Справа №461/865/24
Провадження №3/461/485/24
06 березня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
30.12.2023 о 14 годині 40 хвилини, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 43, у приміщенні магазину «Рукавичка» таємно викрав товар, тобто здійснив дрібну крадіжку товару на загальну вартість 75,68 грн без ПДВ.
Крім того, 31.12.2023 о 13 годині 23 хвилини, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 43, у приміщенні магазину «Рукавичка» таємно викрав товар, тобто здійснив дрібну крадіжку товару на загальну вартість 34,32 грн без ПДВ.
Разом з цим, 02.01.2024 о 10 годині 15 хвилини, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 43, у приміщенні магазину «Рукавичка» таємно викрав товар, тобто здійснив дрібну крадіжку товару на загальну вартість 49,32 грн без ПДВ.
Крім цього, 07.01.2024 о 18 годині 20 хвилини, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 43, у приміщенні магазину «Рукавичка» таємно викрав товар, тобто здійснив дрібну крадіжку товару на загальну вартість 86,94 грн без ПДВ.
Також, 08.01.2024 о 16 годині 21 хвилині, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 43, у приміщенні магазину «Рукавичка» таємно викрав товар, тобто здійснив дрібну крадіжку товару на загальну вартість 151,36 грн без ПДВ.
Крім того, 09.01.2024 о 19 годині 44 хвилини, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 43, у приміщенні магазину «Рукавичка» таємно викрав товар, тобто здійснив дрібну крадіжку товару на загальну вартість 37,84 грн без ПДВ.
Разом з тим, 13.01.2024 о 08 годині 50 хвилини, ОСОБА_1 , за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 43, у приміщенні магазину «Рукавичка» таємно викрав товар, тобто здійснив дрібну крадіжку товару на загальну вартість 75,24 грн без ПДВ.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема скеруванням судового виклику рекомендованою кореспонденцією та розміщенням оголошення на сайті «Судова влада». Постанова про привід не виконана.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка в судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У свою чергу, законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу та ухвалить остаточне рішення, а також визначені строки притягнення до відповідальності. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, а також повідомлялася про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, не подала до суду жодних заяв чи клопотань, постанова про привід не виконана, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.
При цьому, також виходжу з того, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Адміністративні матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку чим підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєння єдиного унікального номера справи 461/865/24 (провадження 3/461/485/24).
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 51 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Статтею 245 цього ж Кодексу передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад вказаних вище адміністративних правопорушень, що підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД №556352 від 18.01.2024, ВАД №556353 від 18.01.2024, ВАД №556354 від 18.01.2024, ВАД №556031 від 13.01.2024, ВАД №556351 від 16.01.2024, ВАД №556349 від 16.01.2024, ВАД №556350 від 16.01.2024, згідно яких ОСОБА_1 свою вину визнав, довідками про вартість викраденого товару, заявою заступника керуючого магазину.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП доведена належним чином.
Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Адміністративні правопорушення щодо вчинення яких складено відповідні протоколи є тотожними.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, з врахуванням положень визначених ст. 36 КУпАП, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім того, ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягується до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у визначеному розмірі.
Керуючись ст. ст. 36, 51, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Об'єднати в одне провадження справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Присвоїти об'єднаній справі №461/865/24 (провадження 3/461/485/24).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький