вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.03.2024м. ДніпроСправа № 904/3868/23
За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, м. Дніпро
за участю:
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія", м. Дніпро
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Тищенко Т.А.; адвокат, посвідчення № 3289 від 14.03.2022;
від відповідача: Ковтун Л.Г., довіреність № 08/16944/24 від 28.02.2024;
від відповідача: Манько К.А.;
від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: не з'явився.
від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 28 099, 92 грн.
Ухвалою суду від 21.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28.08.2023 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (код ЄДРПОУ 42082379).
Ухвалою суду від 31.08.2023 дане клопотання задоволено.
04.09.2023 від Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у Aкціонерного товариства ДТЕК Дніпровські електромережі журнал фіксації показів приладу обліку, знятих контролером у грудні 2018 та січні 2019 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за адресами: вул. Академіка Янгеля,4 м. Дніпро, 49089 та вул. Академіка Чекмарьова, 5, м. Дніпро, 49089.
Ухвалою суду від 14.09.2023 задоволено клопотання Дніпропетровського окружного адміністративного суду про витребування доказів.
21.09.2023 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшло клопотання стосовно подання витребуваних доказів.
29.09.2023 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.10.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 06.11.2023.
18.10.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач внаслідок здійсненого перерахунку просив стягнути з відповідача 25 206, 34 грн заборгованості.
В судове засідання 06.11.2023 з'явились представники сторін та надали усні пояснення.
Ухвалою суду від 06.11.2023 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.12.2023.
09.11.2023 від Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву.
28.11.2023 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшли письмові пояснення.
01.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" надійшли письмові пояснення.
В судове засідання 04.12.2023 з'явились представники сторін та надали усні пояснення. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.
В підготовчому засіданні 04.12.2023 представник Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" заявив клопотання про залучення третьої особи: Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія".
Ухвалою суду від 04.12.2023 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засіданні до 18.12.2023.
05.12.2023 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
18.12.2023 від ПАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія" надійшли письмові пояснення у справі.
В судове засідання 18.12.2023 з'явився представник відповідача. Однак, судове засідання не відбулося, у зв'язку зі збоєм апаратного забезпечення системи звукозапису, що підтверджується Актом № 55/23.
Ухвалою суду від 18.12.2023 підготовче засідання відкладено до 15.01.2024.
10.01.2024 від Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача.
В судове засідання 15.01.2024 з'явився представник позивача. Представник відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 15.01.2024 підготовче засідання відкладено до 07.02.2024.
29.01.2024 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшли додаткові письмові пояснення.
В судове засідання 07.02.2024 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Представник третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 07.02.2024 закрито підготовче провадження, а справу призначено суд судового розгляду по суті на 06.03.2024.
В ході судового засідання 06.03.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 06.03.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем всупереч умов укладеного договору не здійснено оплату електричної енергії, спожитої в період з 21.12.2018 по 31.12.2018 загалом в сумі 25206, 34 грн. При цьому, первісно на оплату спірної заборгованості позивачем сформовано рахунок на оплату обсягу спожитої електроенергії № 11/7079/41-364/12/1 ксп від 01.01.2019, разом з рахунком - розшифровкою № 11/7079/41-364/12/1кси від 01.01.2019 за грудень 2018, на суму 14 348,57 грн., та рахунок № 111/7079/41-364/7к/с/доб на оплату 6 093 кВт*год., на суму 13 751,35 грн. Крім того, внаслідок здійсненого коригування (перерахунку) сума заборгованості відповідача, за перерахунками позивача, складає 25 206, 34 грн.
Також, у додаткових поясненнях, поданих29.01.2024 позивач стверджував, що доводи відповідача про те, що в акті про фіксацію показів приладів обліку 20.01.2019 , підписаному за допомогою ЕЦП обома сторонами, покази приладів обліку зазначено саме станом на 20.01.2019 - не відповідають дійсності.
Позиція відповідача по суті спору
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що рахунок № 111/7079/41-364/12/1 ксп від 01.01.2019 сформований AT «ДТЕК ДНІПРОСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» поза межами розрахункового періоду та після припинення дії Договору № 01912-00 від 27.03.2018, відповідач наголошував що сума заборгованості по рахунку № 111/7079/41-364/12/1ксп від 01.01.2019 фактично сплачена при оплаті рахунка № 111/7079/41-364/1/1 від 15.04.2019, сформованого ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», а тому будь-яка заборгованість Дніпропетровського окружного адміністративного суду перед АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за споживання активної електричної енергії за період грудень 2018 року - відсутня.
Пояснення інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" у письмових поясненнях вказувало, що на підставі укладеного з відповідачем договору від 26.03.2019, третьою особою надавались відповідні послуги з постачання електричної енергії протягом січня - грудня 2019 року, і жодної заборгованості за відповідачем не обліковується.
Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж" Центральна енергетична компанія" наголошувало на тому, що відповідач не звертався до третьої особи щодо невідповідності показів за відповідними лічильниками, які обліковуються за відповідачем за адресою: м. Дніпро, вул. Ак. Янгеля, 4, № 0212292.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
22.01.2008 між ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», як постачальником, та Дніпропетровським окружним адміністративним судом, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 7079/41-364, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 25,0 кВт (КВА), величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі з умовами цього договору.
27.03.2018 між ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО», як постачальником, та Дніпропетровським окружним адміністративним судом, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії за державні кошти (далі - договір від 27.03.2018), за умовами якого постачальник зобов?язався у 2018 році постачати споживачу електричну енергію у точку (точки) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 60, 1 кВт, величини якої по об?єктах споживача визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору (п.1.1).
Найменування товару - ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія. Кількість обсягу електричної енергії , яку постачальник зобов'язується постачати споживачу, визначається згідно із додатками до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» (п. 1.2 договору від 27.03.2018).
Пунктом 3.2 договору від 27.03.2018 визначено, що вартість фактично спожитої електричної енергії визначається, як добуток обсягу електричної енергії, визначеного за фактичними показами розрахункових засобів обліку електричної енергії у розрахунковому періоді та підтверджених актом прийняття - передавання товарної продукції, на тариф, що діяв протягом цього розрахункового періоду.
П. 3.4. договору від 27.03.2018 визначено, що відповідно до ст. 23 частини 1 Бюджетного кодексу України, будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У разі відсутності або дефіциту державного та/або місцевого бюджетного фінансування, споживач повинен здійснити оплату спожитого обсягу електричної енергії з інших джерел фінансування.
Пунктом 4.1 договору від 27.03.2018 визначено, що розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться споживачем на підставі рахунку на оплату спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії. Порядок проведення розрахунків наведений у Додатку до Договору «Порядок розрахунків.
Пунктом 4.2 договору від 27.03.2018 визначено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов Додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи:
- акт прийняття-передавання товарної продукції (форма наведена у Додатку до Договору)
- акт результатів замірів електричної потужності.
Відповідно до умов п. 6.1. договору від 27.03.2018, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (пп 6.1.1).
Згідно з п. 6.4. Договору від 27.03.2018, постачальник має право своєчасно і у повному обсязі отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором від 27.03.2018 (пп 6.4.1. Договору).
Пунктом 1 Додатку 3 «Порядок розрахунків» до Договору від 27.03.2018 передбачено, розрахунковий період для визначення обсягів спожитої електроенергії та проведення розрахунків становить 1 місяць, а саме: з 20 числа попереднього місяця по 19 число поточного календарного місяця включно.
Остаточний розрахунок за активну електроенергію здійснюється на рахунки постачальника, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
У разі неявки Споживача для отримання рахунків, Постачальник направляє рахунки Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну чи поштову), що вказана в Договорі (п. 2.2 Додатку З «Порядок розрахунків» до Договору).
У разі неможливості отримання Постачальником даних про використану електроенергію у зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку), визначення обсягу використаної електроенергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом використання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду (п. 4.2 Додатку 3 «Порядок розрахунків» до договору).
Відповідно до умов п. 6.1. договору від 27.03.2018, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші платежі згідно з умовами Додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (пп 6.1.1. договору від 27.03.2018).
Згідно з п. 6.4. договору від 27.03.2018, постачальник має право своєчасно і у повному обсязі отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором (пп 6.4.1. договору від 27.03.2018).
Пунктом 1 Додатку 3 «Порядок розрахунків» до Договору передбачено, розрахунковий період для визначення обсягів спожитої електроенергії та проведення розрахунків становить 1 місяць, а саме: з 20 числа попереднього місяця по 19 число поточного календарного місяця включно.
Остаточний розрахунок за активну електроенергію здійснюється на рахунки постачальника, на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
У разі неявки споживача для отримання рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну чи поштову), що вказана в договорі (п. 2.2 Додатку 3 «Порядок розрахунків» до Договору).
У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електроенергію у зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку), визначення обсягу використаної електроенергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом використання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду (п. 4.2 Додатку 3 «Порядок розрахунків» до Договору).
28.12.2018 до договору про постачання електричної енергії за державні кошти № 01912-00 від 27.03.2018, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 79428/41-364 наступного змісту:
- пункт 1: Зменшити обсяги постачання електричної енергії, відповідно до вимог п. 1 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» та визначити у п. 3.1. ціну Договору у сумі 344 172,60 грн., в тому числі ПДВ 57 362,10 грн. в межах реального фінансування видатків та кошторисних призначень на 2018 рік;
- пункт 2: Інші умови Договору залишаються незмінними і обов'язковими до виконання;
- пункт 3: Дана Додаткова угода укладена в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, набирає чинності з дати її підписання. Діє до 31.12.2018 р. і є невід'ємною частиною Договору.
Як зазначав позивач у позові, і що не заперечувалось відповідачем, відповідно до п. 1 Додатку 3 «Порядок розрахунків» до договору від 27.03.2018, станом на 20.12.2018 року, надав акт прийняття - передавання товарної продукції з зазначенням у ньому показів приладів обліку, станом на початок і кінець розрахункового періоду «грудень 2018», у якому з 20.11.2018 по 20.12.2018 споживач спожив 19 679 кВт*год вартістю 48 315,78 грн, що підтверджується актом приймання - передавання товарної продукції за грудень 2018 № 111/7079/41-364/12/1 від 31.12.2018.
В свою чергу, для оплати вартості спожитої електричної енергії за актом приймання - передавання товарної продукції за грудень 2018 (з 20.11.2018 по 20.12.2018) № 111/7079/41-364/12/1 від 31.12.2018, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 111/7079/41-364/12/1 від 20.12.2018 на суму 48 315,78 грн, разом з рахунком -розшифровкою № 111/7079/41-364/12/1 від 20.12.2018, який було оплачено відповідачем у повному обсязі і спір між сторонами щодо спожитих і оплачених послуг в цій частині - відсутній.
Позивач у позові наголошував, що:
- після закінчення розрахункового періоду «грудень 2018», з 21.12.2018 по 31.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд продовжував споживати електричну енергію, проте, відповідач, всупереч положенням п. 4.2. договору від 27.03.2018, станом на 01.01.2019, не передав AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» акт приймання - передавання товарної продукції за період з 21.12.2018 по 31.12.2018 включно, тому позивач змушений був визначити обсяг електричної енергії, спожитої відповідачем у цьому періоді, відповідно до п. 4.2 Додатку 3 «Порядок розрахунків» до Договору, за середньодобовим споживанням;
- за період з 21.12.2018 по 31.12.2018 включно, позивачем відповідачеві за середньодобовим споживанням, було нараховано 6 396 кВт*год вартістю 14 348,57 грн.;
- в електронному особовому кабінеті відповідача позивачем був сформований Акт № 11/7079/41- 361/12/1 ксп прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2018 від 31.12.2018 на 6 396 кВт*год вартістю 14 348,57 грн., підписаний ЕЦП представника позивача, але не підписаний відповідачем;
- рахунок на оплату обсягу спожитої електроенергії № 11/7079/41-361/12/1 ксп від 01.01.2019, разом з рахунком - розшифровкою № 11/7079/41-361/12/1кси від 01.01.2019 за грудень 2018 позивачем був виставлений в електронному особовому кабінеті споживача, але ним не підписаний, відповідно, і не був оплачений споживачем.
Відповідно до Акту про фіксацію приладів обліку на 20.01.2019, підписаного позивачем та відповідачем за допомогою електронних цифрових підписів, станом на 01.01.2019 були зафіксовані відповідні показання приладу обліку, а саме:
- м. Дніпро, вул. Ак. Чекмарьова, 5: лічильник НІК 2023LАПЗ1000 МСЕ , № 7889588 - показання 114941.00 кВт;
- м. Дніпро, вул. Ак. Янгеля, 4, НІК 2303 АПЗТ, № 0219380 - показання 121459,00 кВт;
- м. Дніпро, вул. Ак. Янгеля, 4, НІК 2303 АПЗТ, № 0219380 - показання 118606,00 кВт;
- м. Дніпро, вул. Ак. Янгеля, 4, НІК 2303 АПЗТ, № 0219380 - показання 106988 кВт;
- м. Дніпро, вул. Ак. Янгеля, 4, НІК 2023LАПЗ1000 МС, № 0212292 - показання 127379,00 кВт.
Але рахунок на оплату обсягу електричної енергії, спожитого відповідачем у період з 21.12.2018 по 31.12.2018 включно, визначеного на підставі показів приладів обліку, не був сформований в електронному особовому кабінеті споживача одразу, адже, протягом всього 2019 року, AT «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» здійснювало заходи щодо відокремлення оператора системи розподілу, яким став позивач, від постачальника електричної енергії, яким стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги».
Саме цими обставинами позивач пояснював у позові затримку з направленням у 2019 році відповідачеві коригуючого рахунку на оплату нарахувань за електроенергію, спожиту у період з 21.12.2018 по 31.12.2018.
На підставі акту про фіксацію приладів обліку на 20.01.2019, підписаного представниками постачальника та споживача, позивачем було проведено перерахунок обсягу електроенергії, спожитого відповідачем у періоді з 21.12.2018 по 31.12.2018 включно, Дніпропетровському окружному адміністративному суду було донараховано 6 093 кВт*год вартістю 13 751,35 грн, після чого позивачем на адресу відповідача були направлені наступні документи:
- акт прийняття-передавання товарної продукції № 111/7079/41-364/7к/с/доб за липень 2019 на 6 093 кВт*год,
- рахунок № 111/7079/41-364/7к/с/доб на оплату 6 093 кВт*год вартістю 13 751,35 грн.
Крім того, у липні 2019 року позивачем на підставі відкоригованих даних було сформовано рахунок на оплату обсягу спожитої електроенергії № 11/7079/41-364/12/1 ксп від 01.01.2019, разом з рахунком - розшифровкою № 11/7079/41-364/12/1ксп від 01.01.2019 за грудень 2018, загалом на суму 14 348, 57 грн, і сформовано відповідний акт № 111/7079/41-364/12/1ксп прийняття - передавання товарної продукції за грудень 2018, проте, вказані рахунки та акт підписані в односторонньому порядку лише позивачем за допомогою ЕЦП, а відповідачем не підписано, не погоджено і не оплачено.
Проте, відповідач після отримання вказаних документів відмовився здійснювати їх оплату, внаслідок чого, у бухгалтерському обліку позивача рахується дебіторська заборгованість відповідача за електроенергію, спожиту у періоді з 21.12.2018 по 31.12.2018 загалом у розмірі 25 206, 34 грн. ((13 751,35 грн - коригуюча сума згідно акту прийняття -передавання товарної продукції № 111/7079/41-364/7к/с/доб за липень 2019 на 6 093 кВт*год, рахунку № 111/7079/41-364/7к/с/доб на оплату 6 093 кВт*год вартістю 13 751,35 грн) + (14 348,57 грн - сума згідно рахунку на оплату обсягу спожитої електроенергії № 11/7079/41-364/12/1 ксп від 01.01.2019, разом з рахунком - розшифровкою № 11/7079/41-364/12/1ксп від 01.01.2019 за грудень 2018) - сума коригування 2 893, 58 грн (рахунок № 2500080237563 за грудень 2018 від 26.09.2023, рахунок - розшифровка № 2500080237563 за грудень 2018 від 26.09.2023, акт приймання - передавання товарної продукції за грудень 2018 на суму 2 893,58 грн (підписаний в односторонньому порядку позивачем))).
Позивач у позові вказує, що відповідач відмовляється сплачувати відповідну заборгованість, вказуючи, що за електроенергію, спожиту у періоді з 21.12.2018 по 31.12.2018 загалом на суму 28 099, 92 грн. (яка після коригування станом на момент вирішення спору заявлена до стягнення в розмірі 25 206, 34 грн), він сплатив постачальнику універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» за договором про постачання електричної енергії.
Так, відповідач зазначав, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом, як споживачем, після проведення переговорної процедури закупівлі електричної енергії у постачальника універсальних послуг - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», укладено договір № 01056-00 від 26.03.2019 «Про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг», за умовами якого постачальник універсальних послуг продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику універсальних послуг вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.1. Додатку 2 до Договору № 01056-00 від 26.03.2019, на період до дати початку дії нового ринку електричної енергії, у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», не побутовий споживач надає звіти про покази засобу обліку за формою, яка є зразком до даного договору, або формою, узгодженою оператором системи розподілу, за розрахунковий період та у дати, встановлені договором про постачання електричної енергії, що діяв станом на 31 грудня 2018 року, до отримання окремого повідомлення від Постачальника універсальних послуг про зміну відповідної дати чи періоду.
Відповідно до сформованого рахунку за допомогою Інтернет-сервісу «Особистий кабінет» по фактичним показникам приборів обліку електроенергії за період з 20.12.2018 по 20.01.2019 було отримано рахунок і Акт прийняття - передавання товарної продукції № 111/7079-41-364/1/1 від 15.04.2019 на загальну суму 33 227, 69 грн за визначений період.
Вказаний рахунок за фактично спожиту електричну енергію сплачено платіжним дорученням № 60 від 15.04.2019 на загальну суму 33 227, 69 грн постачальнику універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги». Беручи до уваги те, що рахунок № 111/7079/41-364/12/1 ксп від 01.01.2019 сформований AT «ДТЕК ДНІПРОСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» поза межами розрахункового періоду та після припинення дії Договору № 01912-00 від 27.03.2018, відповідач наголошував що сума заборгованості по рахунку № 111/7079/41-364/12/1ксп від 01.01.2019 фактично сплачена при оплаті рахунка № 111/7079/41-364/1/1 від 15.04.2019, сформованого ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», а тому відповідач стверджував, що будь-яка заборгованість Дніпропетровського окружного адміністративного суду перед АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за споживання активної електричної енергії за період грудень 2018 року - відсутня.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні”, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з “Достатність доказів” на нову - “Вірогідність доказів” та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування “вірогідність доказів”.
Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом” (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.
Аналогічний підхід до стандарту доказування “вірогідність доказів” висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорювання. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 714 Цивільного кодексу України , за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно із частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.
Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність);
Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про приєднання до системи розподілу.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначається, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.
В свою чергу, пунктом 10.1 договору від 27.03.2018 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору .
Пунктом 10.2 договору від 27.03.2018 визначено, що договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якою із сторін у порядку, визначеному законодавством України або відповідно до пункту 6.1.26 Договору.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 р. (надалі - Правила ПРРЕЕ № 312), яка набрала чинності 19.04.2018.
Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до « 01» грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови (пункт 2 Постанови НКРЕКП № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії»).
У відповідності до п. 6 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктом 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що:
- Тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов'язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону;
- Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам;
- До обрання споживачами (крім побутових та малих непобутових споживачів) електропостачальника постачання електричної енергії таким споживачам здійснюється постачальником за регульованим тарифом за роздрібними тарифами, що регулюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики;
- У разі не обрання споживачем (крім побутового та малого непобутового споживача) нового електропостачальника до 1 січня 2019 року постачання електричної енергії такому споживачу здійснюється постачальником "останньої надії" відповідно до статті 64 цього Закону;
- ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 1 січня 2019 року. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії провадиться на підставі чинних ліцензій, що були видані до дня набрання чинності цим Законом. Діяльність з розподілу електричної енергії з 1 січня 2019 року здійснюється на підставі нових ліцензій на провадження діяльності з розподілу електричної енергії.
Так, учасниками спору не заперечувалось, що з 01.01.2019 ліцензію на постачання електроенергії за регульованим тарифом, видану АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», було анульовано, оскільки, з 01.01.2019 позивач припинив здійснювати господарську діяльність з постачання електроенергії за регульованим тарифом і розпочав здійснювати господарську діяльність з розподілу електричної енергії споживачам, які знаходяться на території Дніпропетровської області.
Постачальником універсальних послуг (постачальником електроенергії) стало ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», з яким Дніпропетровським окружним адміністративним судом, як споживачем, укладено договір № 01056-00 від 26.03.2019 «Про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг», за умовами якого постачальник універсальних послуг продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику універсальних послуг вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
В свою чергу, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідач після 20.12.2018 відмовся від споживання послуг за договором від 27.03.2018 в порядку, обумовленому договором від 27.03.2018, або Законом України "Про ринок електричної енергії", а отже, договір від 27.03.2018 продовжив свою дію в частині регулювання відносин щодо і спірної заборгованості з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю.
При цьому, суд зазначає, що погоджена між позивачем та третьою особою-1 в договорі від 26.03.2019 умова, що відповідний договір набирає чинності з 01.01.2019, тобто розповсюджує свої правовідносини на час, до його укладення - жодним чином не припиняє та не спростовує обов'язки відповідача за договором від 27.03.2018, зокрема і щодо спірного періоду, як і не припиняє безпосередньо договір від 27.03.2018, адже ні законом, ні умовами договору від 27.03.2018 не передбачено припинення строку дії відповідного договору внаслідок укладення договору з іншою особою, як і прав та обов'язків за ним, зокрема і в частині заборгованості, яка виникла у спірний період.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про припинення договору від 27.03.2018, зокрема і внаслідок укладення додаткової угоди до даного договору від 28.12.2018, оскільки вказаною додатковою угодою сторони лише узгодили зменшення обсягів споживання, з залишенням усіх інших умов договору без змін, що чітко обумовлено пунктами 1-3 даної додатково угоди.
Також, матеріалами справи підтверджується, що обсяг електроенергії, спожитої відповідачем у будівлі по вул. Ак. Чекмарьова, 5, був визначений на підставі показів приладів обліку, зафіксованих актом прийняття - передавання товарної продукції з зазначенням у ньому показів приладів обліку, станом на початок і кінець розрахункового періоду - грудень 2018 року (20.12.2018) та показів приладу обліку, зафіксованих актом від 20.01.2019 про фіксацію приладів обліку, станом на 01.01.2019, які підписані представниками обох сторін.
В свою чергу, як зазначав позивач, і що не було спростовано відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, обсяг електроенергії, спожитої відповідачем у будівлі по вул. Ак. Янгеля, 4, визначений на підставі показів приладів обліку, зафіксованих актом прийняття - передавання товарної продукції з зазначенням у ньому показань приладів обліку, станом на початок і кінець розрахункового періоду - грудень 2018 року (20.12.2018) та показів приладу обліку, зафіксованих актом прийому - передачі перехідних показників між структурними підрозділами АТ “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” та ПАТ “Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія”.
Пунктом 6.1.12 розділу IV Правил ПРРЕЕ № 312, у разі підтвердження можливості зміни електропостачальника повідомлення адміністратора комерційного обліку повинні містити: 1) до нового електропостачальника: підтвердження дати зміни електропостачальника; інформацію про історію споживання електричної енергії споживачем за минулі періоди; 2) до попереднього електропостачальника: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; 3) до оператора системи: повідомлення про зміну електропостачальника та дату такої зміни; прогнозні обсяги споживання електричної енергії за точкою обліку на заплановану дату зміни та прогноз обсягу розподілу електричної енергії на наступний розрахунковий період.
Пунктом 6.1.16 Правил ПРРЕЕ № 312, визначено, що попередній електропостачальник після отримання від адміністратора комерційного обліку повідомлення про зміну електропостачальника повинен здійснити всі необхідні заходи у зв'язку з припиненням дії договору про постачання електричної енергії споживачу зі споживачем на заплановану дату зміни електропостачальника. До припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов'язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.
Отже, суд зазначає, що в силу наведених вище пунктів Правил ПРРЕЕ № 312, у позивача відсутній обов'язок припиняти надання відповідних послуг з електропостачання без дотримання визначеної законом процедури, зокрема без підтвердження можливості зміни електропостачальника, повідомлення адміністратора комерційного обліку до попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника та дату такої зміни, і відповідно, як чітко визначено п. 6.1.16 Правил ПРЕЕ № 312, до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов'язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору, що і здійснювалось позивачем у спірний період на підставі чинного і не припиненого в установленому порядку договору від 27.03.2018.
Доводи відповідача про те, що направлення рахунку на оплату спожитої електроенергії було здійснено позивачем після закінчення розрахункового періоду та після закінчення дії договору - судом відхиляються, з огляду на те, що наведені обставини не є підставою для скасування або встановлення відсутності обов'язку відповідача сплатити спірну заборгованість за поставлений обсяг електроенергії за договором від 27.03.2018 у спірний період.
Твердження відповідача про те, що за актом прийому - передачі перехідних показників між структурними підрозділами АТ “ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ” та ПАТ “Підприємство з експлуатації електричних мереж Центральна енергетична компанія”, наведено некоректні дані, що свідчить про невірний розрахунок позивачем використаного відповідачем обсягу електроенергії у спірний період - судом відхиляються, оскільки достовірність внесених до даного акту відомостей не була спростована відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд наголошує, що саме відповідно до Акту про фіксацію приладів обліку на 20.01.2019, підписаного позивачем та відповідачем за допомогою електронних цифрових підписів, станом на 01.01.2019 були зафіксовані відповідні показання приладу обліку, з чим відповідач погодився і жодних заперечень не висловлював в установленому порядку, і саме даним актом між сторонами спору зафіксовано відповідні спожиті обсяги електроенергії, зокрема і у спірний період.
Отже, суд оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем, як особою на яку законом покладено процесуальний обов'язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України) доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України обставину як постачання електричної енергії за договором від 27.03.2018 у спірний період, так і її споживання відповідачем до 31.12.2018 включно, внаслідок чого документально підтверджена заборгованість відповідача за електроенергію, спожиту у періоді з 21.12.2018 по 31.12.2018 складає загалом 25 206, 34 грн ((13 751, 35 грн - коригуюча сума згідно акту прийняття -передавання товарної продукції № 111/7079/41-364/7к/с/доб за липень 2019 на 6 093 кВт*год, рахунку № 111/7079/41-364/7к/с/доб на оплату 6 093 кВт*год вартістю 13 751,35 грн) + (14 348, 57 грн - сума згідно рахунку на оплату обсягу спожитої електроенергії № 11/7079/41-364/12/1 ксп від 01.01.2019, разом з рахунком - розшифровкою № 11/7079/41-364/12/1ксп від 01.01.2019 за грудень 2018) - сума коригування 2 893, 58 грн (рахунок № 2500080237563 за грудень 2018 від 26.09.2023, рахунок - розшифровка № 2500080237563 за грудень 2018 від 26.09.2023, акт приймання - передавання товарної продукції за грудень 2018 на суму 2 893,58 грн (підписаний в односторонньому порядку позивачем, внаслідок чого позивач самостійно зменшив суму позову)).
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача про стягнення 25 206, 34 грн заборгованості за електроенергію, спожиту у періоді з 21.12.2018 по 31.12.2018 - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, та не спростовані відповідачем в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню з підстав, наведених судом у даному рішенні.
Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дніпропетровського окружного адміністративного суду на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 25 206 (двадцять п'ять тисяч двісті шість) грн 34 коп та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору за подачу позову.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07.03.2024.
Суддя В.І. Ярошенко