ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.02.2024Справа № 910/15307/23
За позовом Роменської міської ради Сумської області
до 1) Міністерство юстиції України; 2) ДП "Дослідне господарство "Надія" інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії наук України"
за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області
про визнання протиправним та скасування наказу
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Волошина Л.В., Русаков С.О.;
від відповідача-1 - Ігнатов Н.О.;
від відповідача-2 - не з'явився;
від третьої особи - Малікова В.І. (в режимі відеоконференції).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов Роменської міської ради Сумської області (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу №1687/5 від 05.05.2023 Міністерства юстиції України про часткове задоволення скарги ДП "Дослідне господарство "Надія" інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії наук України" від 13.04.2023. Також було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП "Дослідне господарство "Надія" інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії наук України" та Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.
Вимоги позову мотивовані тим, що оскаржуваним наказом відповідач-1 скасував рішення державних реєстраторів щодо державної реєстрації прав комунальної власності за Роменською міською територіальною громадою, чим порушив право позивача на мирне володіння земельними ділянками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання.
Ухвалою суду від 13.12.2023 було залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Державне підприємство "Дослідне господарство "Надія" інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії наук України" (далі - відповідач-2) відповідно до клопотання позивача від 13.12.2023.
Відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву надав заперечення проти заявлених позовних вимог, зауваживши, що оскаржуваний наказ ним було прийнято в межах чинного законодавства, враховуючи, що державними реєстраторами були прийняті оскаржувані рішення з порушенням статей 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідач-2 заперечуючи проти вимог позову зазначає, що державні реєстратори своїми діями, порушуючи вимоги п. 4,6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проігнорували та не здійснили перевірку документів, поданих для вчинення реєстраційний дій щодо державної реєстрації права власності, а саме зміни власника земельних ділянок та форми власності та наявність підстав для відмови в державній реєстрації, внаслідок чого прийняли рішення на підставі якого із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області, яка перебувала на праві постійного користування у відповідача-2.
Третя особа надала свої письмові пояснення щодо суті спору, де підтримала вимоги позову у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що рішення державних реєстраторів, яке було скасоване спірним наказом, прийняте на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі №3480/6821/22.
Відповідачем-2 також були подані додаткові пояснення у яких він зазначив, що після скасування реєстраційних дій на підставі спірного наказу позивач звернувся до державного реєстратора та повторно було проведено державну реєстрацію на спірні земельні ділянки. На його думку, скасування спірного наказу у даному випадку не породить жодних правових наслідків.
Ухвалою суду від 17.01.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті на 14.02.2024.
У судовому засіданні 14.02.2024 представники позивача та третьої особи підтримали вимоги позову, представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX Перехідні положення Земельного Кодексу України доповнено пунктом 24, який встановив, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Відповідно до цього ж пункту 24 Перехідних положень Земельного Кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
На території Роменської міської територіальної громади знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які до прийняття вищезазначених змін у Земельного Кодекс України знаходились у державній власності і контрольні та розпорядчі функції щодо них здійснював Держгеокадастр в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.
На виконання вимог земельного законодавства, позивач 23.12.2021 прийняв рішення «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради» (рішення 25-ї сесії восьмого скликання). Цим рішенням виконкому Роменської міської ради було доручено оформити право комунальної власності на ці земельні ділянки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
30.06.2022 виконком Роменської міської ради Сумської області звернувся з заявою №03-26/1641 до Управління адміністративних послуг Роменської міської ради.
Листом від 01.07.2022 №1347/05-17 Управління адміністративних послуг Роменської міської ради відмовило в проведенні державної реєстрації земельних ділянок з посиланням на те, що на них, відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 13.03.2022 у справі №991/2120/20 у кримінальній справі №1-кс/991/2165/20 накладено арешт, а відповідно до п. 6 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Не погодившись з відмовою, Роменська міська рада звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 (справа № 480/6821/22) позов Роменської міської ради був задоволений та на ряду з визнанням дій Управління адміністративних послуг протиправними, зобов'язано здійснити за Роменською міською радою державну реєстрацію земельних ділянок, що знаходяться на території Роменської міської ради Сумської області, згідно переліку (64 земельні ділянки).
Наведені вище обставини встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 (справа № 480/6821/22), яке набрало законної сили та є чинним.
Відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, Державні реєстратори управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Олійник О.Г. та Ткаченко І.А. на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 480/6821/22 04.04.2023 та 05.04.2023 прийняли рішення про державну реєстрацію та відповідно провели державну реєстрацію речових прав на 64 земельні ділянки за Роменською міською радою.
Відповідачем-2 було подано скаргу до Міністерства юстиції України на реєстраційні дії проведені державними реєстраторами управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Олійник О.Г. та Ткаченко І.А. щодо прийнятих ними рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.04.2023 та 05.04.2023.
За наслідками розгляду відповідної скарги, Міністерство видало наказ №1687/5 від 05.05.2023 яким скаргу задоволено частково, скасовано рішення від 04.04.2023 №№ 67050492, 67062877, 67063736, 67063359, від 05.04.2023 №№ 67067470, 67068228, 67079727, 67073634, 67076827, 67078739, 67072984, 67071733, 67072170, 67077205, 67080457, 67078204, прийняті державним реєстратором Управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Олійник Оксаною Григорівною. А також скасовані рішення від 04.04.2023 №№ 67053759, 67054526, 67053052, 67057781, 67058260, від 05.04.2023 №№ 67067184, 67076724, 67071769, 67068165, 67076400, 67077551, 67077160, прийняті державним реєстратором Управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Ткаченко Іриною Анатоліївною.
Оскаржуваний наказ було прийнято на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.05.2023.
Позивач зазначає, що після вивчення ним висновків Центральної колегії, з оскаржуваним наказом не погоджується, вважає його незаконним та таким, що прийнятий поза межами повноважень відповідача-1. Так, розглядаючи скаргу відповідача-2, Центральна колегія Міністерства для анулювання рішень державного реєстратора зобов'язана була встановити та обґрунтувати з посиланням на норми Закону підстави, визначені пунктом 2 частини 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Натомість, Колегія зазначає про незаконність прийняття державними реєстраторами рішень про державну реєстрацію за наявності підстав для відмови (зареєстроване обтяження) та про порушення такою державною реєстрацією прав скаржника. При цьому, Міністерство, знаючи про наявність рішення Сумського окружного адміністративного суду, яке на момент розгляду скарги набрало законної сили, робить абсолютно протилежні висновки стосовно обставин скарги, які вже досліджувалися судом.
В п. 9 Висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора від 11.05.2023 зазначається, що «...з урахуванням завдань та мети арешту у кримінальному провадженні, проведення реєстраційних дій у випадку якщо Державний реєстр прав містить відомості про такий арешт, можливе виключно з підстав та у порядку передбаченому Законом. Однак, документи подані державним реєстраторам Олійник О.Г. та Ткаченко А.І. з врахуванням обтяжень наявних в Державному реєстрі прав станом на момент прийняття оскаржуваних рішень, таких підстав не надавали».
Позивач зазначає, що Міністерство, здійснивши розгляд скарги по суті, за відсутності порушеного права відповідача-2 прийняло наказ, який не відповідає вимогам п. 4 ч. 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки подання скарги особою права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням у сфері державної реєстрації не порушено, є підставою для залишення скарги без розгляду.
Позивач вважає, що наслідком скасування Міністерством рішення про державну реєстрацію прав є позбавлення Роменської міської територіальної громади, щодо якої це право було зареєстровано, офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття громадою речового права на нерухоме майно. При цьому, це право визначено на законодавчому рівні. Державна реєстрація права комунальної власності була проведена на підставі положень закону та на виконання вимог закону. Таким чином, Міністерство здійснило втручання у право на мирне володіння територіальною громадою своїм майном.
Відповідач-1 заперечуючи проти вимог позову зазначив, що подаючи скаргу ДП "Дослідне господарство "Надія" інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії наук України" обґрунтовував її тим, що оскаржувані рішення на його думку були протиправними, оскільки, земельні ділянки є державною власністю, перебувають у нього на праві постійного користування, та не можуть бути передані у комунальну власність відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки використовуються державним підприємством. Крім того, на земельні ділянки накладено обтяження на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 13.03.2022 у справі №991/2120/20 у кримінальній справі №1-кс/991/2165/20, що є підставою для відмови в проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Також під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок державної реєстрації прав, передбачає, зокрема, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та коли наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
З відомостей Державного реєстру прав Колегією встановлено, що земельні ділянки перебували в державній власності та зареєстровані за Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області. На земельні ділянки ухвалою суду було накладено обтяження із забороною їх відчуження та розпорядження, що є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав. Також Колегією встановлено, що рішення суду, яке було подане для проведення державної реєстрації, не передбачає набуття права власності на земельні ділянки, а тому не може слугувати підставою для проведення державної реєстрації права власності як виняток, що передбачений пунктом 1 частини 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідач-1 зазначає, що державним реєстратором Управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Олійник Оксаною Григорівною та державним реєстратором Управління адміністративних послуг Роменської міської ради Сумської області Ткаченко Іриною Анатоліївною було порушено вимоги п. 4, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проігноровано та не здійснено перевірку документів, поданих для вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації права власності, а саме зміни власника земельних ділянок та форми власності та наявність підстав для відмови в державній реєстрації.
Відповідач-2 заперечуючи проти вимог позову зазначає, що земельні ділянки належать йому, як державному підприємству на праві постійного користування, та мають статус особливо цінних земель, a тому на них розповсюджується застереження визначені п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 117 Земельного Кодексу України, якими встановлено заборону передавання земель державної власності до комунальної власності. Однак, Роменська міська рада Сумської області всупереч вказаних норм та наявної заборони на відчуження та розпорядження земельними ділянками, встановленою ухвалою Вищого антикорупційного суду України у справі № 991/2120/20 в рамках кримінального провадження № 52019000000000585 від 15.07.2019, прийняла рішення, яким до комунальної власності прийнято земельні ділянки щодо яких виник спір.
Крім того, як повідомив відповідач-2 та не заперечував позивач, останній повторно звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Кириківської селищної ради Сумської області Котлярова Олексія Ігоровича та повторно 04.09.2023 провели державну реєстрацію спірних земельних ділянок.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 № 910/16181/23 було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Роменській міській раді Сумської області, державним реєстраторам визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в тому числі Міністерству юстиції України, нотаріусам та іншим акредитованим особам, проводити реєстраційні дії, інші дії, щодо внесення будь яких змін до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо земельних ділянок на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області загальною площею 1342,6094 га, з кадастровими номерами (відповідно до переліку наведеного в ухвалі) та заборонено будь-яким фізичним особам та/або юридичним особам, у тому числі всім підприємствам, установам, організаціям, незалежно від форм власності та галузевої належності, у тому числі, але не виключно органам державної влади та управління, органам місцевого самоврядування чинити перешкоди Державному підприємству "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" в користуванні у тому числі, але не виключно, як власними, так і залученими силами, збирати врожай, зберігати врожай, транспортувати врожай, обробляти ґрунт, здійснювати посівні роботи, земельними ділянками на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області загальною площею 1342,6094 га, з кадастровими номерами (відповідно до переліку наведеного в ухвалі).
Також, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває на розгляді справа №910/16754/23 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" до Роменської міської ради Сумської області, Міністерства юстиції України про визнання відсутнім права користування земельними ділянками, визнання недійсним рішення та скасування реєстраційних дій.
Вирішуючи цей спір суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Частиною першою статті 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19.
Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Фактично спір існує між позивачем та відповідачем-2 щодо права власності на спірні земельні ділянки та визначення статусу землі як державної чи комунальної.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи, що 04.09.2023 було повторно зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки за позивачем, а отже, позовна вимога про скасування спірного наказу Міністерства юстиції України не є ефективним способом захисту, оскільки не матиме жодного відновлювального впливу на права позивача, які стосуються спірних земельних ділянок.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, суд на підставі власної оцінки матеріалів справи та представлених сторонами доказів дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, які позивач вважає порушеними, що є підставою для відмови в позові, а тому заявлені позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 06.03.2024.
Суддя Р.Б. Сташків