вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6475/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Чумак О.В.;
від відповідача: Мельник М.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", в якому просить суд стягнути заборгованість за Договором про закупівлю № 23060 від 21.02.2023 в загальній сумі 4 247 330, 80 грн, з яких: заборгованість за товар у розмірі 4 167 824, 40 грн, пеня в розмірі 68 831, 49 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 674, 91 грн.
Ухвалою суду від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.01.2024.
04.01.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без руху.
04.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" надійшло заперечення на клопотання.
08.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що при здійснені розрахунку сум пені та інфляційних ним були допущені помилки у визначені періодів розрахунку за двома видатковими накладними: № 8 від 15.06.2023 та № 9 від 29.06.2023.
За накладною № 8 від 16.06.2023:
- пеня зменшена на 1 860 грн і становить: 5 640 грн.
- інфляційні збільшення на 4 727, 93 грн і становлять: - 9 009, 35 грн.
За накладною № 9 від 29.06.2023:
- пеня зменшена на 103, 29 грн. і становить: 5 301, 91 грн.
- інфляційні зменшення на 1 709, 12 грн і становлять: - 747, 56 грн.
08.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" надійшла відповідь на відзив.
15.01.2024 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
15.01.2024 в підготовче засідання з'явились представник сторін та надали усні пояснення. Протокольною ухвалою в підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.02.2024.
05.02.2024 в підготовче засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення.
Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім АЗІМУТ" про зменшення позовних вимог. Закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 04.03.2024.
В судове засідання 04.03.2024 з'явилися представники сторін.
В ході судового засідання 04.03.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 04.03.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення
Позовну вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю № 23060 від 21.02.2023 в частині сплати коштів за поставлений товар.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" посилається на пункт 4.2 договору, стверджуючи, що відповідно до йогоумов в рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, що з боку позивача є порушенням, у зв'язку з чим у відповідача не настав обов'язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, зміст яких не відповідає умовам Договору.
Також, відповідач вважає, що позивач не має підстав для стягнення з відповідача інфляційних витрат, оскільки така неможливість стягнення прямо передбачена в п. 11.1 Договорів.
Відповідач надає власний контррозрахунок.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тому на думку ТОВ «Торговільний дім «Азімут» зазначення у видаткових накладних, товарно-транспортних накладних такого реквізиту як код товарів згідно з УКТ ЗЕД не передбачено, а отже обов'язкове зазначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД законом не вимагається.
Щодо звільнення відповідача від нарахування інфляційних втрат, то позивач зазначає, що на свій розсуд сторони можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір лише процентів річних, у зв'язку з тим, що позовна заява не містить вимоги стягнення з відповідача річних, то і аргументи ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з цього приводу є безпідставними.
Таким чином, враховуючи імперативний характер положень ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу із врахуванням індексу інфляції.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
21.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім АЗІМУТ» (далі - Постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - Замовник, відповідач) було укладено Договір про закупівлю № 23060.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність Замовника Товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.
Пунктами 1.2 - 1.4 договору встановлено, що найменування (асортимент) Товару: Комплектуючі електрообладнання до тепловозів ЧМЕ-3. Кількість Товару: згідно специфікації. Ціна товару, що поставляється за договором вказана в специфікації.
Згідно пунктом 3.1 договору загальна сума (ціна) Договору складає 6 547 152, 00 грн (шість мільйонів п'ятсот сорок сім тисяч сто п'ятдесят дві гривні 00 коп), в т.ч. 20% ПДВ 1 091 192, 00 (один мільйон дев'яносто одна тисяча сто дев'яносто дві гривні 00 коп).
Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться у безготівковій формі на рахунок Постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що Замовник здійснює плату поставленого товару з відтермінуванням 7 банківських днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.
Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару здійснюється партіями, не пізніше 10 робочих днів з дати отримання Постачальником письмової заявки Замовника (за допомогою факсимільного зв'язку, телеграмою, або шляхом передачі e-mail пошту Постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці Замовника.
Передача товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість Товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною Постачальник зобов'язується надати Замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи визначені п. 2.2 договору, та за необхідності документи визначені п. 6.3.6 даного договору (пункт 5.2 договору).
Пунктом 5.5 договору сторони встановили умови поставки, відповідно поставка здійснюється: DDP, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2010», транспортом та за рахунок Постачальника. Місце поставки (передачі) товару: Україна, 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 (склад Замовника).
Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 договору, замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари.
У разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (пункт 7.5 договору).
Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання Сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, потім виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків (пункт 11.1 договорів).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).
Виконання позивачем зобов'язань з поставки Товару на загальну суму 6 546 924 грн відповідачу підтверджується наступними документами:
- товарно-транспортною накладною № Р1 від 19.04.2023 та видатковою накладною № 1 від 19.04.2023 на суму 298 800 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р2 від 20.04.2023 та видатковою накладною № 2 від 20.04.2023 на суму 72 000 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р3 від 01.05.2023 та видатковою накладною № 3 від 01.05.2023 на суму 246 720 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р4 від 02.05.2023 та видатковою накладною № 4 від 02.05.2023 на суму 210 600 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р5 від 05.05.2023 та видатковою накладною № 5 від 05.05.2023 на суму 127 560 грн з ПДВ;
-- товарно-транспортною накладною № Р6 від 17.05.2023 та видатковою накладною № 6 від 17.05.2023 на суму 598 560 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р7 від 02.06.2023 та видатковою накладною № 7 від 02.06.2023 на суму 595 920 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р8 від 15.06.2023 та видатковою накладною № 8 від 15.06.2023 на суму 600 000 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р9 від 29.06.2023 та видатковою накладною № 9 від 29.06.2023 на суму 344 280 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р10 від 03.07.2023 та видатковою накладною № 10 від 03.07.2023 на суму 106 440 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р11 від 12.07.2023 та видатковою накладною № 11 від 12.07.2023 на суму 43 320 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р12 від 14.07.2023 та видатковою накладною № 12 від 14.07.2023 на суму 256 080 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р13 від 14.07.2023 та видатковою накладною № 13 від 14.07.2023 на суму 309 144 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р14 від 19.07.2023 та видатковою накладною № 14 від 19.07.2023 на суму 118 176 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р15 від 25.07.2023 та видатковою накладною № 15 від 25.07.2023 на суму 55 800 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р16 від 28.07.2023 та видатковою накладною № 16 від 28.07.2023 на суму 76 800 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р17 від 14.08.2023 та видатковою накладною № 17 від 14.08.2023 на суму 426 912 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р18 від 15.08.2023 та видатковою накладною № 18 від 15.08.2023 на суму 367 680 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р19 від 01.09.2023 та видатковою накладною № 19 від 01.09.2023 на суму 434 760 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р20 від 15.09.2023 та видатковою накладною № 20 від 15.09.2023 на суму 46 080 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р21 від 20.09.2023 та видатковою накладною № 21 від 20.09.2023 на суму 549 804 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р23 від 05.10.2023 та видатковою накладною № 23 від 05.10.2023 на суму 265 920 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р24 від 10.10.2023 та видатковою накладною № 24 від 10.10.2023 на суму 200 640 грн з ПДВ;
- товарно-транспортною накладною № Р26 від 23.10.2023 та видатковою накладною № 26 від 23.10.2023 на суму 194 928 грн з ПДВ.
Відповідачем було частково оплачено поставлений товар в сумі 2 379 099, 60 грн. Вказане підтверджується платіжними інструкціями (арк. с. 21 (зворотна сторона аркуша) - 22, 26 (зворотна сторона аркуша), 30 (зворотна сторона аркуша) - 31, 35 (зворотна сторона аркуша), 39 (зворотна сторона аркуша) - 40, 44 (зворотна сторона аркуша) - 45, 49 (зворотна сторона аркуша), 115 (зворотна сторона аркуша) - 116.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 4 167 824, 40 грн, позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 66 868, 20 грн та інфляційні втрати в розмірі 7 656, 10 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми основного боргу
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 4 167, 824, 40 грн підтверджується матеріалами справи.
Виходячи зі змісту умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за договором про закупівлю № 23060 від 21.02.2023 є таким, що настав.
За твердженням позивача, відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару не виконав.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на суму 4 167 824, 40 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Заперечення відповідача в частині того, що в товарно-транспортних накладних не зазначений код товару згідно УКТ ЗЕД, у зв'язку з чим у відповідача не настав обов'язок щодо оплати поставленого товару на підставі документів, відхиляються судом з наступних підстав.
Суд звертає увагу, що код товарів згідно з УКТ ЗЕД застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу, не зазначення УКТ ЗЕД ніяким чином не впливає на оплату поставленого товару, оскільки достатньо первинних документів для підтвердження операцій.
Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Метою складання первинних документів є відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.
До первинних документів відноситься, зокрема, видаткова накладна.
Положеннями частини 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні сторонами підписані без будь-яких заперечень та зауважень. Претензій щодо складання видаткових накладних відповідач не висловив.
Отже, заперечення відповідача є безпідставними.
Крім того, товар за видатковими накладними прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення цих накладних, про що свідчить підпис представника відповідача на кожній видатковій накладній, а отже товар вважається прийнятим покупцем. Будь-яких зауважень чи претензій щодо кількості поставленого товару чи щодо його якості відповідачем пред'явлено не було.
Тому, вимога про стягнення основного боргу у розмірі 4 167 824, 40 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 7 656, 10 грн за загальний період з 03.05.2023 по 11.11.2023 ( з урахуванням часткових оплат).
Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання Сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, потім виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків (пункт 11.1 договорів).
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України прямо встановлюють обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Стаття 625 ЦК України наділяє сторін правом на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних, тобто такий, що відмінний від 3%. Ставка трьох процентів річних застосовується за замовченням у випадку, коли в договорі не визначена будь-яка інша ставка процентів річних. В даному випадку, сторонами у спірних договорах узгоджено, що грошові зобов'язання, передбачені цими договорами повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та із застосуванням нульової відсоткової ставки річних від простроченої суми.
Визначивши у спірних договорах нульову відсоткову ставку, сторони реалізували принцип свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві.
Хоча зобов'язання сплатити проценти річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України і є способом компенсації майнових втрат, однак неможливо відокремити таку компенсацію від права сторін встановлювати відповідний її розмір, який на їх думку буде розумним та справедливим у сукупності з імперативним відшкодуванням матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Суд не погоджується із посиланнями відповідача щодо неправомірності стягнення інфляційних втрат.
Слід зазначити, що є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, які не можуть бути змінені договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він є арифметично неточним. Однак, оскільки заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат знаходиться у межах здійсненого судом перерахунку.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 656, 10 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті 7.5 договорів сторони узгодили, що у разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0, 01 % від несвоєчасно оплаченої суми на кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 66 868, 20 грн, за загальний період з 03.05.2023 по 11.12.2023 ( з урахуванням часткових оплат).
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є вірним. А тому, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 66 868, 20 грн також підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Позивачем при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір у сумі 50 967, 96 грн, в подальшому позивачем подавалися заяви про зменшення розміру позовних вимог, отже судовий збір у розмірі 59, 78 грн (50 967, 96 - 50 908, 18 = 59, 78) повертається позивачу за його клопотанням.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 50 908, 18 грн.
Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім АЗІМУТ» (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 23В, офіс 101; ідентифікаційний код) основний борг у розмірі 4 167 824, 40 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 656, 10 грн, пеню у розмірі 66 868, 20 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 50 908, 18 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено та підписано 07.03.2024.
Суддя В.І. Ярошенко