Справа № 642/671/22 Номер провадження 22-ц/814/1550/24Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
05 березня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,-
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що дитина проживає та зареєстрована з нею. 09.08.2021 року ОСОБА_3 зараховано на 1 курс бюджетної основи навчання денного відділення Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, термін навчання з 01.09.2021 року до 30.06.2025 року.
Вказувала, що оскільки ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, вона не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно утримувати себе, а знаходиться на утриманні матері та потребує матеріальної допомоги на придбання літератури, канцелярських товарів, оплати проїзду до навчального закладу, проживання, харчування тощо.
Відповідач не бере участі в утриманні доньки, яка продовжує навчання, хоча спроможний надавати матеріальну допомогу. Враховуючи викладене просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 3000 грн., щомісячно, на весь період навчання.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 3000 грн., щомісячно, починаючи з 27 січня 2022 року на період її навчання, але не більше ніж до досягнення 23 річного віку.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, зменшити суму аліментів до 2000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що районним судом не взято до уваги, що на його утриманні перебуває ще одна дитина від другого шлюбу. Вважає, що 2000 грн. у місяць на утримання повнолітньої дитини, є достатнім для забезпечення життєвих потреб дитини.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками повнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 /а.с.4/.
Також встановлено, що ОСОБА_3 навчається на 1 курсі, денного відділення Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, термін навчання з 01.09.2021 року до 30.06.2025 року, що підтверджується довідкою №2569 від 18.01.2022 року Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова./а.с.6/.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що навчання ОСОБА_3 на денній формі, позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, а відповідач, як батько, має можливість та зобов'язаний надавати допомогу на утримання повнолітньої доньки на час її навчання, тому дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За змістом ч.3 ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повнолітня донька відповідача, продовжує навчання, не працює, оскільки навчання за денною формою навчання позбавляє останню можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв'язку з чим є такою, що потребує матеріальної допомоги.
Суд першої інстанції вирішуючи спір, дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів про задоволення позовних вимог мотивуючи своє рішення тим, що відповідач будучи працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав доказів, які б підтверджували неможливість сплачувати аліменти на період навчання дочки у розмірі 3000,00 грн щомісячно.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , наявності на його утриманні іншої малолітньої дитини, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заслуговують на увагу, оскільки необхідність утримувати малолітнього сина не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, яка її потребує у зв'язку із продовженням навчання.
Фактично доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду є безпідставними, оскільки не спростовують обов'язок батька брати участь у матеріальних витратах на повнолітню дитину, яка потребує такої допомоги.
Окрім того слід зазначити, що дані докази не були предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідач подав дані докази лише до апеляційного суду. Будь-яких доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції відповідачем не надано.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи, що донька відповідача, ОСОБА_3 , є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, а відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 3000,00 грн. щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та відповідатимуть реаліям сьогодення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2024 року.
Головуючий суддя : ______________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ________________ _ С.А. Гальонкін __________________ О.Ю. Кузнєцова