Справа № 420/339/24
06 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року включно у сумі 110 444,01 грн., без урахування справляння обов'язкових платежів і зборів.
Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування підстав для задоволення адміністративного позову позивач вказав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №420/8960/23, яке набрало законної сили 19.12.2023, нараховано та виплачено позивачу за період з 19.04.2022 року по 11.08.2022 підйомну допомогу, компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2022 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні в загальній сумі 110 444,01 грн., що підтверджується випискою по надходженням на картковий рахунок позивача від 28.12.2023 та листом-відповіддю прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.12.2023 року №14/Щ-55-52. Таким чином, як вказав позивач, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 11.08.2022 року, а остаточний повний розрахунок при звільненні був проведений відповідачем лише 27.12.2023 року. Позивач, посилаючись на вказані обставини та норми діючого законодавства, просить суд стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року включно у сумі 110 444,01 грн., без урахування справляння обов'язкових платежів і зборів.
17.01.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, відповідач вказав, що позовні вимоги відповідно до адміністративного позову не підлягають задоволенню, оскільки в даній ситуації, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 116, 117 КЗпП України, які закріплюють відповідальність роботодавця за затримку розрахунку саме при звільненні з роботи. Поряд з цим, як вказав позивач hішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 року по справі №420/8959/23, задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та ухвалено стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року у сумі 41397,50 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Yа виконання рішень адміністративних судів по справі №420/8959/23, НОМЕР_1 прикордонним загоном ДПСУ (військова частина НОМЕР_2 ) йому здійснено нарахування з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року у сумі 41397,50 грн. Також, як вказав відповідач, позивачу нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати частини грошового забезпечення за квітень - серпень 2022 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 4179,67 грн з відрахуванням з вказаної суми податків і зборів, грошові кошти в розмірі 45577,17 грн. перераховані позивачу на надані банківські реквізити за платіжними дорученнями від 30.10.2023 року №5891 та від 01.11.2023 року №5897, про що повідомлено ОСОБА_1 . Відповідач, зазначивши, що задоволення позову в частині повторного стягнення середнього заробітку з військової частини, яка приймає участь по відбиттю збройної агресії рф, призведе до непомірних витрачань бюджетних коштів в умовах воєнного стану, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
17.01.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що не погоджується із відзивом відповідача та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Так, позивач вказав, що відповідач помилково обґрунтовує свою протиправну відмову у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні посилаючись на те, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на правовідносини з проходження військової служби, оскільки проходження військової служби врегульовано нормами спеціального законодавства. Також позивач вказав, що відповідач у відзиві на позов послався на рішення від 31.08.2023 у справі №420/8959/23, яким Одеський окружний адміністративний суд стягнув з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року у сумі 41397,50 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Однак вказані доводи відповідача мають бути відхилені як безпідставні, оскільки предметом спору у справі №420/8959/23 було стягнення з відповідача середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошових коштів в сумі 41 397,50 грн. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2022 по справі №420/12692/22, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №420/12692/22. В свою чергу у спірних правовідносинах, які розглядаються судом по адміністративній справі №420/339/24, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) несвоєчасно виплатив позивачу при звільненні грошові кошти в сумі 110 444,01 грн на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №420/8960/23. Поряд з цим, як вказав позивач, доводи відповідача про подвійне стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача є необґрунтованими, оскільки судовим рішення у справі №420/8959/23 визначено співмірну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 41 397,50 грн. на виконання рішення 11.09.2022 по справі №420/12692/22, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №420/12692/22. Водночас позивач вказав, що спірним у справі, що розглядається є визначення співмірною суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 110 444,01 грн на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі №420/6960/23. Крім того, позивач вказав, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 по 11.02.2023 є більшою ніж сума вже присудженої до виплати суми, з урахуванням оскаржуваної суми, а тому не може вважатися подвійним стягненням
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, якого виключено зі списків особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та всіх видів забезпечення 11.08.2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі №420/8960/23 задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України у проведенні перерахунку та доплати ОСОБА_1 у належному розмірі підйомної допомоги, компенсації за невикористані 29 дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та невикористані 98 дні додаткової відпустки, передбаченої ч.12 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-ХІІ за 2016-2022 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, із застосуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, в редакції чинній з 29.01.2020 року, при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови; зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України провести за період з 19.04.2022 року по 11.08.2022 року включно перерахунок та доплатити ОСОБА_1 у належному розмірі додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат та справляння обов'язкових платежів і зборів, зокрема: підйомної допомоги, передбаченої пунктом 3 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, обчисленої з місячного грошового забезпечення, з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року № 704, в редакції чинній з 29.01.2020 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання. визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. установленого статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року №1928-IX з 1 січня 2022 року на тарифні коефіцієнти за посадою та за військовим званням, які встановлено Додатками 1 та 14 до вказаної постанови, грошової компенсації, передбаченої пунктом 14 статті 10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-ХІІ за невикористані 29 дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, а також невикористані 98 дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-ХІІ за 2016-2022 роки, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, обчисленого з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704 в редакції чинній з 29.01.2020 року, обчисленого з розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року №1928-ІХ з 1 січня 2022 року, на тарифні коефіцієнти за посадою та за військовим званням, які встановлено Додатками 1 та 14 до вказаної постанови,одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року №704 в редакції чинній з 29.01.2020 року, обчисленого з розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. установленого статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року №1928-ІХ з 1 січня 2022 року на тарифні коефіцієнти за посадою та за військовим званням. які встановлено додатками 1 та 14 до вказаної постанови.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі №420/8960/23, відповідачем виплачено грошове забезпечення у розмірі 110 444,01грн(а.с.15).
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 вищеназваного Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Під час прийняття рішення у справі, судом не враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки на момент формулювання висновків суду стаття 117 КЗпП України діяла в іншій редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку затримкою розрахунку при звільненні.
Разом з тим, на дату звернення позивача із цим позовом, обмеженням строку стягнення середнього заробітку шістьма місяцями відповідно частині 1 статті 117 КЗпП України, фактично закріплено принципи розумності, справедливості, пропорційності та добросовісності при стягненні середнього заробітку.
Поряд з цим, під час прийняття рішення у справі суд враховує наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі № 420/12692/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 Постанови №704, в редакції чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 19.04.2022 по 11.08.2022 включно, розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме, невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на встановлені законодавством тарифні коефіцієнти за посадою та військовим званням; зобов'язав військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: визначити розмір посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, на встановлені законодавством тарифні коефіцієнти за посадою та військовим званням в період з 19.04.2022 по 11.08.2022 включно; в частині вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити, з урахуванням проведеного перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, перерахунок та доплату: місячного грошового забезпечення, підйомної допомоги, винагороди за бойове чергування (бойову службу), грошової компенсації за невикористані у 2022 році 29 днів щорічної основної відпустки та невикористані 98 днів додаткової відпустки за 2016 - 2022 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням в її розмірі індексації грошового забезпечення, суд відмовив.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року скасоване в частині відмови в позові ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум індексації. Ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову; визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у неврахуванні в місячному грошовому забезпеченні ОСОБА_1 , з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, сум індексації грошового забезпечення; зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби (Військова частина НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат та обов'язкових платежів і зборів, одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням в місячному грошовому забезпеченні, з якого нараховується одноразова грошова допомога, суми індексації грошового забезпечення; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії - залишене без змін; на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 року в адміністративній справі № 420/12692/22, які набрали законної сили 29.03.2023 року, 2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) позивачу перераховано розміри посадового окладу та окладу за військовим званням та 11.04.2023 року виплачено за період з 19.04.2022 року по 11.08.2022 року грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 43 988,52 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача та листом-відповіддю відповідача від 11.04.2023 року №14/1804-23-Вих.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 по справі №420/8959/23 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправною відмову НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення при звільненні відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”; стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року у сумі 41397,50 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів; зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати частини грошового забезпечення за квітень - серпень 2022 року відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” за період затримки виплати вказаного грошового забезпечення; у решті позову - відмовлено.
Тобто, звертаючись до суду із цим позовом позивач повторно бажає реалізувати таке право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати донарахованої суми грошового забезпечення.
Суд наголошує про неприпустимість повторного застосування такої санкції, оскільки середній заробіток за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а тому, незважаючи на донарахування суми грошового забезпечення (доплати ) за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі №420/8960/23, відповідача вже притягнуто до фінансової відповідальності за такі дії, з урахуванням частини 1 статті 117 КЗпП України .
З урахуванням викладеного, обмеження строку стягнення середнього заробітку шістьма місяцями відповідно частині 1 статті 117 КЗпП України та прийняття рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 по справі №420/8959/23 щодо стягнення з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року у сумі 41397,50 грн., з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною відмови НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.08.2022 року по 11.02.2023 року включно у сумі 110 444,01 грн., без урахування справляння обов'язкових платежів і зборів.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.