27 лютого 2024 року м.Суми
Справа №591/3663/23
Номер провадження 22-ц/816/102/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Сумська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року, в складі судді Клименко А.Я., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складений 15 вересня 2023 року, -
08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні.
Свої вимоги мотивувала тим, що 13 березня 2015 року їй було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 371 КК України, а саме завідомо незаконний домашній арешт, вчинений в інших особистих інтересах та ч. 2 ст. 375 КК України, постановлення завідомо неправосудних ухвал, вчинених в інших особистих інтересах. В подальшому, був затверджений обвинувальний акт, який був направлений до Гадяцького районного суду Полтавської області. Вказувала, що вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2021 року її визнано невинуватою у вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України та виправдано в зв'язку з недоведеністю вини та відсутність в її діях складу кримінальних правопорушень. Апеляційний суд Полтавської області, після розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення, постановою колегії суддів від 21.12.2021 вирок районного суду залишив без зміни. Постановою Верховного Суду від 02.08.2022 року вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.10.2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21.12.2021 року залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення, судове рішення набрало законної сили та не підлягає подальшому оскарженню. Вважає, що неправомірними діями органів прокуратури, їй була пред'явлена необґрунтована підозра та обвинувачення, необґрунтовано покладено на неї виконання процесуальних обов'язків та обмежень, що порушило її конституційні права. Вона була змушена багато часу витрачати на доведення своєї невинуватості та спростування безпідставних звинувачень, навіть у святкові та вихідні дні, замість того щоб проводити час з родиною - вона весь свій час витрачала на відновлення справедливості та була піддана численним та тривалим заходам забезпечення кримінального провадження. Незаконно перебуваючи під слідством та судом у продовж більше шести років, вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у порушенні психологічного комфорту та перебуванні у стані постійної напруги, страху та стресу, інших негативних явищ морального характеру, вимушена була змінити своє життя, витрачала багато часу та здоров'я на відновлення своєї репутації. Підозра та безпідставні звинувачення, які описувались в місцевій та всеукраїнській пресах та телебаченні - «поклали тінь» на її репутацію, якої вона добивався роками своєю сумлінною працею, відношенням до роботи та оточуючих. Все це негативно вплинуло на її відносини з оточуючими та завдало непоправної шкоди її престижу та репутації судді. Крім того, зазначала, що у зв'язку з незаконним переслідуванням, вона вимушена була звернутись за правовою допомогою до адвоката Шестова А.В. і між ними був укладений договір про надання правової допомоги від 26.06.2015 року.
Посилаючись на викладене, просила стягнути з Державного бюджету України на її користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000000 грн. та витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні в розмірі 255000 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2876000 грн та 255000 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у кримінальному провадженні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі Сумська обласна прокуратура, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду змінити та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди і витрат за надання правової допомоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи період перебування позивача під слідством та судом, а також розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом, сума відшкодування моральної шкоди має становити 544000,71 грн (6700 грн х 81 міс 9 днів), а не 2876000 грн, як визначено місцевим судом. Разом з тим, наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначено положеннями ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено. Висновки суду першої інстанції в частині збільшення позивачу розміру відшкодування моральної шкоди не відповідають засадам розумності, виваженості та справедливості.
Вважає, що висновок суду про відшкодування шкоди за надані послуги адвоката у повному об'ємі (без визначення їх розумності, обґрунтованості та реальності), є хибним та безпідставним. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу та змісту наданих адвокатом послуг, реальності, необхідності та розумності витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Сумської обласної прокуратури - Микитенка В.П., позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Шестова А.В., представника Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області - Тютюнник Т.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2015 року Прокуратурою Сумської області було повідомлено про підозру ОСОБА_1 , яка була підписана 11.03.2015 року заступником Генеральної прокуратури України, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 371 КК України, а саме завідомо незаконний домашній арешт, вчинений в інших особистих інтересах та ч. 2 ст. 375 КК України, постановлення завідомо неправосудних ухвал, вчинених в інших особистих інтересах.
З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Сумської області в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42014200000000026 було подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно судді ОСОБА_1 , в задоволенні якого ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 19.03.2015 року було відмовлено (а.с.16).
22.07.2015 року затверджений обвинувальний акт, який був в подальшому скерований на розгляд до Гадяцького районного суду Полтавської області.
Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.10.2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України та виправдано в зв'язку з недоведеністю вини та відсутність в діях складу кримінальних правопорушень (а.с.5-12).
Постановою колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області від 21.12.2021 року, після розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення, вирок районного суду залишено без зміни (а.с.53-60 ).
Постановою Верховного Суду від 02.08.2022 року вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 06.10. 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року відносно ОСОБА_1 залишено без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Судом також встановлено, що позивачку ОСОБА_1 призначено суддею відповідно до статті 127 та ч.1 ст. 128 Конституції України строком на п'ять років. Повноваження судді закінчились 07 грудня 2014 року і вона не могла бути обрана на посаду судді безстроково. Її кандидатуру в залі засідань Верховної Ради України було знято зі списку саме у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності і в подальшому майже 5 років вона перебувала без повноважень.
Згідно рішення Вищої кваліфікаційної комісії від 24.09.2019 року оцінювання судді Черних О.М. було відкладено до закінчення розгляду кримінального провадження (а.с.37).
З досліджених копій роздруківок, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що під час досудового слідства засоби масової інформації та прес-секретарі прокуратури висвітлювали факт притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності з розкриттям персональних даних і з обвинувальною трактовкою фактичних обставин (а.с.17-23).
Крім того, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Шестовим А.В. був укладений договір про надання правової допомоги від 26.06.2015 року, згідно якого адвокат взяв на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу ОСОБА_1 , як підзахисній у кримінальному провадженні, а вона зобов'язалася виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника (пункт 1.3 договору). Загальна сума гонорару Адвоката, яка була виплачена позивачкою 04.08.2022 року за Договором про надання правової допомоги від 26.06.2015 року, складає 255000 гривень (а.с.38-42).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення як підозрюваної та обвинуваченої і суми, сплаченої нею у зв'язку з наданням їй юридичної допомоги в кримінальному провадженні.
При цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури, суду, оскільки незаконність перебування позивача під слідством та судом встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом у кримінальному провадженні більше 6 років (з 13.03.2015 по 21.12.2021) та в судовому порядку визнана невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України. Суд вважав, що ситуація, пов'язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності саме судді, проведення інших слідчих дій, була психотравмуючою для позивачки, у зв'язку з чим їй спричинена значна моральна шкода, яку суд оцінив в сумі 2876000 грн.
Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У наведених статтею першою цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; суми, сплачені громадянином у зв'язку наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода (ст. 3 Закону № 266/94-ВР).
Статтею 4 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно із частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2022 року в справі № 521/8508/18 (провадження № 61-8995св21) вказано, що «законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року в справі № 607/11828/17 (провадження № 61-17142св19) зазначено, що «Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування».
Встановивши, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом позивачу заподіяно моральну шкоду, яка проявилась у порушенні психологічного комфорту та перебуванні у стані постійної напруги, стресу, інших негативних явищ морального характеру, що негативно вплинуло на звичний уклад життя ОСОБА_1 , суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування такої шкоди, суд повинен виходити із розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, тривалості перебування позивача під слідством і судом та інших обставин справи. Суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 13 Закону, враховуючи період перебування під слідством та судом, а також розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом, мінімальна гарантована сума відшкодування моральної шкоди становить 544000,71 грн (6700 грн х 81 міс 9 днів).
Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду, однак розмір грошового відшкодування визначається судом не лише від обсягу страждань, а й залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.
Так, ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України не затримувалася, під час досудового розслідування запобіжний захід відносно неї не обирався, під час кримінального переслідування вона не була позбавлена можливості спілкуватися з друзями та членами сім'ї, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі відсторонення від посади, не застосовувалися, позивачка працювала на посаді судді та отримувала суддівську винагороду, тим самим могла утримувати сім'ю, докази про те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності погіршився стан здоров'я позивача, остання зверталася до лікарів, проходила лікування, матеріали справи не містять.
Проте, суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування моральної шкоди в сумі, що значно перевищує встановлений законодавцем мінімальний розмір та є необґрунтовано завищеним.
Колегія суддів вважає, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, з огляду на характер правопорушення, глибини душевних страждань ОСОБА_1 , розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню до 1000000 грн.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні.
У наведених в ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги (п. 4 ст. 3 Закону).
Позивачка, відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», має право на відшкодування сплачених захиснику у зв'язку з наданням їй юридичної допомоги коштів, оскільки судовим рішенням встановлено факт незаконного повідомлення їй про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Стягуючи понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 255000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що розмір понесених витрат на правову допомогу, враховуючи тривалість кримінального провадження, значення справи для позивача та результат справи, а саме постановлення виправдувального вироку, є співмірним та обґрунтованим, а тому витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Шестовим А.В. був укладений договір про надання правової допомоги від 26.06.2015 року, згідно якого адвокат взяв на себе зобов'язання надати необхідну правову допомогу ОСОБА_1 , як підзахисній у кримінальному провадженні, а вона зобов'язалася виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг захисника (пункт 1.3 договору). Розмір гонорару передбачений у додатковій угоді до даного договору від 03 серпня 2022 року (пункт 3.2 договору). Відповідно до додаткової угоди від 03 серпня 2022 року на виконання основного договору клієнт вплачує адвокату гонорар у сумі 212500 грн за виконану роботу за участь адвоката у кримінальному провадженні №42014200000000026 на стадії досудового розслідування та судового розгляду у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Актом прийняття-передачі виконаних робіт адвокатом від 03 серпня 2022 року визначено перелік послуг за договором, час та вартість послуг за період з 26 червня 2015 року до 02 серпня 2022 року. Крім того, пунктом 3.3. Договору передбачено, що у разі ухвалення судом виправдувального вироку за результатами розгляду зазначеного вище кримінального провадження, ОСОБА_1 зобов'язується додатково сплатити грошові кошти у розмірі 20 відсотків від суми гонорару згідно п. 4.2. Договору. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 03 серпня 2022 року, сума додаткової винагороди Адвокату складає 42500 гривень.
Відповідно до квитанції від 04.08.2022 року загальна сума гонорару Адвоката, яка була сплачена позивачкою за надання правової допомоги складає 255000 гривень (а.с. 38-43).
Враховуючи складність справи, фактично витрачений час на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, пов'язаних із представництвом інтересів клієнта, суд зробив обґрунтований висновок, що розмір понесених витрат на правову допомогу є співмірним та обґрунтованим, а тому підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Таким чином, докази сплати коштів за надання правової допомоги та фактичного надання такої допомоги наявні у матеріалах справи (а.с. 47-52), тому доводи скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг, реальності, необхідності та розумності витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, є безпідставними.
На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що апеляційна скарга Сумської обласної прокуратури задоволена частково, на 60%, слід компенсувати Сумській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 12078 грн (20130 грн х 60 % : 100%, де 20130 грн - розмір сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з Держави за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі -1000000 гривень.
В іншій оскаржуваній частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року залишити без змін.
Компенсувати Сумській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд справи у розмірі 12078 гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина