Справа № 541/3944/23
Номер провадження 2/541/126/2024
іменем України
29 лютого 2024 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Миргородської міської ради Полтавської області, яку в подальшому уточнив, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку. Свій позов мотивував тим, що 31.01.2000 на підставі договору купівлі-продажу № МФ-110 він придбав у виконавчого комітету Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області житловий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку «А-1 »загальною площею 65,5 кв.м, жилою - 36,0 кв.м, сараю «Б», погребу «В», вбиральні «Г», сажу «Д», огорожі №№ 1,2, підземних споруд, за який сплатив 8500,00грн. Вказаний договір купівлі-продажу житлового будинку 31.01.2000 на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. був зареєстрований на товарній біржі «Українська універсальна біржа», реєстраційний № МФ-110. Крім того, його право власності на зазначений житловий будинок на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу було зареєстровано Лубенським міжміським бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 345 від 02.02.2000. Житловий будинок розташований на неприватизованій та несформованій земельній ділянці. Він проживав у цьому будинку з 19.05.1993 року у зв'язку із роботою у місцевому колгоспі імені ОСОБА_2 та продовжував проживати у ньому до 07.02,2017. В подальшому найменування АДРЕСА_1 було змінене на «Михайлівська». Окрім цього Кибинська сільська рада булі ліквідована, село Кибинці ввійшло до Миргородської територіальної громади. Між сторонами по договору була досягнута домовленість щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомості та відбулося повне його виконання: одна сторона (продавець) передав майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець прийняв майно і сплатив за нього певну грошову суму й сторони здійснили реєстрацію договору в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації. Але договір купівлі-продажу нерухомості не був посвідчений нотаріально через юридичну необізнаність сторін. Просив визнати дійсним договір купівлі-продажу між ним та виконавчим комітетом Кибинської сільської ради Миргородського району Полтавської області № МФ-110 від 31.01.2000, зареєстрований 31.01.2000 на товарній біржі «Українська універсальна біржа», реєстраційний № МФ-110, згідно якого він купив житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці Миргородської міської ради Миргородського району Полтавської області та в цілому складається з житлового будинку «А-1» загальною площею 65,5 кв.м, жилою - 36,0 кв.м, сараю «Б», погребу «В», вбиральні «Г», сажу «Д», огорожі №№ 1,2, підземних споруд.
Ухвалою суду від 15.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.12.2023р. підготовче провадження у справі було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 09.02.2024р. прийнято уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Позивач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.01.2000 р. виконавчий комітет Кибинської сільської ради продав, а позивач ОСОБА_1 купив жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , склад нерухомого майна: «А-1» - жилий будинок, «Б» - сарай, «В» - погріб, «Г» - вбиральня, №2 - огорожа, підз.споруди, житлова площа 36,0 кв.м., за який сплатив 8500 грн. Вказаний договір купівлі-продажу житлового будинку на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. був зареєстрований на товарній біржі «Українська універсальна біржа», реєстраційний № МФ-110 (а.с.10,11).
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно з ч. 1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Вищевказані обставини сторонами не оспорюються, визнаються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.
Крім того, право власності за ОСОБА_1 на зазначений житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу було зареєстровано Лубенським міжміським бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 345 від 02.02.2000 (а.с.10 зворотня сторона).
Між сторонами по договору, тобто виконавчим комітетом Кибинської сільської ради продав та ОСОБА_1 була досягнута домовленість щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомості та відбулося повне його виконання: одна сторона (продавець) передав майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець прийняв майно і сплатив за нього певну грошову суму й сторони здійснили реєстрацію договору в Лубенському міжміському бюро технічної інвентаризації, але договір купівлі-продажу нерухомості не був посвідчений нотаріально через юридичну необізнаність сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК Української РСР 1963 року.
За змістом ст.ст 128, 153 ЦК Української РСР (1963 року), чинного на час виникнення спірних правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.224 ЦК Української РСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.
Згідно ч.1 ст. 227 ЦК Української РСР (1963року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Відповідно до ст. 47 ЦК Української РСР (1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно зі ст.15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Тобто, у період укладання спірного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, тому що, згідно ст.ст. 224, 227 ЦК Української РСР (1963 року) договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Але у відповідності зі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, зі змінами №15 від 15.05.1998 р. «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставіч.2 ст. 47 ЦК(1963р.) за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Реєстрація Лубенським міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на 31.01.2000 року не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п. 5 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Отже, зазначене вище свідчить про узгодження між сторонами угоди щодо усіх істотних її умов, зокрема щодо факту продажу, об'єкту продажу нерухомості, ціни, продавець був власником і мав право на відчуження житлового будинку та отримав кошти за будинок, і всі ці умови відображені в письмовому договорі.
Досягнуті умови договору купівлі-продажу мали силу, сторонами не змінювалися і не оспорювалися, договір виконано продавцем і покупцем, тобто біржовий договір купівлі-продажу від 31.01.2000 року носив реальний характер, повністю виконаний сторонами. Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок на підставі даного договору є законною та не оспорювалась.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується домовленість сторін угоди з усіх істотних умов договору і відбулося його повне виконання, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,76,141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір № Н МФ-110 від 31 січня 2000 року купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та Виконавчим комітетом Кибинської сільської ради на Товарній біржі «Українська універсальна біржа», склад нерухомого майна: «А-1» - жилий будинок, «Б» - сарай, «В» - погріб, «Г» - вбиральня, №2 - огорожа, підз.споруди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кибинці Миргородського району Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Миргородська міська рада Миргородського району Полтавської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 17, м. Миргород, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21051131.
Повний текст рішення складено 06 березня 2024 року.
Суддя: О. М. Дністрян