Номер провадження: 22-ц/813/3311/24
Справа № 522/6789/23
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.
Доповідач Назарова М. В.
05.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря Пуха А.М.,
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Міністерство оборони України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Холода Олександра Миколайовича,
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Ковтун Ю.І. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства,
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду Одеської області від 08 листопада 2023 року, якою провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства, закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 вважає оскаржуване судове рішення таким, що прийнято з грубим порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги є те, що висновки суду першої інстанції про те, що спір є публічно-правовим, а тому його вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів не відповідає обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини, якими не передбачено іншого порядку підтвердження факту батьківства та родинних відносин з метою реалізації права на отримання пенсії та пільг у зв'язку із втратою годувальника, встановлення такого факту не пов'язано з вирішенням спору, заявник позбавлена можливості у позасудовому порядку встановити наведені факти, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Закриваючи провадження у справі судом не перевірено та не конкретизовано чиї права будуть порушені у разі розгляду заяви у порядку окремого провадження і чи дійсно спір підлягає розгляду в порядку КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство Оборони України її доводи не визнало, зазначивши, що спір в межах даної справи безпосередньо пов'язаний із доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок, неодноразово був викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року по справі № 290/289/22-ц, постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року по справі №343/1548/22 та у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2023 року по справі № 539/4118/19.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Холод О.М. доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, представник Міністерства оборони України - Тищенко М.С. не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного суду у постанові від 18 січня 2024 року справи № 560/17953/21.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, від представника заінтересованої особи - Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Вказане у відповідності до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду із заявою, уточненою в процесі розгляду справи, яку мотивувала, тим, що ОСОБА_1 з 2006 року до 2011 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 . За час спільного проживання у них народилась дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дитини в актовому записі про народження було вчинено зі слів заявниці відповідно до ст. 135 СК України.
02 червня 2022 року вони з ОСОБА_4 уклали шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув під час виконання бойового наказу.
За час сумісного проживання вони з ОСОБА_4 не встигли подати заяву про визнання його батьком Варвари, факт батьківства щодо якої ним не оспорювався, а згідно висновків судової молекулярно-генетичної експертизи від 30 березня 2023 року № СЕ-19/115-23/4405-БД встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у прямій біологічній спорідненості з невстановленою особою чоловічої генетичної статі, генетичні ознаки якої встановлено з фрагмента кістки невпізнаного трупа № 6160 та може бути його біологічною донькою з вірогідністю 99,9999 %.
Відповідно до відомостей, наданих Слідчим Управлінням Головного Управління Національної поліції в Миколаївскій області від 03 квітня 2023 року № 2167/24-23 повідомлено про те, що до МОБ СМЕ доставлено тіло військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого було зареєстроване у журналі обліку тіл, доставлених до МОБ СМЕ, за № 6160.
Зважаючи на наведене, а також те, що запис про батька вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, вважає, що встановлення батьківства породжує юридичні наслідки, не пов'язані з наступним вирішенням спору про право, оскільки метою встановлення факту бітьківства є внесення змін до актового запису про народження дитини для створення подальшого права на отримання пенсії та пільг у зв'язку із втратою годувальника, а також те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якої є ОСОБА_1 ; внести зміни до актового запису № 535 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 07 липня 2010 року Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, вказавши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Міністерство оборони України звернулось з заявою про закриття провадження, посилаючись на те, що метою звернення заявниці до суду та встановлення факту батьківства є отримання пільг та призначення пенсії. Отже, встановлення факту батьківства пов'язується з подальшим виникненням спору щодо права на отримання одноразової грошової допомоги. Спір в межах даної справи безпосередньо пов'язаний із доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за неповнолітньою ОСОБА_3 певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Аналогічний висновок, неодноразово був викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року по справі № 290/289/22-ц, постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року по справі № 343/1548/22 та у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2023 року по справі № 539/4118/19, суд указав, що, заява про встановлення факту, який має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене вище, на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, представник просила закрити провадження у справі № 522/6789/23.
Задовольняючи вказану заяву та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що вимога заявника у цій справі пов'язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення та виплати соціальних платежів, а саме - пенсії по втраті годувальника, і не пов'язана з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, а тому дійшов висновку про те, що даний спір є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади, як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22, провадження № 61-13369св22, постанові від 17 травня 2023 року по справі № 343/1548/22 та правові висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19, провадження № 61-10777св20.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Харків, її батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07 липня 2010 року Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції (а.с. 8).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00004208127, відомості про батька ОСОБА_3 записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 9).
Згідно зі свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , яке видано 11 квітня 2023 року Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 41).
Відповідно до довідки про причину смерті № 4464 від 15 листопада 2022 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: «Тупа поєднана травма тіла внаслідок вибуху» (а.с. 15).
Звертаючись до суду з заявою в порядку окремого провадження, заявник ОСОБА_1 посилалась на те, що заява подається до суду з метою реалізації права на отримання пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, провадження № 14-481цс19; від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16, провадження № 14-573цс19.
У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
Згідно з положеннями частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
При цьому, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останнє не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Тлумачення наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту родинних відносин, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Зазначений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду 18 січня 2024 року справи № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися адміністративним судом, оскільки юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги є слушними та ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо закриття провадження у справі є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У зв'язку із неприйняттям остаточного рішення по суті спору апеляційним судом, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Холода Олександра Миколайовича задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 07 березня 2024 року.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Н.В. Стахова