вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
за результатами розгляду заяви
про грошові вимоги до боржника
07.03.2024м. ДніпроСправа № 904/340/22
за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д; ідентифікаційний код 14360570)
до боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про визнання грошових вимог на суму 4 910 666,57 грн та 6 056,00 грн судового збору
Суддя Примак С.А.
при секретарі судового засідання Скорик Н.О.
За участі представників сторін:
від заявника: не з'явився
від боржника: не з'явився
від керуючого реструктуризацією боргів: не з'явився
До господарського суду 02.02.2024 за допомогою системи "Електронний суд" від Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про визнання грошових вимог на суму 4 910 666,57 грн та 6 056,00 грн судового збору.
Ухвалою господарського суду від 05.02.2024 вказану заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 залишено без руху, для усунення недоліків визначених вказаною заявою.
До господарського суду 09.02.2024 за допомогою системи "Електронний суд" від Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до розгляду у судовому засіданні на 07.03.2024, зобов'язавши керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_1 надати повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора.
До господарського суду 06.03.2024 від керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_2 надійшло повідомлення №02-03/03 ввід 04.03.2024 про результати розгляду вимог, відповідно до якого, керуючим реструктуризацією боргів забезпечені вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на суму 4 910 666,57 грн визнано в повному обсязі.
До господарського суду 06.03.2024 від боржника ОСОБА_1 надійшло повідомлення №б/н від 26.02.2024, відповідно до якого боржником грошові вимоги БАкціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на суму 4 910 666,57 грн визнано в повному обсязі.
У судове засідання 07.03.2024 повноважні представники сторін (учасників справи) не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява з грошовими вимогами до боржника, встановив.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із положеннями частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України закріплює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає порушенням зобов'язання як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Так, як вбачається з матеріалів справи 12.07.2007 Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір DNHLGB00000747 (далі - Кредитний договір) на наступних умовах: - банк надав позичальнику кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 38700,00 дол США (п. 1.1, 2.1.1, 7.1 кредитного договору); строк повернення кредиту - по 12.07.2027р. (п. 2.2.4, 7.1 кредитного договору); - період сплати - з 20 по 25 число кожного місяця (п. 2.2.4, 7.1 кредитного договору); розмір відсоткової ставки за правомірне користування кредитом (у межах строку кредитування) - 1 % на місяць, тобто 12% на рік (п. 2.2.2, 3.1, 7.1 Кредитного договору); розмір відсоткової ставки за неправомірне користування кредитом (поза межами строку кредитування) - 2,46% на місяць, тобто 29,52% на рік (п. 2.2.2, 3.2, 3.8, 7.4Кредитного договору); розмір винагороди за надання фінансового інструменту - 0,20% від суми виданого кредиту кожного місяця (п. 2.2.3, 3.7, 7.1 Кредитного договору); розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 3% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки (п. 4.1 Кредитного
договору).
Крім того, 13.03.2008 кредитор та боржник уклали договір іпотеки №DNHLGB00000747, за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором в іпотеку було передано нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 (п.. 1, 2, 33.2, 33,3 договору іпотеки).
Таким чином, вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 забезпечені іпотекою нерухомого майна.
Як вбачається, боржник належним чином не виконав свої зобов'язання в повному обсязі і станом на 09.05.2022 заборгованість за кредитним договором №DNHLGB00000747 від 12.07.2007 склала 130 615,34 дол США, з яких: 33 685,10 дол США - тіло кредиту, 37 113,57 дол США - заборгованість за процентами, 7585,20 дол США - заборгованість з винагороди, 52' 231,47 дол США - заборгованість з пені.
Станом на дату заявлення кредиторських вимог за курсом НБУ розмір заборгованостіу національній валюті склала 4 910' 666,57 грн.
Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства та в установлений строк.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із нормами статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
За змістом частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Зазначені вимоги є конкурсними, оскільки виникли до дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Станом на 07.02.2024 грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишаються повністю неоплаченими збоку боржника.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1,3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне визнати грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570) до боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на суму 4 910 666,57 грн - позачергово та 6 056,00 грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, статтями 45, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (ідентифікаційний код 14360570) до боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на суму 4 910 666,57 грн - позачергово та 6 056,00 грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили - 07.03.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.А. Примак