Номер провадження: 33/813/273/24
Номер справи місцевого суду: 509/3728/23
Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.
Доповідач Кравець Ю. І.
12.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Кравця Ю.І, за участю секретарки судового засідання Гасанової Л.Я. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.07.2023 року відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника АЗС ТОВ «Лерсен ЛТД», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 161-1, ч.1 ст. 161-1 КУпАП,
установив
Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.07.2023 року, ОСОБА_1 визнано виною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.161-1, ч.1 ст. 161-1 КУпАП і на підставі ст. 36 КУпАП на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 ( сімнадцять тисяч) гривень з конфіскацією пального.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 будучи начальником АЗС ТОВ «Лерсен ЛТД» 25.05.2023 року приблизно о 14:45 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Таїрове, Таїровська с/р, масив 11, № 33/1 здійснювала реалізацію пального без ліцензії на право роздрібної торгівлі, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 161-1 КУпАП та на підставі цього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 808526 від 25 травня 2023 року.
Крім того, гр. ОСОБА_1 будучи начальником АЗС ТОВ «Лерсен ЛТД» 25.05.2023 року приблизно о 14:45 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Таїрове, Таїровська с/р, масив 11, № 33/1, АЗС здійснювало роздрібну торгівлю пальним без одержання документів дозвільного характеру, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу повітря, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.161-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується із оскарженою постановою суду та вважає що вона була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції всупереч вимогам статті 256 КУпАП проігнороване її клопотання про закриття провадження по справі та не встановлено тих важливих обставин, необхідних для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.161-1 КУпАП.
Так, апелянт зазначає, що протоколи не містять посилання на конкретну норму нормативного акту, яким передбачено отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Суд не звернув уваги, що:
- реалізація пального здійснюється саме ТОВ «Лерсен ЛТД», а не ОСОБА_1 ;
- нормативними документами України вимоги щодо отримання будь-яких дозвільних документів встановлені безпосередньо до суб'єктів господарювання, а не до працівників таких суб'єктів господарювання;
- автозаправочна станція не є суб'єктом господарювання, а є лише одиницею суб'єкта господарювання.
На підставі цього, просить постанову відносно неї скасувати, а провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Крім того, апеляційна скарга ОСОБА_1 містить також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції не приймала, а з оскаржуваною постановою ознайомилась 14.11.2023 року.
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначалась до розгляду на 15.01.2024 року, 29.01.2024 року та 12.02.2024 року, про всі дати слухання ОСОБА_1 була повідомлена належним чином.
Відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших обставин.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляд справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже ОСОБА_1 була обізнана про розгляд її апеляційної скарги, належним чином повідомлена про місце, час та дату судового розгляду, проте до судового засідання не з'явилась. Зазначене свідчить про зловживання ОСОБА_1 своїм правом, передбаченими ст.268 КУпАП та свідомого затягування розгляду справи.
Тому, керуючись ст. 268 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст. 161-1 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи видно, що судовий розгляд у суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 та в матеріалах справи міститься конверт із відомостями про його повернення до суду через невручення адресату.
Отже, зазначені причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги можуть бути визнані поважними, тому клопотання підлягає задоволенню, а пропущений строк поновленню.
Щодо оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено наступне.
За змістом ч.1 ст.161-1 КУпАП адміністративна відповідальність за даною нормою закону настає за оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб'єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першою статті 161-1 КУпАП, характеризується діями, спрямованими на оптову або роздрібну торгівлю пальним без державної реєстрації суб'єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом.
Торгівля пальним є ліцензованою діяльністю, що здійснюється суб'єктом господарювання.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 будучи начальником АЗС ТОВ «Лерсен ЛТД» не забезпечила отримання суб'єктом господарювання ліцензії на торгівлю пальним, а також без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу повітря отже, здійснювана роздрібна торгівля пальним є незаконною.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 161-1 КУпАП за кваліфікуючими ознаками - оптова або роздрібна торгівля пальним без державної реєстрації суб'єктом господарювання або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Такий висновок суду підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 808526 від 25 травня 2023 року та серії ВАВ № 808527 від 25 травня 2023 року, рапортами старшого о/у УСР в Одеській області ДСР НП України майором поліції Гечевим В., протоколами огляду від 25.05.2023 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , копією фіскального чеку від 25.05.2023 року та іншими матеріалами, в сукупності.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки АЗС ТОВ «Лерсен ЛТД», а також її начальник - ОСОБА_1 не є суб'єктом господарської діяльності, тому не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 161-1 КУпАП, на увагу не заслуговують, оскільки законодавець передбачив адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 161-1 КУпАП саме для фізичних осіб не суб'єктів господарювання, які незаконно здійснюють роздрібну чи оптову торгівлю підакцизним товаром (паливом), а також не отримання передбаченого законом дозволу.
Відповідальність за незаконну торгівлю паливом суб'єктом господарювання передбачено ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо незаконності складення протоколів саме відносно ОСОБА_1 .
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протоколи про адміністративне правопорушення у справі складені уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.
Протокол містить відомості про роз'яснення ОСОБА_1 її прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що нормативними документами України вимоги щодо отримання будь-яких дозвільних документів встановлені безпосередньо до суб'єктів господарювання, а не до працівників таких суб'єктів господарювання, суперечать встановленим обставинам, а також складу інкримінованих правопорушень, оскільки їх суб'єктом є саме фізична особа.
Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161-1 КУпАП.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161-1 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33, 36 КУпАП.
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на оскарження постанови судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.07.2023року - задовольнити та поновити строк на подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.07.2023року, відносно ОСОБА_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених 1 ст.161-1, ч.1 ст. 161-1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець