Єдиний унікальний номер 722/107/24
Номер провадження 2/722/132/24
06 березня 2024 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
судді: Суського О.І.
секретаря: Сімак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Сокирянської міської ради Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернувся в Сокирянський районний суд із вказаним вище позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав. Обґрунтовуючи позов вказував, що 20.05.2014 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, під час якого у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вересні 2023 року відповідачка переїхала проживати окремо від сім'ї в АДРЕСА_1 . З того часу участі у вихованні дитини вона не бере, матеріально не забезпечує та спільно не проживає.
Всі намагання позивача зберегти сім'ю, налагодити спілкування з дружиною та повернути її в сім'ю були марними, ОСОБА_2 не повідомляла про своє місце проживання та ігнорувала повідомлення та дзвінки позивача, родини та друзів. Відповідачка повідомила позивачу, що подальше її перебування в зареєстрованому шлюбі суперечить її інтересам, оскільки, вона зустріла іншого чоловіка, якого покохала та з яким хоче створити сім'ю, у зв'язку із цим хоче розірвати шлюб. Після переїзду відповідачка не піклується про доньок, не відвідує та не цікавиться їхнім життям, не виконує обов'язки щодо утримання. Відтак, відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов'язків та не бере участі у вихованні дітей. У зв'язку з чим, починаючи з вересня 2023 року по сьогоднішній день обов'язки з виховання та утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконує тільки їхній батько - ОСОБА_1 . Позивач є особою молодого віку, здоровий та працездатний, на диспансерному наркологічному чи психіатричному обліку не перебуває, а протипоказання для виконання опікунства та/або піклування відсутні.
У період з 25 по 30 листопада 2023 року психологом ОСОБА_5 проведено дослідження за дітьми, в результаті якого з'ясовано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повністю позбавлені материнської турботи та любові, потерпає від недостачі уваги з її сторони та страждає від нерозуміння таких вчинків своєї матері. Мати не виконує ключові материнські функції, такі як надання емоційної підтримки, виховання, турбота та участь у житті дитини. Це викликає в дитини відчуття відсутності безпеки, невпевненості та неповаги. Спостереження показують, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виявлені виразні ознаки стійкої емоційної прихильності до батька, оскільки вони надають перевагу спільним іграм з іншими дітьми. Під час прогулянок молодша дочка може віддалитися від батька, але жестами попереджає його про свої наміри. Батько залишається на місці, не переслідуючи дитину, але підтримує з нею візуальний контакт. На заборону дослідницької діяльності дитина реагує без агресії і, в більшості випадків, слухається батькових вказівок. У свою чергу, старша дочка піклується за молодшу, повідомляє батька, якщо потрібна допомога, батько проявляє істотну увагу до будь-яких закликів дітей. Ці спостереження свідчать, що створення відкритого та довірчого середовища, підтримка індивідуальності та емоційна доступність батька сприяють формуванню позитивного ставлення дітей до нього. Доньки реагують на батькові вказівки з розумінням і сприймають його як надійного партнера у своєму дослідницькому розвитку, реагуючи на заборони без агресії та дотримуючись батькових вказівок. Батько адекватно реагує на запити та потреби дітей, між ними встановлюються емоційно-позитивні стосунки, і він передає їм емоційне тепло через обійми, поцілунки та зацікавлену бесіду. Крім того, ОСОБА_7 виявляє свою посмішку у відповідь на татову посмішку і не боїться дивитися йому в очі. У ситуаціях, коли їй страшно чи боляче, дитина прагне бути ближче до ОСОБА_8 і виражає радість, граючись з татом.
Додані до позовної заяви докази, на його думку, підтверджують факт самостійного виховання ним дітей, та, в свою чергу, самоусунення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків.
Із врахуванням викладеного просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, його представник подала до суду заяву про проведення судового засідання без присутності представника та позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, однак надіслала до суду заяву, в якій підтвердила викладені в позовній заяві обставини та визнала заявлені позовні вимоги в повному об'ємі.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Сокирянської міської ради Тимчук О.С. подала до суду письмову заяву в якій підтримала заявлені позивачем вимоги та не заперечувала щодо їх задоволення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з наступним.
Так, з наведених у позовній заяві обставин, які згідно ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, встановлено, що 20.05.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований відділом ДРАЦС Чернівецького РС МУЮ за актовим записом №642.
Під час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що сторони з вересня 2023 року не підтримують між собою шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, разом не проживають, тому розірвання шлюбу дійсно відповідає їхній волі.
Окрім цього судом встановлено, що розірвання шлюбу не буде порушувати права малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які з вересня 2023 року проживають та перебувають на утриманні батька.
Вказані обставини підтверджуються витягами про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 05.01.2024 року виданої Департаментом надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради, згідно яких зазначено, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні підтвердили факт того, що позивач разом зі своїми дітьми проживає за адресою АДРЕСА_2 . Мати дітей покинула свою сім'ю та починаючи з вересня 2023 року за даною адресою не з'являється. Позивач самостійно виховує та утримує дітей.
Згідно довідки від 27.12.2023 року виданої вихователем Чернівецького дитячого садочка №54 «Зернятко» ОСОБА_12 , зазначено, що батько дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_1 постійно цікавиться життям дитини, регулярно відвідує батьківські збори, займається організацією різних заходів садочку. Мати дитини до садочка не з'являється, життям дитини не цікавиться.
Згідно довідки від 27.12.2023 року виданої класним керівником Чернівецького ліцею №5 «Оріяна» ОСОБА_13 , зазначено, що батько дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , яка навчається в 3-Б класі даного закладу, постійно цікавиться шкільним життям дитини, регулярно відвідує батьківські збори, займається організацією позакласних заходів. Мати дитини до школи не з'являлась, шкільним життям дитини не цікавилась.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст.18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Аналіз наведеної норми свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.
Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Таку правову позицію висловив ВС в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) від 26.04.2022 року.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Існуючі сімейні зв'язки між дітьми та батьками, які насправді піклуються про них, захищаються Конвенцією.
Позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку скасувало лише правовий зв'язок між ним та його дітьми, підтвердило відсутність фактичного духовного зв'язку між батьком та дітьми.
Судом встановлено, що з вересня 2023 року сторони разом не проживають, фактично припинивши шлюбні відносини.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів також встановлено, що з того ж часу відповідачка не приймає участі в житті малолітніх дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує їм необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дітьми освіти.
Вказані обставини визнаються сторонами та ніким не оспорюються.
Таким чином суд вважає, що відповідачкою ОСОБА_2 свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні статті 164 СК України.
ЄСПЛ неодноразово зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Згідно висновку практичного психолога-консультанта за результатами психологічного дослідження в період з 25.11.2023 року по 30.11.2023 року психологом ОСОБА_5 проведено спостереження за дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , в результаті якого з'ясовано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позбавлені материнської турботи та любові, потерпає від недостачі уваги з її сторони та страждає від нерозуміння таких вчинків своєї матері. Мати не виконує ключові материнські функції, такі як надання емоційної підтримки, виховання, турбота та участь у житті дитини. Це викликає в дитини відчуття відсутності безпеки, невпевненості та неповаги. Спостереження показують, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виявлені виразні ознаки стійкої емоційної прихильності до батька, оскільки вони надають перевагу спільним іграм з іншими дітьми. Під час прогулянок молодша дочка може віддалитися від батька, але жестами попереджає його про свої наміри. Батько залишається на місці, не переслідуючи дитину, але підтримує з нею візуальний контакт. На заборону дослідницької діяльності дитина реагує без агресії і, в більшості випадків, слухається батькових вказівок. У свою чергу, старша дочка піклується за молодшу, повідомляє батька, якщо потрібна допомога, батько проявляє істотну увагу до будь-яких закликів дітей. Ці спостереження свідчать, що створення відкритого та довірчого середовища, підтримка індивідуальності та емоційна доступність батька сприяють формуванню позитивного ставлення дітей до нього. Доньки реагують на батькові вказівки з розумінням і сприймають його як надійного партнера у своєму дослідницькому розвитку, реагуючи на заборони без агресії та дотримуючись батькових вказівок. Батько адекватно реагує на запити та потреби дітей, між ними встановлюються емоційно-позитивні стосунки, і він передає їм емоційне тепло через обійми, поцілунки та зацікавлену бесіду. Крім того, ОСОБА_7 виявляє свою посмішку у відповідь на татову посмішку і не боїться дивитися йому в очі. У ситуаціях, коли їй страшно чи боляче, дитина прагне бути ближче до ОСОБА_8 і виражає радість, граючись з татом.
Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , із врахуванням наданої нею заяви про визнання позову, слід задовольнити, адже це якнайкраще відповідатиме інтересам дітей.
У відповідності до вимог ч.ч.2,3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
У відповідності зі ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч.ч.1,2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За наслідками розгляду справи встановлено, що відповідачка є особою працездатного віку, а тому, враховуючи об'єктивні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідачки на утримання дітей підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з відповідачки.
Керуючись ст.ст.150, 157, п.2 ч.1 ст.164, ч.ч. 2, 3 ст.166, ст.ст. 180-184 СК України, ст.13, ст.141, ст.ст. 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Сокирянської міської ради Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції за актовим записом №642.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав по відношенню до її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 12.01.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду, в межах платежу за один місяць.
Копію даного рішення, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його ухвалення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: