Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/131/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
06.03.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоградівка, Бобринецького району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, без утриманців, не одруженого, не працюючого, з середньою освітою, відрахований з ПТУ - 8; без визначеного місця проживання та реєстраційного обліку; 16.02.2024 року судимого Кіровським районним судом міста Кіровограда за ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням на 1 рік (вирок не набрав законної сили),
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 55 днів, а саме з 14 год. 00 хв., 22 лютого 2024 року до 14 годині 00 хвилин 16 квітня 2024 року, з визначенням застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 60 560 грн. 00 коп.,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді від 22 лютого 2024 року, вищевказане клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою строком на 55 днів, з визначенням розміру застави.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя прийшов до висновку, що доведеною є обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, наявні ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а отже у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказане не зможе забезпечити на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного, в апеляційній скарзі, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покласти на нього обов'язок прибувати до слідчого та суду за першою вимогою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що ухвала слідчого судді винесена з порушення норм матеріального та процесуального права.
В мотивувальній частині ухвали взагалі не зазначено, які ж ризики існують, передбачені ст. 177 КПК України. Крім тяжкості майбутнього максимального покарання скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, ні органом досудового розслідування, ні слідчим суддею, не наведено жодного доказу в обґрунтування обрання відносно нього міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання не враховано фактичні обставини, які мають значення для справи це те, що підозрюваний ОСОБА_6 визнав повністю свою вину в інкримінованому йому злочині, а тому захист вважає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України є неактуальними, адже він співпрацює зі слідством, жалкує про скоєне.
Крім того, як вбачається з мотивувальної частини ухвали суду, суд зазначив, що є наявність ризиків передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, але доказів на їх обґрунтування не зазначив.
Крім того, захисник вважає, що слідчим суддею належним чином не враховано положення ст. 178 КПК України, що призвело до помилкового висновку про необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розгляд даної апеляційної скарги було призначено у відкритому судовому засіданні, проте в зазначений день та час учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлялися у встановленому законом порядку, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у дистанційному режимі відеоконференції до апеляційного суду не надходили.
Захисник ОСОБА_5 та прокурор у кримінальному провадженні до початку апеляційного розгляду подали заяви, в яких вони просили проводити розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Підозрюваний ОСОБА_6 , який утримується під вартою, повідомлений належним чином про день та час розгляду апеляційної скарги захисника, з клопотанням про його обов'язкову участь в судовому засіданні не подавав.
Враховуючи наведене апеляційний суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 406 КПК України, ухвалює рішення за результатами письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали клопотання, які надійшли з районного суду та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Як убачається з матеріалів клопотання, в провадженні СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12024121010000354 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 в період дії воєнного стану на України, 21.01.2024 року приблизно о 02-44 годині з площадки біля входу до під'їзду будинку АДРЕСА_1 , таємно, викрав самокат потерпілої ОСОБА_7 , вартістю 1300 гривень.
16.02.2024 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення, у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, санкцією даної частини статті передбачено позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_6 підтверджується доказами доданими до клопотання, а саме: протоколами допиту свідків та потерпілої, впізнання за фотознімками, проведення огляду місця події, перегляду відеозапису на компакт диску, іншими матеріалами кримінального провадження.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, які слідчим суддею під час судового розгляду були встановлені.
На переконання колегії суддів, у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також може здійснювати незаконний вплив на потерпілого та свідків з метою подальшої зміни ними показів щодо відомих їм обставин вчинення кримінального правопорушення з метою уникнення від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані ризики, в супереч доводів апеляційної скарги захисника, були враховані та зазначені слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого, з приводу чого в ухвалі наведені відповідні мотиви.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Також, слідчим суддею належним чином враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема враховано те, що ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного місця проживання (безхатченко), суспільно корисною працею не займається, не навчається, податки не сплачує, шкоду не відшкодував. Приховав речові докази, зловживає наркотичними засобами та алкогольними напоями. Кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, повторним, умисним, корисливим.
Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування саме такого запобіжного заходу. При цьому суд дослідив належним чином клопотання слідчого та додані до нього докази, навівши в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційні доводи захисника про те, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема особисте зобов'язання, є безпідставними та непереконливими, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а у такому випадку не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, так у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, вказано, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Так, виходячи з встановлених обставин по справі та оцінюючи особу підозрюваного, обставин вчинення протиправних дій, існує достатньо підстав вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме реальну можливість вчинити спроби поза процесуальної поведінки визначених ч.1 ст. 177 КПК України.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховуючи наведені обставини, вважає, що у конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження. Застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та безпідставність судового рішення про необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - спростовуються наведеним вище.
Таким чином, доводи захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Крім того, застосовуючи до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог чинного законодавства обґрунтовано визначив ОСОБА_6 заставу у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою колегія суддів - не знаходить.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 55 днів з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4