ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2024Справа № 910/9742/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9742/22
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" (03182, м. Київ, вул. Миру, 19, код ЄДРПОУ 37589371)
2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 )
про солідарне стягнення 12 856 109,58 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від заявника (відповідача-2): не з'явився
Від позивача: ОСОБА_2 .
Від відповідача-1: не з'явився
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/150-2/1667 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 у розмірі 12 856 109,58 грн, з яких 12 000000,00 грн основного боргу та 856 109,58 грн відсотків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 000 грн 00 коп. та заборгованість за відсотками у розмірі 481 315грн 06 коп; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрат по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп., виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5.
21.02.2024 через відділ діловодства суду надійшла заява ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення про відстрочку виконання рішення, в якому останній просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/22 на дванадцять місяців з дня ухвалення такого судового рішення про відстрочення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 призначено розгляд заяви на 04.03.2024.
01.03.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подані письмові пояснення, в яких останній, серед іншого, просить суд відмовити заявнику у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.
У судове засідання 04.03.2024 відповідач-2 (заявник) та відповідач-1 не з'явилися, про місце, дату і час судового засідання були повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 04.03.2024 представник позивача проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення заперечив.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9742/22 про відстрочку виконання рішення, суд дійшов до висновку про наступне.
Обґрунтовуючи заяву, відповідач-2 посилається на те, що у період, коли виконував повноваження керівника ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДНІПРО-ТОРГ» Ярошенко С.Г., частина об'єктів торгівлі м'ясом і м'ясними продуктами знаходилась на території України, що була тимчасово окупована російськими терористичними військами, що вплинуло як на виконання договірних зобов'язань через вказані форс-мажорні обставини.
Заявник зазначає, що 10.05.2022 ОСОБА_1 було проведено операцію - стентування передньої міжшлуночкової гілки лівої вінцевої артерії та правої коронарної артерії. В передню міжшлуночкову гілку лівої вінцевої артерії імплантовано стент Supraflex 3.5*20 та Supraflex 3.5*20. В проксимальну частину правої вінцевої артерії імплантовано стент та Supraflex 4,0*20. У зв'язку з цим був змушений приділити значний час на післяопераційну реабілітацію та покращення стану власного здоров'я.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки №209/68 від 17.03.2022, акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки №209/69 від 17.03.2022, транспортні засоби Mersedes-Benz 413 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) і Mersedes-Benz Sprinter 416 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), які перебували у власності відповідача -2, були передані ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки №209/70 від 17.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 було передано Mersedes-Benz 411 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), який належав ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДНІПРО-ТОРГ». Ці транспортні засоби з метою забезпечення належного виконання зобов'язань перед позивачем передавались як предмет застави відповідно до договору застави №12/01-00-3-0/704, посвідченого 11.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., що зареєстровано в реєстрі за №2395.
Також заявник просить суд при розгляді цієї заяви врахувати, що останній є особою з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, інших ядерних аварій та випробувань, а п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/22 на дванадцять місяців з дня ухвалення такого судового рішення про відстрочення.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частино 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Виходячи із вище наведеного, розглянувши наведені в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення доводи заявника, суд зазначає, що у відповідності до ч.5 ст.331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Оцінивши обґрунтування заявника, суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 доводи не підтверджують наявності будь-якого виняткового випадку, що обумовлює об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, чи робить його виконання неможливим у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
В заяві про відстрочення виконання рішення ОСОБА_1 зазначає, що на його переконання, його власна вина відсутня у виникненні спору, оскільки він є фінансовим та майновим поручителем за кредитним договором, заборгованість за яким стягнута в рамках даної судової справи. Проте, зазначена думка є повністю суб'єктивною, та не відповідає дійсним обставинам справи.
Так, дійсно, кредитним договір № 010/150-2/1667 «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» було укладено з ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг", а ОСОБА_1 виступив фінансовим та майновим поручителем за такою кредитною угодою.
Проте, станом на дату отримання позичальником кредитних коштів 23.10.2021 ОСОБА_1 був директором, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг" (позичальника за договором). Тобто, фактично, як керівник та єдиний кінцевий бенефіціарний власник позичальника повністю розпоряджався та (розпорядився) кредитними коштами в сумі 12 млн. грн. Підписуючи кредитний договір як директор відповідача-1 ОСОБА_1 був обізнаний про строки повернення кредитних коштів, а саме до 08.04.2022 та 07.03.2022.
В подальшому, листом, який було направлено позичальнику 09.05.2022 року за допомогою системи Клієнт-Банк строк повернення коштів було подовжено до 31.05.2022 року (включно). Таким чином, починаючи з 01.06.2022 року, заборгованість за Кредитним договором залишається не погашеною зі сторони відповідачів. Тобто, зобов'язання з погашення кредитної заборгованості не виконуються вже більше ніж півтора роки.
Більш того, 21.06.2022 року заявник вийшов зі складу засновників позичальника ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та продав свою частку у розмірі 99,81% громадянину України ОСОБА_3 . З відкритих джерел вбачається, що за останнім зареєстровано п'ять юридичних осіб.
Окрім того, станом на кінець 2023 року згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг" є відповідачем у судових справах про стягнення з нього щонайменше трьох контрагентів на загальну суму 2 962 017,63 грн.
Доводи заявника про те, що відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки №209/68 від 17.03.2022, акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки №209/69 від 17.03.2022, транспортні засоби Mersedes-Benz 413 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) і Mersedes-Benz Sprinter 416 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), які перебували у власності відповідача -2, були передані ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідно до акту приймання-передачі транспортних засобів і техніки №209/70 від 17.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 було передано Mersedes-Benz 411 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_4 ), який належав ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДНІПРО-ТОРГ», суд не приймає як підставу для відстрочки виконання рішення, оскільки судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 стягнуто з відповідачів грошові кошти, не було здійснено звернення стягнення на транспортні засоби відповідачів.
Належних доказів на підтвердження наявності обставин, що утруднюють виконання рішення у справі №910/9742/22, заявник не надав.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що в силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 22.03.2022 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 змінено в частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, яке набрало законної сили 04.07.2023, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 04.07.2024.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.20 у справі 908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.
24.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, проте 19 жовтня 2023 року постановою Верховною Суду касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/22 - без змін.
Таким чином, станом на дату звернення з цією заявою судове рішення про стягнення з відповідача-2 заборгованості є остаточним та таким, що набрало законної сили.
Таким чином, суд зазначає, що станом на дату розгляду даної заяви вже минуло 7 місяців з дати, коли судове рішення набрало законної сили.
На даний час на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича перебуває виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання судового наказу № 910/9742/22, виданого Господарським судом міста Києва від 28.07.2023, про солідарне стягнення з ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-ТОРГ" та ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк" заборгованості за кредитом у розмірі 12 000 000 грн 00 коп. та заборгованість за відсотками у розмірі 481 315 грн 06 коп. Сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом складає 10 574 815,06 грн.
Так, суд зазначає, що подача ОСОБА_1. заяви про відстрочення виконання рішення в порядку ст. 331 ГПУК України свідчить про свідоме затягування виконання судового рішення, що набрало законної сили, та взагалі не спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду. Жодних джерел погашення заборгованості за рішенням суду по закінченню одного року (строк, на який заявник просить зупинити виконання судового рішення) ОСОБА_1 в заяві не зазначається.
Більше того, суд звертає увагу на те, що пенсійне посвідчення заявника датоване 03.10.2007 року, зі скан-копії посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи не можна встановити дату отримання документу, але цей соціальний статус ОСОБА_1 набув ще до отримання кредитних коштів.
Тобто, укладаючи кредитний договір та беручи на себе зобов'язання повернути кредитні кошти в строк, заявник повинен був враховувати свій статус та стан здоров'я.
Окрім цього, ОСОБА_1 в своїй заяві зазначає про проведену йому в 2022 році операцію як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, проте ці обставини мали місце більше року тому.
Крім того, відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) зазначено:
"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.".
Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
Щодо наведених у заяві посилань на запровадження воєнного стану в Україні, то суд зазначає, що заявником не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів на підтвердження того, що введення воєнного стану в Україні вплинуло на реальну можливість виконання рішення суду та постанов у справі № 910/9742/22. Предметом позову банку було виключно стягнення основного зобов'язання (повернення тіла кредиту та нарахованих відсотки за користування кредитними коштами).
Крім того, викладені ОСОБА_1 у заяві обставини не можуть підтверджувати реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач-2 просить відстрочити його виконання.
При цьому, заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження гарантованого виконання рішення суду після спливу 12-ти місяців та доказів, що у останнього протягом цього часу з'являться кошти щоб погасити заборгованість в повному обсязі.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішень суду та постанов у справі № 910/9742/22.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подана боржником заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/22 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9742/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.03.2024
Суддя І.О. Андреїшина