Справа № 308/11550/22
22 лютого 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
Головуючої судді - Бенца К.К.
при секретарі Майор Ю.В.
розглянувши увідкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діовші Артур Яношович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діовші Артур Яношович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, ОСОБА_1 є власником автомобіля «BMW-316» д.н.з. НОМЕР_1 . Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 07.07.2021 року встановлено, що 30.11.2020 року о 14 год. 00 хв. в с. Минай Ужгородського району на вул П.Карпатського під час виїзду з другорядної дороги на автомобілі Тойота Корола д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 не переконався, що це буде безпечно та допустив зіткнення з автомобілем який належить позивачу і який рухався по головній дорозі з м. Ужгорода в напрямку с. Розівка Ужгородського району. Внаслідко ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження .
Позивач вказує, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху , за що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 07.07.2021 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні ДТП та визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Внаслідок даної пригоди власнику автомобіля марки «BMW-316» д.н.з. НОМЕР_1 завдано матеріального збитку в сумі 78 476 грн., в т.ч. 50656,27 грн. вартість відновлювального ремонту та 27 820,97 грн. вартість матеріального збитку, заподіяну власнику колісного транспортного засобу.
Позивач вказує на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачів не була застрахована, жодного відшкодування шкоди, завданої ДТП не відбулося.
Відповідно до постанови про накладнення стягнення № 227729 від 28.12.2020 про реєстрацію транспортного засобу, власником т/з Тойота Корола д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .
Вказує, що крім матеріальної, позивачу була заподіяна і моральна шкода, яка полягає у тому, що було пошкоджено його автомобіль, що позбавило його можливості пересуватися на автомобілі, тобто порушено звичний життєвий уклад , погіршилось загальне самопочуття та стан здоров'я, зазнав негативних емоційних хвилювань, позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану моральну шкоду оцінює в сумі 25 000,00 грн. Ціна враховує в себе усі страждання, які йому довелося перенести зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з пошкодженням належного йому автомобілю і неможливістю такий використовувати.
Оскільки позивачу завдано матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу марки «BMW-316» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а водій автомобіля марки Тойота Корола д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні ДТП, в добровільному порядку відповідачі завдану шкоду не відшкодували, з посиланням на викладене, а також на норми ст.ст. 1166,1187 ЦК України, просить суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на його користь суму 103 476,00 грн, з яких 78 476 грн. майнової шкоди, 25 000,00 грн. моральної шкоди.
08.02.2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечив, вважає позовні вимоги не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зокрема зазначив, що позивач не обгрунтовує обставину, хто за своїм змістом та процесуальним статусом є відповідач ОСОБА_3 , яким саме чином її обов'язок, щодо відшкодування завданої шкоди кореспондується із обов'язком іншого відповідача по справі ОСОБА_2 , щодо спільного відшкодування такої шкоди, яку саме вину вказана особа несе у заподіянні шкоди. Вважає, що позивачем подано позов до неналежних відповідачів, оскільки належним відповідачем є Моторне (транспортне) страхове бюро України, так як у разі відсутності у водія транспортного засобу, який завдав шкоди поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності саме Моторне (транспортне) страхове бюро України є належним відповідачем. Окрім цього, вважає, що висновок експертного дослідження № ЕД-19/107-21/263АВ є неналежним доказом, оскільки між дорожньо-транспортною пригодою, що сталася № 30.11.2020 року та складанням акту огляду транспортного засобу марки БМВ 316, д.н.з. НОМЕР_3 22.01.2021 року сплив значний термін часу, відповідно автомобіль марки БМВ 361 д.н.з. НОМЕР_3 за цей період міг потрапити в інші дорожньо-транспортні пригоди, а матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять переліку пошкоджень даного транспортного засобу. ПРосив суд відмовити у задоволенні позову.
Короткий виклад позицій сторін по справі:
У судове засідання представник позивача не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи. Подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.
Представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Відповідачі в судове засідання не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені.
Представник відповідача подав до суду заяву, відповідно до якої проти задоволення позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини викладені у письмовому відзиві. Просив суд провести розгляд справи у його відсутності.
У відповідності до ч.2 ст.247ЦПКУкраїни у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання.
06.02.2023 року представник відповідача подав до суду клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення.
06.02.2023 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву.
13.02.2023 року представник позвача подав до суду заяву про виправлення помилкив написанні прізвища позивача.
13.02.2023 року представник позивача подав до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі.
08.08.2023 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.
09.10.2023 року представником відповідача подано до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
16.01.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі та вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження .
17.01.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заяву про забезпечення позову задоволено частково.
29.03.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення позову відмовлено.
19.07.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або , крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Фактичні обставини справи встановлені судом:
Судом встановлено, що 30.11.2020 року о 14 год. 00 хв. в с. Минай, Ужгородського району на вул. П.Карпатського відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Тойота Корола д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 яка керуючи автомобілем під час виїзду з другорядної дороги не переконалася, що це буде безпечно та допустила зіткнення з автомобілем БМВ-316 д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі з м. Ужгорода в напрямку с. Розівка Ужгородського району під керуванням ОСОБА_5 та який належить на праві власності ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вищевказане ДТП, як стверджує позивач, призвело до завдання транспортному засобу марки БМВ-316 д.н.з. НОМЕР_3 належному ОСОБА_1 механічних пошкоджень.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 07.07.2021 року у справі №308/7363/21 встановлено вину відповідача ОСОБА_2 у вказаному ДТП, а саме за те, що під час виїзду з другорядної дороги на автомобілі Тойота Корола д.н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 не переконалася, що це буде безпечно та допустила зіткнення з автомобілем який належить позивачу і який рухався по головній дорозі, однак, оскільки на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, справу закрито на підставі ст. 38 КУпАП.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.08.2022 року постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.07.2021р. залишена без змін.
Згідно ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На підставі наведеного, суд вважає, що вина відповідача ОСОБА_2 у вчиненні 30.11.2020 року дорожньо-транспортної пригоди встановлена та повністю доведена судовим рішеннямів силу ч.4ст.82 ЦПК України доведення не потребує.
Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/107-21/263АВ від 26.01.2021 року иартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки БМВ, моделі 316, р.н. НОМЕР_3 , станом на дату 13.01.2021, становить 50656,27 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу марки БМВ, моделі 316, р.н. НОМЕР_3 становить 27820,97 грн.
Відповідно до акту огляду транспортного засобу марки БМВ, моделі 316, р.н. НОМЕР_3 , було виявлено ряд пошкоджень, назва деталі та опис пошкодження відображено в акті огляду транспортного засобу.
Як встановлено судом цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент ДТП не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Доказів того що цивільно-правова відповідальність водія громадянина ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована суду не надано.
Суду не надані належні та допустимі докази того, що за рахунок коштів фонду захисту потерпілих МТСБУ було відшкодовано позивачу матеріальну шкоду, заподіяну відповідачем.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування завданих збитків .
Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 , як особа, яка своїми протиправними діями завдала шкоди позивачу, зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду у повному розмірі, якщо не доведе, що шкоду завдано не з його вини.
У даному випадку судовим рішенням (постановою від 07.07.2021 року) встановлено вину відповідача ОСОБА_2 в ДТП , і відповідно, заподіяння шкоди майну позивача внаслідок неправомірних (винних) дій. Таким чином, відповідач ОСОБА_2 є відповідальним за шкоду, завдану його протиправними діями. Підстав для звільнення відповідача від відповідальності у даному випадку нема.
Пунктом 1 ч.1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з виниіншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідачем не доведено факт того, що шкоду транспортному засобу марки БМВ, моделі 316, р.н. НОМЕР_3 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія.
Таким чином, враховуючи, що ДТП була скоєна з вини відповідача ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент скоєння пригоди не була застрахована, доказів того, що МТСБУ здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому відсутні, а відтак позивач має право вимоги від відповідача ОСОБА_2 розмір завданої шкоди.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між такими діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише у випадку , якщо він доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Натомість обов'язок доказувати відсутність підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди закон покладає на її завдавача.
З наданих суду доказів встановлено факт ДТП і пошкодження майна позивача (автомобіля);
встановлено належність пошкодженого майна позивачу, який є власником майна;
встановлено, що заподіювачем шкоди (особою, що пошкодила майно позивача) є водій автомобіля ОСОБА_2 , який керував автомобілем Тойота Корола д.н.з. НОМЕР_2 - внаслідок зіткнення з яким пошкоджено автомобіль, належний позивачу;
в судовому порядку встановлено вину водія ОСОБА_2 в даній ДТП (протиправність його дій) і відповідно його вину (протиправність) в заподіянні матеріальної шкоди позивачу.
Таким чином, за приписами п.1 ч.1 ст.1188 ЦК та ч.1 ст.1166 ЦК України , сукупність яких має застосовуватись до спірних правовідносин, що виникли з заподіяння шкоди між двома джерелами підвищеної небезпеки, - у позивача виникло право вимагати від відповідача ОСОБА_2 розміром завданої йому шкоди.
Судом встановлено що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, принаймні відповідач не довів протилежного.
Розмір шкоди визначається за дійсною вартістю відновлювального ремонту, і якщо для його проведення необхідна заміна певних деталей, які відновити у інший спосіб неможливо чи недоцільно чи які не можуть бути відремонтовані, - то потерпілий має право і на відшкодування таких витрат (без урахування зносу окремих деталей), що в цілому відповідає принципу повного відшкодування і захисту прав власника пошкодженої речі.
Відповідач не довів, що вартість ремонту завищена або що до ремонту включено пошкодження, не пов'язані з ДТП, або що до ремонту включено зайві роботи , матеріали та деталі, чи що їх вартість та обсяг завищує дійсне.
Згідно п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки'при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/107-21/263АВ від 26.01.2021 року иартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки БМВ, моделі 316, р.н. НОМЕР_3 , станом на дату 13.01.2021, становить 50656,27 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу марки БМВ, моделі 316, р.н. НОМЕР_3 становить 27820,97 грн.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом не встановлено, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що ним здійснено ремонт пошкодженого автомобіля і тому для відновлення пошкодженого автомобіля необхідно відповідачу відшкодувати 50656,27 грн., як вартість відновлювального ремонту і без урахування коефіцієнту фізичного зносу, тому позовні вимоги в цій частині, підлягають задоволенню частково у розмірі 27820,97 грн., як вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки БМВ, моделі 316, р.н. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження, враховуючи пошкодження зазначені в акті огляду транспортного засобу від 22.01.2021 року.
За таких обставин суд вважає, що у відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України заподіяна майнова шкода в розмірі 27820,97 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
Вимоги про стягнення солідарно з усіх відповідачів у справі суми позовних вимог не відповідає вимогам ЦПК України.
Що стосується стягнення матеріальної шкоди з власника транспортного засобу ОСОБА_3 , суд констатує наступне.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч.1 ст.1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завданаодній особі з виниіншої особи, відшкодовується винною особою.
Оскільки шкода, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдана з вини водія ОСОБА_2 , яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем марки Тойота Корола д.н.з. НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_3 , і доказів протилежного в ході розгляду справи не встановлено, то саме ОСОБА_2 будучи заподіювачем шкоди (особою, що пошкодила майно позивача) несе відповідальність за спричинену позивачу пошкодженням транспортного засобу шкоду.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача 25 000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з пунктами 3,9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування.
Суд вважає, що у зв'язку із стражданнями, яких позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням майна позивача йому спричинена і моральна шкода. Враховуючи суть позовних вимог, тривалість моральних страждань позивача , час та зусилля, витрачені для відновлення порушених прав позивача, необхідність змін звичного способу життя позивачем після пошкодження автомобіля, суд виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості визначає розмір моральної шкоди в сумі 5 000, 00грн. , частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині.
Виходячи з характеру, глибини та тривалості фізичних та душевних страждань позивача, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає що заявлений позивачем розмір заподіяної моральної шкоди до задоволення до часткового задоволення, а саме на суму 5 000,00 грн. моральної шкоди, які необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.
Вимоги про стягнення солідарно з усіх відповідачів у справі суми заподіяної моральної шкоди не відповідає вимогам ЦПК України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача суму завданої майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретнихобставин справи (Пронінапроти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат:
Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1984,80 грн. (за подання позовної заяви).
Предметом позову є стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди яка у загальному розмірі складає 103476,00 грн.
Разом з тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 27820,97 грн. матеріальної шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди, разом 32 820,97 грн.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 629,55 грн. (1984,80 грн. *32 820,97 / 103476,00).
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ЗУ"Прострахування", ст. 22, 1166 , 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 352-353 ЦПК України,суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діовші Артур Яношович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) завдану матеріальну шкоду в розмірі 27820,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) завдану моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знята з реєстрації за адерсою АДРЕСА_3 .
Дата складання повного тексту судового рішення 05.03.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца