Березівський районний суд Одеської області
05.03.2024
Справа № 494/1906/23
Провадження № 2/494/62/24
05.03.2024 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу №494/1906/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
11.10.2023 року до Березівського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Римарю І.А.
У своїй заяві позивач зазначила, що з відповідачем зареєстрували шлюб 21.04.2007 року, від якого мають дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 07.05.2021 року шлюб між сторонами розірвано, діти проживають разом з позивачем на повному її утриманні. Відповідач жодних коштів на утримання дітей не надає. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд задовольнити її заяву та стягнути з ОСОБА_3 кошти на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 3000.00 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 16.10.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
09.11.2023 року позивач виконала вимоги суду.
Ухвалою суду від 13.11.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та призначено судовий розгляд.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 року.
Позивач у судове засідання 05.03.2024 року не з'явилася. Проте, 05.03.2024 року на адресу суду від неї надійшла заява про слухання справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.40).
Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надавав та в судові засідання 21.12.2023 року та 05.03.2024 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу ухвали про відкриття провадження по справі з зазначенням дати судового засідання та судової повістки про виклик до суду (32,38), які він отримав, по свідчать письмові повідомлення про вручення кореспонденції (а.с.35,39), а тому на підставі ст.128-130 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
За таких обставин, у зв'язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви позивача про розгляд справи за її відсутності, неявкою до суду відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Врахувавши думку позивача, викладену нею в її письмовій заяві, ігнорування викликів до суду відповідачем, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд вважає зазначити, що засадами сімейного законодавства України передбачений обов'язок батьків у матеріальних витратах дитини, незалежно від того, з ким із них дитина проживає.
Судом встановлено, що в період шлюбних відносин у позивача та відповідача народилося троє дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.8-10).
Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Розквітівської сільської ради Березівського району Одеської області від 08.11.2023 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , її діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають разом з матір'ю (а.с.28).
Згідно зі ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, «Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування».
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., «…батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини…».
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини.
Крім того, ст. 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.5 ст.183 СК України: Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є батьком дітей і відповідно до ст. ст.180,181 СК України зобов'язаний надавати грошові кошти для утримання своїх синів, до досягнення ними повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов необхідно задовольнити та стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 3000.00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу ч. 6 статті 141 ЦПК України, «якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України…»
Керуючись статтями 12, 13, 133, 141, 229, 265, 273 ЦПК України, статтями 80,180,181,183 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) аліменти у твердій грошовій сумі на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. на кожну дитину, щомісяця, з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2024 року.
Суддя І.А. Римар