ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2024Справа № 910/12520/23
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ
до відповідача: ОСОБА_1 , м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Соловйова Андрія Володимировича, м. Київ
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
За участю представників сторін:
від позивача: Хитрова Л.В.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м, житлова площа 17,1 кв.м, шляхом реалізації через електронний аукціон, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 за тілом кредиту в сумі 560 109,95 грн, заборгованості по процентах в сумі 120 662,51 грн, що разом складає 680 772,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання позичальником - фізичною особою-підприємцем Соловйовим Андрієм Володимировичем умов укладеного з позивачем кредитного договору № 2868721875-КД-1 від 20.12.2021, внаслідок чого за позичальником обліковується заборгованість у розмірі 680 772,46 грн. За таких обставин, на думку позивача, існують правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_1 , за договором іпотеки № 2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021.
Ухвалою від 11.08.2023 позов залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.03.2023 до суду надійшла заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 21.08.2023 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 01.11.2023 судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.11.2023.
29.11.2023 судом було відкладено підготовче засідання на 13.12.2023.
13.12.2023 судом було відкладено підготовче засідання на 17.01.2024.
17.01.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2024.
07.02.2024 судом було відкладено розгляд справи по суті на 06.03.2024.
Відповідачі 1 та 2 у судове засідання 06.03.2024, як і попередні засідання, не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, з урахуванням такого.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У ч.2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування (ч.3 ст.27 Господарського процесуального кодексу України).
За даними Єдиного державного демографічного реєстру місцем державної реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Одночасно, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Соловйова Андрія Володимировича є: АДРЕСА_3 .
На вказані адреси судом і надсилалась судова кореспонденція по справі. Проте, всі конверрти з ухвалами суду було повернуто з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Одночасно, судом враховано, що 29.11.2023 на електронну адресу суду надходило клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що вказує на обізнаність вказаного учасника судового процесу щодо розгляду Господарським судом міста Києва спору у справі №910/12520/23.
Наразі, з огляду на неявку учасників судового процесу суд зазначає таке.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 06.03.2024.
В судовому засіданні 06.03.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
20.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (банк) та Фізичною особою - підприємцем Соловйовим Андрієм Володимировичем (позичальник) було укладено кредитний договір №2868721875-КД-1, за умовами п.1.1 якого банк за наявності грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.2.1.52 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплату процентів, винагороди, в обумовлені цим договором термін.
Відповідно до п.п.А.1-А.3 договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору 602160 грн, у тому числі, на наступні цілі: у розмірі 600 000 грн на поповнення обігових коштів; у розмірі 2160 на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12. Термі повернення кредиту 01.12.2024.
У п.А.6 договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 вказано, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 14,26% річних від залишку непогашеної заборгованості.
У п.А.8 договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 вказано, що проценти, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
У п.4.8 договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 зазначено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється на дату сплати процентів, при цьому, проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з з 360 днів на рік, а також комісія та пеня розраховуються виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховуюється.
У п.А.5 договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 вказано, що зобов'язання позичальника забезпечуються договором іпотеки №2868721875-Д1-1/1 від 20.12.2021 та договором поруки №2868721875-ДП-1/1.
Пунктом А.10 договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 визначено, що сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена розділом «А» цього договору може змінюватись протягом дії договору, в тому числі, у разі неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за цим договором. Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір.
Зі змісту п.п «а)» п.2.3.2 банк при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, має право змінити умови договору, зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'заннями, терміни виконання яких не наступили, терміними вважаються такими, що наступили, у зазначеному у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку сумму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов'язання за договором.
Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
У додатку №1 до договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 контрагентами погоджено графік платежів.
Як вбачається з матеріалів справи договір №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 було підписано сторонами із застування електрононних підписів, що підтверджується протоколом створення та перервірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
20.12.2021 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки №2868721875-ДІ-1/1, преметом якого згідно п.1 якого є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань Фізичною особою-підприємцем Соловйовим Андрієм Володимировичем, місцезнаходженням якого: АДРЕСА_3 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_1 (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та/або іпотекодавця.
Згідно п.2 договору іпотеки №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 цим договором забепечуються виконання зобов'язань позичальником, що випливають з кредитного договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 з: вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору 602160 грн, у тому числі 600 000 грн на поповнення обігових коштів та 2160 на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору. Термін повернення кредиту 01.12.2024.
Згідно п.А.11 договору іпотеки будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі або можуть переджаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватись визнаною в Україні кур'єрською службо або вручатись особисто. Будь-яке повідомлення повинно бути адресоване одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або, що конверт, що містить повідомлення або докумерт, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю сплачені), або що повілдомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса банку: вул.Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса позичальника: АДРЕСА_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1/
Згідно п.4 договору іпотеки №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 іпотекою за цим договором також забезпечується вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмету іпотеки; витрат на страхування предмету іпотеки, якщо витрати на страхування предмету іпотеки зроблені іпотекодержателем; витрат на оцінку предмету іпотеки незалежним оцінювачем, якщо такі витрати понесені іпотекодержателем; збитків, завданих ппорушення іпотекодавцем умов цього іпотечного договору; витрат по реєстрації обтяження іпотекою предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витрат по внесенню змін в запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно,витрат по виключенню запису про реєстрацію обтяження іпотекою предмету іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також витрат по нотаріальному посвідченню цього договору та всіх договорів про внесення змін нього, якщо такі витрати зроблені іпотекодержателем; штрафних санкціх, передбачених цим договором.
Відповідно до змісту п.7 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотек квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м, житловою площею 17,1 кв.м, належну йому на праві власності на підставі договору дарування. Посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вербовським В.М. 17 грудня 2013 року за р.№1547; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державиним реєстратором - приватний нотаріус Вербовський Валерій Мирославович, Київський міський нотаріальний округ. М.Київ, 17.12.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 244384480000, номер запису про право власності 3886437. Майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усім його приладдям. Цільове призначення майна: житлова нерухомість.
У п.12 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 вказано, що згідно звіту №2021120259 про оцінку ринкової вартості об'єкта нерухомого майна від 15.12.2021 наданого суб'єктом оціночної діяльності - ПП «ТА-Експерт-Сервіс» код ЄДРПОУ 368199974, оцінювач Ю.О.Михайловський, вартість об'єкта оцінки 10.12.2021 складає 1 318 900 грн без податку на додану вартість. Сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає суму 1 318 900 грн без податку на додану вартість.
Згідно п.18.1 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 іпотекодержатель має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки.
У п.18.8 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 вказано, що з метою задоволення своїх вимог іпотедорежатель має право:
18.8.1. Звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано;
18.8.2. У разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим договором іпотекодержатель має право вимагати від позичальника дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки;
18.8.3. Звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання: термінів виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у випадку, в тому числі, порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором.
У п.18.10 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 сказано, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно п.п.18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої передбачені п.2.4 цього договору вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення.
За умовами п.24 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. При зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна предмету іпотеки встановлюється у розмірі 100% від вартості, яка зазначена в п.12 цього договору, іпотекожержатель має право реалізувати предмет іпотеки за ціною вище, ніж зазначена в цьому пункті.
Реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п.25 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021).
Договір №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 було посвідчено приватним нотаріусом Київського міскього нотаріального округу Щербак Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №3779.
Наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджєуться реєстрація приватним нотаріусом Київського міскього нотаріального округу Щербак Т.В. 20.12.2021 обтяження на підставі договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 32,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 22.12.2021 Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було переховано Фізичній особі - підприємцю Соловйову Андрію Володимировичу суму кредиту в розмірі 600 000 грн.
Згідно змісту банківської виписки з рахунку Фізичну особу-підприємця Соловйова Андрія Володимировича сума кредиту була частково повернута банку, а саме: 27.01.2022 переховано 16666,67 грн, 11.02.2022 -1223,59 грн, 11.02.2022 - 16666,67 грн та 26.05.2022 перераховано 5333,12 грн, тобто сума кредиту, яка не була повернута становить 560 109,95 грн.
Одночасно, за користування кредитними коштами банком нараховувались відсотки, які як зазначає позивачем, належним чином позичальником не сплачувались, внаслідок чого у позивачальника утворилась заборгованість в розмірі 120 662,51 грн.
З огляду на наведене вище у сукупності, враховуючи неналежне викоанння позичальником своїх обов'язків за кредитним договором, банк і скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів та звернення звернення до суду з розглядуваним позовором про звернення стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України , якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Цивільного кодексу України.
При цьому, право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Зі змісту п.п «а)» п.2.3.2 банк при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, має право змінити умови договору, зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст.ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'заннями, терміни виконання яких не наступили, терміними вважаються такими, що наступили, у зазначеному у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку сумму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його використання, повністю виконати інші зобов'язання за договором.
Наразі, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яку було викладено у постанові від 27.03.2019 по справі №521/21255/13-ц.
Зокрема, у постанові зазначено, що повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов'язання й встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 Цивільного кодексу України ).
За змістом статей 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб'єкта - кредитора, зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.
Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов'язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Тому непред'явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову.
Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту.
Враховуючи, що матеріалами справи підьверджуються обставини порушення позичальником своїх обов'язків із своєчасної сплати процентів за користування кредитом та графіку повернення тіла кредиту, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на дострокове повернення всієї суми кредиту.
Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного ані відповідачем, ані третьою особою, як позивачальником за кредитним договором, не було надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором №2868721875-КД-1 від 20.12.2021, а саме за тілом кредиту в сумі 560 109,95 грн, заборгованості по процентах в сумі 120 662,51 грн, що разом складає 680 772,46 грн.
Частиною 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Як було вище встановлено, 20.12.2021 між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки №2868721875-ДІ-1/1, преметом якого згідно п.1 якого є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань Фізичною особою-підприємцем Соловйовим Андрієм Володимировичем, місцезнаходженням якого: АДРЕСА_3 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_1 (позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та/або іпотекодавця.
Згідно п.2 договору іпотеки №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 цим договором забепечуються виконання зобов'язань позичальником, що випливають з кредитного договору №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 з: вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія; ліміт цього договору 602160 грн, у тому числі 600 000 грн на поповнення обігових коштів та 2160 на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору. Термін повернення кредиту 01.12.2024.
Відповідно до змісту п.7 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотек квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м, житловою площею 17,1 кв.м, належну йому на праві власності на підставі договору дарування. Посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вербовським В.М. 17 грудня 2013 року за р.№1547; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державиним реєстратором - приватний нотаріус Вербовський Валерій Мирославович, Київський міський нотаріальний округ. М.Київ, 17.12.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 244384480000, номер запису про право власності 3886437. Майно, зазначене в цьому пункті, передається в іпотеку разом з усім його приладдям. Цільове призначення майна: житлова нерухомість.
У п.18.8 договору №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021 вказано, що з метою задоволення своїх вимог іпотедорежатель має право, в тому числі, у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим договором іпотекодержатель твимагати від позичальника дострокового виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п. 18.8.2); звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання: термінів виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором у випадку, в тому числі, порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором (п.18.8.3).
Оскільки судом встановлено, що позичальником за кредитним договором №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування виконано не було, у позивача виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором №2868721875-ДІ-1/1 від 20.12.2021.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).
Враховуючи все вищевикладене у сукурності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м, житлова площа 17,1 кв.м, шляхом реалізації через електронний аукціон, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 за тілом кредиту в сумі 560 109,95 грн, заборгованості по процентах в сумі 120 662,51 грн, що разом складає 680 772,46 грн.
При цьому, з огляду на приписи ст. 41 Закону України «Про іпотеку» суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом реалізації через електронний аукціон за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Судові витрати, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м, житлова площа 17,1 кв.м, шляхом реалізації через електронний аукціон, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 за тілом кредиту в сумі 560 109,95 грн, заборгованості по процентах в сумі 120 662,51 грн, що разом складає 680 772,46 грн - задовольнити повністю.
2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2868721875-КД-1 від 20.12.2021 за тілом кредиту в сумі 560 109,95 грн, заборгованості по процентах в сумі 120 662,51 грн, що разом складає 680 772,46 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 32,8 кв.м, житлова площа 17,1 кв.м, шляхом реалізації через електронний аукціон за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 10211,59 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06.03.2024.
Суддя В.В. Князьков