пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 лютого 2024 року Справа № 903/1232/23
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: Манзій П.П.- довіреність від 01.01.2024 №01ДР-2-0124
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1232/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про зобов'язання безоплатно усунути недоліки товару (природного газу),
11.12.2023 Товариствоз обмеженою відповідальністю “Волиньгаз збут” подало до суду позовну заяву до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз” в якій просить зобов'язати відповідача безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ “Волиньгаз збут” за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 та Індивідуальним Договором №БГр-21/22-ВолГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвала суду від 18.12.2023 доставлена позивачу та відповідачу до електронного кабінету 18.12.2023 о 13:38 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Отже, строк для надання відзиву до 02.02.2024.
29.12.2023 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.154-159).
Ухвалою суду від 23.01.2024 розгляд підготовчого засідання відкладено на 20.02.2024 о10:15 год (а.с.163).
14.02.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» відповідь на відзив (а.с.165-182), в якій просить суд відмовити в задоволенні позову.
19.02.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» наступні документи:
1.Клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (а.с.183-200).
2.Клопотання про призначення експертиз (а.с.202-219).
3. Клопотання про продовження строку підготовчого судового засідання на 30 днів (а.с.221).
Щодо клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, судом враховано наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог не містить достатнього обґрунтування, в т.ч. викладу фактичних обставин з посиланням на докази, яким саме чином задоволення або відмова у задоволенні позову буде впливати на права та обов'язки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», у зв'язку з чим клопотання про залучення третьої особи не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про призначення експертиз, судом враховано наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Обґрунтовуючи клопотання про призначення судової експертизи представник позивача посилається на наявні в матеріалах справи документи та відомості щодо коливання ціни на природній газ у вказані періоди.
Таким чином, питання є оціночними, суд на підставі поданих доказів зобов'язаний надати правову оцінку доказу щодо його належності і допустимості, а відтак зробити висновок щодо коливання ціни і необхідності укладення додаткових угод. Без надання правової оцінки доказу експерт не може зробити висновок. Суд повинен зазначити якими документами слід керуватися при проведенні експертизи, тобто надати оцінку доказу до прийняття рішення, що є недопустимим. Належність і допустимість кожного доказу буде з'ясовуватися при дослідженні доказів у процесі розгляду справи, тому на ці запитання відповідь має надати суд.
Таким чином позивачем не доведено дійсної необхідності призначення у цій справі експертизи, а матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких можливо з'ясувати всі обставини спірних правовідносин. З огляду на вказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивач про призначення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Суд, також виходить з того, що у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка учасників справи.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Згідно ч. 3, 4 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб, що включає в себе забезпечення дотримання таких основоположних принципів як змагальність сторін, рівність, принцип диспозитивності (ст. 2, 7, 13, 14 ГПК України).
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
На переконання суду, подання стороною процесуальних документів, а також подання безпосередньо напередодні судового засідання, затягує розгляд справи, оскільки зумовлює додаткового часу для їх вивчення, надання їх аналізу, проведення порівняння із уже наявними в матеріалах справи.
Протокольною ухвалою суду від 20.02.2024 суд клопотання про відкладення судового засідання відхилив. В задоволенні клопотання про залучення третьої особи, у відповідності до ст. 50 ГПК України відмовив за безпідставності. У відповідності до ст. 99 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи за безпідставністю. Відмовив в задоволенні клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, оскільки воно є необгрунтованим. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні закрив та призначив розгляд справи по суті на 27.02.2024 о 09.45 год (а.с.224-227).
26.02.2024 представник позивача сформував в системі 2Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого поредставника Гаврилюка Д.Ю. на лікарняному.
В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, з підстав викладених у відзиві.
Щодо заяви представника позивача про відкладення розгляду справи, судом враховано наступне.
Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Окрім цього, численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в розумний строк через затримки у провадженні, в основному з вини судів.
Проте, позивачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі позивача. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд відхиляє наведені позивачем в обґрунтування відкладення розгляду справи доводи про неможливість участі його представника в судовому засіданні з причини знаходження на лікарняномк, оскільки позивпач не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з'явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Жодного доказу у розумінні ст.ст. 73, 74, 76-78 ГПК України щодо вказаної обставини подання відповідного клопотання про відкладення, до останнього додано не було.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та за наявними матеріалами.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для відкладенні розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладенні розгляду справи.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і ТОВ «Волиньгаз збут» (надалі - Позивач) укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ (надалі - Рамковий договір, а.с.8-17).
Відповідно до п. 1.1. Рамкового договору, цей договір регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - Індивідуальний договір.
Умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, то застосовуються положення цього Рамкового договору (п. 1.3.).
Продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах і строки, що погоджені сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки і порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим Рамковим договором (п. 1.4.).
Загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов Індивідуального договору за цим Договором, та визначається на підставі Комерційних актів (п. 2.1.).
Згідно п. 2.2 рамкового договору, за розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб. м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст. (101, 325 кПа) і температура - 20о.
Фізико- хімічні показники газу, який передається Покупцеві, повинні відповідати вимогам, зазначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС (п. 2.3.).
У відповідності до п.3.3, передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (ВТТ - віртуальна торгова точка згідно з Розділом "Терміни" Рамкового договору).
Згідно п.3.4. договру, після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.
Торгові сповіщення надаються відповідно до умов, визначених Індивідуальним Договором та Кодексом ГТС (п. 3.5.):
Покупець зобов'язаний надати Торгове сповіщення на набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС в обсязі, що не перевищує максимальний обсяг природного газу відповідного Періоду поставки, з урахуванням попередньо переданого Продавцем та прийнятого Покупцем обсягу у такому Періоду поставки згідно з умовами Індивідуального Договору та Додаткової угоди, до 13-00 год. Газової доби, що передує Газовій добі передачі відповідного Періоду поставки (п. 3.5.1.).
Покупець має право до 04:00 Газової доби, що передує Газовій добі передачі відповідного Періоду поставки, скоригувати подане Торгове сповіщення на набуття/ природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС згідно з умовами пп. 3.5.1. Договору (п. 3.5.2.).
Згідно п.3.8 договору, фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем газу на ВТТ за період поставки згідно з Індивідуальним договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду поставки.
Після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у 2 примірниках, які підписані та скріплені печаткою продавця, на поштову адресу покупця, вказану у Розділі 11 цього Договору (п. 3.9.).
У відповідності до п. 3.10 договору, покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця, вказану у Розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного покупцем Комерційного акту продавцю не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки, на поштову адресу продавця, вказану у Розділі 11 цього Договору.
Після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем (п. 3.12.).
Згідно п.4.1 договору, загальна вартість не може перевищувати 1518874000,00 грн.
Цей договір набирає чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення, а в частині передачі газу покупцю до 30.04.2022 (п. 9.1.).
30.09.2021 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Волиньгаз збут» укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ВолГЗ відповідно до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 (надалі -Індивідуальний договір, а.с.29-31).
Загальний період поставки відповідно до пункту 1 Індивідуального договору - з 01.10.2021 по 30.04.2022 (включно).
Сторони узгодили, що Договірний обсяг природного газу за Загальний період поставки, що передається на умовах Індивідуального договору, складається з суми усіх Договірних Обсягів за кожний Період поставки, які формуються на підставі Додаткових угод, укладених відповідно до п.7 Індивідуального договору та заявок Покупця про обсяг природного газу (п.2 Індивідуального договору).
Плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки (з жовтня 2021 року до квітня 2022 року) складає 204700 тис. куб. м. (п. 3.).
Пункт поставки - віртуальна торгова точка (ВТТ). Перехід права власності на природний газ відбувається відповідно до умов Рамкового договору (п. 19.).
На виконання умов Рамкового та Індивідуального Договорів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» поставило Позивачу 186198,85 тис.куб.м., що підтверджується комерційними актами приймання-передачі природного газу (а.с.36-42).
Між ТОВ «Волиньгаз Збут» як замовником та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як оператором укладено договір від 12.12.2019 № 1910000125 транспортування природного газу (далі - Договір транспортування, а.с.43-48).
Разом з цим, в даному договорі відсутні аркуші 2, 4, 6, 8, 10, 11, 12, що унеможливлює встановлення усіх умов даного договору.
Умови Договір транспортування такі.
За цим Договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1.).
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2.).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.4.).
Замовник, в свою чергу, має право отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим Договором (п. 4.2. договору).
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються Сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (п. 5.1.).
Якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання (п. 5.2.).
За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему Оператора або передається з неї Оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього Договору ( п. 5.3.).
Розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених оператором у звіті про недотримання параметрів якості природного газу, який він надає замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Сторони мають право звернутися до уповноваженого органу на проведення робіт з визначення параметрів природного газу. У разі підтвердження відповідності природного газу параметрам, визначеним Кодексом, витрати на це дослідження покриває сторона, яка вимагала його проведення, в іншому разі витрати на дослідження покриває інша сторона.
Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра якості Q i визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу (п. 10.6.).
Сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою Стороною до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем (п. 10.7.).
Розбіжності щодо якості природного газу та розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Кодексу або в суді. До прийняття рішення суду якість природного газу та/або розмір додаткової плати, яку відповідальна за порушення параметрів якості газу сторона зобов'язана сплатити в строк, визначений пунктом 10.7 цього Договору, визначається за даними оператора (п.10.8).
ТОВ «Волиньгаз збут» є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу.
Природний газ, придбаний за Рамковим та Індивідуальним договорами, постачався позивачем безпосередньо побутовим споживачам.
Позивач отримав від своїх споживачів ряд претензій щодо невідповідності якості газу, який постачався їм у період з жовтня 2021 по квітень 2022 року (та, відповідно, був придбаний у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), вимогам ФХП, визначених Кодексом ГТС.
Позивач зазначає, що проаналізувавши означені претензії і звіти, ним встановлено невідповідність якості газу, переданого за Рамковим та Індивідуальним договором упродовж періоду з жовтня 2021 по квітень 2022 року, вимогам ФХП, визначених Кодексом ГТС, зокрема в частині дотримання параметрів температура точки роси за вологою.
Позивач зазначає, що ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” не виконало свого обов'язку, що прямо передбачений п. 10.6 Договору транспортування природного газу та не надало на електронну пошту нашого Товариства звіти про недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідно до п. 11 розділу 1 глави ІІІ Кодексу ГТС, одним із значень ФХП для точок входу і виходу є температура точки роси за вологою. Згідно з п. 13 розділу 1 глави III Кодексу ГТС, природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати таким вимогам: температура точки роси за вологою °С не перевищує мінус 8 (-8) при абсолютному тиску газу 3,92 МПа.
Водночас, для встановлення якості газу та її впливу на обсяг переданого природного газу потрібні спеціальні знання.
За таких обставин факт недотримання параметрів якості природного газу та його вплив на визначення обсягу переданого природного газу є недоведеним.
Нормативно-правове регулювання правовідносин, що склались між сторонами у даній справі здійснюється згідно із ЗУ "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), ЦК України та ГК України.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання (ст. 173, 174 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На виконання умов вказаного договору, на виконання умов Рамкового та Індивідуального Договорів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» поставило Позивачу 186198,85 тис.куб.м., що підтверджується комерційними актами приймання-передачі природного газу (а.с.36-42).
Відповідно до п. 2.3 Рамкового договору фізико-хімічні показники газу, який передається покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом III Кодексу ГТС.
В обґрунтування позову вказало, що фізико-хімічні показники газу, який переданий йому за цим договором, не відповідають таким вимогам, що впливає на визначення обсягу газу. Саме з цих підстав предметом позову є, зокрема, вимога про коригування в бік зменшення обсягів переданого позивачу природного газу. Проте суд встановив, що позивач наведені обставини не довів (п. 4.7. рішення).
Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Зі свого боку суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки позивач не довів, що фізико-хімічні показники газу, який переданий йому за вказаним договором, не відповідають вимогам розділу III Кодексу ГТС, не довів, що така обставина впливає на визначення обсягу газу, то належить виходити з того, що він не довів порушення свого права.
Недоведеність факту поставки природного газу неналежної якості виключає застосування положень ст. 678 ЦК України, яка регулює правові наслідки передання товару неналежної якості.
З огляду на предмет позову належним відповідачем у цій справі має бути продавець газу - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", якому позивач зобов'язаний оплачувати газ відповідно до переданого обсягу.
Положення п. 1, 16, 18 гл. 1 р. III Кодексу ГТС, які визначають розмежування відповідальності суб'єктів ринку природного газу за якість газу шляхом здійснення додаткової оплати, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач вимагає не здійснення додаткової оплати, а коригування в бік зменшення обсягів переданого йому природного газу.
ТОВ "Оператор ГТС «Волиньгаз» не є належним відповідачем у цій справі. Вимоги до вказаної особи позивач обґрунтовує невиконанням положень п.10.6 Договору транспортування та ненадання на електронну пошту позивача звітів про недотримання параметрів якості природного газу. Водночас предмет позову стосується зменшення обсягів переданого природного газу за Рамковим договором та Індивідуальним договором, які зазначені в комерційних актах приймання-передачі газу. Оператор ГТС не є стороною Рамкового договору та Індивідуального договору, не бере участь у складенні комерційних актів приймання-передачі газу. А тому його обов'язки щодо контролю за якістю природного газу не стосуються предмету позову.
Посилання ТОВ «Волиньгаз Збут» на звіти по параметрам якості природного газу, переданого від Оператора ГТС до мереж АТ «Волиньгаз» за жовтень 2021 року - квітень 2022 року за різними маршрутами, а також на претензії побутових споживачів, в яких вказане суб'єктивне твердження щодо отримання неякісного газу, не є підтвердженням тих обставин, на які посилається ТОВ «Волиньгаз Збут», оскільки у відповідності до положень Кодексу ГТС твердження щодо передачі/отримання неякісного газу має підтверджуватись висновками/звітами хіміко-аналітичних лабораторій, експертною повіркою засобів вимірювальної техніки так, як це визначено положеннями глав І, 5 розділу III Кодексу ГТС.
Згідно пунктів 2-3 глави 5 розділу III Кодексу ГТС, якщо сторона, що приймає/передає природний газ, не погоджується з визначенням добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, то вона повинна заявити про це іншій стороні, що приймає/передає природний газ, протягом п'яти днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує значення обсягу та ФХП поданого (прийнятого) газу. У разі виникнення між сторонами спірних питань щодо результатів вимірювань обсягу природного газу або технічних, у тому числі № метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, сторони, що приймає/передає природний газ, мають право вимагати проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки.
Як слідує з доводів відповідача, АТ «Волиньгаз» не отримувало від ТОВ «Волиньгаз збут» претензій відносно ФХП природного газу, отриманих побутовими споживачами вказаного постачальника природного газу в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Документальне оформлення приймання-передачі обсягів природного газу у вказаний період здійснювалось сторонами без зауважень та заперечень.
До того ж, ні нормами Кодексу ГТС, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено усунення недоліків природного газу, шляхом коригування в бік зменшення обсягів природного газу. Крім того, зі змісту позовної заяви не зрозуміло до якої позначки обсягів мас бути здійснено коригування (в якому обсязі).
Вищезазначене є свідченням того, що Оператор ГРМ у взаємовідносинах з ТОВ «Волиньгаз Збут» діє з дотриманням та у відповідності до умов Договору, положень Кодексу ГТС та інших нормативно-правових актів, а позовні вимоги ТОВ «Волиньгаз Збут» є безпідставними та необгрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Крім цього, Позивачем не надано жодних пояснень, доказів та аргументів щодо того, яким чином укладений між ним та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» Райковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 року та Індивідуальний договір №БГр-21/22-ВолГЗ від 30.09.2021 року, з комерційними актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року мають відношення до АТ «Волиньгаз», якщо воно не є їх стороною.
В даному випадку це виключно взаємовідносини між Покупцем і Продавцем, кредитором та боржником за зобов'язаннями по цим правочинам є ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Волиньгаз Збут», а не Відповідач.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про зобов'язання відповідача безоплатно усунути недоліки товару (природного газу), шляхом коригування в бік зменшення обсягів переданого природного газу ТОВ “Волиньгаз збут” за Рамковим договором купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 та Індивідуальним Договором №БГр-21/22-ВолГЗ від 30.09.2021, зазначених в комерційних актах приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 року, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 07.03.2024.
Суддя І. О. Гарбар