Справа № 594/1316/23
26 лютого 2024 року
Борщівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Зушман Г. І.
з участю секретаря Шимків Н.І.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачів - адвоката Квятковського Д.В.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом виселення,-
Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє представник - адвокат Квятковський Д.В., звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому просять усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належного їм житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 ..
В обґрунтування позову посилаються на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Гермаківською сільською радою Борщівського району Тернопільської області 10 червня 2009 року позивачі та третя особа є власниками житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 . 22 серпня 1995 року ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_2 , який рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2015 року було розірвано, однак відповідач залишився проживати у зазначеному вище домоволодінні і систематично порушує правила співжиття, яке виражається у вчиненні фізичного та психологічного насильства в сім'ї. Відповідач веде антигромадський спосіб життя, постійно пиячить, вчиняє сварки бійки, нищить майно, чим регулярно вчиняє насильство в сім'ї, за що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. У зв'язку з тим, що відповідач веде аморальний спосіб життя, вчиняє домашнє насильство, позивачі не можуть вільно володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю у зв'язку з чим, змушені проживати у своєї дочки ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 06 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 подала через канцелярію суду письмові пояснення, в яких виклала свої заперечення щодо задоволенння позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів, оскільки вважає позовні вимоги незаконними та безпідставними. Зазначила, що вона є власницею 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Вважає, що у справі відсутній предмет спору, адже усувати будь-які перешкоди зі сторони відповідача, її чоловіка ОСОБА_2 щодо права володіння, користування та розпорядження власністю, належного їм по 1/3 частині житлового будинку по АДРЕСА_1 немає жодної необхідності. Між нею та відповідачем дійсно було розірвано шлюб 19 жовтня 2015 року, однак вони як подружжя і надалі проживають разом. У них склалися теплі подружні відносини та повага один до одного. Крім того у них в шлюбі народилися дві доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З часу одруження (1995 року) по даний час вона з чоловіком та доньками проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Вона, як дружина відповідача надала згоду на проживання, користування та розпорядження будинком відповідачем. Позивачі більше 30 років поспіль не проживають у цьому будинку і для неї є незрозумілим той факт, яким саме чином та якими діями відповідач створює їм перешкоди у користуванні власністю, проживаючи з нею та дітьми в іншому житловому помешканні. ЇЇ чоловік, відповідач у справі, не веде аморального способу життя, не вчиняє домашнього насильства ані щодо неї, ані щодо дітей. Вважає, що звинувачення позивачами у створенні відповідачем будь-яких перешкод у користуванні їхньою власністю є надуманим та необґрунтованим.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснила, що звернулася в суд з позовом до відповідача, оскільки він її побив і для неї головне, щоб він їй дав спокій та не ображав її. Вона з чоловіком ОСОБА_8 побудували будинок, в якому проживає відповідач. Вона ж не має права прийти до дочки ОСОБА_4 , яка проживає в цьому будинку і вже багато років туди не йде, бо відповідач її виганяє. Відповідач проживає у будинку без реєстрації, так як добровільно знявся з реєстрації в сільській раді.
Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - адвокат Квятковський Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив, що позивачі не мають доступу до будинку, не мають можливості поселитися в будинку, оскільки відповідач чинить насильство в сім'ї та чинить їм перешкоди у користуванні будинком. Відповідач систематично вчиняє домашнє насильство і рішення про його виселення буде на користь його колишньої дружини , третьої особи у справі ОСОБА_4 . Відповідач проживає у будинку без згоди позивачів і позбавляє позивачів володіти, користуватися і розпоряджатися майном. Вважає, що пояснення третьої особи ОСОБА_4 не слід брати до уваги, оскільки є інші співвласники.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позову не визнав та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що проживає в спірному домоволодінні з дозволу колишньої дружини. Вселився, коли у 1995 році одружився з третьою особою у справі, дочкою позивачів, ОСОБА_4 , з якою вони завершили будівництво будинку і перейшли в нього жити у 2000 році. В цьому домоволодінні він проводив ремонтні роботи за власні кошти, які заробив, коли їздив на заробітки в м.Київ та в Польщу. При оформленні права власності на домоволодіння спору з батьками дружини не було, оскільки вона його запевнила, що батьки на це домоволодіння не претендують. Між ним та дружиною ОСОБА_4 було розірвано шлюб у 2015 році, однак вони з дружиною продовжували проживати разом. Він виписався з будинку у 2019 році. Після розірвання шлюбу дружина дозволила йому і надалі проживати у будинку. На даний час він проживає не в будинку, а в прибудові, яку звели вже після оформлення права власності на домоволодіння. В будинку в даний час ніхто не проживає, дружина ОСОБА_4 та їхні діти за кордоном. Останні декілька років він перебуває з позивачами у неприязних відносинах. Він не заперечує, щоб позивачі проживали в будинку. Позивачі не зверталися з вимогою щоб проживати у будинку, не зверталися до нього за ключами від будинку і за вселенням у будинок теж не зверталися.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася. Подала письмову заяву, в якій просить слухати справу у її відсутності, підтримала подані нею через канцелярію суду 10 січня 2024 року письмові пояснення та просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів, оскільки вважає позовні вимоги незаконними та безпідставними.
Дослідивши та оцінивши докази суд встановив такі обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Гермаківської сільської ради Борщівського району Тернопільської області 10 червня 2009 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також третя особа у справі ОСОБА_4 є власниками житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_1 по 1/3 частині кожен. Загальна площа 93,2 кв.м, житлова площа-59,8 кв.м. Житловий будинок А, 93,2 кв.м., господарська будівля Б, Літня кухня Б-1, відмостка 1, огорожа 2 (а.с.21, 67).
Право власності на це домоволодіння зареєстровано 10 червня 2009 року у Борщівському районному бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 27495690, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22966420 виданим Борщівським бюро технічної інвентаризації 10 червня 2009 року (а.с.22).
Рішенням виконавчого комітету Іване-Пустенської сільської ради №137 від 27 листопада 2023 року впорядковано адресу і номер житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 , згідно з виготовленням технічної документації.
22 серпня 1995 року ОСОБА_9 уклала шлюб із ОСОБА_2 , зареєстрований Гермаківською сільською радою Борщівського району Тернопільської області, актовий запис №6, який заочним рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2015 року у цивільній справі №594/939/15-ц було розірвано (а.с.28).
Вказані вище обставини визнали у судовому засіданні сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин.
Згідно характеристики, виданої Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області №561 від 13 вересня 2023 року, ОСОБА_2 проживає сам в житловому будинку колишньої дружини ОСОБА_4 , яка є власником 1/3 житлового будинку. Працьовитий, в громадських місцях поводить себе добре. Від гр. ОСОБА_5 , 1971 р.н., та ОСОБА_10 , 1986 р.н., до старостинського округу с.Гермаківка Іване-Пустенської сільської ради надходили усні скарги на поведінку гр. ОСОБА_2 (а.с.20)
Згідно довідки, виданої Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області №562 від 13 вересня 2023 року, ОСОБА_2 вибув о6 грудня 2019 року, місце його реєстрації невідоме, а проживає в АДРЕСА_4 без реєстрації (а.с.19).
Згідно довідки, виданої Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області №541 від 04 вересня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, та не проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - пенсіонер, проживає за адресою АДРЕСА_3 без реєстрації; чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсіонер, проживає за адресою АДРЕСА_3 без реєстрації; - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не працює; онука ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована, не проживає; онука ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована, не проживає (а.с.18).
З долучених до позовної заяви копій постанов Борщівського районного суду Тернопільської області встановлено, що ОСОБА_2 у 2017, 2019 р.р. притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1та ч.2 ст.173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім'ї відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_4 (а.с.23-26).
Згідно інформації Борщівського ВП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області (а.с.27) за період з 09 серпня 2015 року по 27 серпня 2019 року в Борщівський РП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області прийнято та зареєстровано вісім фактів вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 щодо ОСОБА_4 ОСОБА_3 із заявами про неправомірні дії ОСОБА_2 не звертався. Особисто ОСОБА_1 із заявами про неправомірні дії ОСОБА_2 не зверталася. Було звернення від ОСОБА_13 про неправомірні дії ОСОБА_2 щодо її матері ОСОБА_1 .
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023216120000092, внесеному до ЄРДР 01 вересня 2023 року, 11 серпня 2023 року біля 23 год 00 хв., в с. Гермаківка, Чортківського району Тернопільської області, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителем с. Гермаківка та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання останньої виник конфлікт в ході якого ОСОБА_2 , наніс один удар кулаком лівої руки в район живота з лівого боку ОСОБА_1 , в результаті чого остання відчула різку фізичну біль та не отримала тілесні ушкодження.
Згідно довідки, виданої Іване-Пустенською сільською радою Чортківського району Тернопільської області №22 від 08 січня 2024 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_3 з 2005 року по даний період часу, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належить на праві власності ОСОБА_14 (а.с.69).
Під час розгляду справи встановлено, що між позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та їхнім колишнім зятем, відповідачем ОСОБА_2 , склалися неприязні відносини.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст.ст.319,321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
На підставі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, стаття 47 Конституції України гарантує громадянам право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ч.4,5 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Статтями 109, 116 ЖК України встановлено, що виселення із займаного житлового приміщення допускається лише з підстав, установлених законом. Таке виселення, зокрема, може настати у разі: руйнування або псування житла наймачем; використання житла наймачем не за призначенням; систематичного порушення наймачем правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними; самоправного зайняття жилого приміщення.
Відповідно до ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даній справі позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 просять усунути їм, як власникам, перешкоди в користуванні та розпорядженні домоволодінням шляхом виселення відповідача ОСОБА_2 .
Разом з тим, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Суд вважає, що відповідач правомірно набув прав користування спірним житлом, згідно із законом, тобто набув охоронюване законом право на мирне володіння майном як член сім'ї співвласниці домоволодіння. Доказів на спростування правомірності користування цим домоволодінням позивачі не надали та не надали доказів на підтвердження систематичного порушення відповідачем правил спів життя саме з позивачами, які є обов'язковими умовами для виселення. При цьому притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_4 не може бути прийнято до уваги, оскільки вчинене було декілька років тому, не стосується позивачів, а сама ОСОБА_4 заперечує щодо задоволення позову.
Дане домоволодіння є єдиним помешканням відповідача та іншого житла він не має.
Позивачі в порушення вимог ст.12, 13,81 ЦПК України не надали належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів про наявність будь-яких перешкод з боку відповідача ОСОБА_2 в користуванні та розпорядженні зазначеним домоволодінням, які повинні бути усунені в обраний ними спосіб - шляхом виселення.
Зокрема, позивачі не надали доказів вчинення відповідачем дій, які унеможливлюють чи утруднюють їхнє користування та розпорядження домоволодінням, не зазначили обставин в обґрунтування правових підстав для його виселення.
Фактично позиція позивачки ОСОБА_1 під час розгляду справи зводиться до того, що відповідач перешкоджає позивачам у здійсненні права власності самим своїм проживанням у домоволодінні.
Однак, на думку суду, само по собі проживання особи в домоволодінні не свідчить про наявність у власника житла будь-яких перешкод в реалізації повноважень власника.
А тому, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
На підставі наведеного та ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст.9, 109,116 ЖК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом виселення- відмовити.
Судові витрати по справі покласти на сторони в тій частині, в якій вони їх понесли.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , житель с.Гермаківка Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 .
Позивачка: ОСОБА_1 , жителька с.Гермаківка Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , житель с.Гермаківка Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , жителька с.Гермаківка Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 06 березня 2024 року.
Головуючий