» вбачається, що будівництво - нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва. Проектна документація має бути розроблена з урахуванням усіх документів будівельних норм та стандартів, чинних на час її передачі у виробництво.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні вимоги щодо права на початок будівельних робіт встановлені у пункті 5 Порядку № 466.
За приписами статті 36 Закону №3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
Поряд з цим, за приписами частини восьмої статті 39 Закону № 3038-VI, яка кореспондується із пунктом 12 Порядку № 461, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, а також у разі коригування проектної документації на виконання будівельних робіт в установленому законодавством порядку, замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю.
При цьому, згідно з положеннями п.13 Порядку №466, повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 - до цього Порядку подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих або будівельних робіт. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п'яти робочих днів з дня надходження повідомлення забезпечує внесення інформації, зазначеної у повідомленні, до реєстру згідно з цим Порядком. У разі подання повідомлення через електронний кабінет внесення до реєстру інформації, зазначеної у повідомленні, здійснюється в день його надходження автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №826/7605/18, прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію є останнім етапом створення об'єкта архітектури, а зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.
Водночас, відповідно до висновків щодо застосування норм права, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 № 916/3200/17, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.
Колегією суддів також прийнято до уваги і правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.04.2019 у справі № 809/4316/15, де касаційний суд, проаналізувавши положення статті 41 Закону № 3038- VI та Порядку № 553, дійшов висновку про те, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об'єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв'язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об'єкту.
Застосовуючи вищевикладену правозастосовчу практику, Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 640/5976/19, з огляду на встановлені у справі обставин щодо продовження здійснення будівництва на об'єкті, зданому в експлуатацію, дійшов висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль може здійснюватися щодо збудованих об'єктів нерухомості у разі, якщо їх будівництво (проведення будівельних робіт) фактично продовжується.
Водночас, за приписами статті 4 Закону № 687-XIV та статті 26 Закону № 3038-VI, створення об'єкта архітектури передбачає комплекс робіт, який включає, у тому числі, прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію, що є останнім етапом його створення, а будівництво об'єктів вважається завершеним після прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
За наведеного правового регулювання, колегія суддів вважає, що до моменту прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відсутні підстави стверджувати, що об'єкт архітектури є створеним, а будівництво завершеним. У такому випадку особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 у справі № 825/1016/16, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) у розумінні норм ЦК України й не звільняє замовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку.
У контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що в силу норм статті 376 ЦК України здійснення реконструкції будівлі без одержання відповідних дозвільних документів, за умови встановлення такого факту в судовому порядку, може тягнути за собою настання наслідків, встановлених частиною сьомою статті 376 ЦК України.
При цьому, класифікація будівлі як самочинного будівництва на підставі здійснення її реконструкції без дозвільних документів із застосуванням наслідків, передбачених частиною сьомою статті 376 ЦК України, вимагає доведення суб'єктом владних повноважень наявності у особи, що здійснила таку реконструкцію, обов'язку отримати відповідні документи.
Отже, у справі, що розглядається, відповідач наполягає, що позивачем проведено реконструкцію будівлі без дозвільних документів, а також має місце використання реконструйованого об'єкту без прийняття його в експлуатацію.
Представник позивач стверджує, що за технічним паспортом 2005 року веранда а2 площею 12,8 кв.м не відноситься до капітальних споруд. Який вид робіт зроблено фактично, з яких матеріалів, чи дійсно розширення веранди а2 здійснено за рахунок перебудови/реконструкції конструктивних елементів матеріали перевірки не містять. Віднесення робіт, якими розширено приміщення веранди до 16,9 кв м , до робіт з реконструкції саме по собі є безпідставним, параметри житлового приміщення залишено без змін. Не встановлено також дати проведення робіт та ії склад, що суттєво впливає на порядок та спосіб введення об'єкту в експлуатацію в залежності від дії нормативних актів, які мали чинність у відповідний період.
Між тим, твердження представника позивача щодо незмінності параметрів житлового приміщення є необґрунтованим, що очевидно вбачається з наявних в матеріалах справи технічних паспортів.
В свою чергу, представник позивача та позивач наполягають на тому, що вданому випадку у позивача відсутній обов'язок отримувати жодні дозвільні документи, оскільки приміщення веранди (кухні) не є капітальним, відноситься до допоміжних приміщень, а роботи з їх облаштування не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після їх закінчення об'єкт не підлягає вводу в експлуатацію.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до статті 152 ЖК УРСР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або їх частин, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури.
Розділом 3 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації відноситься до реконструкції.
До перепланування відносяться ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції жилого будинку з метою підвищення благоустрою та поліпшення умов проживання без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку або приміщенні.
Відповідно до п. 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Реконструкція» - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Відповідно до пункту 1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
Згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна від 10.07.2001р. № 582/5773 з останніми змінами та з урахуванням змін №4 до ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», які вступили в силу з 01.10.2018 на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №139 від 14.06.2018, скління лоджій і балконів у багатоповерхівках не рахується самовільним будівництвом. Отже, на такі роботи не треба отримувати дозвільні документи та потім вводити приміщення в експлуатацію. Винятком вважаються будинки, які занесені до Державного реєстру пам'яток України.
Як встановлено судом, позивачем отримано в дар та набуто право власності на об'єкт нерухомого майна 1/10 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Набутий у власність житловий об'єкт складався з 2х приміщень: а2 - веранда, 1-6 - житлова, житловою площею 11,4 кв.м.
З технічного паспорту, виготовленого 05.01.2005 року вбачається, що площа приміщення кухні складає 12,8 кв.м. (3-1), площа житлового приміщення - 11,4 кв.м. (3-2).
Так, загальна площа набутого позивачем у власніть приміщення складає 24,2 кв.м.
В свою чергу, з технічного паспорту, виготовленого 10.02.2017 року вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 складається з житлового приміщення 11,7 кв.м., кухні - 14.1 кв.м., санвузла - 1,7 кв.м., коридора - 1,1 кв.м. Загальна площа 28,6 кв.м.
Тобто, з означених документів вбачається, що площа приміщення кухні змінена з 12,8 кв.м. до 15,8 кв.м. з облаштуванням санвузла та додаткового приміщення коридору площею 1,1 кв.м. шляхом перебудови вже існуючих стін та добудови приміщення.
З огляду на викладене доводи позивача та його представника є необґрунтованими та не спростовують того факту, що стосовно об'єкту нерухомого майна здійснено будівельні роботи з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням та виділом в окрему одиницю за адресою: АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання таких робіт.
Суд вважає також необґрунтованими доводи позивача щодо того, що відповідачем не доведено факту вчинення будівельних робіт саме позивачем, оскільки вказане твердження суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а саме, зокрема, технічним паспортам 2005 р. та 2017 р., з яких вбачається збільшення площі шляхом змін саме в конструкції будівлі (перебудови та добудови). Власником об'єкта нерухомості в цей період був саме позивач.
Крім того, фактично, здійснюючи будівельні роботи з реконструкції 1/10 частини житлового будинку з розширенням, позивач використав територію навколо будинку АДРЕСА_1 , тобто відповідну прибудинкову територію.
Суд враховує, що позивач на момент проведення перевірки не пред'явив контролюючому органу ані дозвільних документів, ані проектної документації.
Згідно з ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.
Доказів на підтвердження того, що відповідач у встановленому порядку отримав право користування на земельну ділянку для влаштування вітрини консольного типу з виступом від фасадної стіни та бокової стіни та вхідного вузла до суду не надано.
Суд зазначає, що відповідно до п.5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:
- подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;
- видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”.
Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,0242 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) прийнято Одеською міською радою 14.12.2017 за №2835-VII.
Таким чином, за відсутності у позивача станом на момент отримання нового технічного паспорту та здійснення реєстраційних дій (у лютому 2017) документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 відсутнє право на проведення будівельних робіт за межами належного йому майна.
Суд зауважує, що оскаржуваний припис містить вимогу у строк до 03.11.2019 набути в установленому законом порядку право на виконання будівельних робіт та ввести реконструйований об'єкт в експлуатацію або привести самочинно реконструйований об'єкт у відповідність до договору дарування № 2-1299 від 08.04.2005
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 15.11.2023 року звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовною заявою про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва власником земельної ділянки. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2023 року відкрито провадження у справі №522/22273/23.
Отже, позивачем вчиняються дії з метою виконання оскаржуваного припису.
Щодо доводів позивача стосовно порушення відповідачем порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.
За частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Пункт 1 Порядку №553 вказує, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Як зазначено колегією суддів в постанові від 26.09.2023 року в цій справі, зазначені норми права слід розуміти так, що їх положення щодо здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт стосуються не періоду, у якому можуть бути здійснені заходи архітектурно-будівельного контролю (виконання підготовчих і будівельних робіт), а дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил у цей період. За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про те, що сукупність заходів, які здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права - частини першої статті 41 Закону № 3038- VI та пункту 1 Порядку № 553. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.09.2022 у справі № 280/4864/18.
За приписами статті 4 Закону № 687-XIV та статті 26 Закону № 3038-VI, створення об'єкта архітектури передбачає комплекс робіт, який включає, у тому числі, прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію, що є останнім етапом його створення, а будівництво об'єктів вважається завершеним після прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
За наведеного правового регулювання, слід дійти висновку, що до моменту прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відсутні підстави стверджувати, що об'єкт архітектури є створеним, а будівництво завершеним. У такому випадку особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.07.2020 у справі № 825/1016/16, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об'єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) у розумінні норм ЦК України й не звільняє замовника від обов'язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку.
Таким чином, оскільки на день здійснення перевірки у позивача були відсутні дозвільні документи, проектна документація та документ, який підтверджував право власності або користування земельною ділянкою, та при цьому, у позивача також були відсутні документи, які підтверджували введення об'єкту в експлуатацію та рішення суду про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, відповідач мав право здійснювати заходи контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (надалі - Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Відповідно до підпунктів 1, 8 пункту 11 Порядку № 553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 9 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Суд зазначає, що факт здійснення перевірки в присутності позивача підтверджує сам ОСОБА_1 у позовній заяві, а отже доводи щодо проведення перевірки за відсутності позивача є безпідставними.
Згідно з пунктом 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Відповідно до пунктів 17, 19 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Права та обов'язки суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зазначені пунктах 13, 14 Порядку № 553. Зокрема, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Із положень статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку № 553 убачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб'єктами підготовчих та будівельних робіт.
Абзацом 2 пункту 18 Порядку №553 передбачено, що Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки.
При цьому за змістом пункту 13 Порядку №553 суб'єкт містобудування має право за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Враховуючи наведені положення в сукупності, слід зазначити, що суб'єкт містобудування має право отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, ОСОБА_1 таке право було забезпечено, оскільки у копії направлення, яке йому пред'явлено, була зазначена дата закінчення перевірки. Протягом часу, зазначеного в направленні, позивач міг скористатися усіма належними правами, зокрема, щодо надання документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю чи будь-яких інших пояснень, передбачених чинним законодавством.
Позивачем не заперечувалось того факту, що копія направлення на проведення перевірки йому було пред'явлено, та зазначено, що ним надавались представнику відповідача правовстановлюючі, з яких останній зробив копії.
Доводи позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного припису про усунення порушень з огляду на те, що акт перевірки друкований, що свідчить про те, що складений не за місцем перевірки, а отже складений з порушенням є необґрунтованими, оскільки порядком не визначено обов'язковість складання акту перевірки безпосередньо на місці її проведення.
В акті перевірки міститься запис про його направлення засобом поштового зв'язку 04.09.2019 року (трек-номер 6506503521515).
Також, засобом поштового зв'язку на адресу позивача направлено: протоколи про адміністративне правопорушення та оскаржуваний припис.
Підтвердженням зазначених обставин є копія конверта з трек-номером 6506503521515 та роздруківка з сайту Укрпошти, відповідно до якої відправлення не вручено з інших причин 11.09.2019 року.
Так, відповідачем завчасно направлено постанови про адміністративне правопорушення, в яких зазначено, що розгляд справи відбудеться 17.09.2019 року, та не отримання позивачем поштового відправлення 11.09.2019 року відбулось не з вини відповідача.
17.09.2019 року відповідачем направлено позивачу повідомлення про розгляд справ про адміністративні правопорушення 01.10.2019 об 11 год., 11.15 год., 11.30 год., проте позивач знов не отримав поштове відправлення 21.09.2019 з інших причин, тобто не з вини відповідача.
01.10.2029 року відповідачем прийнято постанови про притягнення позивача до відповідальності, розгляд справ відбувся за відсутності позивача.
Таким чином, відповідачем дотримано порядок повідомлення позивача про прийняті за результатом здійснення перевірки рішення.
Щодо доводів позивача про не здійснення відповідачем перевірки підстав для звернення ОСОБА_2 (наявності права користування земельною ділянкою)
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Проведення позапланових перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється.
Порядок № 553, затверджений на виконання зазначеної норми, визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Пунктом 7 Порядку № 553 передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
- перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
- вимога головного інспектора будівельного нагляду ДІАМ про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
- вимога правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складена на підставі ухвали слідчого судді.
Під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки.
Отже нормами Закону № 3038-VI та Порядку № 553, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, які створюють для суб'єкта містобудування юридичні наслідки. Невиконання органами державного архітектурно-будівельного контролю вимог законодавця щодо порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.02.2020 у справі № 826/7847/17.
Таким чином, суд зазначає про те, що законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки, однією з яких є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Так, судом встановлено, що підставою для проведення перевірки стало звернення ОСОБА_2 від 22.08.2019 року, в якому заявник зазначив про те, що ОСОБА_1 порушив межі землекористування та здійснив самовільне будівництво на належній заявнику земельній ділянці.
Між тим, ані Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ані Порядком №553 не встановлено обов'язку у контролюючого органу щодо здійснення перевірки наявності права землекористування у заявника, а тому доводи представника позивача є необґрунтованими, оскільки під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки.
Щодо доводів позивача про те, що оскаржуваний припис підписано неуповноваженою особою, суд зазначає таке.
Відповідно до підпунктів 1, 2, 3, 8 п.11 Порядку №553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право:
- безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;
- складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
- у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо, зокрема, усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;
- одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до п.17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Згідно абз.2 пункту 19 Порядку № 553 припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Відповідно до направлення на проведення планового (позапланового) заходу від 23.08.2019 року №001591, для здійснення контрольного заходу направлений заступник начальника інспекційного відділу №1 Управління ДАБК ОМР - Лисий С.О., яким і підписаний оскаржуваний припис. Той факт, що саме вказаною особою здійснювався контрольний захід підтверджує і позивач в адміністративному позові та додаткових поясненнях.
В свою чергу, суд зазначає, що накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому-четвертому пункту 2, мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; головні інспектори будівельного нагляду.
Однак, питання правомірності накладення штрафу на позивача не є предметом даного спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );
Відповідач: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, адреса: вул. Черняховського, буд. 6, м. Одеса, 65009)
Суддя П.П.Марин
.