вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" березня 2024 р. Справа№ 927/110/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Кузмінської О.Р.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.03.2024 у справі №927/110/21 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 13»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023, повний текст якого складений 30.11.2023,
у справі № 927/110/21 (суддя Белов С.В.)
за позовом Ніжинської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №13»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Комунальне підприємство «Оренда комунального майна»
2. Виконавчий комітет Ніжинської міської ради
про виселення з нежитлового приміщення
Позов заявлено про виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5.
Позов обґрунтовано тим, що договір оренди вказаного нерухомого майна (договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин № 13 від 18.08.2015), який укладено між Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради та відповідачем, припинено внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що спірний договір є продовженим оскільки, реалізуючи своє справо на продовження договору, відповідач 28.09.2020 в межах наданих договором та законом строків, звернувся до міського голови м. Ніжин з відповідною заявою про продовження дії договору та той саме строк, а після закінчення строку договору він продовжує користуватися об'єктом оренди та регулярно сплачує орендну плату.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі №927/141/21, предметом розгляду у якій були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №13» до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради про визнання поновленим договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина №13 від 18.08.2015.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі № 927/110/21 позов задоволений повністю, відповідача виселено з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, будинок 5-а.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановивши, що договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ніжин № 13 від 18.08.2015 припинився 31.12.2020 внаслідок закінчення строку на який його було укладено, а відповідач не виконав обов'язок щодо повернення переданого за вказаним договором у оренду майна та продовжив користуватись об'єктом оренди, визнав законними позовні вимоги про виселення відповідача з приміщення, яке було об'єктом оренди за вказаним договором.
Суд першої інстанції визнав безпідставними твердження відповідача про те, що спірний договір є продовженим зазначивши, що рішеннями Господарського суду Чернігівської області по справах №927/141/21 та № 927/135/23, які набрали законної сили, відмовлено у визнанні договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ніжин № 13 від 18.08.2015 на приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, буд. 5, загальною площею 318,1 кв.м., поновленим.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека №13» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі № 927/110/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, надано неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- спір у даній справі виник з орендних правовідносин, проте позивач у справі не є стороною у спірному договорі, а тому не має права спонукати апелянта (відповідача) до виконання будь - яких обов'язків за договором. В силу приписів законодавства, що регулює орендні правовідносини, таким правом наділений орендодавець - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради;
- отже позивач звернувся за захистом не існуючого права, яке в свою чергу не було порушено апелянтом (відповідачем), тобто подав безпідставний позов;
- якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023, справу № 927/110/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/110/21, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 927/110/21.
12.01.2024 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 13» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі № 927/110/21 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 405,00 грн.
25.01.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у вказаному розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 13» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі № 927/110/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.03.2024 об 11:45 год.
01.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:
- саме він є власником об'єкту нерухомого майна вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення «аптека», загальною площею 740,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 (додаток №9 до позову), частина якого - 318,1 кв.м. перебувала в орендному користуванні позивача згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин №13 від 18.08.2015;
- отже Ніжинською міською радою, як власником нерухомого майна, що є предметом спірного договору оренди, враховуючи вимоги ст. 391 ЦК України, у зв'язку з перешкодами ТОВ «Аптека №13» (відмова повертати з орендного користування комунальне майно) у здійсненні Позивачем права користування та розпорядження своїм майном, було подано відповідний позов про виселення ТОВ «Аптека №13» з нежитлового приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5;
- Ніжинська міська рада не пред'являла ТОВ «Аптека №13» жодних вимог щодо спонукання скаржника до виконання будь-яких обов'язків за спірним договором оренди, а тому відповідні твердження в апеляційній скарзі є безпідставними,
просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 року у справі №927/110/21 без змін.
01.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Ніжинської міської ради надійшла заява, в якій заявник просить надати можливість своєму представнику приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 вказану заяву задоволено.
16.02.2024 до суду від третьої особи 1 надійшла заява у якій заявник просить:
- провести судове засідання призначене на 05.03.2024 о 11:45 год. без участі представника заявника;
- рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 по справі № 927/110/21 залишити без змін.
04.03.2024 до суду від третьої особи 2 надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив судове засідання провести без участі представника заявника.
Станом на 05.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідач та треті особи представників в судове засідання не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.
У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
18.08.2015 між Ніжинською міською радою Чернігівської області (орендодавець, позивач), Комунальним підприємством Оренда комунального майна (балансоутримувач, третя особа 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 13 (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин № 13 (далі Договір), в п. 1.1 якого сторонами погоджено, що орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є об'єктом комунальної власності територіальної громада міста Ніжин (надалі майно) нежитлове приміщення, загальною площею 318,1 кв.м., розміщене на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п'ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, та перебуває в господарському віданні балансоутримувача.
Майно передається в оренду для розміщення аптеки на підставі п. 6 рішення 70-ї сесії Ніжинської міської ради шостого скликання від 18.08.2015 за № 23-70/2015 (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1).
У п.п.10.1, 10.3, 10.8 Договору передбачено, що договір діє з 18.08.2015 по 30.01.2018 включно. Зміни і доповнення до договору допускаються за взаємної згоди сторін, розглядаються протягом двох місяців з дати їх подання до розгляду іншою стороною та оформлюються додатковою угодою до Договору. Чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
На виконання умов Договору відповідачу передано в користування об'єкт оренди, про що Ніжинською міською радою Чернігівської області, Комунальним підприємством Оренда комунального майна та ТОВ Аптека 13 підписано акт приймання-передачі від 18.05.2015.
Майно, що передається в оренду, належить територіальній громаді в особі Ніжинської міської ради, що сторонами не заперечується.
Господарським судом Чернігівської області розглядалась справа №927/855/18 за позовом ТОВ Аптека №13 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ніжинська міська рада Чернігівської області, третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Оренда комунального майна», про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2019 у справі №927/855/18 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18 рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.01.2019 у справі № 927/855/18 скасовано, позов задоволено частково, внесено зміни до Договору шляхом викладення п. 10.1. в такій редакції: «Цей договір діє з 18 серпня 2015 року до 31 грудня 2020 року».
Постановою Верховного суду від 05.09.2019 у справі №927/855/18 змінено постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі №927/855/18 залишено без змін.
Після закінчення строку дії договору (31.12.2020) відповідач продовжив користуватись об'єктом оренди та звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Ніжинська міська рада та 2. Комунальне підприємство «Оренда комунального майна», про визнання поновленим договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина № 13 від 18.08.2015 на приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, загальною площею 318,1 кв.м. (справа №927/141/21).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, у справі №927/141/21 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Також Господарським судом Чернігівської області розглядалась справа №927/135/23 за позовом ТОВ «Аптека №13» до Ніжинської міської ради Чернігівської області та Комунального підприємства «Оренда комунального майна» про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Ніжин № 13 від 18.08.2015 на приміщення за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, буд. 5, загальною площею 318,1 кв.м. поновленим.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 у справі №927/135/23 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Вказане рішення у апеляційному порядку не оскаржувалось.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що, Договір припинив свою дію, проте відповідачем обов'язок щодо повернення позивачу приміщення, яке є об'єктом оренди за Договором, не виконаний.
З огляду на вказані обставини позивач просить виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який діяв станом на дату спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Так, судами при розгляді справ №927/141/21 та №927/135/23 встановлено як те, що строк дії Договору закінчився 31.12.2020, так і те, що підстави для його визнання поновленим відсутні.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).
Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справах №927/141/21 та №927/135/23 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 927/110/21, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справ №927/141/21 та №927/135/23 зокрема щодо закінчення строку дії Договору та відсутності підстав для його поновлення, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.
Вказаним спростовуються твердження відповідача про те, що Договір є продовженим.
Колегія суддів зазначає і про наступне.
За змістом положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб'єктами орендних відносин є, зокрема, орендар, орендодавець, балансоутримувач.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2018 у справі № 927/195/18, що набуло законної сили 14.08.2018, відмовлено Виконавчому комітету Ніжинської міської ради у позові до ТОВ «Аптека № 13» про узгодження розбіжностей по п. 2 додаткової угоди від 30.01.2018 до Договору, у запропонованій Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради редакції.
Постановою Верховного Суду від 13.11.2018 у справі 927/195/18 рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 залишено без змін.
У вказаному рішенні, зокрема, зазначено: «Судом установлено, що відповідачем не висловлено заперечень щодо запропонованих змін до пункту 1 додаткової угоди до Договору в частині заміни в його тексті та акті приймання-передачі від 18.08.2015 слова Ніжинська міська рада Чернігівської області на слова «виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області».
Отже, в цій частині сторонами узгоджено зміни до Договору в частині орендодавця майна, яким є Виконавчий комітет Ніжинської міської ради. В частині терміну дії Договору сторонами не досягнуто згоди, а тому позивачем правомірно передано спір на вирішення суду відповідно до положень ч.4 ст.188 Господарського суду якою не вимагається згоди іншої сторони договору (у даному випадку відповідача) на передачу спору на вирішення суду.».
Крім того, Господарським судом Чернігівської області розглядались справи №927/855/18 та №927/141/21, де орендодавцем за Договором позивач визначав саме Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області. Також у справі №927/141/21 суд вирішував питання щодо належного відповідача у справі орендодавця за Договором, яким є Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області.
У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що спір у даній справі виник з орендних правовідносин, проте позивач у справі не є стороною у Договорі, а тому не має права спонукати відповідача до виконання будь - яких обов'язків за Договором; в силу приписів законодавства, що регулює орендні правовідносини, таким правом наділений орендодавець - Виконавчий комітет Ніжинської міської ради.
Як встановлено вище, стороною Договору дійсно є Виконавчий комітет Ніжинської міської ради.
Водночас колегія суддів зазначає про те, що спірне нежитлове приміщення належить територіальній громаді в особі Ніжинської міської ради, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованою 04.11.2022 за №314213212.
Колегія суддів зазначає, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
Отже, оскільки власником спірного приміщення є територіальна громада в особі саме Ніжинської міської ради, колегія суддів вважає, що остання має право на звернення до суду з позовом про виселення відповідача з такого приміщення.
Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 10.6 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору орендоване майно має бути звільнено і передано балансоутримувачу за Актом приймання-передачі протягом трьох робочих днів. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщеннями в розмірі орендної плати.
Виходячи з умов Договору, які були сторонами визначені вільно та є обов'язковими для них, відповідач зобов'язаний після закінчення строку дії Договору повернути спірне майно за актом приймання-передачі.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 318,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі № 927/110/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 13» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека 13» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі № 927/110/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2023 у справі № 927/110/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/110/21.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 05.03.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала