ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.03.2024Справа № 910/19597/23
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія" (01034, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 43В)
простягнення 939 617 грн 55 коп.
Представники:не викликались
25.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія" про стягнення 939 617 грн 55 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання договору про постачання товарів за державні кошти № 370/3/5/6/2/14 від 31.02.2022.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору про постачання товарів за державні кошти № 370/3/5/6/2/14 від 31.02.2022 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором строк, а також щодо звітування за використання коштів попередньої оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано 259 663 грн 95 коп. пені за порушення строків постачання товару, 534 602 грн 25 коп. штрафу за порушення строків постачання товару понад 30 днів та 145 351 грн 35 коп. пені за неповернення попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/19597/23, справу визнати малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
08.01.2024 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0600241679460, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01034, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 43В) було направлено ухвалу від 28.12.2023, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 04.01.2024.
Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 вручена відповідачу 04.01.2024.
Станом на 07.03.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 28.12.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксарія" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.03.2022 між Міністерством оборони України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксарія" (постачальник за договором) укладено договір на постачання товарів за державні кошти № 370/3/5/6/2/14 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснити постачання замовникові товару спеціального призначення, а саме: шини авіаційні (34730000-3: Частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів у асортименті, кількості, за цінами та в строки, які зазначені в специфікації постачання товару, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар.
Згідно з пунктом 3.1 договору ціна товару становить 27 921 300 грн 00 коп., у тому числі ПДВ у розмірі 4 653 550 грн 00 коп.
У відповідності до пункту 4.1. договору попередня оплата здійснюється в установленому законодавством України порядку (постанова Кабінету Міністрів України № 169 від 28.02.2022 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами), а саме в розмірі 90% від вартості замовленого товару за рахунком-фактурою від постачальника (далі - рахунок) протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури постачальника.
Попередня плата здійснюється замовником лише на рахунки постачальника, відкриті в державних банках, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені цім договором.
Кошти попередньої оплати надаються замовником на строк до 4 місяців але не пізніше дати завершення строку постачання товару.
Постачальник до закінчення зазначеного строку повинен надати замовнику звітні документи, що передбачені у пунктом 4.3. договору та підтверджують факт постачання якісного товару та використання постачальником коштів попередньої оплати у визначений строк та за цільовим призначенням.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що постачання товару здійснюється з дати підписання договору сторонами відповідно до специфікації у термін до 01 серпня 2022 року.
Приймання товару за кількістю та якістю проводиться представником вантажоодержувача замовника та оформляється актом приймання-передавання товару, який складає вантажоодержувач (пункт 5.6. договору).
Відповідно до пункту 7.1. договору сторони беруть на себе зобов'язання неухильно виконувати всі умови цього договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з пункту 7.3 договору за порушення строків постачання товару постачальник сплачує пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, щодо якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять)календарних днів, за відмову від постачання, або не поставку (поставку в неповному обсязі)додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого товару.
Пунктом 6.3.7 договору встановлений обов'язав постачальника, у разі несвоєчасного повернення передоплати, сплатити штраф у розмірі 0,1 % від суми передоплати за кожен день прострочення
Цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами, і діє до 3 1 грудня 2022 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії договору. (пункти 10.1, 10.2. договору).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вимоги на оплату № 370/3/124 від 07.04.2022 позивачем здійснено попередню оплату за договором про постачання товарів за державні кошти № 370/3/5/6/2/14 від 31.02.2022 на суму 25 129 170 грн 00 коп.
Як вбачається в матеріалах справи, на виконання зобов'язань за договором про постачання товарів за державні кошти № 370/3/5/6/2/14 від 31.02.2022 відповідачем було поставлено товар, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передавання товару № 1 від 26.07.2022 та № 2 від 05.09.2022.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків поставки товару за договором про постачання товарів за державні кошти № 370/3/5/6/2/14 від 31.02.2022, у зв'язку з чим заявлено вимоги про стягнення з відповідача 259 663 грн 95 коп. пені за порушення строків постачання товару, нарахованої за період прострочення з 02.08.2022 по 04.09.2022, 534 602 грн 25 коп. штрафу за порушення строків постачання товару понад 30 днів та 145 351 грн 35 коп. пені за неповернення попередньої оплати, нарахованої за період прострочення з 05.08.2022 по 04.09.2022.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, відповідно до поданих доказів, відповідачем було порушено терміни виконання робіт та надання звітних документів. Факт порушення термінів виконання робіт та надання звітних документів відповідачем не заперечувався.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пунктів 6.3.7 та 7.3 контракту.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та штрафу суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені та штрафу судом встановлено, що розмір пені та штраф перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 259 663 грн 95 коп. пені за порушення строків постачання товару, 534 602 грн 25 коп. штрафу за порушення строків постачання товару понад 30 днів та 145 351 грн 35 коп. пені за неповернення попередньої оплати, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксарія" (01034, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 43В, ідентифікаційний код 38870325) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) 259 663 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн 95 коп. пені за порушення строків постачання товару, 534 602 (п'ятсот тридцять чотири тисячі шістсот два) грн 25 коп. штрафу за порушення строків постачання товару понад 30 днів, 145 351 (сто сорок п'ять тисяч триста п'ятдесят одна) грн 35 коп. пені за неповернення попередньої оплати та 11 275 (одинадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн 41 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька