ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/985/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Матенчук О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
(юридична адреса: вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070;
адреса для листування: вул. Ф. Пушиної , 21, к. 313, м. Київ, 03115)
до територіальної громади Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області
(пл. Вічевий майдан, 9, селище Кути, Косівський район, Івано-Франківська область,78665)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_1
( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок відумерлої спадщини
за участю:
представника позивача: Боднарчука А.М. - адвокат;
представника відповідача: не з'явилися;
представника третьої особи: Греська В.В. - адвокат;
третьої особи: Гушул М.Ю. (особисто)
Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", банк, позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до територіальної громади Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області (далі - ТГ Кутської селищної ради, відповідач) про стягнення:
- 30 609,69 дол. США (що за курсом НБУ 26,5772 грн за 1 дол. США станом на 05.10.2021 еквівалентно 813 519,85 грн),
- 2 061,75 грн пені, стягненою рішенням суду,
але в межах вартості відумерлого майна, шляхом звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (далі - спірне майно) та є предметом іпотеки, та після смерті ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позичальник, іпотекодавець, боржник) визнана відумерлою спадщиною і передана у власність Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 233,72 грн судового збору.
Дії суду щодо розгляду справи
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче на 08.11.2021. Дана ухвала надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
04.11.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому серед іншого відповідач просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника від 04.11.2021 №511/04-11 (вх.№17512/21; підписано ЕЦП).
18.11.2021 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились; судом відкладено підготовче засідання на 01.12.2021 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
Після судового засідання 08.11.2021 до суду від представника позивача надійшла заява від 28.10.2021 (вх.№17650/21), в якій позивач просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.
18.11.2021 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились; судом продовжено строк підготовчого провадження до 17.01.2022 та відкладено підготовче засідання на 13.12.2021 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
13.12.2021 у підготовчому засіданні:
- з'явився представник позивача;
- представник позивача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№19967/21) та клопотання про залучення ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (вх.№21540/21);
- судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.01.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
15.12.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 09.12.2021 б/н (вх.№7137/21), в якій серед іншого представник позивача просив суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
04.01.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення від 28.12.2021 №2682/07-22 (вх.№27/22).
13.01.2022 у підготовчому засіданні:
- з'явився представник позивача;
- представник позивача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№571/22) та клопотання про відкладення розгляду справи (в т.ч. клопотання про залучення третьої особи), у зв'язку з оскарженням судових рішень у справі №347/375/21, від результатів якого буде залежати правовий статус ОСОБА_1 (третя особа або співвідповідач) у справі, що розглядається (вх.№570/22);
- судом відкладено підготовче засідання на 02.02.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
02.02.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із збільшенням захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, серед працівників суду та згідно з розпорядженням заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2022 №2/г.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 17.02.2022 призначено наступне підготовче засідання на 14.03.2022.
14.03.2022 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з запровадженням в Україні воєнного стану (Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022).
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 14.11.2022 призначено наступне підготовче засідання на 13.12.2022.
13.12.2022 підготовче засідання не відбулось у зв'язку із тимчасовою втратою судді працездатності.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 06.01.2023 призначено наступне підготовче засідання на 24.01.2023.
У зв'язку з неявкою сторін в підготовче засідання 24.01.2023 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 16.02.2023, про що сторін повідомлено ухвалою-повідомленням про судове засідання.
16.02.2023 підготовче засідання не відбулось у зв'язку із тимчасовою втратою судді працездатності.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 14.04.2023 призначено наступне підготовче засідання на 16.05.2023.
16.05.2023 у підготовчому засіданні:
- з'явився представник позивача;
- представник позивача подав додаткові письмові пояснення, в яких серед іншого представник позивача просив суд не залучати ОСОБА_1 як третю особу (вх.№7437/23);
- судом відкладено підготовче засідання на 01.06.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
01.06.2023 підготовче засідання не відбулося внаслідок перебування судді у відпустці у зв'язку із невідкладними сімейними обставинами.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 07.07.2023 призначено наступне підготовче засідання на 21.07.2023.
20.07.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 20.07.2023 б/н (вх.№10589/23; підписано КЕП).
21.07.2023 у підготовчому засіданні:
- з'явився представник позивача, який подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (вх.№8650/23 від 21.07.2023);
- ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; зобов'язано позивача надіслати третій особі копію позовної заяви та додані до неї документи, докази чого подати суду; встановлено третій особі строк для надання письмових пояснень;
- судом відкладено підготовче засідання на 14.08.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
10.08.2023 на електронну адресу суду від третьої особи надійшло клопотання (вх.№11618/23; не підписано КЕП), в якому просила суд відкласти підготовче засідання для надання можливості залучити адвоката.
11.08.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№9531/23), в якій позивач просить накласти арешт на об'єкти нерухомості, а саме спірне майно.
14.08.2023 у підготовче засіданні з'явився представник позивача; судом відкладено підготовче засідання (в т.ч. заяву про забезпечення позову) на 07.09.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
04.09.2023 до суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення від 04.09.2023 б/н (вх.№12727/23).
06.09.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про залишення без розгляду письмових пояснень третьої особи (вх.№12876/23; підписано КЕП).
07.09.2023 у підготовчому засіданні:
- взяли участь представники позивача та третьої особи;
- ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.09.2023, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023, відмовлено у задоволенні заяви АТ "Укрсиббанк" (вх.№9531/23 від 11.08.2023) про забезпечення позову;
- судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 05.10.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання).
05.10.2023 та 31.10.2023 судом відкладено розгляд справи по суті на 31.10.2023 та 22.11.2023 відповідно.
22.11.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті взяли участь представники позивача та третьої особи; представник позивача подав письмові пояснення до судових дебатів (вх.№16979/23).
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позиції сторін
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок неповернення заборгованості за кредитними договорами та смертю боржника - ОСОБА_2 банку завдані збитки, які можуть бути відшкодовані за рахунок звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і визнано в судовому порядку відумерлою спадщиною та передано у власність відповідача.
На думку позивача, такі збитки підлягають задоволенню відповідно до ч. 4 ст. 1231, ст. 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в межах ринкової вартості відумерлої спадщини.
Заперечує щодо позиції відповідача про те, що банком не доведена вартість майна, яке увійшло до спадкової маси та на яке банк просить звернути стягнення, оскільки відповідач безпідставно покладає обов'язок доведення цих обставин на позивача та неправильно тлумачить норму ст. 1282 ЦК України, всупереч послідовної практики її застосування Верховним Судом.
Також заперечує щодо позиції відповідача та третьої особи про сплив позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, так як вважає, що позовна давність не була пропущена для звернення до суду з даним позовом, оскільки перебіг строку позовної давності в даному спорі починає свій відлік із моменту переходу права власності на предмет іпотеки до ТГ Кутської селищної ради як відумерлої спадщини.
Як на правову підставу заявлених вимог, позивач посилається на ст. 1231, 1277 ЦК України.
Позиція відповідача. Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що банком пропущений загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки позивач дізнався, що іпотекодавець порушив договірні зобов'язання ще до 2015-2016 років (момент порушення прав), про що свідчить зміст позовної заяви, де викладені обставини про судові рішення у справах №347/267/2015-ц та №347/1360/15 про стягнення боргу, що є початком відліку позовної давності. Отже, для вирішення питання про звернення стягнення на майно строк позовної давності охоплював 2015-2018 роки та 2016-2019 роки. Позивач не скористався правом своєчасного звернення стягнення на майно, відтак втратив право на судовий захист.
Крім того, позивачем не доведено, що вартість стягнення еквівалентна вартості майна.
Як на правову підставу заявленої у відзиві на позовну заяву позиції посилається на ст. 261 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та постанову Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №201/15310/16.
Відповідач своїх представників в жодне судове засідання не направив, в заяві від 04.11.2021 №511/04-11 просив розгляд справи здійснювати без їх участі в судовому засіданні (а.с. 97 том І).
Позиція третьої особи. У письмових поясненнях представник третьої особи заперечує щодо позовних вимог з огляду на таке:
- третій особі не було відомо про наявність будь-яких боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед АТ "Укрсиббанк" та передання спірного майна під обтяження іпотеки. З метою захисту свого порушеного права, яке проявлялося у неповерненні боргу за розпискою, що була надана їй ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулася до суду, а в подальшому, рішенням суду від 19.10.2021 у справі №347/375/21 за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок (предмет іпотеки), про що 30.09.2021 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні відомості. Однак, рішення суду від 19.10.2021 у справі №347/375/21 було скасовано, тому правова підстава права власності ОСОБА_1 на житловий будинок припинила існувати поза її волею із обставин, які не залежали від неї. Разом з тим, ОСОБА_1 продовжує бути власником спірного житлового будинку з огляду на принцип реєстраційного володіння цим майном. Тому, задоволення судом позовних вимог в цій справі матиме наслідок припинення реєстрації права власності за ОСОБА_1 на даний об'єкт нерухомості та призведе до ситуації, коли на прилюдних торгах буде реалізовуватися житловий будинок, який ОСОБА_1 набула добросовісно та належить їй на праві приватної власності. Крім того, задоволення позову матиме наслідок втручання у добросовісне володіння майном ОСОБА_1 , яке гарантоване їй ст. 41 Конституції України, ст. 325 ЦК України. Водночас, перед набуттям ОСОБА_1 права власності на спірний житловий будинок його власником (через відумерлість спадщини) була територіальна громада селища Кути Косівського р-ну Івано-Франківської обл., а тому саме цей орган наділений правом витребувати будинок із володіння ОСОБА_1 , як від добросовісного титульного володільця даного нерухомого майна, проте, така вимога від відповідача до третьої особи не була заявлена;
- у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки загальний строк позовної давності становить три роки з моменту коли особа дізналася про порушення своїх прав, то позивач мав право звернутися до суду із заявленими вимогами у строк до лютого 2018 р. та до 17.04.2018. Проте, звернувся з даним позовом аж 11.10.2021, тобто через більш як шість років, після того, як йому стало відомо про порушення його прав як позичальника - іпотекодержателя.
Як на правову підставу заявленої у письмових поясненнях позиції посилається на ст. 330, 334, 388, 256, 257, 261, 266 ЦК України, ст. 23 Закону України "Про іпотеку".
Обставини справи, встановлені судом
1. Між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (теперішнє найменування АТ "Укрсиббанк") (банк) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позичальник) укладено три кредитні договори, а саме:
- кредитний договір №11084891000 від 27.11.2006 (далі - кредитний договір №1), відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 35 000,00 дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах визначених цим договором. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін (строк кредитування): з 27.11.2006 по 25.11.2013 (п. 1.1, 1.2.1 кредитного договору №1). Додатковою угодою №1 від лютого 2009 р. до кредитного договору №11084891000 від 27.11.2006 (далі - додаткова угода №1) змінено схему погашення кредиту та встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 25.11.2021, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору №1 (а.с. 14-18 том І);
- договір про надання споживчого кредиту з правилами №11396094000 від 19.09.2008 (далі - кредитний договір №2), відповідно до якого банк 19.09.2008 надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 5 000,00 дол. США на споживчі потреби позичальника шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати проценти у розмірі 15% річних та повернути кредит в порядку, встановленому цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше 18.09.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п. 1.2.1 - 1.2.9 кредитного договору №2) (а.с. 19-21 том І);
- договір про надання споживчого кредиту з правилами №11396152000 від 19.09.2008 (далі - кредитний договір №3), відповідно до якого банк 19.09.2008 надав позичальнику кредит (грошові кошти) у сумі 15 000,00 дол. США на споживчі потреби позичальника шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати проценти у розмірі 15% річних та повернути кредит в порядку, встановленому кредитним договором, але в будь-якому випадку не пізніше 18.09.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п. 1.2.1 - 1.2.9 кредитного договору №2) (а.с. 22-24 том І).
2. На забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_2 зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено два іпотечні договори, а саме:
- договір іпотеки (житлове приміщення) від 28.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Ромовською О.В. за реєстровим номером №4268 (далі - іпотечний договір №1). Згідно з п. 4.1 іпотечного договору №1 звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем, зокрема у випадках, зазначених у п. 2.1.1, 2.1.2 цього договору (тобто, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором) (а.с. 25-27 том І);
- іпотечний договір (нерухомого майна) від 19.09.2008, посвідчений приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Ромовською О.В. за реєстровим номером №2863 (далі - іпотечний договір №2). Згідно з п. 4.1 іпотечного договору №2 іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (а.с. 28-29 том І).
На підставі вищезазначених іпотечних договорів в іпотеку було передано наступне нерухоме майно (п. 1.4 іпотечного договору №1 та п. 1.1 іпотечного договору №2):
- житловий цегляний будинок, житловою площею 80,9 кв.м, загальною площею 174,9 кв.м, та господарські будівлі і споруди - літню кухню "Б", гараж "В", два сараї "Г, Д", вбиральню "Ж", криницю №1, огорожу №2-6, замощення "І", які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- земельну ділянку площею 905 кв.м, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 1.5 іпотечного договору №1 та п. 1.1 іпотечного договору №2 житловий будинок та земельна ділянка належать на праві приватної власності ОСОБА_2 (свідоцтво на право власності на житловий будинок №5798 від 24.02.1995 та державний акт на право приватної власності на землю ІФ-08-02-2/000321 від 07.08.1997).
Іпотекою забезпечується у повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за кредитними договорами №1 - №3.
3. У зв'язку з невиконанням позичальником - ОСОБА_2 умов вказаних вище кредитних договорів №1 - №3 банк звернувся із відповідними позовами про стягнення заборгованості до судів, за наслідками розгляду яких:
- рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2015 у справі №347/267/2015-ц, яке набрало законної сили 26.10.2015, стягнено у солідарному порядку з ОСОБА_2 (позичальника) та її дочки - ОСОБА_4 (поручителя) на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором №1 у розмірі 20 924,17 дол. США та заборгованість за кредитним договором №3 у розмірі 7 438,87 дол. США (а.с. 30-32 том І);
- рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2016 у справі №347/1360/15, яке набрало законної сили 30.05.2016, стягнено у солідарному порядку з ОСОБА_2 (позичальника) та її дочки - ОСОБА_5 (поручителя) на користь ПАТ "Укрсиббанк" суму боргу з повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом за кредитним договором №2 в розмірі 2 246,65 дол. США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 2 061,75 грн (а.с. 34-35 том І).
4. Згідно з копією довідки Кутської селищної ради №156/02-24 від 17.05.2019 ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00027464905 від 19.08.2020 (а.с. 13 том І).
17.05.2019 ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 . При цьому у вказаній заяві, зазначено, що ОСОБА_2 залишила заповіт на ім'я ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Маркуц У.М., номер за реєстром 872.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу з заявою, в якій власноруч зазначила, що відкликає вищезазначену заяву про прийняття спадщини за заповітом.
04.09.2020 АТ "Укрсиббанк" надіслало приватним нотаріусам Косівського нотаріального округу Маркуц У.М. та ОСОБА_7 вимоги до спадкоємців.
18.09.2020 приватний нотаріус Косівського нотаріального округу Маркуц У.М. повідомила (лист №100/01-16) АТ "Укрсиббанк", що після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_3 від 17.05.2019 №29/2019, однак на підставі ст. 1273 ЦК України, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, спадкоємцем за законом було подано заяву про відмову від прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину за законом та/або за заповітом не видавались, а отже вимога АТ "Укрсиббанк" повідомити спадкоємців померлої про наявність майнових вимог з боку АТ "Укрсиббанк" та передати вимоги банку до спадкоємців не можуть бути виконані.
Вищезазначені обставини встановлені рішенням суду у справі №347/141/21 (наведено нижче), яке не скасовано в установленому порядку та є чинним, а відтак у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доведенню у даній справі.
21.01.2021 АТ "Укрсиббанк" звернулося до Косівського районного суду з позовною заявою про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою.
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.07.2021 у справі №347/141/21, яке набрало законної сили 26.08.2021, визнано відумерлою спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складається з житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та передано вказаний житловий будинок та земельну ділянку у власність Кутської селищної ради (а.с. 36-39 том І).
5. 07.10.2021 позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом до Кутської селищної ради про звернення стягнення 30 609,69 дол. США та 2 061,75 грн на предмет іпотеки (житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ) в межах вартості відумерлого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження”.
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування
І. Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки
ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання обов'язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов'язання.
Одним із таких видів забезпечення виконання зобов'язання є застава (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
Також частина 2 статті 590 ЦК України передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 35 Закону України "Про іпотеку" передбачає:
- у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч. 1).
- положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2).
Велика Палата Верховного Суду дотримується правової позиції, що за змістом ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у ч. 1 цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами:
1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України "Про іпотеку") - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні);
2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку"), - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону України "Про іпотеку", не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (п. 63), від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц (п. 36)).
Отже, у справі, що розглядається, позивач обрав захист не шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, а у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за рішенням суду.
ІІ. Щодо спадкування предмета іпотеки і визнання його відумерлою спадщиною
2.1. Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкування як перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах (п. 8.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 570/3891/14).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).
Отже, у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду України від 17.04.2013 у справі № 6-18цс13, Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 570/3891/14.
2.2. За приписами ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Стаття 60 Закону України “Про місцеве самоврядування” визначає право комунальної власності. Таке право належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування” спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Відповідне положення містить ч. 3 ст. 1277 ЦК України, яка передбачає, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна.
За приписами ч. 4 ст. 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього кодексу.
2.3. Як встановлено судом, предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 174,9 кв.м з господарськими спорудами та земельна ділянка площею 905 кв.м, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: вул. Корольова, 19 в селищі Кути Косівського р-ну Івано-Франківської обл.
Предмет іпотеки визнано відумерлою спадщину та передано у власність Кутської селищної ради, тобто Кутської селищної територіальної громади, за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 26.07.2021 у справі №347/141/21 (набрало законної сили 26.08.2021).
ІІІ. Щодо порушеного права позивача
За рахунок предмета іпотеки позивач просить стягнути з ТГ Кутської селищної ради в межах вартості відумерлого майна заборгованість за кредитними договорами №1 - №3 у розмірі 30 609,69 дол. США та 2 061,75 грн.
Водночас дана заборгованість вже стягнена судовими рішеннями (рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2015 у справі №347/267/2015-ц та рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2016 у справі №347/1360/15).
Вказані судові рішення мають преюдиційний характер для даного спору між позикодавцем (банком) та особою, якій передана у власність відумерла спадщина, що є предметом іпотеки.
Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 (п. 8.6), від 19.05.2020 у справі № 361/7543/17 (п. 40)).
Докази погашення (оплати) заборгованості за кредитними договорами та виконання зазначених судових рішень матеріали справи не містять.
Отже, на даний час у позивача наявне порушене матеріальне право на повернення йому заборгованості за кредитними договорами, за захистом якого він звернувся до суду.
IV. Щодо позовної давності
4.1. Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності (ст. 256 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги (висновок Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).
У силу ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Під час розгляду справи відповідачем - ТГ Кутською селищною радою зроблено заяву про застосування позовної давності (а.с. 98-100, 164 том І).
4.2. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 267 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц).
Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
4.3. Як встановлено судом, за кредитним договором №1, з урахуванням додаткової угоди №1, кредитними договорами №2 та №3 позичальник - ОСОБА_2 зобов'язана повернути позивачу кредит не пізніше 25.11.2021, 18.09.2018 та 18.09.2018 відповідно.
Водночас стаття 1050 ЦК України встановлює наслідки порушення договору позичальником.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Умовами кредитного договору №1 та Правилами (договірними умовами) споживчого кредитування позичальників АКІБ "Укрсиббанк" від 21.08.2008, на підставі яких укладені кредитний договір №2 і №3, передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів.
У зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовами про дострокове повернення кредиту та сплати нарахованих процентів.
Отже, після ініціювання банком дострокового виконання зобов'язань за кредитними договорами термін виконання зобов'язань слід вважати таким, що настав.
4.4. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2015 у справі №347/267/2015-ц (набрало законної сили 26.10.2015) стягнено з ОСОБА_2 (позичальника) та її поручителя на користь банку заборгованість за кредитними договорами №1 та №3, а рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.05.2016 у справі №347/1360/15 (набрало законної сили 30.05.2016) - за кредитним договором №2.
Як вбачається з матеріалів справи, у справі №347/1360/15 судом першої інстанції встановлено, що 16.04.2015 банком було направлено вимогу ОСОБА_2 (позичальнику) та її поручителю про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №2, однак станом на 17.07.2015 - день подання позову до суду, відповідачі свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за наданим кредитом та сплаті процентів за користування ним не виконали (а.с. 35 том І).
Також у справі №347/267/2015-ц судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 09.01.2015 виникла заборгованість ОСОБА_2 (позичальника) та її поручителя за кредитними договорами №1 та №3, яка на письмові вимоги банку погашена не була, у зв'язку з чим банк у лютому 2015 р. звернувся до суду з відповідним позовом (а.с. 31 на звороті том І).
Отже, позивач (банк) вимагав дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів за кредитними договорами шляхом звернення у лютому 2015 та 17.07.2015 до суду з позовами про стягнення такої заборгованості.
Втім у даній справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цієї ж заборгованості, але за рахунок предмета іпотеки, лише 07.10.2021.
Таким чином, про неповернення (достроково) кредиту та нарахованих процентів за кредитними договорами, а відтак про порушення своїх прав позивачу (банку) стало відомо щонайменше з моменту подання позовів у справах про стягнення заборгованості (з лютого та з липня 2015 р.), а за захистом порушеного права за рахунок предмета іпотеки позивач (банк) звернувся лише в жовтні 2021 р.
4.5. Відповідно до п. 4.1 іпотечних договорів №1 та №2 іпотекодержатель (банк) має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем ( ОСОБА_2 ) будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (тобто у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитними договорами).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ст. 266 ЦК України).
Водночас, слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
Відповідний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 року у справі №201/15310/16 та в подальшому підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц (п. 51).
З моменту настання строку виконання основного зобов'язання у кредитора виникло право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц).
Отже, право на позов про стягнення заборгованості за кредитом виникає одночасно з правом на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Тобто початок перебігу позовної давності за основною та додатковою вимогою однаковий.
При цьому Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему, пов'язану із застосуванням позовної давності до основної та додаткової вимог, дійшла висновку, що переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 39 постанови від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц).
У силу ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому суд враховує те, що відповідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Отже, підстав для переривання перебігу позовної давності по спірним забезпечувальним зобов'язанням (іпотечні договори №1 та №2) судом не встановлено.
4.6. За таких обставин справи позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки спливла щонайменше в лютому та в липні 2018 р.
Виходячи з того, що позичальник та іпотекодавець - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач міг реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще за життя іпотекодавця.
Проте, як було зазначено вище, звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише в жовтні 2021 р.
4.7. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 та у справі №911/3677/17.
У цій справі позивач про поважність причин пропуску позовної давності не заявляв, поважні причини суду не повідомляв, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності.
Висновок суду
На підставі вищенаведеного в сукупності суд дійшов до висновку про відмову в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах вартості відумерлої спадщини у зв'язку зі спливом позовної давності.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, позивач зазначив 12 233,72 грн судового збору.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір на суму 12 233,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0020692503 від 05.10.2021 (а.с. 4 том І).
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 12 233,72 грн покладається на позивача.
Інших судових витрат сторонами до відшкодування суду заявлено не було.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 11, 13, 14, 73 - 77, 123, 129, 232, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до територіальної громади Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок відумерлої спадщини - відмовити.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.03.2024 (з урахуванням тимчасової втрати працездатності та відпустки).
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Т.Е. Валєєва