іменем України
07 березня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/13234/23
Головуючий у першій інстанції - Павлов В. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/472/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною (суддя Павлов В.Г.) ухвалене о 10 год. 41 хв. у м. Чернігів,
У вересні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною. В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_4 . При оформленні спадщини на належну її батьку ? частину квартири розташованої адресою: АДРЕСА_1 , було з'ясовано, що ця частина квартири йому не належить, оскільки 07 серпня 2020 року його дружина - ОСОБА_5 , який належала інша 1/2 частина цієї квартири, на підставі виданої ОСОБА_4 24 лютого 2015 року довіреності за реєстровим 610, подарувала 20 березня 2015 року в цілому зазначену квартиру ОСОБА_2 , яка в подальшому 07 серпня 2020 року подарувала її своєму синові - ОСОБА_3 . Вважаючи, що підпис батька на довіреності від 24 лютого 2015 року здійснений іншою особою, звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2023 року зазначений позов залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви відповідачів про ухвалення у справі додаткового рішення щодо відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги. Ухвала мотивована тим, що відповідачами не доведено, які саме необґрунтовані дії позивачки чи зловживання нею процесуальними правами були здійснені в ході розгляду справи, а тому відсутні підстави для стягнення з позивачки витрат відповідачів на правничу допомогу. Звернення позивачки до суду за захистом свого порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами.
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивачки на їх користь понесені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції, по 10000 грн кожному. Вказують на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а її висновки не відповідають обставинам справи, оскільки позивачка від початку звернення до суду з позовом і до залишення його без розгляду вчиняла необґрунтовані дії: подала позов без належного обґрунтування вимог до якого додала доказами, без їх належного засвідчення та необґрунтовані клопотання, про призначення експертизи та витребування доказів; заявляла та підтримувала необґрунтовані клопотанні з метою затягування розгляду справи. Отже, суд мав всі підстави задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.
До суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відповідачів в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вказує на те, що процесуальними правами не зловживала. Звернулась з позовом до суду про визнання правочину недійсним та вчиняла дії для правильного вирішення спору, однак через відмову у витребуванні доказів для проведення посмертної почеркознавчої експертизи, залишила позов без розгляду, через неможливість розгляду справи, без проведення експертизи.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині судових витрат на правничу допомогу, то відповідно рішення суду переглядається апеляційним судом тільки в цій частині.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
У постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц зроблено висновок, що саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
У постанові Верховний Суд від 30.11.2022 року по справі № 295/2963/21, зроблено висновок, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2023 року позивачка ОСОБА_1 подала цей позов до суду (а.с.1-5).
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 жовтня 2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 30 жовтня 2023 року на 10 годину 30 хвилин (а.с.53).
Відповідно до протоколів судового засідання: 30 жовтня 2023 року підготовче засідання відкладено на 15 листопада 2024 року на 10 годину за клопотанням відповідачів (а.с.77); 15 листопада 2023 року підготовче засідання відкладено на 15 листопада 2024 року на 10 годину за клопотанням позивачки (а.с.110); 22 листопада 2023 року в підготовчому засіданні вирішені клопотання учасників справи та оголошено перерву до 14 години 06 грудня 2023 року за клопотанням позивачки (а.с.128-129); 06 грудня 2023 року в підготовчому засіданні продовжено перерву до 15 години 21 грудня 2023 року за клопотанням позивачки (а.с.128-129); 21 грудня 2023 року в підготовчому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про витребування доказів для проведення експертизи, після чого позивачкою заявлено клопотання про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
26 грудня 2023 року відповідачами подано заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої просили стягнути з позивачки на їх користь по 10000 грн кожному понесених витрат на правничу допомогу.
11 січня 2023 року позивачкою подані заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви відповідачів про розподіл судових витрат. Вказувала на те, що процесуальними правами не зловживала. Звернулась з позовом до суду про визнання правочину недійсним та вчиняла дії для правильного вирішення спору, однак через відмову у витребуванні доказів для проведення посмертної почеркознавчої експертизи, залишила позов без розгляду через неможливість її проведення.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви відповідачів про ухвалення у справі додаткового рішення щодо відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.
Відмовляючи в задоволенні заяви відповідачів щодо відшкодування їм витрат на правничу допомогу суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що звернення позивачки до суду за захистом свого порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами.
Доводи апеляційної скарги зводяться незгоди відповідачів з доводами поданого до суду позову до якого були додані копії документів без належного засвідчення, а також подання необґрунтованих клопотань, що на їх думку, є зловживанням процесуальними правами збоку позивачки, однак колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки надмірний формалізм заважає доступу до правосуддя, а зазначені недоліки можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду і самі по собі не свідчать про зловживання стороною своїми процесуальними правами.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового судового рішення не спростовують, ухвалу суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: