Рішення від 05.03.2024 по справі 904/5946/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024м. ДніпроСправа № 904/5946/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Нестерова О.В.;

від відповідача: Колодочка Г.В.;

від третьої особи-1: не з'явився,

від третьої особи-2: не з'явився,

від третьої особи-3: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Ковалюка Сергія Олександровича (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (м.Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омела" (м. Київ)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

та за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (м. Київ)

про повернення безпідставно набутого майна

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Ковалюк Сергій Олександрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі - відповідач) вагон-хоппер для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523, на користь Фізичної особи - підприємця Ковалюк Сергія Олександровича.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- Фізична особа - підприємець Ковалюк Сергій Олександрович є власником вагона-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523, згідно з договором № 01/08/19-1 від 01.08.2019, укладеним між ФОП Ковалюком С.О. та ТОВ "Шерон Груп";

- 07.12.2021 вагон № 95814141 прибув для здійснення деповського ремонту на потужностях ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" на залізничну станцію "Харків-пасажирський" (440406), що підтверджується залізничною накладною № 42056754, відмітка в графі 4 залізничної накладної. Відповідний залізничний вагон знаходився в орендному користуванні третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Омела", про що внесено відповідні записи в залізничній накладній;

- факт отримання відповідачем вагону підтверджено ним шляхом проставлення ЕЦП 08.12.2021 о 16:30, що відображено в розділі 53 залізничної накладної. При цьому, залізнична накладна сформована за допомогою програмного забезпечення третьої особи, а саме АТ "Українська залізниця", що підтверджує достовірність зроблених в цій накладній відомостей;

- станом на дату подання позову вагон обліковувався за ТОВ "Харківський вагонобудівний завод", що підтверджуються дислокацією вагонів, що додається, яка була надана адвокату позивача на адвокатський запит Філією "Головний інформаційно-обчислювальний центр" листом № 54/66 від 19.09.2023;

- АТ "Українська залізниця" своїм листом № ЦЦМ-12/361 від 27.09.2023 також підтвердило факт отримання вагону відповідачем;

- 04.01.2022 відповідачем, в особі його працівників, Начальника колісного виробництва, Тимченко І.О., начальника ВТК, Жидок В.Є., та інженера якості, Кабаченко Н.В., складено акт № 1 від 04.01.2022 про те, що на територію відповідача ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" надійшли в ремонт колісні пари для ремонту відповідного вагону. Проте, відповідні колісні пари не прийняті, у зв'язку із їх невідповідністю;

- станом на теперішній час, позивач систематично звертається до відповідача із заявами про надання інформації щодо стану вагону та його повернення, проте відповідач жодної інформації щодо вагону не надає. Договір на проведення ремонту вагону, будь-які калькуляції та специфікації, або погодження вартості ремонту відповідачем позивачу не надано станом на дату подання цього позову. В той же час, вагон вибув з володіння та користування позивача ще 07.12.2021, тобто майже 2 роки тому, у зв'язку із чим позивач не може використовувати вагон у власній господарській діяльності, що наносить позивачу збитки, в тому числі упущену вигоду.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які включають судовий збір та втрати на професійну правничу допомогу.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 59194/23 від 17.11.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 21.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2023; вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб-1,2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Омела" та Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №62807/23 від 07.12.2023), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з інформацією, наданою відділом інформаційно-технічного забезпечення Господарського суду Дніпропетровської області, 19.12.2023 о 12:20 год. була відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 19.12.2023 о 12:20 год. (зайнятістю залів судових засідань обладнаних відповідними технічними засобами).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.12.2023 у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було відмовлено.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 62870/23 від 08.12.2023), в якому він просить суд:

1) витребувати в ГУ ДПС в Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А): належним чином засвідчені копії додатку 1 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Д1) звітній за 4 квартал 2021 року та квитанції № 2 про подання відповідного звіту, складеного ТОВ "Харківський вагонобудівний завод"; належним чином засвідчені копії додатку 4 ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску звітній за 4 квартал 2021 року та квитанції № 2 про подання відповідного звіту, складеного ТОВ "Харківський вагонобудівний завод";

2) витребувати в ТОВ "Харківський вагонобудівний завод": належним чином засвідчені копії довіреності № 1 від 22.12.2020 та паспорта МК 187169, за якими було отримано вагон-хопер № 95814141 на станції призначення Харків-пасажирський 440406 в період з 07.12.2021 по 09.12.2021 за залізничною накладною № 42056754, ідентифікація відправки 404117503; належним чином засвідчені копії Комерційних актів щодо вагону № 95814141, складених в період з 06.12.2021 по 09.12.2021. В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на те, що він не може надати до суду витребувані докази, які мають значення для повного та всебічного розгляду справи, у той же час зазначені докази мають підтвердити факт отримання відповідачем та його співробітниками спірного вагону та його технічний стан на момент приймання. Відповідні докази знаходяться в розпорядженні відповідача та ГУ ДПС в Дніпропетровській області, які є власниками та розпорядниками зазначених документів. Зазначені докази були витребувані позивачем, шляхом направлення адвокатського запиту, проте відповідач відповіді на адвокатський запит позивачу не надав, а ГУ ДПС в Дніпропетровській області надало позивачу відмову в наданні відповідних доказів, що спричиняє необхідність витребування цих доказів в судовому порядку. Копії адвокатських запитів додані позивачем до позовної заяви, в якій позивач заявив про неможливість надання суду зазначених доказів.

Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 62898/23 від 08.12.2023), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- 15.02.2021 між відповідачем, як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", як замовником ремонту, було укладено договір № 15-020/21, за умовами пункту 1.1 якого, замовник прийняв на себе зобов'язання від свого імені за рахунок своїх коштів за винагороду згідно з умовами договору укласти договори з власниками або користувачами вагонів на ремонт вагонів підрядником та поставити їх підряднику для виконання ремонту. Підрядник зобов'язався, відповідно до умов договору, за завданням замовника та за рахунок замовника виконати ремонт вагонів, наданих замовником. Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору. В свою чергу, підрядник зобов'язався сплатити замовнику винагороду за поставлені в ремонт вагони у розмірі та порядку визначеному договором. На підставі укладеного з підрядником договору № 15-020/21 від 15.02.2021 відповідач 08.12.2021 прийняв в ремонт вагон №95814141, що підтверджується накладною. Свої зобов'язання ТОВ "ХВБЗ" виконувало належним чином у відповідності до укладеного договору. Разом з цим, ТОВ "МГК Рейл" свої зобов'язання за договором не виконав, в результаті чого за останнім утворилася заборгованість, яка станом на 27.11.2023 (день направлення повторного повідомлення про притримання) з врахуванням інфляційних втрат та відсотків за користування простроченими грошовими коштами, складає суму боргу в розмірі 1 036 861 грн. 16 коп. У зв'язку з такими обставинами ТОВ "ХВБЗ", керуючись статтею 594 Цивільного кодексу України, притримало товарно-матеріальні цінності, які були передані ТОВ "МГК Рейл" за договором, зокрема, вагон № 95814141, про що направило останньому повідомлення про притримання № 33 від 25.04.2023, а 27.11.2023 ТОВ "ХВБЗ" повторно направило ТОВ "МГК Рейл" лист повідомлення про притримання № 329;

- згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним;

- предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Разом з тим, необхідно розмежовувати захист права власності шляхом подання віндикаційного позову та невиконання чи виконання з порушенням умов договірного зобов'язання. Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалася повернути це майно після закінчення строку, на який воно передано, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розділу III книги 5 Цивільного кодексу України ("Окремі види зобов'язань"). Отже, для застосування передбаченого статтею 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності (аналогічні правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2018 у справі № 924/1180/6, від 05.06.2018 у справі № 907/631/17, від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18);

- таким чином, доводи позивача про володіння відповідачем напіввагони № 52236155, № 55074157 та № 55074116 без достатньої правової підставі не відповідають дійсності і спростовуються вищевикладеним обставинами та документами, що їх підтверджують. Разом з цим, 28.11.2023 ТОВ "ХВБЗ" направило позивачу лист № 333 "Стосовно можливості урегулювання Ваших вимог шляхом підписання мирової угоди", в якому запропонувало позивачу повернути йому вагон № 95814141 в обмін на оплату вартості фактично виконано ремонту цього вагону про що укласти мирову угоду. Тобто даним відповідач не має наміру утримувати у себе вагон, за умови, що відповідачу буде компенсовано вартість виконаних ремонтних робіт вагону.

Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи (вх. суду № 62905/23 від 08.12.2023), в якій він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл". В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає про те, що майно, яке просить витребувати позивач, та яке є об'єктом розгляду справи, а саме: вагон №95814141, знаходиться на території відповідача на підставі договору № 15-020/21 від 15.02.2021, укладеного між відповідачем, як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", як замовником ремонту.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх. суду № 62980/23 від 08.12.2023), в якому він просить суд залучити до матеріалів справи Пам'ятку про подавання вагонів № 79 від 08.12.2021 та лист АТ "Українська залізниця" від 21.11.2023. Також, у вказаному клопотанні позивач вказує на те, що в позовній заяві він зазначав, що не може надати разом із позовом частину доказів у справі, із обґрунтуванням причин неможливості надання доказів, та додав до позовної заяви адвокатські запити про витребування відповідних доказів. На адресу позивача у відповідь на адвокатський запит долучено пам'ятку про подавання вагону, яка підтверджує приймання вагону відповідачем.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №63667/23 від 12.12.2023), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 12.12.2023 з'явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з'явились, при цьому, судом врахована заява позивача про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з якої вбачається, що останній повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання. Щодо третіх осіб-1,2, то останні повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 21.11.2023 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 21.11.2023 доставлена до Електронних кабінетів третіх осіб-1,2 - 22.11.2023 (а.с. 65-66 у томі 2).

У вказаному засіданні розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що майно, яке просить витребувати позивач, та яке є об'єктом розгляду справи, а саме: вагон № 95814141, знаходиться на території відповідача на підставі договору № 15-020/21 від 15.02.2021, укладеного між відповідачем, як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", як замовником ремонту, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, суд вважає за необхідне залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Також, у підготовчому засіданні 12.12.2023 судом було відкладено розгляд клопотання позивача про витребування доказів з метою надання часу відповідачу для ознайомлення з останнім та викладення власної правової позиції з вказаного приводу.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 12.12.2023 було залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл"; підготовче засідання було відкладено на 10.01.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 65977/23 від 26.12.2023), в якій він просить суд вважати причини пропуску строку на надання відповіді на відзив у справі поважним, поновити позивачу строк на надання відповіді на відзив та підтримує позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач, як власник вагону, розпорядився ним шляхом передання його в користування третьої особи - ТОВ "Омела", а останнє, за погодженням із позивачем, як власником вагону, направило вагон на деповський ремонт на адресу відповідача, тобто фактично відповідний вагон відповідачу було передано ТОВ "Омела", як законним користувачем вагону. Проте відповідач договору на деповський ремонт не уклав ані з власником вагону, тобто з позивачем, ані з третьою особою, ТОВ "Омела", яке направило відповідний вагон відповідачу на деповський ремонт. Ані позивач, ані третя особа не передавали вагон в володіння ТОВ "МГК Рейл", не укладали договорів про проведення деповського ремонту з ТОВ "МГК Рейл", отже останнє не мало правових підстав для передачі вагону відповідачу, та укладення договору на ремонт відповідного вагону із відповідачем, адже ані позивач, як власник, ані третя особа ТОВ "Омела" не передавали вагон ТОВ "МГК Рейл" та не замовляли в останнього послуги ремонту вагону. Тим самим, твердження відповідача про утримання вагону на законних підставах, зокрема на підставі договору, укладеного із ТОВ "МГК Рейл", є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, адже із доданих до матеріалів справи доказів, зокрема залізничної накладної, чітко вбачається, що вагон фактично передано від ТОВ "Омела" до відповідача. В цій же залізничній накладній чітко вказано, що власником відповідного вагону є позивач, при цьому ТОВ"МГК Рейл" не має жодного відношення до передавання відповідного вагону в ремонт. Отже, відповідач мав в першу чергу пересвідчитися в наявності у ТОВ "МГК Рейл" правових підстав для укладення договору про ремонт відповідного вагону, в той час, коли фактично цей вагон в ремонт було передано ТОВ "Омела", законним користувачем вагону, а в залізничній накладній вказано власника вагону, позивача. Тобто відповідач не міг не знати про відсутність у ТОВ "МГК Рейл" правових підстав для укладення договору на ремонт відповідного вагону. Крім того, відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів передачі спірного вагону саме ТОВ "МГК Рейл" в межах укладеного з ТОВ "МГК Рейл" договору;

- не підтверджуються належними та допустимими доказами і посилання відповідача про частково проведений ремонт вагону, у зв'язку із тим, що проведенню ремонту вагону має передувати складення Дефектної відомості на ремонт вагону форми ВУ-22, яку відповідачем також не надано і не зазначено про причини неможливості подання зазначених документів до суду, з чого знову можна зробити висновок про відсутність таких документів у відповідача та третіх осіб. Тим самим, наданий відповідачем договір та лист ТОВ "МГК Рейл" не є належними, достатніми та допустимими доказами у справі, адже фактично не можуть підтвердити ті обставини, на які посилається відповідач, зокрема на те, що відповідний вагон був переданий йому на підставі договору, укладеного з ТОВ "МГК Рейл";

- з огляду на зміст наданого відповідачем договору, відповідно до вимог пункту 3.1-3.4. договору, факт передачі вагону від ТОВ "МГК Рейл" має підтверджуватися не самим договором, а сукупністю доказів, а саме договором, письмовим погодженням з підрядником дати подачі вагонів, письмовим повідомленням про подачу вагона, залізничною накладною на подачу вагону від ТОВ "МГК Рейл", та актом приймання вагону у ремонт за формою ВУ 71 (ВУ-71М) з додатками. Зазначених доказів відповідачем до суду не надано;

- слід звернути увагу та зміст листа ТОВ "МГК Рейл", відповідно до якого ТОВ "МГК Рейл" повідомило відповідача про подавання 2-х вагонів, але, при цьому, вказано 4 номери вагонів, тобто із зазначеного листа достовірно встановити, скільки вагонів, і які саме вагони ТОВ "МГК Рейл" мало намір поставити неможливо. Так само з вказаного листа лише слідує намір ТОВ "МГК Рейл" поставити вагони, а не сам факт поставки вагонів, який має підтверджуватися актом приймання вагону у ремонт за формою ВУ 71 (ВУ-71М) з додатками, а також залізничними накладними;

- лист ТОВ "МГК Рейл", який містить суперечливі відомості щодо кількості вагонів та їх номерів, не може вважатися достовірним доказом, адже формує хибне уявлення про обставини справи;

- притримання застосовується не тільки на підставі повідомлення про притримання, а в першу чергу на підставі письмового правочину про застосування притримання, який може бути викладений як в формі окремого договору, так і викладений в основному договорі, укладеному між сторонами, зобов'язання за яким підлягають забезпеченню. В той же час, як вбачається з доданого відповідачем договору, він не передбачає права відповідача на притримання. Жодних інших правочинів щодо застосування притримання відповідачем до суду також не надано та не зазначено причин неможливості подання до суду цих доказів, у зв'язку із чим можна прийти до висновку, що письмовий правочин щодо застосування притримання між відповідачем та ТОВ "МГК Рейл" не укладався, а отже відповідач не має права на притримання, незалежно від наявності, чи відсутності заборгованості, а також незалежно від того, ким спірний вагон було передано відповідачу;

- обов'язковими умовами застосування притримання є не тільки існування письмового правочину про притримання, а також і правомірність володіння річчю, яка притримується. Як вже зазначалося, відповідачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що ним правомірно набуто вагон. Фактично відповідач отримав відповідний вагон від користувача вагону, ТОВ "Омела", проте договору ані з користувачем, ані з власником вагону не уклав, що свідчить про безпідставність набуття вагону, а отже і неправомірність володіння ним, адже володіння річчю є вторинним від набуття;

- також обов'язковою умовою притримання є те, що притримана річ має підлягати поверненню боржникові або вказаній нею особі. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, боржник, ТОВ "МГК Рейл", вагон відповідачу не передавав, акту приймання вагону відповідачем із ТОВ "МГК Рейл" не складено, обов'язку передачі спірного вагону саме ТОВ "МГК Рейл" договір не містить. Навпаки наявна в матеріалах справи залізнична накладна свідчить про те, що спірний вагон був переданий ТОВ "Омела" і підлягає поверненню ТОВ "Омела" або власнику-позивачу, про що також вказано в залізничній накладній;

- також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності пов'язаних з спірним вагоном витрат, на відшкодування яких відповідач би отримав право притримання при додержанні інших обов'язкових умов наявності права притримання. Так відповідач просто послався на наявність заборгованості ТОВ "МГК Рейл" перед відповідачем, проте жодних доказів цьому не надав, в той час, коли наявність заборгованості за витратами, пов'язаними з річчю входить до предмету доказування у справі, якщо сторона посилається на застосування права притримання. Відповідно до договору в разі проведення ремонту вагону мала бути складена Дефектна відомість за формою ВУ-22 та визначений тип ремонту та його вартість. Зазначених документів відповідач не надав та не зазначив причини ненадання цих доказів, у зв'язку із чим можна прийти до висновку про відсутність таких документів у відповідача, а тому і відсутність підстав для застосування притримання. Із урахуванням зазначеного вище, доводи відзиву жодними чином не спростовують обґрунтованості та законності підстав позову та заявлених позовних вимог.

Від третьої особи-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 287/24 від 03.01.2024), в якому він просить суд надати можливість представнику АТ "Українська залізниця" прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 08.01.2024 заява третьої особи-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів була задоволена судом.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 959/24 від 08.01.2024), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач, як власник напіввагону № 95814141, зобов'язаний знати хто і на яких підставах користується вагоном. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків;

- оскільки напіввагон № 95814141 прибув з колій АТ "Укрзалізниця" відповідач не зобов'язаний перевіряти правомірність користування напіввагоном, ані ТОВ "Омела", як відправником напіввагону, ані ТОВ "МГК Рейл", як замовником ремонту напіввагону. При цьому і матеріали справи не містять інформації про звернення позивача до правоохоронних органів про викрадення чи будь-яке інше незаконне вибуття з володіння позивача напіввагона № 95814141;

- згідно з даними залізничної накладної, що міститься у справі, а саме: у графі 20 зазначено, що вагон є власним, а не орендованим. Виходячи з вищевикладеного слідує, що зазначений вагон курсує на підставі договору, укладеного між власником і АТ "Українська залізниця" на підставі пункту 3.1 Правил № 17. А отже, зазначений вагон був направлений в ремонт на ТОВ "ХВБЗ" безпосередньо з відома його власника. При цьому, позивач фактично заперечує будь-які стосунки з ТОВ "Омела" та ТОВ "МГК Рейл", проте не надає жодних доказів, які б свідчили про неправомірність заволодіння цим вагоном, як і не надає інформацію про особу, якій фактично ним, в такому разі, повинні були бути передані права розпорядження цим вагоном на коліях АТ "Українська залізниця" та про правові підстави, на яких така особа діяла, що свідчить про намір позивача приховати фактичні обставини розпорядження цим майном. Таким чином, доводи позивача про володіння відповідачем напіввагоном № 95814141 без достатньої правової підставі не відповідають дійсності і спростовуються вищевикладеними обставинами та документами, що їх підтверджують;

- для застосування передбаченого статтею 546 Цивільного кодексу України правового механізму притримання достатнім є лише направлення боржнику повідомлення про притримання. Укладення будь-якого договору про застосування притримання діючим законодавством не передбачено. Направлення боржнику повідомлень про притримання було здійснено листом вих. № 33 від 25.04.2023 "Повідомлення про притримання" та повторно листом ХВБЗ вих. № 329 від 27.11.2023 (повторно) "Повідомлення про притримання" на електронну та поштову адреси. А отже, ТОВ "ХВБЗ" належно виконав усі вимоги закону щодо застосування правового механізму притримання;

- заборгованість ТОВ "МКГ Рейл" перед ТОВ "ХВБЗ" виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором № 15-02/21 від 15.02.2021. Так, згідно з одностороннім актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.11.2021 заборгованість ТОВ "МГК Рейл" по зазначеному договору склала суму 284 269 грн. 19 коп., у тому числі за послуги надані згідно з наступними актами: актом здавання-приймання виконаних послуг № 511 від 13.04.2021 частково на суму 2 766 грн. 15 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 512 від 13.04.2021 на суму 48 782 грн. 23 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг №110 від 16.07.2021 на суму 46 813 грн. 42 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 1111 від 16.07.2021 на суму 50 077 грн. 42 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 1112 від 28.07.2021 на суму 43 837 грн. 42 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 1093 від 28.07.2021 на суму 3 715 грн. 43 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 1113 від 29.07.2021 на суму 43 573 грн. 42 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг №1114 від 30.07.2021 на суму 42 637 грн. 42 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг №1152 від 04.08.2021 на суму 2066,28 грн.. За період, починаючи з 15.11.2021 було ще надано послуг на загальну суму 227 286 грн. 52 коп., в тому числі за послуги надані згідно наступними актами: актом здавання-приймання виконаних послуг № 49 від 17.01.2022 на суму 1 651 грн. 72 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 69 від 17.01.2022 на суму 68 966 грн. 20 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 70 від 17.01.2022 на суму 63 726 грн. 00 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 143 від 31.01.2022 на суму 91 588 грн. 00 коп.; актом здавання-приймання виконаних послуг № 127 від 01.02.2022 на суму 1 354 грн. 60 коп.;

- в свою чергу, ТОВ "МГК Рейл" за період з 15.11.2021 по теперішній час сплатив за надані послуги всього 121 621 грн. 72 коп. При цьому, вказані платежі були здійснені фактично за послуги, що були надані після 15.11.2021 та в період з 06.01.2022 по 28.01.2022, що підтверджується: платіжною інструкцією № 3 від 06.01.2022 на суму 80 000 грн. 00 коп. (внутрішній обліковий номер Х-00000003 від 06.01.2022); платіжною інструкцією № 34 від 26.01.2022 на суму 40 000 грн. 00 коп. (внутрішній обліковий номер Х-00000021 від 26.01.2022); платіжною інструкцією №37 від 28.01.2022 на суму 1 651 грн. 72 коп. (внутрішній обліковий номер Х-00000023 від 28.01.2022). Таким чином, загальна сума основної заборгованості станом на 28.01.2022 склала суму 389 903 грн. 99 коп. Вказана заборгованість підтверджується і одностороннім актом звірки станом на 02.01.2024;

- крім того, на зазначеному вагоні, що знаходиться в незавершеному виробництві з вини ТОВ "МГК Рейл", були виконані роботи обсягом на загальну суму 78 162 грн. 00 коп. без ПДВ. Вказане підтверджується актом здавання-приймання наданих послуг № 1/2023 від 06.12.2023 та рахунку № 1/2023 від 06.12.2023, направленому ТОВ "МГК Рейл" для підписання і сплати , які повернулися з відміткою про відсутність адресата. Зазначені роботи в односторонньому акті звірки не відображені, оскільки питання оплати із замовником не було врегульовано (вказане підтверджується листом № 336 від 25.11.2023 "Стосовно зміни умов договору та оплати фактично виконаних робіт" з додатками до нього, а саме: 1) додаткова угода б/н від 25.11.2023 до договору № 15-02/21 від 15.02.2021, та 2) акт вхідного контролю №1 від 04.01.2022, який теж повернувся у зв'язку з відсутністю адресата);

- загальна сума боргу та її структура з врахуванням втрат від інфляції і відсотків за користування простроченими грошовими коштами та вартості фактично виконаних обсягів робіт на зазначеному вагоні без врахування вартості власних матеріалів детально розшифровано в повторному повідомлені про притримання, яке теж повернулося у зв'язку з відсутністю адресата (лист вих. № 329 від 27.11.2023).

У підготовче засідання 10.01.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, представники третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, причини нез'явлення суду не повідомили, про день, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

У вказаному засіданні представник відповідача повідомив суду про намір подачі зустрічної позовної заяви, у зв'язку з чим просив суд відкласти підготовчого засідання.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Судом було відзначено, що у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 22.01.2024, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.01.2024 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 21.02.2024 включно, підготовче засідання відкладено на 24.01.2024.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" надійшла зустрічна позовна заява (вх. суду № 150/24 від 10.01.2024), в якій позивач за зустрічним позовом просить суд:

- стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковалюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" витрати на проведення ремонту вагону № 95814141 у розмірі 78 162 грн. 00 коп.;

- стягнути з Фізичної особи - підприємця Ковалюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" збитки у розмірі 53 959 грн. 11 коп., що виникли у зв'язку з невиконанням зобов'язань зі сплати попередньої оплати вартості ремонту вагону № 95814141.

Ухвалою суду від 15.01.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" до Фізичної особи - підприємця Ковалюка Сергія Олександровича про стягнення витрат на проведення ремонту у розмірі 78 162 грн. 00 коп. та збитків у розмірі 53 959 грн. 11 коп. повернуто без розгляду.

Від третьої особи-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 3073/24 від 18.01.2024), в якому третя особа-2 просить суд надати можливість її представнику прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.01.2024 заява третьої особи-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів була задоволена судом.

У підготовче засідання 24.01.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, представники третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, при цьому судом враховано наявність клопотання третьої особи-2 про надання можливості її представнику прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з якого вбачається, що остання повідомлена про розгляд справи судом.

Щодо третіх осіб-1,3, то останні були повідомлені про день, час та місце судового засідання наступним чином:

- щодо третьої особи-1 - шляхом направлення ухвали суду від 10.01.2024 до Електронного кабінету третьої особи-1 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 10.01.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-1 - 12.01.2024 (а.с. 205);

- щодо третьої особи-3 - шляхом направлення поштового відправлення з ухвалою суду від 10.01.2024 на адресу офіційного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", а саме: вулиця Коновальця Євгена, будинок 36Д, офіс 45 "3", м. Київ, 01133; у зв'язку з неповерненням якого, судом здійснено його відстеження та з'ясовано, що станом на 19.01.2024 відправлення не вручене під час доставки (а.с. 220-221).

З приводу клопотання позивача про витребування доказів (а.с.71) судом відзначено, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки факт надходження спірного вагону на ремонт до відповідача та факт перебування вказаного вагону у розпорядженні відповідача станом на час розгляду справи, відповідачем не заперечується, отже вказані обставини визнаються обома сторонами та не підлягають доказуванню згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України. Решта доказів не входить в предмет дослідження у вказаній справі, а матеріали справи станом на 24.01.2024 містять достатньо доказів для правильного вирішення спору.

У вказаному засіданні представники позивача та відповідача повідомили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 24.01.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.01.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 13.02.2024.

У судове засідання 13.02.2024 з'явився представник відповідача, представники позивача та третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, при цьому останні були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, а саме:

- щодо позивача - належне повідомлення вбачається з протоколу судового засідання від 24.01.2024, в якому відображена присутність представника позивача у попередньому судовому засіданні (а.с. 222);

- щодо третьої особи-1 - шляхом направлення ухвали суду від 24.01.2024 до Електронного кабінету третьої особи-1 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 24.01.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-1 - 26.01.2024 (а.с. 230);

- щодо третьої особи-2 - шляхом направлення ухвали суду від 24.01.2024 до Електронного кабінету третьої особи-2 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 24.01.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-2 - 26.01.2024 (а.с. 231);

- щодо третьої особи-3 - шляхом направлення поштового відправлення з ухвалою суду від 24.01.2024 на адресу офіційного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", а саме: вулиця Коновальця Євгена, будинок 36Д, офіс 45 "3", м. Київ, 01133; у зв'язку з неповерненням якого, судом здійснено його відстеження та з'ясовано, що станом на 08.02.2024 відправлення не вручене під час доставки (а.с. 254-255).

У вказаному засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Також, з огляду на попередньо заявлене клопотання позивача про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, суд вважав за доцільне його задовольнити для наступного судового засідання.

Враховуючи вказане, ухвалою суду у судовому засіданні 05.02.2024 було оголошено перерву до 19.02.2024.

У судове засідання 19.02.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, представники третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, при цьому останні були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, а саме:

- щодо третьої особи-1 - шляхом направлення ухвали суду від 13.02.2024 до Електронного кабінету третьої особи-1 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 13.02.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-1 - 13.02.2024 (а.с. 9 у томі 2);

- щодо третьої особи-2 - шляхом направлення ухвали суду від 13.02.2024 до Електронного кабінету третьої особи-2 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 13.02.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-2 - 13.02.2024 (а.с. 10 у томі 2);

- щодо третьої особи-3 - шляхом здіснення телефонограми, оголошення на офіційному сайті Судової влади та шляхом направлення поштового відправлення з ухвалою суду від 13.02.2024 на адресу офіційного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", а саме: вулиця Коновальця Євгена, будинок 36Д, офіс 45 "3", м. Київ, 01133 (а.с. 12-15 у томі 2).

У судовому засідання 19.02.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також відповіді на відзив на позовну заяву.

У судовому засідання 19.02.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.

На стадії дослідження доказів у судовому засіданні 19.02.2024 було оголошено перерву до 05.03.2024. У вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

З огляду на викладене, ухвалою суду у судовому засіданні 19.02.2024 було оголошено перерву до 05.03.2024.

У судове засідання 05.03.2024 з'явилися представники позивача та відповідача, представники третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, при цьому останні були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, а саме:

- щодо третьої особи-1 - шляхом направлення ухвали суду від 13.02.2024 до Електронного кабінету третьої особи-1 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 19.02.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-1 - 20.02.2024;

- щодо третьої особи-2 - шляхом направлення ухвали суду від 19.02.2024 до Електронного кабінету третьої особи-2 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 19.02.2024 доставлена до Електронного кабінету третьої особи-2 - 20.02.2024;

- щодо третьої особи-3 - шляхом здіснення телефонограми, оголошення на офіційному сайті Судової влади та шляхом направлення поштового відправлення з ухвалою суду від 19.02.2024 на адресу офіційного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", а саме: вулиця Коновальця Євгена, будинок 36Д, офіс 45 "3", м. Київ, 01133.

У судовому засіданні 05.03.2024 представники позивача та відповідач підтримували висловлені раніше вимоги та заперечення.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

З приводу долучення учасниками справи заяв по суті справи, а також додаткових доказів із порушенням процесуального строку суд зазначає таке.

В даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 05.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача; обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достовірних доказів.

При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №911/3034/15 (911/3692/20).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як убачається з матеріалів справи, Фізична особа - підприємець Ковалюк Сергій Олександрович (далі - позивач) є власником вагона-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523, згідно з договором купівлі-продажу залізничних вагонів № 01/08/19-1 від 01.08.2019, укладеним між ФОП Ковалюком С.О. (покупець) та ТОВ "Шерон Груп" (продавець) (а.с.19-20 у 1 томі).

Так, відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу залізничних вагонів №01/08/19-1 від 01.08.2019 відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти і оплатити залізничні вагони, що були у використанні (далі - товар). Вид, модель, номера, рік побудови і кількість вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору вартість однієї одиниці товару та загальна її ціна на момент укладання сторонами договору згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору.

До вказаного договору купівлі-продажу залізничних вагонів № 01/08/19-1 від 01.08.2019 сторонами була підписана Специфікація № 1, у пункті 3 якої визначено найменування вагону: хоппер-зерновоз, модель: 19-752, номер вагону 95814141, рік побудови - 1983, ціна у гривнях з ПДВ - 692 878 грн. 00 коп. (а.с.20 на звороті у 1 томі).

Факт передачі вагону підтверджується Актом приймання-передачі № 2 від 14.09.2019 згідно з договором № 01/08/19-1 від 01.08.2019, відповідно до якого ТОВ "Шерон Груп" (далі - продавець) та Фізична особа - підприємець Ковалюк Сергій Олександрович (далі - склали даний акт про те, що продавець згідно з договором № 01/08/19-1 від 01.08.2019 передав, а покупець прийняв залізничні вагони: 1) найменування вагону: хоппер-зерновоз, модель: 19-752, номер вагону 95814257, рік побудови - 1983; 2) найменування вагону: хоппер-зерновоз, модель: 19-752, номер вагону 95814141, рік побудови - 1983 (а.с.21 у томі 1).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач є законним власником вагону-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523, який він просить суд витребувати у відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що між Фізичною особою - підприємцем Ковалюком Сергієм Олександровичем (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омела" (далі - орендатор, третя особа-2) був укладений договір оренди залізничного рухомого складу № 01/01-21 від 01.01.2021 (далі - договір оренди, а.с.28-30 у томі 1).

У розділі 1 вказаного договору оренди сторони визначили предмет договору, зміст якого складає наступне:

- згідно з договором орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування для перевезення вантажів по залізничним коліям України, країн СНД та Балтії залізничні вагони-хопери для сипучих вантажів (для перевезення зерна) (далі - рухомий склад або вагони) згідно з актами прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1. договору оренди);

- орендатор експлуатує та використовує переданий в оренду рухомий склад для перевезення вантажів згідно з діючими нормативно-правовими актами та транспортним законодавством України. Найменування вантажів, що перевозяться, а у разі здійснення перевезень вантажів за межі митної території України по залізничним коліям країн СНД та Балтії, також і маршрути (напрямок перевезень) повинні бути узгоджені з орендодавцем до початку перевезень у письмовій формі (пункт 1.2. договору оренди);

- орендодавець підтверджує, що рухомий склад є його власністю та гарантує, що він має право передавати рухомий склад в оренду згідно з умовами договору. Вагони, що передаються в оренду, зареєстровані в АБД ПВ та мають право виходу на колії загального використання України, країни СНД та Балтії (пункт 1.3. договору);

- забороняється передавати рухомий склад в суборенду третім особам без письмової згоди орендодавця (пункт 1.4. договору оренди).

У пункті 10.1. договору оренди сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє по 30.09.2020 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

Згідно з пунктом 10.2. договору оренди у разі якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не сповістила про припинення відносин за договором, тоді він вважається продовженим на наступний календарний рік, з обов'язковим подальшим підписанням відповідної додаткової угоди.

Дострокове розірвання договору може бути здійснено за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди, а також, у порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України (пункт 10.3. договору оренди).

Пунктом 2.1. договору оренди передбачено, що передача вагонів в оренду оформлюється Актом прийому-передачі вагонів в оренду, який підписується у день прибуття рухомого складу на станцію Укрзалізниці, що вказується орендатором, згідно з інформацією ГІОЦ УЗ (дані не завіряються) або згідно з календарним штемпелем у залізничній накладній. Оплату залізничного тарифу на станцію прибуття, зазначену орендатором, здійснює орендодавець. День підписання Акту прийому-передачі вважається за перший день оренди.

У розділі 3.2. договору оренди визначені обов'язки орендатора, зокрема, згідно з підпунктом 3.3.3. договору орендатор зобов'язаний за свій рахунок забезпечувати збереження рухомого складу, його обладнання та комплектуючих, а також, підтримання його в технічно справному стані; забезпечувати заходи протипожежної безпеки та безпеки перевезення протягом всього терміну оренди забезпечувати і оплачувати поточний ремонт переданого в оренду рухомого складу.

Так, в матеріалах справи наявний Акт передачі вагонів в оренду № 1 від 01.01.2021 за договором оренди № 01/01-21 від 01.01.2021, за яким Фізична особа - підприємець Ковалюк Сергій Олександрович та Товариство з обмеженою відповідальністю "Омела" склали даний акт про те, що згідно з умовами договору № 01/01-21 від 01.01.2021, орендодавець передав, а орендар отримав в оренду такий рухомий склад: 1) номер вагону 95814257, рід рухомого складу: хоппер-зерновоз, дата побудови - 1983, модель: 19-752, дата ДР - 13.05.2016; 2) номер вагону 95814141, рід рухомого складу: хоппер-зерновоз, дата побудови - 1983, модель: 19-752, дата ДР - 04.03.2017 (а.с.31 у томі 1).

Отже, судом встановлено, що третя особа-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омела" є законним користувачем вагону вагону-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523, який він просить суд витребувати у відповідача.

Також з матеріалів справи вбачається, що 07.12.2021 вагон № 95814141 прибув для здійснення деповського ремонту до ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" (на залізничну станцію "Харків-пасажирський" (440406)), що підтверджується залізничною накладною №42056754 (відмітка в графі 4) (а.с.8 у томі 1).

При цьому, у вказаній залізничній накладній зазначено, що відправником вагону є ТОВ "Омела"; власником вагону є ФОМ Ковалюк Сергій Олександрович (графи 1, 20).

Факт отримання відповідачем вагону підтверджено ним шляхом проставлення ЕЦП 08.12.2021 о 16:30, що відображено в графі 53 залізничної накладної № 42056754 та не заперечувався відповідачем під час розгляду справи судом.

Як зазначив позивач у позовній заяві, позивач систематично звертається до відповідача із заявами про надання інформації щодо стану вагону та його повернення, проте відповідач жодної інформації щодо вагону не надає. Договір на проведення ремонту вагону, будь-які калькуляції та специфікації, або погодження вартості ремонту відповідачем позивачу не надано. В той же час, вагон вибув з володіння та користування позивача ще 07.12.2021, тобто майже 2 роки тому, у зв'язку із чим позивач не може використовувати вагон у власній господарській діяльності, що наносить позивачу збитки, в тому числі упущену вигоду. Вказане і є причиною звернення із позовом до суду.

Відповідач, у свою чергу, зазначає, що 15.02.2021 між відповідачем, як підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", як замовником ремонту, було укладено договір № 15-020/21, за умовами пункту 1.1 якого, замовник прийняв на себе зобов'язання від свого імені за рахунок своїх коштів за винагороду згідно з умовами договору укласти договори з власниками або користувачами вагонів на ремонт вагонів підрядником та поставити їх підряднику для виконання ремонту. Підрядник зобов'язався, відповідно до умов договору, за завданням замовника та за рахунок замовника виконати ремонт вагонів, наданих замовником. Замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору. В свою чергу, підрядник зобов'язався сплатити замовнику винагороду за поставлені в ремонт вагони у розмірі та порядку визначеному договором. На підставі укладеного з підрядником договору № 15-020/21 від 15.02.2021 відповідач 08.12.2021 прийняв в ремонт вагон № 95814141, що підтверджується накладною. Свої зобов'язання ТОВ "ХВБЗ" виконувало належним чином у відповідності до укладеного договору. Разом з цим, ТОВ "МГК Рейл" свої зобов'язання за договором не виконав, в результаті чого за останнім утворилася заборгованість, яка станом на 27.11.2023 (день направлення повторного повідомлення про притримання) з врахуванням інфляційних втрат та відсотків за користування простроченими грошовими коштами, складала суму боргу в розмірі 1 036 861 грн. 16 коп. У зв'язку з такими обставинами ТОВ "ХВБЗ", керуючись статтею 594 Цивільного кодексу України, притримало товарно-матеріальні цінності, які були передані ТОВ "МГК Рейл" за договором, зокрема, вагон № 95814141, про що направило останньому повідомлення про притримання № 33 від 25.04.2023, а 27.11.2023 ТОВ "ХВБЗ" повторно направило ТОВ "МГК Рейл" лист повідомлення про притримання № 329.

З цього приводу судом встановлено, що 15.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (замовник) був укладений договір № 15-02/21 від 15.02.2021 (далі - договір підряду, а.с.131-149у томі 1), за умовами пункту 1.1. якого замовник приймає на себе обов'язки від свого імені за рахунок своїх коштів за винагороду, згідно з умовами договору укласти договори з власниками або користувачами вагонів на ремонт вагонів підрядником та поставити їх підряднику для виконання ремонту. Підрядник зобов'язується відповідно до умов договору, за завданням замовника та за рахунок замовника виконати ремонт вагонів, наданих замовником (далі - роботи та/або послуги), замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору. В свою чергу підрядник зобов'язується сплатити замовнику винагороду за поставлені в ремонт вагони у розмірі та порядку, які визначені договором.

У пункті 13.1. договору підряду сторони визначили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток сторін і діє до 31.12.2021, а в частині виконання розрахунків - до повного виконання сторонами.

У розділі 3 договору підряду сторонами були визначені умови щодо порядку виконання робіт, зокрема:

- підрядник зобов'язується за рахунок замовника здійснити подачу вагонів з колій станції до колій підрядника та виконати роботи, передбачені договором, за умови відсутності у замовника заборгованості з невиконаних ним грошових зобов'язань, встановлених договором (пункт 3.2. договору підряду);

- приймання виконаних робіт та відремонтованих вагонів здійснюється на території підрядника. Після закінчення ремонту вагонів, підрядник сповіщає замовника (факсом або електронною поштою, яка вказана у пункті 15 договору) про дату випуску вагонів з ремонту і їх прийняття замовником (пункт 3.8. договору підряду);

- замовник зобов'язаний забезпечити присутність свого представника у підрядника для приймання вагонів після ремонту. Представник замовника повинен мати відповідну довіреність на приймання робіт та вагонів з ремонту (пункт 3.9. договору підряду);

- вагон вважається випущеним з ремонту з моменту підписання повідомлення форми ВУ-36М заводською інструкцією ЦТА "Укрзалізниці". Акт приймання вагону та акт приймання наданих послуг (виконання робіт) підписується замовником протягом 3-х робочих днів після закінчення ремонту. Акти не підписані замовником протягом 3-х робочих днів з дати випуску вагону з ремонту без надання письмових мотивованих заперечень протягом цього строку вважаються підписаними без зауважень. У разі відсутності представника замовника при прийманні вагонів після ремонту, обсяги робіт, якість робіт та їх вартість вважаються прийнятими замовником на підставі повідомлення форми ВУ-36М, підписаного інспектором ЦТА "Укрзалізниця" та акту приймання виконаних робіт, наданих підрядником (пункт 3.10. договору підряду).

Відповідно до пункту 5.1. договору підряду ціна ремонту встановлюється по кожному вагону окремо за фактично виконаними роботами та визначається в актах наданих послуг. Витрати підрядника на маневрову роботу по території підрядника, подачу та забирання вагонів, які підрядник виконує власним локомотивом, складають 1 800 грн. 00 коп., з ПДВ за один вагон.

Отже, відповідач вважає, що спірний вагон перебуває у нього на законній підставі. Вказане і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх аналізі в сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 52 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 387 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 Цивільного кодексу України врегульовано право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність, насамперед, від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (пункти 98-102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, провадження № 12-140гс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 № 633/408/18.

Правова природа такого способу захисту цивільного права як витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикація, полягає у тому, що він застосовується лише в разі визнання договору недійсним чи нікчемності договору, як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, тобто не стороні недійсного правочину.

Як було зазначено вище, предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Отже, з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 Цивільного кодексу України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем.

Як було встановлено судом вище, позивач є законним власником вагону-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523, який він просить суд витребувати у відповідача.

Також судом встановлено, що третя особа-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омела" є законним користувачем вагону вагону-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона № 95814141 на підставі договору оренди залізничного рухомого складу № 01/01-21 від 01.01.2021.

У той же час, відповідач посилається на те, що скористався правом притримання спірного вагону, у зв'язку з наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (як замовника ремонту) заборгованості за договором № 15-020/21 від 15.02.2021, укладеним з відповідачем (як виконавцем).

У той же час, суд відзначає, що доказів щодо правомірності користування, розпорядження вагоном № 95814141 у Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" матеріали справи не містять.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листами, в яких вимагав повернути вагон № 95814141 (а.с.15-16 у томі 1).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову, об'єктом якого може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подачі позову.

Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором.

Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави. Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Крім того, підстави, зазначені позивачем у позовній заяві, повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володіння) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

На момент розгляду справи, спірний вагон притримується відповідачем, що останнім підтверджено. При цьому, підставою для притримання вказаного майна відповідачем вказано невиконання третьою особою - своїх зобов'язань за договором № 15-020/21 від 15.02.2021 та, відповідно, виникнення у відповідача права на притимання цього майна.

Як убачається з матеріалів справи,

Згідно зі статтею 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно частини 3 статті 595 Цивільного кодексу України кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї (частина 1 статті 596 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 597 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.

Наведений інститут цивільного права, за певних обставин, наділяє особу, що володіє річчю, яка їй не належить (ретентора), правом не повертати річ її власнику, якщо особа, яка утримує річ, понесла певні збитки, не отримала оплати або має інші вимоги до боржника, які виникли через невиконання або неналежне виконання іншою стороною свого зобов'язання. Сторона ж, яка належним чином виконала свої зобов'язання за договором, може задовольнити свої потреби за рахунок вартості притримуваної речі.

Законодавець наділив кредитора двома головними правами: а) правом притримувати річ, здійснювати усі не заборонені законом дії щодо володіння нею, а також запобігання переходу речі до боржника; б) правом на отримання задоволення своїх вимог за рахунок притриманої речі.

Таким чином, притримання як спосіб забезпечення виконання зобов'язань спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а в тому випадку, коли притримання не справилося із своєю стимулюючою роллю, на задоволення грошових вимог кредитора за рахунок вартості притримуваної речі.

Суб'єктами права притримання є кредитор (ретентор) та боржник, якими можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права. До виникнення права на притримання між зазначеними особами уже повинні існувати певні правові зв'язки, на підставі яких кредитор володіє річчю боржника, тобто є законним (титульним) володільцем.

Як убачається з визначення поняття притримання та основних його положень, реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів:

а) існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов'язання, яке забезпечується);

б) законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов'язання щодо цієї речі знаходиться в нього. Ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння;

в) факт порушення боржником основного зобов'язання. Згідно із частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України таке порушення полягає у невиконанні боржником у визначений строк зобов'язання щодо оплати притримуваної речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків.

Відповідно, із аналізу вказаного положення випливає, що притриманням може забезпечуватися виконання лише грошового зобов'язання боржника.

Поряд із цим, спираючись на положення частини 2 статті 594 Цивільного кодексу України вбачається, що притриманням можуть забезпечуватися також і інші вимоги кредитора, які не є грошовими, і, відповідно, порушення боржника можуть мати інший характер.

Таким чином, кредитор має право притримати річ, якщо не він є власником відповідної речі, а таким власником виступає боржник.

Суд відзначає, що відповідачем доказів існування цивільно-правових правовідносин з позивачем суду не надано.

Також суд відзначає, що за зобов'язаннями по договору № 15-02/21 від 15.02.2021 позивач, як власник спірного майна взагалі, не є стороною, боржником.

Як було встановлено судом вище, боржником за вказаним договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (замовник по договору).

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що притримання відповідачем належного позивачу майна жодним чином не спрямоване на стимулювання третьої особи до належного виконання зобов'язань перед відповідачем, а також не надає відповідачу права на задоволення своїх грошових вимог до третьої особи за рахунок вартості майна позивача.

Таким чином, за висновками суду, у відповідача відсутні належні правові підстави для притримання належного позивачу майна - вагону-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Кожен згідно із статтею 41 Конституції України має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 Цивального кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.

Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Крім того, слід відзначити, що відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо витребування з незаконного володіння відповідача та повернення позивачу вагону-хоппера для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 10 393 грн. 17 коп. (1,5% від вартості витребуваного майна (692 878,00 (вартість підтверджується Специфікацією № 1 від 01.08.2019, а.с.20 на звороті в 1 томі) х 1,5% = 10 393,17)).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Ковалюка Сергія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" про повернення безпідставно набутого майна - задовольнити у повному обсязі.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, офіс 111, м.Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 01056379) вагон-хоппер для зерна, загальномережевий номер вагона 95814141, інвентарний або заводський номер вагона 9321682, моделі 19-752, код моделі вагона 523, на користь Фізичної особи - підприємця Ковалюка Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, офіс 111, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 01056379) на користь Фізичної особи - підприємця Ковалюка Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 10 393 грн. 17 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.03.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко

Попередній документ

117506250

Наступний документ

117506252

Інформація про рішення:

№ рішення:	117506251
№ справи:	904/5946/23
Дата рішення:	05.03.2024
Дата публікації:	11.03.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.03.2024)
Дата надходження:	10.11.2023
Предмет позову:	повернення безпідставно набутого майна

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

12.12.2023 12:20	Господарський суд Дніпропетровської області
10.01.2024 10:40	Господарський суд Дніпропетровської області
24.01.2024 15:45	Господарський суд Дніпропетровської області
13.02.2024 15:30	Господарський суд Дніпропетровської області
19.02.2024 15:30	Господарський суд Дніпропетровської області
05.03.2024 16:00	Господарський суд Дніпропетровської області
25.06.2024 11:30	Центральний апеляційний господарський суд
29.10.2024 10:30	Центральний апеляційний господарський суд
10.12.2024 15:00	Господарський суд Дніпропетровської області