Єдиний унікальний номер 448/271/24
Провадження № 3/448/213/24
05.03.2024 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., при секретарі судового засідання Рушеляк Г.С., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, працюючого на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператор (засобів протидії безпілотним повітряним суднам) групи повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » НОМЕР_1 прикордонного загону,
за ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
про права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України особі роз'яснено,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №135159 від 08.02.2024р., складеного начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » підполковником ОСОБА_2 відомо, що молодший сержант ОСОБА_1 спільно з старшим солдатом ОСОБА_3 виконуючи наказ на охорону державного кордону України в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» на напрямку 497-499 прикордонного знаку, порушив порядок та організацію несення служби складом прикордонного наряду в умовах особливого періоду, що виразилось у перебуванні на спостережній вежі на напрямку 497 прикордонного знаку (що згідно постановленого наказу на охорону ДКУ заборонено), а також був виявлений в стані сну на службі, що було виявлено під час прихованої перевірки першим заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) майором ОСОБА_4 спільно з заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) з персоналу майором ОСОБА_5 в період з 04 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. 08.02.2024 року.
Своїми діями ОСОБА_1 свідомо допустив невиконання наказу на охорону державного кордону, чим порушив вимоги п.4,5 глави 1 розділу ІІ (Старший наряду зобов'язаний: організувати службу прикордонного наряду відповідно до одержаного наказу; неухильно стежити за дотриманням складу прикордонного наряду дисципліни та правопорядку; забезпечити готовність до дій і пильне несення служби прикордонним нарядом) «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року №1261 та абз.1 статті 11 (свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок) «Статуту внутрішньої служби ЗСУ», затвердженого Законом України від 24.03.1999 року 548-XIV, тобто в умовах особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 cт.172-18 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив обставини того, що він спав під час несення служби, оскільки він та молодший наряду - старший солдат ОСОБА_3 весь час виходили на зв'язок, перебуваючи на вишці. Щодо перебування на спостережній вежі пояснив, що він будучи старшим наряду і спільно з старшим солдатом ОСОБА_3 обійшли ділянку і вернулися на місце несення служби, однак через погані погодні умови - сильний дощ, туман і мокрий сніг була дуже погана видимість, у зв'язку з чим він прийняв рішення піднятись на спостережну вежу, щоб обсохли речі та молодший наряду був в зоні видимості. Ствердив, що через 15-20 хв. після того, як вони піднялись на спостережну вежу, то почули, що така зарухалась, однак не звернули на це уваги, так як не думали, що це перевірка, а коли вдруге вишка зарухалась, то вирішили спуститися з такої. Зазначив, що зробив для себе відповідні висновки, не допускатиме подібних порушень на майбутнє, просить суд суворо його не карати.
ІІ. Застосоване судом законодавство.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено частинами 1 та 2 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 21 жовтня 1993 року №3543-XII (із відповідними змінами та доповненнями) особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до указу Президента України № 64/202 від 24 лютого 2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України почав діяти воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відтак, станом на день вчинення адміністративного правопорушення 08 лютого 2024 року в Україні діє особливий період.
Отже, як вбачається із змісту протоколу серії ЗхРУ №135159 від 08.02.2024р. - ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення в умовах особливого періоду.
Диспозиція статті 172-18 КУпАП передбачає, що порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду - тягнуть за собою адміністративну відповідальність.
Диспозиція норми ч. 2 ст.172-18 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні норми щодо порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Зокрема, згідно вимог пункту 6 глави 2 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 року №1261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836 кожен прикордонник під час несення служби у прикордонному наряді відповідає за точне та своєчасне виконання покладених на нього завдань та обов'язків.
Крім цього, згідно вимог абзацу 1 статті 11 «Статуту внутрішньої служби ЗСУ» затвердженого Законом України від 24.03.1999 року 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язки , а саме одним із обов'язків є обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
ІІІ. Висновок суду:
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме порушення порядку та організації несення служби складом прикордонного наряду, що виразилось у перебуванні на спостережній вежі, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №135159 від 08.02.2024; рапортом першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) майора ОСОБА_6 від 08.02.2024; витягом з розділу (Список особового складу) відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) від 08.02.2024; витягом з книги прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) Розділ 2 В «Результати виконання плану охорони державного кордону» «07/08 лютого 2024; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , з яких вбачається, що він ( ОСОБА_1 ) «з 03:00 по 09.30 перебував у прикордонному наряді Патруль на напрямку 497-499 прикордонного знаку, прибувши до місця несення служби близько 03:30 год. він піднявся на вишку, побули там 10-15 хвилин і до них прийшла перевірка та подумали, що вони сплять, однак вони не спали; та іншими документами доданими до протоколу.
Дослідженими судом докази є допустимими, тобто придатними для використання у адміністративному процесі за формою та належними - придатними для використання в адміністративному процесі за змістом, тому є доказами у розумінні вимог ст.251 КУпАП.
Аналізуючи наведені докази, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП - порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчиненого в умовах особливого періоду, зокрема у порушенні порядку та організації несення служби складом (двома особами) прикордонного наряду в умовах особливого періоду, що виразилось у перебуванні на спостережній вежі на напрямку 497 прикордонного знаку (що згідно постановленого наказу на охорону ДКУ заборонено).
Щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчиненого в умовах особливого періоду, зокрема порушення порядку та організації несення служби складом прикордонного наряду в умовах особливого періоду, що виразилось у перебуванні на спостережній вежі в стані сну, то суд не погоджується з такою кваліфікацією, оскільки будь-яких доказів, які б доводили факт перебування останнього ( ОСОБА_1 ) під час несення служби в стані сну у справі відсутні.
Відтак, посилання на порушення ОСОБА_1 правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчиненого в умовах особливого періоду, що виразилось у перебуванні на спостережній вежі в стані сну, з об'єктивної сторони правопорушення - слід виключити.
У зв'язку з вищенаведеним, наявними у справі доказами не доведена винуватість ОСОБА_1 у частині вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП, що виразилась у перебуванні в стані сну на службі.
ІV. Накладення адміністративного стягнення
У відповідності до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 35 КУпАП, судом не встановлено.
Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, котрий є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем проходження служби, має виключно позитивні заохочення в службовій картці, його поведінку під час та після вчинення адміністративного правопорушення, ступінь його вини (будучи старшим наряду прийняв рішення піднятись на спостережну вежу в порушення постановленого наказу на охорону ДКУ заборонено, вчиненого в умовах особливого періоду), майновий стан (працевлаштований), суд вважає за необхідне застосувати до громадянина ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Визначений вид покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
V. Судові витрати.
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (3028грн. х 0,2=605,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір»,-
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 60 коп. судового збору.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови суду складено 06.03.2024р.
Суддя Ю.В. Кічак