Іменем України
15 лютого 2024 року м. Кропивницький
справа № 404/9215/19
провадження № 22-ц/4809/112/24
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О.Л., Письменний О.А.,
за участю секретаря судового засідання Зубіцької Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділу реєстрації місця проживання особи міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділу реєстрації місця проживання особи міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2023 року (суддя Іванова Н.Ю.),-
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ реєстрації місця проживання особи Міської ради міста Кропивницького про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
За наслідком звернення просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Разом з нею у квартирі зареєстровані та проживають її діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У 2016 році без її відома та згоди у квартирі зареєструвалася сестра - ОСОБА_2 .
Протягом тривалого часу відповідач у квартирі не проживає, та не потребує цієї квартири.
ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 3/50 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , де вона проживає на сьогоднішній день.
Вважає, що ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з тривалою, майже 10 років, відсутністю за місцем реєстрації, а сама реєстрація її у квартирі є незаконною.
Відзив на позовну заяву
18 лютого 2020 року від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким вимоги позову не визнаються. Додатково заявлено клопотання про залучення сторін.
ОСОБА_2 письмово зазначила, що мешкала весь час на ОСОБА_7 , а коли в 2008 році з чоловіком одружилась почали винаймати квартиру. У 2008 році іноді виїжджала, згодом повернулася. Зазначила, що намагалась вселитися в квартиру, однак позивач їй перешкоджає, стверджує, що в спірному приміщенні зберігаються її особисті речі.
Зустрічна позовна заява
18 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, просила усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 надати ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 . В підставу звернення вказала про створення їй ОСОБА_1 неможливих умов для проживання.
Судове рішення
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2023 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації місця проживання особи міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом, задоволені. Усунуті перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 надати ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн 80 коп.
Суд першої інстанції вирішуючи позовні вимоги виснував про відсутність умов для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , оскільки позивачем та її представником не доведений факт відсутності відповідача понад 6 місяців без поважних причин.
Стороною позивача за первісним позовом не виконані покладені на позивача обов'язки, а саме не доведені факти відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, втрату інтересу до квартири, а тому позовні вимоги первісного позову не підлягають задоволенню.
Зустрічні вимоги знайшли своє підтвердження належними та достатніми доказами, самі сторони визнавали існування між ними конфліктної ситуації, в тому числі і з приводу користування спірним житлом.
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2023 року та ухвалити нове, яким задовольнити її позов та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 . Відмовити в задоволенні зустрічного позову.
В обґрунтування скарги вказала, що суд першої інстанції не дослідив копію паспорта відповідача та не надав правової оцінки тому факту, що відповідач була зареєстрована з 23.12.2009 року по АДРЕСА_2 , тобто у придбаному в шлюбі майні, Тобто з грудня 2009 року відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , у зв'язку зі створенням своєї власної, нової сім'ї та придбанням свого житла.
Судом не надано правової оцінки тому факту, що відповідач має інше житло.
Суд не надав належної оцінки і тому, що усі дії щодо квартири ОСОБА_2 вчиняла виключно після подання позовів до суду, а саме, зареєструвалася; склала акт про недопущення її до квартири; вимоги про вселення в квартиру до суду за 3 роки розгляду справи подано не було.
Суд мав поставитися критично до свідчень свідка ОСОБА_8 , який фактично приймав участь у провокації ОСОБА_2 щодо вселення, жодних її речей у квартирі не було з 2010 року. Є недопустимим доказом акт поданий ОСОБА_2 оскільки не надає можливості встановити дійсні обставини справи.
Є неприпустимим і висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 набула рівних із ОСОБА_1 прав користування спірною квартирою та не втратила право на користування квартирою нарівні зі ОСОБА_4 , оскільки такі висновки суду не відповідають вимогам закону.
ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, не проживали разом, ніколи не вели спільного господарства. Після одруження ОСОБА_2 за власною волею, свідомо виїхала до іншого житла, де й досі проживає.
Відзив на апеляційну скаргу
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, яким просить рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2023 по справі №404/9215/19 залишити без змін.
Так суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведений факт відсутності відповідача понад 6 місяців без поважних причин.
ОСОБА_1 створила неможливі умови щодо проживання відповідачки.
Положення ст. ст. 71, 72 ЖК України до спірних правовідносин у період з 27.02.2007 по 16.07.2019 не застосовуються, оскільки відповідач була власником спірного житла, а власник право користування належним йому майном втратити не може.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду від 28 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2023 року; встановлено строк для подачі відзиву.
15 січня 2024 року апеляційним судом закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 15 лютого 2024 року.
У встановленому процесуальним законом порядку, сторін повідомлено про дату, час та місце засідання апеляційного суду у даній справі (а.с. 116-121 том 2).
Позиція учасників справи в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Суліменко Т.А. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, третя особа у справі ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Відповідач та його представник адвокат Захарченко І.В. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступного.
Обставини справи
На підставі рішення Виконавчого комітету Кіровської ради народних депутатів № 281 від 16 червня 1988 року ОСОБА_3 (матері позивача, відповідача) було видано ордер на житлове приміщення № 465 для сім'ї з чотирьох чоловік на право зайняття житлового приміщення жилою площею 38,05 кв.м., яке складається з трьох кімнат у ізольованій квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаному ордері також зазначено склад сім'ї наймача, а саме її дочки - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 (прізвища сторін попередні).
Відповідно до довідки №437 від 20 жовтня 2019 року, за відомостями Виконавчого комітету Новенської селищної ради м. Кропивницький, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована в АДРЕСА_3 . Сім'я складається з 4 чоловік: ОСОБА_11 - донька, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 - син, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 - сестра, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22 том 1).
Відповідно до акту складеного 23 лютого 2018 року та засвідченого начальником КП «Новеньке», ОСОБА_12 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_13 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_14 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , склали цей акт про те, що на момент його складання в квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка зареєстрована за вищевказаною адресою, в квартирі постійно відсутня та не проживає з листопада 2009 року. Ніяких її особистих речей, в тому числі одягу, меблів та інших предметів в квартирі не знаходиться (а.с.20 том 1).
Відповідно до акту про не проживання у квартирі від 01 листопада 2019 року, складеного ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та засвідченого головою Новенської селищної ради м. Кропивницького, ОСОБА_1 , 1982 р.н. постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Крім неї у квартирі постійно проживають її донька, ОСОБА_18 та син - ОСОБА_6 . До 2015 року у квартирі також проживала мама ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . З 2015 року ОСОБА_3 в будинку не бачили. Участі в утриманні під'їзду вона не приймає (прибирання, ремонт, тощо). У квартирі де мешкає ОСОБА_1 речей її мами не побачили. Діти ОСОБА_1 також підтвердили, що бабуся до них не приходить і з ними не спілкується. До 2010 року у квартирі також проживала ОСОБА_10 , яка є сестрою ОСОБА_19 . У 2009 році ОСОБА_20 вийшла заміж, змінила прізвище та виїхала з квартири. З 2010 року вони жодного разу ОСОБА_20 в будинку не бачили. У квартирі її речей немає. Діти ОСОБА_19 також підтвердили, що тітка до них не навідується вже давно. З дітьми не спілкується (а.с.21 том 1).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2019 року (справа №404/123/17) у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_18 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , Комунального підприємства «Правник», Новенської селищної ради м. Кропивницького, Комунального підприємства «Комунальник-96» Управління житлового комунального підприємства виконкому Новенської селищної ради, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького, Виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького, про визнання протиправним та скасування розпорядження керівника органу приватизації, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на житло, скасування державної реєстрації, відмовлено.
Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_18 та ОСОБА_6 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження органу приватизації - Новенської селищної ради в м. Кіровограді № 1696 від 27 лютого 2007 року про передачу у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло, а саме квартири АДРЕСА_1 , виданого 21 серпня 2006 року Комунальним підприємством «Правник» на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , внесеного державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане Бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 18132931, номер витягу 13861203 від 13.03.2007 року. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.7-10 том 1).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишено без змін (а.с.13-14 том 1).
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд
Спір між сторонами виник з приводу користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 . Сторони між собою є рідними сестрами, також стороною у справі є матір сторін ОСОБА_3 , яка на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровської ради народних депутатів № 281 від 16 червня 1988 року отримала ордер на житлове приміщення № 465 для сім'ї з чотирьох чоловік на право зайняття житлового приміщення жилою площею 38,05 кв.м. У вказаному ордері зазначено склад сім'ї наймача, а саме її дочки - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 (прізвища сторін вказані станом на 1988 рік).
27 лютого 2007 року Новенською селищною радою м. Кропивницького було видано свідоцтво про право власності на житло, яке посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 та члену її сім'ї - ОСОБА_10 в рівних частках.
Позивач по справі ОСОБА_1 у 2017 році оскаржила в своїх інтересах, та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_18 та ОСОБА_6 розпорядження керівника органу приватизації щодо приватизації спірної квартири, також просила визнати протиправним та скасувати свідоцтва про право власності на житло, державну реєстрацію.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_18 та ОСОБА_6 задоволено. Визнано протиправним та скасоване розпорядження органу приватизації - Новенської селищної ради в м. Кіровограді № 1696 від 27 лютого 2007 року про передачу у спільну часткову власність квартири АДРЕСА_1 .
Визнане недійсним та скасоване свідоцтво про право власності на житло, а саме квартири АДРЕСА_1 , виданого 21 серпня 2006 року Комунальним підприємством «Правник» на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , внесеного державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане Бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 18132931, номер витягу 13861203 від 13.03.2007 року.
У 2019 році ОСОБА_1 порушила дану справу, якою доводить, що сестра ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 на підставі ст.ст.71,72 ЖК України, як така що не проживає у спірному житлі понад 7 років.
Вказана підстава визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом підтримувалась стороною протягом всього розгляду справи і уточнювалася колегією суддів в судовому засіданні при апеляційному перегляді.
Порядок користування жилими приміщеннями у будинках державного та громадського житлового фонду регулюють положення статей 71, 72 ЖК Української РСР.
Стаття 71 ЖК Української РСР регулює правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
За змістом даної норми права при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статті 71, 72 ЖК Української РСР надають підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Тобто, має бути з'ясована підстава неможливості проживання особи у спірному житлі, щодо якого виник спір про користування.
Відповідач у справі ОСОБА_2 заперечуючи щодо мотивів позову, стверджувала про неможливість проживати у квартирі через створення їй перешкод у цьому сестрою, позивачкою ОСОБА_1 . Тому звернулася до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні житлом.
Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи, підстави звернення, правильно визначився зі спірними правовідносини, надав оцінку вимогам сторін і відповідно до положень законодавства вирішив спір.
Так, згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За статтею 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Застосування статей 71, 72 ЖК Української РСР полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин не проживання. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням певних обставин справи.
При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання.
Сторона позивача доводила свої вимоги, посилаючись на акти та на покази свідків у справі.
Суд першої інстанції оцінив вказані докази, надав їм належну правову оцінку. Відповідач ОСОБА_2 наполягала на невтраченому інтересі до квартири, вказувала в потребу у даному житлі, незабезпеченістю іншим. Неможливість користування квартирою, пояснювала здійсненням зі сторони позивача ОСОБА_1 перешкоди.
Суд виснував про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , оскільки стороною позивача не доведений факт відсутності відповідача понад 6 місяців без поважних причин. З даним висновком повністю погоджується апеляційний суд.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 263 ЦПК суд врахував і висновки Верховного Суду, постанову від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц та правову позицію Європейського суду з прав людини, а саме відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року). Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року). Вимоги законодавства, практики ЄСПЛ дають підстави для висновку про те, що втручання в право особи на користування житлом шляхом визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не буде порушено у випадку, якщо особа тривалий час не проживає у спірному житловому приміщенні без поважних причин, не ставиться до нього, як до свого постійного місця проживання, а тому не має з ним достатніх триваючих зв'язків,свідома або недбала поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.
Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суд по справі № 227/1044/20 від 21.07.2021.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказано, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Додатково апеляційний суд звертає увагу, що застосування даної норми права передбачено за умови відсутності особи в місці проживання понад шести місяців. Разом з тим статус квартири державного фонду набуто після визнання недійсним та скасування постановою Кропивницького апеляційного суду 16 липня 2019 року свідоцтва про право власності на житло, а саме квартири АДРЕСА_1 , виданого 21 серпня 2006 року Комунальним підприємством «Правник» на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_3 та скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , внесеного державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане Бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 18132931, номер витягу 13861203 від 13.03.2007 року.
Звернення до суду з даним позовом відбулося 23.12.2019 року, тобто до спливу визначеного законом шестимісячного строку, відтак задоволенню позов згідно положень ст.71,72 ЖК, не підлягає.
Сторона позивача вказувала про непроживання ОСОБА_2 в квартирі і до судової справи № 404/123/17, однак до постанови суду квартири перебувала у власності відповідачки, відтак на неї поширювалися вимоги ст. 319, 321 ЦК. Що також визначає як поважність причин відсутності. Більш того, поважність становить і перешкоди, які чиняться відповідачці в користуванні житлом.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Суд встановив, що ОСОБА_2 маючи право на проживання у житловому приміщенні, так само як і особи зазначені в ордері, у зв'язку зі вчиненням з боку ОСОБА_1 перешкоди - позбавлена можливості вільного доступу до житла та проживання в ньому.
Вказане підтвердила й сама ОСОБА_1 під час розгляду справи, яка пояснила, що не пускає до квартири свою сестру, оскільки між ними конфлікт, в квартирі проживає її сім'я, що підтверджує підстави зустрічного позову та заперечення на первісний позов щодо поважності відсутності особи в місці проживання.
Суд правильно визначився, що ОСОБА_2 набула рівних із ОСОБА_1 прав користування спірною квартирою та не втратила право та інтересу на користування квартирою у встановленому законом порядку, а ОСОБА_1 створюються перешкоди ОСОБА_2 . Доводи про втрату права/інтересу на проживання в квартирі є безпідставними та не знайшли свого підтвердження належними, достатніми та допустимими доказами. Створення перешкод в проживанні відповідачки в квартирі, встановлено судом.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони підтверджували про існування між ними конфлікту щодо питання користування спірною квартирою.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, норми матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, допитавши свідків, суд абсолютно до вимог законодавства вирішив і зустрічну позовну заяву.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. В суді апеляційної інстанції оглянутий паспорт ОСОБА_2 , згідно реєстрації її місце проживання з 05.12.2016 значиться квартира АДРЕСА_1 . Наявність іншого житла у власності не є умовою застосування ст. 71 ЖК, і до того ж дана обставина не досліджувалася, в апеляційному суді відповідач наполегливо вказувала про незабезпеченістю на постійній основі іншим житловим приміщенням. Щодо часу порушення судових проваджень, збирання доказів відповідачем, то як вище вказано до 16 липня 2019 року вона була власником спірної квартири, тому умови ст. 71 ЖК на неї не поширювалися. Звернення до суду відбулося до спливу визначеного законом шестимісячного строку.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Місцевий суд з дотриманням приписів процесуального законодавства встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з правовідносинами сторін, та правовими нормами як підлягають застосуванню до виниклих правовідносин, вирішив спір відповідно до закону.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення без змін.
Судові витрати
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України перерозподілу судові витрати не підлягають, у зв'язку з незмінністю судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 серпня 2023 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О.Л. Дуковський
О.А. Письменний